УХВАЛА
12 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №400/12127/25
адміністративне провадження №К/990/43721/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі №400/12127/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на стягнення середньої заробітної плати та моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Миколаївській області від 09.10.2025 №249-о про звільнення ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами планових та камеральних перевірок управління правового забезпечення ГУ ДПС у Миколаївській області з 10 жовтня 2025 року;
- стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області середній заробіток за час затримки виконання Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2025 року у справі №400/286/25 в частині поновлення мене на посаді з 27 серпня 2025 року по дату ухвалення судового рішення у справі №400/12127/25;
- стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області вихідну допомогу при звільненні в розмірі двох середньомісячних заробітних плат, а саме 86480,00 грн.;
- стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 10 жовтня 2024 року по дату ухвалення судового рішення;
- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць;
- стягнути моральну шкоду в розмірі 120000 грн, спричинену дискримінацією, мобінгом (цькуванням), незаконними звільненнями та невиконанням постанови ПААС;
- стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області середній заробіток в сумі 39309 грн за час затримки виплати позивачу, як звільненому працівникові, належних сум з 09 жовтня 2025 року по день фактичного розрахунку 28 жовтня 2025 року.
Рішенням Миколаївській окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Миколаївській області від 09 жовтня 2025 року №249-о Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами планових та камеральних перевірок управління правового забезпечення ГУ ДПС у Миколаївській області.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 10 жовтня 2024 року по дату ухвалення судового рішення.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частинах поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами планових та камеральних перевірок управління правового забезпечення ГУ ДПС у Миколаївській області та стягнення з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року задоволено частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі №400/12127/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на стягнення середньої заробітної плати та моральної шкоди скасоване в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 10 жовтня 2025 року по дату ухвалення судового рішення.
Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 10 жовтня 2025 року по 19 березня 2026 року у розмірі 115 183,32 грн (сто п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят три гривні 32 копійки).
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі №400/12127/25 залишено без змін.
Ухвалами Верховного Суду від 25 серпня та 15 вересня 2026 року касаційні скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі №400/12127/25 повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, відповідач втретє звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції винесена 07 липня 2026 року. Відповідач звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» 24 вересня 2026 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, та зазначає, що первинну касаційну скаргу було подано 05 серпня 2026 року, тобто в межах установленого процесуального строку. Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2026 року касаційну скаргу повернуто скаржнику, після чого 26 серпня 2026 року ним повторно подано касаційну скаргу, яку ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2026 року також повернуто. Скаржник вказує, що усунув недоліки попередніх касаційних скарг та добросовісно підійшов до підготовки їх нового тексту. Також просить урахувати безпекову ситуацію в Україні, зокрема регулярні повітряні тривоги та обстріли цивільної інфраструктури. Зазначає, що в період із 16 до 23 вересня 2026 року в місті Миколаєві та області пролунало 112 повітряних тривог, у зв`язку з чим працівники Головного управління ДПС у Миколаївській області змушені зупиняти роботу та прямувати до укриттів. На думку скаржника, він вжив усіх можливих заходів для повторного звернення до Верховного Суду в найкоротший строк. Враховуючи зазначене просить поновити строк та відкрити провадження у справі.
Вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку касаційного оскарження, колегія суддів виходить з наступного.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більше за відсутності поважних причин.
Суд ураховує доводи скаржника про те, що первинну касаційну скаргу подано в межах установленого строку, а після її повернення скаржник повторно звернувся до суду наступного дня. Також Суд бере до уваги, що після повернення касаційної скарги ухвалою від 15 вересня 2026 року наступне звернення відбулося 24 вересня 2026 року.
Водночас факт своєчасного подання первинної касаційної скарги та повторного звернення після її повернення самі по собі не є безумовними підставами для поновлення строку на касаційне оскарження. Для вирішення цього питання необхідно встановити наявність об`єктивних обставин, які перешкоджали своєчасному поданню касаційної скарги після її повернення.
Обґрунтовуючи клопотання, скаржник посилається на регулярні повітряні тривоги та обстріли в місті Миколаєві й області, зазначаючи, що в період із 16 до 23 вересня 2026 року було оголошено 112 повітряних тривог, під час яких працівники Головного управління ДПС у Миколаївській області змушені припиняти роботу та прямувати до укриттів.
Суд не заперечує складності безпекової ситуації, на яку посилається скаржник. Разом із тим наведені в касаційній скарзі загальні відомості про кількість повітряних тривог та обстріли не розкривають, яким саме чином ці обставини перешкоджали підготовці й поданню касаційної скарги у конкретний період. Скаржник не конкретизує, які саме перешкоди виникли у зв`язку з оголошенням повітряних тривог, упродовж якого часу вони унеможливлювали або істотно ускладнювали вчинення процесуальних дій та чому не було можливості подати скаргу в інший час у межах відповідного періоду.
Посилання на інформацію із загальнодоступного інтернет-джерела щодо кількості повітряних тривог саме по собі не підтверджує неможливості своєчасного звернення до суду конкретним скаржником. Наведені доводи не супроводжуються конкретизацією індивідуальних обставин, які б свідчили про наявність об`єктивних перешкод для подання касаційної скарги у відповідний період.
Крім того, скаржник зазначає, що після повернення попередніх касаційних скарг усунув їх недоліки та добросовісно підійшов до підготовки нового тексту касаційної скарги. Проте саме по собі усунення недоліків попередніх скарг і намір належним чином реалізувати право на касаційне оскарження не свідчать про наявність поважних причин пропуску процесуального строку.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Наявність права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою не є безумовною підставою для поновлення строку. Окрім реалізації такого права без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Верховний Суд виходить з того, що сам по собі факт запровадження воєнного стану, як і пов`язані з ним обставини, не звільняє учасника справи від обов`язку дотримання процесуальних строків та вимог процесуального закону. Для визнання таких причин поважними особа повинна навести конкретні обставини, які об`єктивно унеможливили своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії, а також підтвердити існування прямого причинного зв`язку між зазначеними обставинами та пропуском процесуального строку.
Водночас скаржником не наведено належних обґрунтувань та не надано жодних доказів того, яким саме чином оголошення повітряних тривог, перебої в електропостачанні чи інші обставини, пов`язані з правовим режимом воєнного стану, об`єктивно перешкоджали поданню касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 330 КАС України, у межах установленого процесуального строку.
Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, та з огляду на ненадання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями і доказами.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Миколаївській області строку на касаційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі №400/12127/25.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі №400/12127/25 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді Л. О. Єресько
А. Г. Загороднюк