ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" жовтня 2026 р. м. Харків Справа № 922/2729/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фірми "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (пр. Гагаріна, буд. 360, м. Харків, 61031; код ЄДРПОУ 21190223)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоскілз" (пр.Аерокосмічний, буд. 43/1, прим. 27, м. Харків, 61001; код ЄДРПОУ 45517150)
про стягнення 103 368,77 грн
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Фірма "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 31.07.2026 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоскілз" про стягнення з відповідача на корить позивача основного боргу в розмірі 96 218,00 грн; трьох відсотків річних від простроченої суми, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення - з 17.12.2025 (за накладною № 196) у розмірі 5505,84 грн; інфляційних втрат за весь час прострочення, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у розмірі 1644,93 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору поставки № 16 від 24.09.2025 та приписів чинного законодавства, не в повному обсязі здійснив оплату за поставку товару згідно з видатковою накладною №196 від 17.10. 2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2026 позовну заяву Фірми "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/2729/26; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Вказаною ухвалою відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Проте, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 17.08.2026 двічі була надіслана на адресу відповідача (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), проте повернута до господарського суду без вручення адресатові, у зв`язку із закінченням терміну зберігання та відсутністю за вказаною адресою.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) належить до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
Також відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку, що не було зроблено відповідачем .
На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
24.09.2025 між Фірмою "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоскілз" (далі - Покупець, відповідач у справі) було укладено Договір поставки № 16 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець - прийняти та оплатити товар згідно з ДК 021:2015 КОД 44160000-9 (магістральні трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби) у кількості та за ціною, визначеними сторонами. Асортимент, кількість і вартість товару визначаються рахунком-фактурою (пп. 1.2 - 1.3 Договору).
Згідно з п. 2.4 Договору, оплата товару здійснюється після його фактичного отримання Покупцем протягом 60 банківських днів на поточний рахунок Постачальника.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивач здійснив поставку відповідачеві товару "Опора ковзна ф630/800" в кількості 10 шт. на суму 166218,00 грн, згідно з накладною № 196 від 17.10. 2025.
Граничний строк оплати за накладною № 196 від 17.10.2025 закінчився 17.12.2025.
18.12.2025 відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 70 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 22 від 18.12.2025.
З урахуванням часткової оплаті, здійсненої відповідачем, згідно з Актом звіряння розрахунків № 31 від 08.05.2026, загальна заборгованість Покупця перед Постачальником станом на 08.05.2026 складає 96 218,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору, 19.05.2026 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 18.05.2026 з вимогою погасити заборгованість протягом 7 календарних днів. Проте, відповідач вимогу не виконав, заборгованість не сплатив.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Факт передачі позивачем відповідачу товару та його вартість підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Строк оплати наданого товару, відповідно до п. 2.4 Договору поставки № 16 від 24.09.2025 та ч. 1 ст. 530 ЦК України, є таким, що настав.
Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати існуючої заборгованості, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 96 218,00 грн основного боргу.
Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 17.12.2025 по 12.07.2026.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 5 505,84 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 644,93 грн законними та обґрунтованими.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 103 368,77 грн, у тому числі: 96 218,00 грн основного боргу, 5 505,84 грн три проценти річних та 1 644,93 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фірми "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання даного позову з вимогою майнового характеру - стягнення 103 368,77 грн, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Проте, судовий збір сплачено позивачем у розмірі 3 328,00 грн, що на 665,60 грн більше ніж встановлено законом.
Отже, суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору у встановленому законом розмірі - 2 662,40 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоскілз" (пр.Аерокосмічний, буд. 43/1, прим. 27, м. Харків, 61001; код ЄДРПОУ 45517150) на користь Фірми "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (пр. Гагаріна, буд. 360, м. Харків, 61031; код ЄДРПОУ 21190223) - основний борг у розмірі 96 218,00 грн; три відсотки річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь час прострочення - з 17.12.2025 (за накладною № 196) у розмірі 5505,84 грн; інфляційні втрати за весь час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 1 644,93 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено "13" жовтня 2026 р.
Суддя Н.М. Кухар