УХВАЛА
09 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/16442/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кондратова І.Д.
перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду міста Києва (Котков О.В.)
від 07.05.2026
та на постанову Північного апеляційного господарського суду (Коротун О.М., Гаврилюк О.М., Сулім В.В.)
від 27.08.2026 (повний текст складено 03.09.2026)
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 371 597,63 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Приватне акціонерне товариство "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - Відповідач, Скаржник) про стягнення штрафних санкцій та матеріальних втрат у сумі 371 597,63 грн за договором № 53-129-01-23-02645 від 09.01.2023.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач порушив умови вказаного договору в частині своєчасної сплати вартості поставленого Позивачем товару, у зв`язку з чим Відповідачу нараховано пеню в сумі 233 893,05 грн, інфляційні втрати в сумі 116 484,44 грн та 1 % річних у сумі 21 220,14 грн, що разом становить 371 597,63 грн, які Позивач просить стягнути в судовому порядку.
3. Господарський суд міста Києва рішенням від 07.05.2026, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 27.08.2026, у справі № 910/16442/25 позов задовольнив повністю. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 233 893,05 грн пені, інфляційні втрати у сумі 116 484,44 грн, 1 % річних у сумі 21 220,14 грн, та 4 459,17 грн судового збору.
4. 22 вересня 2026 року Відповідач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
- відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Скаржника на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 у справі № 910/16442/25;
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 у справі № 910/16442/25 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю;
- судові витрати щодо розгляду справи покласти на Позивача.
5. Підставами касаційного оскарження Скаржник зазначив пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та підпункти "а", "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
6. Перевіривши матеріали касаційної скарги Скаржника, Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
7. Пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
8. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
10. Згідно з частиною 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
11. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028,00 грн.
12. Предметом спору у цій справі є стягнення 371 597,63 грн, що менше, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (3 028,00х500=1 514 000,00 грн).
13. Розглянувши доводи Скаржника щодо наявності випадків, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку, що твердження Скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа №910/16442/25 має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу та становить значний суспільний інтерес, є безпідставними з огляду на таке.
14. В своїй касаційній скарзі Скаржник зазначив що справа №910/16442/25 має виняткове значення для формування єдиної правовзастосовчої практики у сфері договірних відносин, оскільки неправильне тлумачення судами попередніх інстанцій пункту 4.4 договору та ігнорування принципу свободи договору призвело до покладення на Відповідача безпідставного фінансового тягаря у вигляді заходів відповідальності передбачених статтею 625 ЦК України, попри відсутність самого факту правопоругення.
Також Скаржник зазначив, що справа №910/16442/25 становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення, оскільки її вирішення безпосередньо впливає на дотримання принципу верховенства права, правової визначеності та чистоти законотворчого процесу в Україні.
Скаржник стверджує, що питання про те, чи може норма матеріального права застосовуватися судами, якщо вона була внесена до кодексу з порушенням встановленої законом процедури, виходить за межі приватного спору двох сторін.
Крім того, Скаржник стверджує, що справа має виняткове значення, оскільки з Відповідача стягнуто 233 893,05 грн пені, розрахованої на підставі норми права прийнятої Верховною радою без дотримання процедури передбаченої законом.
15. Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
16. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
17. При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
18. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
19. Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів:
- кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності;
- якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
20. Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.За загальним правилом, виняткове значення та/або суспільний інтерес певної справи у судочинстві означає, що справа має настільки важливі правові, суспільні чи процесуальні наслідки, що вона заслуговує на розгляд вищою інстанцією, або вимагає особливої уваги до дотримання прав сторін, як у випадку порушення права на справедливий суд. Це ключовий критерій для допуску до касаційного перегляду, що виходить за рамки простого застосування права. Водночас, оцінка Судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою. Отже особа, яка подає касаційну скаргу, має ґрунтовно довести наявність відповідних обставин у своїй касаційній скарзі. Проте власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, оскільки такою може бути будь-яка справа, учасником якої він є.
21. Доводи касаційної скарги Скаржника фактично зводяться до незгоди з ухваленими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
22. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що наведені Скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення та становить значний суспільний інтерес, є безпідставними.
23. У пункті 2 частини 3 статті 287 ГПК України встановлено, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
24. З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/16442/25 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 у справі № 910/16442/25 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/16442/25 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 у справі № 910/16442/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
І. Кондратова