УХВАЛА
12 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 915/622/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 у справі
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН»
про стягнення грошових коштів зі суднозаходу 16.-19.08.2020 буксиру «НІБУЛОН-4» у загальній сумі 1311,81 грн,
ВСТАНОВИВ:
22.09.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронному суді надійшла касаційна скарга Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 у справі № 915/622/25.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 915/622/25 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною п`ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
12.04.2024 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" портових зборів (корабельний, адміністративний, санітарний), а також 3 % річних та інфляційних втрат з суден ТОВ СП "НІБУЛОН", які забезпечували завантаження 36 іноземних суден (в тому числі "OMICRON NIKOS" (прапор Liberia) на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв в період з 01.08.2020 31.12.2020, в порядку статті 85 Кодексу торговельного мореплавства, статті 22 Закону України Про морські порти України, п.п. 2.1, 7.1, 8.1-8.2 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462 (надалі Наказ №316). Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Позов мотивовано тим, що належні Товариству судна (буксири, баржі, плавкрани) кваліфікуються ним як вантажні судна (вантажні судна, які не є пасажирськими), які здійснювали на Зовнішньому рейді морського порту Миколаїв вантажно/ розвантажувальні роботи (комерційний вантажний рейс), у зв`язку з чим останні були віднесені до суден групи "А", для яких передбачена необхідність сплати портових зборів, а не до портофлоту (група "Е"), які звільнені від сплати портових зборів; відповідач не оплатив портові збори за вхід на зовнішній рейд Морського порту Миколаїв (далі порт), який розташований в районі банки Трутаєва та вихід з зовнішнього рейду порту, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.
За такими вимогами ухвалою від 17.04.2024 було відкрито провадження у справі № 915/411/24 про стягнення грошових коштів у сумі 2 722 494,11 грн, із яких: 191372,17 грн адміністративний збір; 1478784,95 грн корабельний збір; 35488,26 грн санітарний збір; 164743,19 грн 3% річних; 852105,54 грн інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2025 у справі № 915/411/24 постановлено роз`єднати позовні вимоги по стягненню портових зборів (корабельний, адміністративний, санітарний), а також 3 % річних та інфляційних втрат з баржебуксирних складів суден ТОВ СП "НІБУЛОН", які забезпечували завантаження 36 іноземних суден в період з 01.08.2020 31.12.2020, виділивши в самостійні провадження позовні вимоги згруповані по баржебуксирним складам суден, які забезпечували завантаження конкретного іноземного судна.
Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 10.02.2025 у справі №915/411/24 постановив роз`єднати позовні вимоги про стягнення портових зборів (корабельний, адміністративний, санітарний), а також 3% річних та інфляційних втрат з баржебуксирних складів суден Товариства, які забезпечували завантаження 36 іноземних суден в період з 01.08.2020-31.12.2020, виділивши в самостійні провадження позовні вимоги згруповані по баржебуксирним складам суден, які забезпечували завантаження конкретного іноземного судна.
Згідно ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2025 у справі № 915/228/25 позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів з баржебуксирних складів суден, які забезпечували завантаження іноземного судна OMICRON NIKOS (суднозахід 17-23.08.2020) у загальній сумі 121786,45 грн, з яких: 75206,05 грн основний борг, 7584,18 грн 3% річних; 38996,22 грн збитки від інфляції виділено в самостійне провадження, які розглядалися в рамках справи № 915/228/25.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2025 у справі № 915/228/25 позовні вимоги роз`єднано шляхом виділення в самостійні провадження позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Миколаївського морського порту) про стягнення портових зборів по буксирам та баржам, які забезпечували завантаження іноземного судна OMICRON NIKOS (суднозахід 17-23.08.2020), зокрема, позовні вимоги про стягнення грошових коштів у загальній сумі 1311,81 грн, з яких: 810 грн основний борг, 81,80 грн 3% річних; 420,01 грн збитки від інфляції зі суднозаходу 16.-19.08.2020 буксиру "НІБУЛОН-4", які включені до рахунку ДП «АМПУ» №74471512 від 19.08.2020 виділені у справу №915/622/25.
Вказані позовні вимоги обґрунтовані тим, що буксир «НІБУЛОН-4», який 16.08.2020 19.08.2020 здійснював буксирування несамохідної баржі НБЛ-005 по маршруту від Очаків рейд порту до Зовнішнього рейду морського порту Миколаїв та у зворотному напрямку буксирування баржи НБЛ-006 здійснював на Зовнішньому рейді морського порту Миколаїв вантажно/розвантажувальні роботи (комерційний вантажний рейс), у зв`язку з чим був віднесений до суден групи «А», для яких передбачена необхідність сплати портових зборів, які були йому нараховані.
За такими вимогами ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 справу № 915/622/25 прийнято до провадження та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.
Предметом розгляду за поданим у 2025 році позову у справі № 915/622/25 є стягнення 1311,81 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 100 = 302 800,00 грн), а тому у розумінні ГПК України вказана справа є малозначною, а отже оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, заявник посилається на наявність підстав оскарження судового рішення у справі №915/622/25, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, та зазначає, що ця справа, хоча й віднесена до категорії малозначних, має виняткове значення для позивача, для формування єдиної судової практики та забезпечення верховенства права, становить значний суспільний інтерес.
Зокрема, в скарзі зазначено, що оскільки морський порт Миколаїв з початку повномасштабного вторгнення та по теперішній час є заблокованим для судноплавства та не отримує нових надходжень від портових зборів - справляння корабельного та санітарного портових зборів за минулі роки є особливо актуальним, що свідчить про виняткове значення справи для скаржника та суспільства.
Портовий адміністративний збір зараховується до Державного бюджету України (код 22150000) і використовується, зокрема, для сплати членських внесків до міжнародних судноплавних організацій (IMO, Дунайська комісія тощо), утримання представництв та виконання міжнародних зобов`язань України у сфері торговельного судноплавства, вживання заходів ліквідації аварійних розливів олії, нафтопродуктів, інших шкідливих речовин внаслідок неодноразового пошкодження інфраструктурних об`єктів нафтових та олійних терміналів під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації.
Різне застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду створює значну правову невизначеність, яка унеможливлює прийняття ключових нормативних актів щодо діяльності портового оператора та суперечить положенням Цивільного кодексу України та Закону України «Про морські порти України», що створює додаткові ризики правової нестабільності.
З огляду на зазначене, заявник вважає, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування Порядок обліку та використання коштів від портових зборів, затверджений наказом Мінінфраструктури від 27.05.2013 №316, з урахуванням розгляду 593 аналогічних справ та ігнорування судами висновків Верховного Суду у подібних відносинах у справах № 915/525/17, №915/842/17.
Крім цього, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, порушили вимоги статті 247 ГПК України, що є істотним порушенням норм процесуального права та самостійною підставою для скасування прийнятих судових рішень.
Преюдиція з обставин справи № 915/622/25 може бути застосована судом першої інстанції у справах № 915/229/25, № 915/619/25 (до барж НБЛ-005, НБЛ-006), а отже, позивач не матиме можливості спростувати в інших наведених ним 30 справах, які розглядаються судом першої інстанції, та на невизначену кількість майбутніх спорів щодо суднозаходів буксира «Нібулон-4». Це позбавляє скаржника права на повноцінний змагальний процес у значній кількості спорів та порушує фундаментальні засади господарського судочинства.
Розглянувши наведені міркування касаційної скарги, у контексті наявності/відсутності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, та змісту оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявності підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосується питання права, вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема існування кількісних або якісних критеріїв, таких як:
- немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;
- невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;
- встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
Водночас, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Такі критерії, серед іншого, можливого використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
При цьому, скаржник не наводить належних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі, а наявність зазначених заявником рішень першої та апеляційної інстанцій у справах за участі тих же сторін свідчить лише про наявність різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення.
Отже, скаржник не довів, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тоді як доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з судовим рішенням щодо застосування норм законодавства, що є прерогативою судів попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті, а тому не містить випадку, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Дослідивши зміст касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, колегія суддів зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа має виняткове значення для скаржника без належного такого обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Отже, тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника. Належних обґрунтувань про те, що ця справа має виняткове значення для скаржника, становить значний суспільний інтерес, а заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, в іншій справі заявником також не наведено.
Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що випадок можливості касаційного оскарження, передбачений підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, обумовлює наявність розгляду іншої справи, в якій сторона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями.
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи, а також зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку, що скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені судами, при розгляді інших справ, оскільки питання обґрунтованості та доведеності заявлених вимог, у тому числі, щодо застосування чи незастосування обставин, встановлених у рішенні суду в іншій справі, є правом суду та вирішується ним на власний розсуд з огляду на обставини та наявні у справі докази, які є предметом судового розгляду.
Існування вказаних справ не є тією безумовною підставою для перегляду судового рішення у малозначній справі, оскільки скаржник належним чином не довів, що позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи.
У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (частини перша, друга статті 247 ГПК України).
Доводи скаржника про помилковість віднесення судом першої інстанції цієї справи до малозначних є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ухвалою від 28.04.2025 прийнято справу № 915/622/25 до розгляду за правилами загального позовного провадження, що не свідчить про наявність підстав, передбачених підпунктом "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішенням, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду щодо розгляду скарг, чим покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Фактично скаржник веде до заперечення встановлених судом попередньої інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи. Однак в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені доводи є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі.
Додатково слід звернути увагу скаржника на те, що незгода із судовим рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при його ухваленні, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок ухвалення цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст оскаржуваних рішень, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".
Зважаючи на обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 у справі № 915/622/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ