УХВАЛА
13 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/4397/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2026 (у складі колегії суддів: Тарасова І.В. (головуючий), Білоусова Я.О., Лакіза В.В.)
у справі № 922/4397/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Алмакаєва Ріфата Меніровича
до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Харківської міської ради,
про стягнення 660 420,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
24.09.2026 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління) через систему «Електронний суд» подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2026 у справі № 922/4397/25.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 922/4397/25, зважаючи на таке.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (рік подання позовної заяви у справі № 922/4397/25) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у справі № 922/4397/25 є стягнення 660 420,00 грн, що є меншим, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому оскаржена постанова у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
Скаржник вказує, що справа має для нього виняткове значення і становить значний суспільний інтерес (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), оскільки стосується життя територіальної громади в умовах дії воєнного стану.
Доводи, наведені як обґрунтування випадку, передбаченого підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, є абстрактними і жодним чином не вказують на те, що саме ця господарська справа має виняткове значення для скаржника чи становить значний суспільний інтерес.
Судова практика щодо застосування частини четвертої статті 653 ЦК України у подібних правовідносинах є сформованою, зокрема у постановах Верховного Суду: від 17.06.2026 у справі № 904/5072/24; від 27.04.2023 у справі № Б26/16-10 (904/9569/21); від 15.02.2018 у справі №904/5492/15, від 07.05.2018 у справі №921/512/17-г; від 14.03.2018 у справі №912/4254/16.
За таких обставин не може бути підставою для розгляду касаційної скарги лише посилання на виняткове значення справи і суспільний інтерес, яке носить абстрактний характер.
Вивчивши і проаналізувавши зміст оскарженої постанови і матеріали поданої касаційної скарги, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав для розгляду касаційної скарги суд не вбачає.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 922/4397/25.
Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/4397/25 за касаційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко