г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/3810/24
Номер провадження 2/213/2711/26
У Х В А Л А
12 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Хмельова С.М. розглянувши заяву про відвід судді Хмельової С.М. від розгляду справи № 213/3810/24 за позовом за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Виконком Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком,
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2026 року в провадженні судді Хмельової С.М. надійшла справа № 213/3810/24.
Ухвалою судді Хмельовою С.М. справу прийнято до провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд», подано заяву про відвід судді Хмельовою С.М. від розгляду даної справи. Відвід обґрунтований тим, що у цій справі вже було встановлено системний характер порушень процесуальних прав ОСОБА_2 попередніми суддями Інгулецького районного суду.
Ухвалою від 08.04.2025 року суддя Попов В.В. закрив підготовче провадження, не виконавши завдань цієї стадії у частині визначення кола доказів, розгляду моїх клопотань щодо доказів та визначення порядку їх дослідження.
19.05.2025 року суддя Попов В.В. протокольною ухвалою відмовив у комплексі клопотань ОСОБА_2 - про повернення до підготовчого провадження, про поновлення строку на подання доказів і їх долучення, про забезпечення доказів, про виклик свідків та інших клопотань, що фактично заблокувало доступ до доказів. Після постановлення протокольної ухвали від 19.05.2025 року, якою суддя Попов В.В. відмовив у задоволенні клопотань ОСОБА_2 , останній заявив відвід судді Попову В.В. у зв`язку із системним характером порушень його процесуальних прав.
Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 25.05.2025 року відвід судді Попова В.В. було задоволено, справу передано на автоматизований розподіл між іншими суддями цього суду.
Не погоджуючись із протокольною ухвалою від 19.05.2025 року в частині відмови в
поновлення строку на подання доказів, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 . Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на протокольну ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, постановлену в судовому засіданні 19 травня 2025 року, закрито, як помилково відкрите.
У липні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2025 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
03.12.2025 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановою у
справі №213/3810/24 скасував ухвалу Дніпровського апеляційного суду про закриття апеляційного провадження та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду. Верховний Суд прямо зазначив, що ухвала про відмову у поновленні строку на подання доказів підлягає окремому апеляційному оскарженню (ч. 8 ст. 127, п. 10 ч. 1 ст. 353 ЦПК України), а закриття апеляційного провадження без її розгляду перешкоджає подальшому провадженню у справі та порушує право сторони на апеляційний перегляд і справедливий судовий розгляд.
27.01.2026 року Дніпровський апеляційний суд, на виконання постанови касаційного суду, постановою у справі № 213/3810/24 скасував протокольну ухвалу Інгулецького районного суду від 19.05.2025 року в частині відмови у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання доказів, їх долучення та забезпечення, і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
14.04.2026 року ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу (суддя Нестеренко О.М.) провадження у справі №213/3810/24 було закрито.
27.08.2026 року Дніпровський апеляційний суд постановою у тій самій справі скасував ухвалу Інгулецького районного суду від 14.04.2026 року про закриття провадження та направив справу до цього суду для продовження розгляду. Резолютивна частина постанови від 27.08.2026 року передбачає скасування ухвали про закриття провадження та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, що означає обов`язок Інгулецького районного суду забезпечити подальший розгляд з урахуванням попередніх висновків касаційної та апеляційної інстанцій щодо клопотань про поновлення строку на подання доказів, їх долучення та забезпечення.
Після постанов Дніпровського апеляційного суду справа №213/3810/24 протоколом
автоматизованого розподілу від 08.09.2026 року була передана судді Інгулецького районного суду Хмельовій С.М.
28.09.2026 року суддя Хмельова С.М. постановила ухвалу про прийняття справи №213/3810/24 до свого провадження. В ухвалі від 28.09.2026 року суддя Хмельова С.М. зазначила, що ухвалою Інгулецького районного суду від 14.04.2026 року провадження у справі було закрито, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 27.08.2026 року цю ухвалу скасовано та справу направлено для продовження розгляду, а також що ухвалою від 08.04.2025 року підготовче провадження було закрито і справу призначено до розгляду по суті.
Пославшись на ч. 12 ст. 33 ЦПК України, суддя Хмельова С.М. зробила висновок, що
у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, і вирішила здійснювати розгляд у порядку загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.
Таким чином, постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 03.12.2025 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 27.01.2026 року чітко зафіксували, що попередні процесуальні рішення у справі №213/3810/24 порушили право ОСОБА_2 на апеляційний перегляд, подання й дослідження доказів та змагальність, і поклали на Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу обов`язок усунути ці порушення
шляхом належного, мотивованого розгляду клопотань ОСОБА_2 .
Незважаючи на це, суддя Інгулецького районного суду Хмельова С.М., приймаючи 28.09.2026 року справу №213/3810/24 до свого провадження та посилаючись на ч. 12 ст. 33 ЦПК України, вирішила здійснювати розгляд у порядку загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті, не ініціювавши повернення до стадії підготовчого провадження і не визначивши жодної процесуальної процедури для розгляду нерозглянутого клопотання про поновлення строку на подання доказів, їх долучення та забезпечення, клопотання про виклик свідків, а також інших пов`язаних клопотань.
Саме така процесуальна позиція судді Хмельової С.М., на думку заявника, незважаючи на те, що судами вищих інстанцій уже встановлено порушення процесуальних прав ОСОБА_2 та покладено на Інгулецький районний суд обов`язок їх усунути, призводить до того, що ці порушення фактично тривають: у суді в складі судді Хмельової С.М. не забезпечується реальний, мотивований розгляд клопотання про поновлення строку на подання доказів, їх долучення та забезпечення, клопотань про виклик свідків та інших пов`язаних клопотань, таким чином продовжують порушуватися фундаментальні права ОСОБА_2 на докази, змагальність та ефективний захист.
У сукупності, на думку заявника, це є підставою для виникнення обґрунтованого сумніву у неупередженості судді Хмельової С.М. та заявлення цього відводу.
Звертає окрему увагу на те, що відвід судді Хмельової С.М. заявляється ОСОБА_2 не у зв`язку з незгодою із процесуальними діями суду, а через їх системний характер порушень основоположних принципів справедливого судового розгляду. Поведінка судді, її процесуальні дії та бездіяльність виходять за межі звичайного процесуального розсуду та породжують обґрунтовані сумніви у неупередженості судді, які не можуть бути зняті в межах звичайного перегляду судових рішень судами вищих інстанцій, що також знаходяться поза межами процедур, визначених нормами ЦПК України.
Заявник, підсумовуючи практику ЄСПЛ щодо встановлення неупередженості суддів та відводів, то є підстави стверджувати, що учасник справи може ставити питання про відвід на підставі будь-якого, мінімального сумніву. На це, суд повинен надати гарантії власної неупередженості поза розумним сумнівом. За відсутності таких гарантій, переконливих для сторонньої, раціональної людини, суддя має вийти зі справи.
Сумніви щодо упередженості судді Хмельової Світлани Миколаївни по відношенню до ОСОБА_2 як сторони справи випливають через наступні обставини та поведінку судді на користь іншої сторони процесу:
Ігнорування обов`язкових висновків касаційної та апеляційної інстанцій щодо права на докази і змагальність Постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 03.12.2025 року підтверджено, що ухвала про відмову у поновленні строку на подання доказів підлягає окремому апеляційному оскарженню, а її «виведення» з апеляційного контролю порушує право на справедливий судовий розгляд.
Суддя Хмельова С.М., приймаючи справу до провадження після зазначених вище рішень, свідомо або внаслідок необережності не скористалася наданою їй ч. 12 ст. 33 ЦПК України процесуальною можливістю повернутися до стадії підготовчого провадження, де законом (ст. 189, 197 ЦПК) передбачено вирішення питань щодо доказів, строків та свідків. Натомість обрала продовжувати розгляд зі стадії розгляду справи по суті, не визначивши жодної процесуальної процедури для розгляду нерозглянутого клопотання
про поновлення строку на подання доказів, їх долучення та забезпечення, а також клопотань про виклик свідків.
На думку заявника, така позиція судді Хмельової С.М. не лише фактично позбавляє сенсу вказівки судів вищих інстанцій щодо необхідності усунення порушень права ОСОБА_2 на докази і змагальність, а й свідчить про фактично небажання поточного складу суду використати наявні процесуальні інструменти для відновлення порушених прав відповідача.
Після постанови Дніпровського апеляційного суду від 27.01.2026 року об`єктивний
статус справи полягає у тому, що вона перебуває на стадії розгляду по суті, але з критично важливим нерозглянутим клопотанням про поновлення строку на подання доказів, їх долучення та забезпечення, а також клопотанням про виклик свідків. При цьому жодного судового засідання по суті у межах цієї справи не відбулося - тобто суддя Хмельова С.М. має повний контроль над тим, з якої стадії і в якому процесуальному режимі буде розпочато реальний розгляд справи.
Статус, який суддя першої інстанції повинна відновити, полягає не в тому, щоб рухатися до рішення без вирішення цього клопотання, а в тому, щоб клопотання було розглянуте в належній формі, із наданням мотивованої відповіді щодо причин поновлення строку, прийнятності та необхідності відповідних доказів і свідків. Вибір суддею Хмельовою С.М. продовжувати розгляд зі стадії розгляду справи по суті, не скориставшись наданою їй ч. 12 ст. 33 ЦПК України можливістю повернутися до стадії підготовчого провадження, хоча саме на цій стадії за ст. 189, 197 ЦПК України вирішуються питання щодо кола доказів, клопотань про поновлення строків, забезпечення доказів, виклику свідків, визначення порядку дослідження доказів.
Зазначене, на думку заявника, свідчить про те, що інша сторона процесу фактично рухається до рішення, тоді як ОСОБА_2 залишається без реального доступу до своїх доказів через дії суду, а не через власну пасивність. Це створює процесуальну асиметрію та порушує засади рівності сторін і змагальності, закріплені у ст. 129 Конституції України, а також ставить під загрозу належний захист інтересів малолітньої дитини, щодо якої вирішується спір.
Суди вищих інстанцій уже гарантували ОСОБА_2 право на розгляд його клопотань щодо доказів, констатували порушення цього права та направили справу назад саме для усунення таких порушень. Якщо суддя першої інстанції, отримавши справу на продовження розгляду, діє так, ніби цих вказівок не існує, і продовжує рух до розгляду по суті без створення механізму для розгляду клопотань про докази, це є суперечливою поведінкою суду як інституції.
Для розумного стороннього спостерігача така відмова виконувати вказівки щодо
гарантування прав відповідача виглядає як прихована упередженість на користь іншої сторони, а не як нейтральне застосування процесуального закону. Це породжує видимість вибіркової лояльності суду до позивача, який має можливість рухатися до рішення, тоді як відповідач залишається у статусі сторони з блокованим доступом до доказів.
Заявник стверджує, що у даній ситуації суддя Хмельова С.М., усвідомлюючи, що критично важливе для справи клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на подання доказів та їх долучення було раніше відхилено без мотивів і що суди вищих інстанцій вже визнали таку відмову порушенням права на докази і змагальність, не вжила жодних процесуальних заходів для того, щоб виправити цю ситуацію. Вона не відновила процесуальне становище сторони після скасування незаконної протокольної ухвали, а залишила її у стані, коли ключове клопотання фактично не існує в процесі. Така позиція відповідає моделі, яку ЄСПЛ кваліфікує як порушення вимог безсторонності та справедливого суду за ст. 6 Конвенції.
«Інші обставини» за п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України - системне невиконання рішень судів вищих інстанцій та подана дисциплінарна скарга до Вищої ради правосуддя.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості чи об`єктивності.
Заявник у даній справі виділяє такими обставинами:
По-перше, системне невиконання суддею Хмельовою С.М. рішень судів вищих інстанцій щодо гарантування права ОСОБА_2 на докази і змагальний процес. Маючи повні процесуальні інструменти (ч. 12 ст. 33 ЦПК України) для повернення до стадії, на якій виникли порушення права на докази й змагальність, суддя Хмельова С.М. свідомо обирає продовжувати розгляд зі стадії по суті, не забезпечуючи механізму для виконання постанов Верховного Суду від 03.12.2025 року та Дніпровського апеляційного суду від 27.01.2026 року.
По-друге, ОСОБА_2 вже подано окрему дисциплінарну скаргу до Вищої ради
правосуддя щодо дій судді Хмельової С.М. у справі №213/3810/24. У цій скарзі детально викладено: порушення права ОСОБА_2 на подання й дослідження доказів та змагальність; невиконання суддею Хмельовою С.М. постанов Касаційного цивільного суду Верховного Суду та Дніпровського апеляційного суду, які встановили порушення процесуальних прав відповідача і поклали на Інгулецький районний суд обов`язок усунути ці порушення; надмірний формалізм судді у визначенні стадії розгляду (обрання стадії по суті при наявності нерозглянутих клопотань щодо доказів і строків та відсутності будь-якої процедури їх розгляду); створення процесуальної асиметрії між сторонами на користь іншої сторони процесу, коли позивач має можливість рухатися до рішення, а ОСОБА_2 позбавлений реального доступу до доказів, що особливо небезпечно з огляду на те, що предметом спору є права та інтереси малолітньої дитини.
Метою поданої дисциплінарної скарги є не перегляд судових рішень, а оцінка поведінки судді ОСОБА_3 з точки зору дотримання нею професійних стандартів, принципу верховенства права, обов`язковості судових рішень вищих інстанцій та гарантій справедливого судового розгляду. Звернення до Вищої ради правосуддя у дисциплінарному порядку є первинним способом фіксації системних порушень та втрати довіри до судді, а заявлення цього відводу - логічним процесуальним продовженням такої реакції у межах конкретної справи. Воно демонструє, що недовіра до судді Хмельової С.М. має не ситуативний характер, а ґрунтується на неусунутих системних порушеннях, підтверджених рішеннями судів вищих інстанцій.
По?третє, це не перший випадок реагування ОСОБА_2 на порушення його прав у цій справі. Відвід судді Попова В.В. було задоволено ухвалою Інгулецького районного суду від 25.05.2025 року, а постановами Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 03.12.2025 року та Дніпровського апеляційного суду від 27.01.2026 року фактично підтверджено ті порушення права на докази, захист і змагальність, які були підставою для втрати довіри до судді Попова В.В. і заявлення відводу. Зазначене свідчить, що проблема дотримання стандартів справедливого та неупередженого судового розгляду у справі №213/3810/24 має не поодинокий, а системний характер.
Факт подання скарги до Вищої ради правосуддя, заснованої на рішеннях судів вищих інстанцій і конкретних процесуальних діях судді Хмельової С.М., свідчить про глибоку втрату довіри до здатності судді забезпечити справедливий та безсторонній розгляд справи. Це не є «емоційною реакцією» на окрему ухвалу, а є логічним наслідком системного невиконання суддею обов`язкових рішень судів вищих інстанцій та незабезпечення реального доступу до доказів і ефективного захисту. У сукупності з наведеними вище обставинами це додатково об`єктивує сумніви ОСОБА_2 в неупередженості судді Хмельової С.М. і утворює підставу для її відводу за п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
Заявник, керуючись нормами Цивільного процесуального кодексу України, з метою уникнення можливих сумнівів у сторін по справі, їх представників та сторонніх спостерігачів у неупередженості, об`єктивності та незалежності судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Хмельової Світлани Миколаївни при розгляді даної справи №213/3810/24, з метою забезпечення особам, які беруть участь у справі, довіри до суду, який розглядає справу, створення умов, при яких відпадуть будь-які сумніви у неупередженості та безсторонності судді при розгляді справи №213/3810/24, з метою недопущення будь-яких сумнівів у постановленому за наслідками розгляду даної справи судового рішення суду, в тому числі як по суті так й з окремих процесуальних питань, просить суд розглянути заяву про відвід судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Хмельової Світлани Миколаївни та в результаті ухвалити відповідне судове рішення, яким її задовольнити, здійснивши відвід вказаної судді з переданням даної справи №213/3810/24 на автоматичний розподіл для визначення іншого складу для розгляду спору у цій справі.
Дослідивши доводи заяви про відвід та додані до неї документи, вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 7, 8, 11 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Статтями 36, 37 ЦПК України визначено перелік підстав, коли суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу).
Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи.
Ці обставини можуть бути суб`єктивного характеру і стосуватися особистих зв`язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об`єктивного характеру і стосуватися порушення порядку визначення судді для розгляду справи або процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Наявність безсторонності, відповідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.
Відповідно суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі.
Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду (рішення Європейського Суду з прав людини «Білуха проти України»).
Що стосується суб`єктивного критерію, то особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.
За об`єктивним критерієм слід визначити, чи існували переконливі факти, які б давали підстави для сумнівів у безсторонності судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини сумніватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція відповідного судді є важливою, але не вирішальною. Головним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Викладені ОСОБА_2 в заяві про відвід підстави для відводу судді, вважаю такими, що ґрунтуються на припущеннях та не свідчать про упередженість судді під час розгляду даної справ. Доводи заявника, яким він обґрунтовує необхідність відводу судді є нічим іншим як його суб`єктивною думкою та не погодженням з постановленою ухвалою. Так само надуманими і безпідставними є й інші посилання на те, що наявні обставини, які ставлять під сумнів об`єктивність та неупередженість судді Хмельової С.М. при розгляді цієї справи.
Крім того, суд звертає увагу, що вимогами чинного ЦПК України передбачено, що заявлений відвід повинен бути вмотивований, однак всупереч зазначеним положенням закону, обставин, які б дійсно викликали сумніви в об`єктивності та неупередженості головуючої судді Хмельової С.М. та виключали б участь судді у розгляді справи, в поданій заяві не зазначено. Доводи відповідача зводяться до незадоволення вже з прийнятим рішенням та процесуальними діями.
Під час вирішення питання щодо прийняття даної справи до свого провадження та дослідження матеріалів справи, щодо з`ясування які процесуальні дії були прийняті, які дії потрібно вчинити, наявність клопотань сторін тощо, суддею визначено прийняти справу до свого провадження, розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження із стадії розгляду справи по суті. Підготовче судове засідання у даній справі закрито 08.04.2025 року. Заявник не погоджується з такими діями та вважає, що суддя мала повернутися до підготовчого судового засідання, проте оскільки цього не зробила, стверджує, що це порушує його права на справедливий суд.
Дана справа перебуває у провадженні суду з 02 вересня 2024 року. За цей час проведено багато судових засідань, як у межах підготовчого так і після його закриття, сторони подавали клопотання, заяви, докази, пояснення, оскаржували рішення суду першої інстанції тощо. Дана справа перебувала в провадженні судді Попова В.В., після його відводу перейшла у провадження судді Нестеренко О.М., який ухвалою від 27 травня 2025 року прийняв справу до свого провадження та повторно розпочав розгляд справи по суті. Питання щодо повернення до стадії підготовчого судового засідання не було вирішено, та суд ухвалою від 14 квітня 2026 року закрив провадження у об`єднаній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Виконком Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком. Тобто рік дана справа перебувала на стадії розгляду справи по суті.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2026 року ухвала від 14 квітня 2026 року скасована та справу направлено для продовження розгляду.
Враховуючи викладене, оскільки суддею Хмельовою С.М. у даній справі постановлено тільки ухвалу від 28 вересня 2026 року, судове засідання призначено на 27 жовтня 2026 року, будь-які інші процесуальні дії поза межами судового засідання суддею не вчинялися та не можуть бути вчинені. Так, в матеріалах справи наявні клопотання сторін, проте вони не можуть бути вирішені поза межами судового засідання без вислухування думок всіх учасників. Твердження заявника ОСОБА_2 про системний характер порушення суддею Хмельовою С.М. його прав не відповідають дійсності, оскільки жодного судового засідання на даний час ще не проведено, не прийнято рішення щодо раніше заявлених клопотань при іншому складі суду, не з`ясовано чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, відповідно до статті 222 ЦПК України. Ані заявник Довгань М.В., ані будь-який інший учасник даної справи не має підстав стверджувати про прихильність судді до будь-якої сторони. За змістом заяви про відвід, заявник вимагає від судді переконати його у своїй неупередженості, проте, як зазначено вище, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного. Саме доказів протилежного заявником не надано.
Щодо так званої «системності» на яку посилається заявник. Систематичний характер - це ознака певної дії, події, процесу чи явища, яка відбувається регулярно, постійно, послідовно та за певним планом, а не є випадковою чи одноразовою. Таким чином, будь-якого «системного» характеру порушень прав заявника з боку судді Хмельової С.М. не було, не є на даний час, та не може бути в майбутньому.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки обставини, на які посилається заявник, не є такими, що передбачені ст.ст. 36, 37 ЦПК України в якості підстав для відводу судді, а інших обставин, які б дійсно викликали сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, не виявлено, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу і вважає необхідним передати заяву про відвід головуючої судді Хмельової С.М. для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 36, 40 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ОСОБА_2 про відвід судді Хмельової С.М. - визнати необґрунтованою.
Передати заяву про відвід судді Хмельової С.М. для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили негайно після її проголошення, а ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.М. Хмельова