Справа № 930/522/24
Провадження № 22-ц/801/2146/2026
Категорія: 53
Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.
Доповідач:Оніщук В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року Справа № 930/522/24 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», Фермерське господарство «Подільське», ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 23 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Алєксєєнка В. М. в залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», Фермерського господарства «Подільське», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 травня 2022 року о 17 год 30 хв на 9 км + 40 м а/д «R-08» сполученням «Немирів-Ямпіль» неподалік с. Чуків Немирівської ОТГ Вінницького району Вінницької області сталось ДТП за участі автомобілів марки «ВАЗ 212140» (Нива), д. н. з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», д. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Власником автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», д. н. з. НОМЕР_2 , є Позивач - ОСОБА_1 .
Відомості по факту ДТП було внесено до ЄРДР за №1202202[телефон приховано] від 23 травня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України.
22 червня 2022 року постановою слідчого СВ ВП №5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Лівандовським С. В. вказане кримінальне провадження було закрито.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19102-228972-ІТ від 24 червня 2022 року вказана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія ОСОБА_2 в результаті порушення ним вимог п. п. 10.1, 10.4 ПДР України.
Постановою Немирівського районного суду у Вінницькій області у справі №930/1197/22 від 28 липня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/102-22/7319-АВ від 14 червня 2022 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», д. н. з. НОМЕР_2 , станом на 23 травня 2022 року становить 254 714,24 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», д. н. з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 була застрахована в АТ СК «Княжа», де страхова сума за шкоду заподіяну майну складає 130 000 грн, розмір франшизи складає 2 600 грн.
Цивільно-правова відповідальність утримувача транспортного засобу «ВАЗ 212140» (Нива), д. н. з. НОМЕР_1 , ФГ «Подільське» в особі ОСОБА_3 застрахована в АТ СК «Країна», тому ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування.
21 вересня 2022 року АТ СК «Країна» перерахувало на рахунок Позивача 103 101,07 грн страхового відшкодування, що вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_1 .
Отже, залишок невідшкодованого позивачу матеріального збитку страховою компанією «Країна» становить 26 898,93 грн та утримувачем транспортного засобу «ВАЗ 212140» (Нива), д. н. з. НОМЕР_1 , ФГ «Подільське» в особі ОСОБА_3 становить 124 714,24 грн.
Окрім того позивач зазнав моральних страждань, спричинених пошкодженням його майна внаслідок ДТП, що сталося з вини ОСОБА_2 , яку позивач оцінив у 50 000 грн.
Покликаючись на викладене, ОСОБА_1 з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд:
- стягнути з АТ «СК «Країна» на його користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, недоплаченої суми страхової виплати в сумі 26 898,93 грн;
- стягнути з ФГ «Подільське» в особі засновника ОСОБА_3 та утримувача транспортного засобу «ВАЗ 212140» (Нива), д. н. з. НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишок недоплаченої суми відшкодування шкоди в розмірі 124 714,24 грн та 18 200 грн у зв`язку з понесеними витратами на оплату майданчика для зберігання пошкодженого автомобіля «Chevrolet Lacetti», д. н. з. НОМЕР_3 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в сумі 50 000 грн, суму франшизи по страховому полісу в сумі 2 600 грн, 15 000 грн витрат на правничу допомогу та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 23 червня 2026 року позовні вимоги було задоволено частково та вирішено:
- стягнути з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, недоплаченої суми страхового розміру в сумі 26 898,93 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в сумі 20 000 грн, суму франшизи по страховому полісу в сумі 2 600 грн, 15 000 грн витрат на правничу допомогу та 494,76 грн судового збору.
У решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на висновок експерта № СЕ-19/102-22/7319-АВ від 14 червня 2022 року, згідно з яким розмір матеріального збитку становить 254 714,24 грн.
Оцінюючи зазначені докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд виходив із того, що жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність в їх сукупності оцінюються судом за внутрішнім переконанням.
При цьому страховою компанією не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували визначений експертним висновком розмір матеріальної шкоди або свідчили про недостовірність зазначеного висновку. Сам по собі факт незгоди страховика із висновком експерта, а також посилання на те, що такий висновок не був йому наданий під час врегулювання страхового випадку, не свідчать про його недопустимість чи недостовірність як доказу у розумінні статей 76-80 ЦПК України.
Водночас страховиком не ініційовано проведення судової експертизи, не подано належного висновку експерта, який би спростовував висновок, наданий позивачем, а звіти про оцінку майна, складені на замовлення страховика, не можуть автоматично мати перевагу над іншими доказами лише з огляду на джерело їх походження.
З матеріалів справи вбачається, що страховиком було виплачено позивачу 103 151,07 грн страхового відшкодування при встановленому договором страхування ліміті відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 130 000 грн.
Таким чином, страховик використав свій ліміт відповідальності не в повному обсязі, а різниця між максимально можливою страховою виплатою та фактично виплаченими коштами становить 26 898,93 грн.
З огляду на встановлений судом розмір заподіяної майнової шкоди, а також те, що страхове відшкодування не досягло передбаченого законом та договором ліміту відповідальності страховика, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з АТ «СК «Країна» недоплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 26 898,93 грн є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідають вимогам ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та підлягають задоволенню.
Разом з тим суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності правових підстав для покладення на Фермерське господарство «Подільське» обов`язку відшкодовувати матеріальну шкоду, а тому позовні вимоги про стягнення з нього 124 714,24 грн матеріальної шкоди та 18 200 грн витрат на зберігання транспортного засобу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Окрім того місцевий суд вважав обґрунтованим визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 .
Щодо вимоги про стягнення франшизи у розмірі 2 600 грн суд зазначив, що полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено франшизу у розмірі 2 600 грн, яка відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодовується страховиком та покладається на особу, відповідальність якої була застрахована. Крім того, у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги в цій частині.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, представник АТ «СК «Країна» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду у частині задоволення позовних вимог до АТ «СК «Країна» скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог у відповідній частині відмовити.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Панасюк О. С., Береговий О. Ю.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалами Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2026 року строк розгляду справи продовжено на п`ятнадцять днів, справу призначено до розгляду на 01 жовтня 2026 року об 11 год 00 хв та у розгляді справи було оголошено перерву до 06 жовтня 2026 року на 09 год 15 хв.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону, якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
З матеріалів даної справи вбачається, що обов`язок, передбачений ст. 34 зазначеного вище Закону, з боку Страховика був виконаний, а відтак у Позивача були вістуні підстави для визначення вартості матеріального збитку за Висновком експерта №СЕ-19/102-22/7319-АВ від 14 червня 2022 року, який до того ж, був проведений в межах кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відносно ОСОБА_2 .
Стягуючи з АТ «СК «Країна» недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 26 898,93 грн. Суд першої інстанції допустив «переліміт» максимально можливої суми страхового відшкодування за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, де ліміт, за шкоду, завдану майну, встановлено у розмірі 130 000 грн.
До того ж, стягуючи з АТ «СК «Країна» недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 26 898,93 грн., суд першої інстанції хоч і звернув увагу але не застосував зменшення недоплаченої суми на суму франшизи у розмірі 2 600 грн, яка також передбачена полісом №АР/2198492.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судовому засіданні представник АТ «СК «Країна» Апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.
Представник позивача в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», д. н. з. НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а. с. 10, том 1).
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», д. н. з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 була застрахована в АТ СК «Княжа», де страхова сума за шкоду заподіяну майну складає 130 000 грн, розмір франшизи складає 2 600 грн (а. с. 11, том 1).
23 травня 2022 року о 17 год 30 хв на 9 км + 40 м а/д «R-08» сполученням «Немирів-Ямпіль» неподалік с. Чуків Немирівської ОТГ Вінницького району Вінницької області сталось ДТП за участі автомобілів марки «ВАЗ 212140» (Нива), д. н. з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», д. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/102-22/7319-АВ від 14 червня 2022 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», д. н. з. НОМЕР_2 , станом на 23 травня 2022 року становить 254 714,24 грн (а. с. 15-39, том 1).
22 червня 2022 року постановою слідчого СВ ВП №5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Лівандовським С. В. кримінальне провадження № 1202202[телефон приховано] за фактом ДТП було закрито (а. с. 40-43, том 1).
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19102-228972-ІТ від 24 червня 2022 року вказана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія ОСОБА_2 в результаті порушення ним вимог п. п. 10.1, 10.4 ПДР України (а. с. 47-54, том 1).
Постановою Немирівського районного суду у Вінницькій області у справі №930/1197/22 від 28 липня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а. с .13, том 1).
Цивільно-правова відповідальність утримувача транспортного засобу «ВАЗ 212140» (Нива), д. н. з. НОМЕР_1 , застрахована в АТ «СК «Країна» (а. с. 128).
12 липня 2022 року АТ «СК «Країна» було складено акт огляду транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», д. н. з. НОМЕР_2 (а. с. 130, том 1).
Відповідно до звіту оцінювача ФОП ОСОБА_4 № 08-22-М161 від 30 серпня 2022 року ринкова вартість автомобіля «Chevrolet Lacetti» до дорожньо-транспортної пригоди становила 176 074,68 грн, а вартість його відновлювального ремонту - 189 275,13 грн, що перевищує ринкову вартість транспортного засобу; ринкова вартість автомобіля у пошкодженому стані після дорожньо-транспортної пригоди становила 72 823,61 грн (а. с. 131-151, том 1).
21 вересня 2022 року АТ СК «Країна» склало страховий акт №01-117-68655/32.29 щодо розміру страхового відшкодування та перерахувало на рахунок ОСОБА_1 103 101,07 грн страхового відшкодування (а. с. 14, 152 том 1).
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише у частині задоволення позовних вимог до АТ «СК «Країна», тому у іншій частині не переглядається.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на момент вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає не у повній мірі.
Статтею 1187 ЦК України передбачено об`єктивну (безвинну) цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі.
Так, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
На момент вчинення ДТП чинним був ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» N 1961-IV від 01 липня 2004 року, який регулював відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.
Страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб (ст. 5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Пунктом 22.1 статті 22 цього Закону 1961-IV передбачено що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «...Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.
Відповідно до ст. 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з пунктом 34.2 статті 34 Закону № 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
За приписами п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Виходячи з викладеного слід дійти висновку, що виплаті страхового відшкодування передує стадія узгодження між сторонами її розміру. При цьому слід з`ясовувати думку сторін щодо необхідності оцінки або експертизи.
У справі № 569/13697/15-ц Верховний Суд (постанова від 21 березня 2018 року), залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку такої виплати.
Також у справі № 333/2096/17 Верховний Суд (постанова від 10 червня 2020 року), скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.
Водночас, матеріали справи цієї справи не містять доказів, що страховик та потерпілий ОСОБА_1 дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, відтак доводи апеляційної скарги у цій частині не заслуговують на увагу.
На переконання апеляційного суду, наявні у матеріалах справи звіт оцінювача та висновок судового експерта слід було досліджувати з метою реалізації стандарту більшої переконливості, у результаті чого суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача.
При цьому місцевий суд обґрунтовано зауважив на тому, що звіти про оцінку майна, складені на замовлення страховика, не можуть автоматично мати перевагу над іншими доказами лише з огляду на джерело їх походження.
Водночас апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги щодо розміру різниці страхового відшкодування.
Так, враховуючи ліміт страхової суми у 130 000 грн, розмір франшизи у 2 600 грн та фактичну виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 103 151,07 грн, стягненню зі страховика підлягає різниця страхової виплати у розмірі 24 248,93 грн .
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає зміні.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню на 9,85%, зі ОСОБА_1 на користь АТ «СК «Країна» слід пропорційно стягнути 307,73 грн судового збору, сплаченого при її поданні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» задовольнити частково.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 23 червня 2026 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» змінити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 недоплачену страхову виплату у розмірі 24 248,93 грн (двадцять чотири тисячі двісті сорок вісім грн 93 коп.).
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» 301,73 грн (триста одна грн 73 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.
У іншій частині рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 23 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повна постанова складена 12 жовтня 2026 року.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді О. Ю. Береговий
О. С. Панасюк