КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________
Справа № 755/8831/26
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/14016/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Паламарчук Олени Анатоліївни на ухвалу судді Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2026 року (суддя Гаврилова О.В.) про повернення без розгляду скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач: Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
установив:
8 червня 2026 року скаржниця звернулася до суду із скаргою, в якій просила визнати неправомірною бездіяльність Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 та зобов`язати Коломийський відділ державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешти із майна ОСОБА_1 , накладений у виконавчому провадженні НОМЕР_1 згідно постанови № НОМЕР_1 від 25 вересня 2013 року (реєстраційний номер обтяження 2673983).
Мотивуючи подану скаргу, скаржниця зазначала, що Коломийським відділом державної виконавчої служби здійснювалось виконавче провадження НОМЕР_1, відкрите на підставі виконавчого листа №6/2406, виданого 5 жовтня 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на корить ПАТ «Укрсоцбанк» 57 629грн 92коп. боргу. Вказаний виконавчий лист було видано на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 5 жовтня 2012 року у справі №2604/20606/12 про задоволення заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 130/12.
Скаржниця зазначала, що дане виконавче провадження завершено 27 листопада 2013 року на підставі п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 27 листопада 2013 року) у зв`язку із неможливістю встановити особу боржника, виконавчий лист повернуто стягувачу. З часу повернення виконавчого листа минув встановлений ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» річний строк на подання виконавчого документу до виконання із врахуванням переривання цього строку поданням виконавчого документа до Коломийського ДВС.
Скаржниця посилалася на те, що в ході вказаного виконавчого провадження було винесено постанову НОМЕР_1 від 25 вересня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Скаржниця зазначала, що на даний час, відповідно до листа №25.7-14/3971 від 14 січня 2026 року, наданого суб`єктом оскарження на запит адвоката, всі виконавчі провадження, боржником у яких є ОСОБА_1 , завершено. Згідно даних АСВП незавершених виконавчих проваджень, у яких ОСОБА_1 виступає боржником, не існує. Інформація щодо ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників станом на 5 червня 2026 року відсутня.
Крім того, скаржниця стверджувала, що підставою для стягнення коштів у виконавчому провадженні була наявність заборгованості за кредитним договором №005-34.2/356 від 2 березня 2007 року, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 . Відповідно до довідки № 08.206-297/96-11844 від 3 липня 2015 року, виданої Коломийським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк», заборгованість по даному договору відсутня. Згідно довідки №55592-33.4 від 17 грудня 2025 року, виданої Івано-Франківським відділенням №4 АТ «Сенс Банк», підтверджується відсутність заборгованості за вказаним договором, одночасно цією довідкою підтверджується правонаступництво АТ «Сенс Банк» щодо ПАТ «Укрсоцбанк».
Скаржниця вважала, що за таких обставин відпали підстави для продовження чинності заходів арешту майна ОСОБА_1 , тому її представником - адвокатом Паламарчук О.А. 8 червня 2026 року було спрямовано до Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області заяву про зняття арешту та заборони відчуження майна ОСОБА_1 , проте листом № 25.7-14/72211 від 8 червня 2026 року повідомлено, що на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Відповідно до ст. 59 Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, зокрема є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. Завершення виконавчих проваджень на підставі п.5 ч.1 ст. 47 Закону не передбачає зняття арешту з майна боржника.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2026 року скаргу повернуто скаржнику без розгляду.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Паламарчук О.А. просить ухвалу судді скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення суддею норм процесуального права та порушення права заявника на захист.
Представник скаржниці зазначає, що оскільки на даний час виконавче провадження № НОМЕР_1 завершене, а його матеріали знищені за терміном зберігання, що підтверджується листом Коломийського відділу ДВС від 14.01.2026р. № 25.7-14/3971, то і вказати суду прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця, як і надати ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, є неможливим через їх відсутність. Зазначеної інформації немає ні в скаржниці, ні у органу державної виконавчої служби.
Представник скаржниці зазначає, що посилання суду на відсутність у скарзі вказівки на дату, коли ОСОБА_1 дізналась про порушення її прав, є безпідставним, оскільки в матеріалах справи містяться заява про зняття арешту з майна ОСОБА_1 від 8 червня 2026 року та лист суб`єкта оскарження, яким було відмовлено у знятті арешту з майна скаржниці, датований 8 червня 2026 року. Скаргу на дані протиправні дії (бездіяльність) Коломийського відділу державної виконавчої служби було подано представником скаржниці в день отримання даного листа 8 червня 2026 року. Отже, в
скарзі та в доданих до неї документах наявна інформація про дату винесення суб`єктом оскарження рішення, яким порушені права скаржниці.
Представник скаржниці стверджує, що стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" грошових коштів є наслідком наявності у неї заборгованості зі сплати по кредитному договору № 005-34.2/356 від 02.03.2007 року, укладеному між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 .. Заборгованість за даним кредитним договором була стягнена з ОСОБА_1 на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 130/12 . На даний час витребувати дане рішення не є можливим, оскільки як вказано у листі від 05.02.2026р. за № 6 Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, виготовити копію рішення справі № 130/12 немає можливості, оскільки усі третейські справи за 2012 рік були знищені із спливом 10 річного строку зберігання. Проте, виконавчі документи, на підставі яких здійснювалось примусове стягнення Коломийським відділом ДВС, були видані на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2012 року у справі № 2604/20606/12 про задоволення заяви Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 130/12. В загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься знеособлена ухвала Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 2604/20606/12 від 05 жовтня 2012 року (суддя Ластовка Н.Д.) про задоволення заяви Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 130/12.
Представник скаржниці стверджує, що 8 січня 2026 року нею було подано до Дніпровського районного суду міста Києва заяву про видачу копії зазначеної ухвали суду від 05 жовтня 2012 року у справі № 2604/20606/12. Проте, ні на час подання скарги, ні на даний час копії запитуваної ухвали нею не отримано. Тому до матеріалів скарги було додано копію ухвали зі знеособленими даними щодо учасників та копія поданої 08.01.2026 р. заяви про видачу даної ухвали. Проте, судом було проігноровано як посилання на данні обставини у скарзі, так і додані до скарги докази, які свідчать про те, що саме в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала справа, у який була постановлена відповідна ухвала та саме даним судом було видано виконавчі документи, що стали підставою для примусового стягнення та, відповідно і накладання арешту на майно скаржниці.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи скаргу без розгляду, суддя першої інстанції виходила з того, що в скарзі не зазначено ім`я (прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (при цьому до скарги не долучено жодного документу, в якому такий ідентифікатор був би відображений); дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, а відтак скарга подана без додержання вимог ст.448 ЦПК України.
Також суддя першої інстанції зазначила, що у матеріалах справи відсутня інформація про те, ким був виданий виконавчий документ №6/2604, на підставі якого було
відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, про зняття арешту, накладеного в межах якого подається скарга.
Колегія суддів не погоджується з висновками судді першої інстанції з таких підстав.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 2 статті 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
У частині 3 статті 448 ЦПК України наведенні вимоги до форми та змісту скарги, згідно яких скарга повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються;
5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження;
6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа;
7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця;
8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;
9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.
Відповідно до частини 4 статті 448 ЦПК України до скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Частина 5 статті 448 ЦПК України передбачає, що суд, встановивши, що скаргу
подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.
Скарга, подана адвокатом Паламарчук О.А. в інтересах ОСОБА_1 , містить зазначення прізвища, ім`я, по батькові та адреси скаржниці ОСОБА_1 та її представника, назву відділу державної виконавчої служби, бездіяльність якого оскаржується, назву стягувача та місце його знаходження, виклад обставин, якими обґрунтовується скарга.
Також у скарзі зазначено номер ухвали (2604/20606/12), її дата (5 жовтня 2012 року) та назва суду, який постановив ухвалу, на підставі якої був виданий виконавчий лист №6/2406, який став підставою для відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, у межах якого було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , та наявне посилання на лист адвоката Паламарчук О.А. від 8 червня 2026 року про зняття арешту з майна боржника та заборони на відчуження майна боржника, який залишено без задоволення листом від 8 червня 2026 року.
Крім цього, у скарзі зазначено, що виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите на підставі виконавчого листа № 6/2604, виданого 5 жовтня 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва, завершено 27 листопада 2013 року та знищено за закінченням строку зберігання.
До скарги було додано квитанції про направлення скарги з доданими матеріалами суб`єкту оскарження та стягувачу.
Отже, подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Паламарчук О.А. скарга повністю відповідає вимогам статті 448 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції на час відкриття виконавчого провадження, з метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Порядок ведення такого реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації встановлюються Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України № 43/5 від 20 травня 2003 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709, було затверджено Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (далі Положення).
У пункті 1.1. Положення визначено, що Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - це комп`ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії.
Пункт 5.2. Положення передбачав, що з метою забезпечення доступу до інформації Єдиного реєстру сторонам виконавчого провадження у постанові про відкриття виконавчого провадження роз`яснюється таке право, указуються адреса відповідного веб-сайту в мережі інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання.
Наказом Міністерства юстиції № 2432/5 від 5 серпня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1126/29256, затверджено Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження та визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства юстиції України № 43/5 від 20 травня 2003 року «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709.
Розділом ХІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження
передбачено, що перенесенню до Системи підлягають незавершені виконавчі провадження, відомості про які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень. Завершені виконавчі провадження підлягають перенесенню до Системи у разі скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого провадження.
З доданих до скарги документів вбачається, що виконавче провадження НОМЕР_1 закінчено 27 листопада 2013 року та знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень.
Отже, відомості про виконавче провадження НОМЕР_1 не внесені до Автоматизованої системи виконавчих проваджень, а відтак вимагати від скаржника зазначення у скарзі ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження немає підстав.
Крім того, суддя першої інстанції не врахувала, що відповідно до пункту 4 частини 3 статті 448 ЦПК України ім`я (прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються, зазначаються у скарзі за наявності.
Колегія суддів звертає увагу, що право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.
Як зазначалося Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала судді про повернення скарги ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку із її не відповідністю положенням частини 3 статті 448 ЦПК України, прийнята з порушенням норм процесуального права.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки ухвала судді про повернення скарги ОСОБА_1 без розгляду постановлена з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню з направленням скарги до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Паламарчук Олени Анатоліївни задовольнити.
Ухвалу судді Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2026 року скасувати, скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач:
Акціонерне товариство «Сенс Банк» направити до Дніпровського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук