КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/16067/2026 Доповідач - Кафідова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 375/1248/26
13 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 09 липня 2026 року, ухвалену під головуванням судді Банах-Кокус О.В. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в:
У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 06 лютого 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5299939 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого сума кредиту становила 35 000 грн, строк кредитування - 360 днів, із 06 лютого 2025 року до 01 лютого 2026 року. За твердженням позивача, кредитний договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 06 лютого 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5299939 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого сума кредиту становила 35 000 грн, строк кредитування - 360 днів, із 06 лютого 2025 року до 01 лютого 2026 року. За твердженням позивача, кредитний договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позивач зазначав, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання, перерахувавши відповідачці кредитні кошти у сумі 35 000 грн на зазначену нею платіжну картку. Посилався на погоджену сторонами стандартну процентну ставку 0,95 % на день та передбачені договором умови застосування зниженої процентної ставки 0,285 % на день.
Вказував, що 28 листопада 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 28/11/2025, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідачки. Позивач звертав увагу на пункт 1.1 договору факторингу, яким передбачено відступлення прав грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне в майбутньому, включаючи плату за кредитом.
Позивач зазначав, що за договором факторингу до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача, зокрема щодо заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 29 710,61 грн та процентами в розмірі 64 353 грн. Вказував, що на момент укладення договору факторингу строк кредитування не закінчився, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за період із 29 листопада 2025 року до 01 лютого 2026 року, тобто за 65 календарних днів, нарахувало проценти за стандартною процентною ставкою 0,95 % на день на залишок основного боргу 29 710,61 грн у сумі 18 346,25 грн.
Позивач також зазначав, що відповідно пункту 6.4 кредитного договору первісним кредитором нараховано штрафні санкції у розмірі 17 500 грн. Водночас, посилаючись на положення Цивільного кодексу України щодо звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання в період дії воєнного стану, вважав зазначені штрафні санкції такими, що не підлягають стягненню з відповідача
З огляду на вище викладене просив стягнути 112 409,86 грн заборгованості, з яких 29 710,61 грн - основний борг, 64 353 грн - проценти, нараховані первісним кредитором, 18 346,25 грн - проценти, нараховані позивачем за 65 календарних днів, а також 2 662,40 грн судового збору та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 09 липня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 112 409,86 грн заборгованості за кредитним договором № 5299939 від 06 лютого 2025 року, 2 662,40 грн судового збору та 3 000 грн витрат на правничу допомогу.
Задовольняючи вимогу про стягнення процентів за період після відступлення права вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що пунктом 1.1 договору факторингу передбачено відступлення у тому числі майбутніх грошових вимог, а проценти нараховані новим кредитором в межах встановленого кредитним договором строку кредитування. Вирішуючи питання про витрати на правничу допомогу, суд зменшив заявлений позивачем розмір 10 000 грн до 3 000 грн з урахуванням характеру спору, обсягу виконаних адвокатом робіт та їх необхідності для розгляду справи.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального права та таким, що порушує її права як споживача послуг фінансової установи.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт заперечує право ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» нараховувати проценти за кредитним договором після укладення договору факторингу № 28/11/2025 від 28 листопада 2025 року. Посилаючись на статті 1077, 1078, 514 ЦК України, зазначає, що фактор набуває лише те право, яким володів первісний кредитор на момент відступлення, а укладення договору факторингу не може розширювати обсяг прав нового кредитора.
Вказує, що із розрахунку заборгованості первісного кредитора вбачається припинення ним нарахування процентів 28 листопада 2025 року, тому, на думку апелянта, право на подальше нарахування процентів у первісного кредитора фактично припинилося або принаймні не реалізовувалося. Оскільки договором факторингу не було передбачено відновлення чи поновлення такого права, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не мало законних підстав для нарахування процентів за наступні 65 календарних днів.
На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на постанову Київського апеляційного суду від 02 травня 2025 року у справі № 753/17048/24, у якій наведено висновок про відсутність підстав для стягнення процентів, нарахованих фактором після відступлення вимоги, з огляду на конкретні умови договору факторингу. Вважає нарахування спірних процентів безпідставним.
Окремо апелянт не погоджується зі стягненням 3 000 грн витрат на правничу допомогу. Зазначає, що до опису робіт адвокатом включені однакові за своєю суттю послуги; спір не є складним, пов`язаний з одним епізодом правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а представник позивача неодноразово представляв кредитора в аналогічних справах. Посилається на критерії співмірності витрат, визначені статтею 137 ЦПК України, та вважає суму 3 000 грн завищеною, такою, що підлягає зменшенню до 500 грн.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції щодо факту укладення кредитного договору, надання кредиту, розміру непогашеного основного боргу та процентів, нарахованих первісним кредитором до 28 листопада 2025 року, апелянт по суті не оспорює, а тому рішення суду першої інстанції перевіряється в частині правових підстав отримання позивачем процентів за період після відступлення права вимоги та правильності розподілу витрат на правничу допомогу.
Судом встановлено, що 06 лютого 2025 року о 19 год 45 хв між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 5299939 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно пункту 1.2 кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт - повернути кредит, сплатити комісію (якщо вона передбачена) та проценти за користування ним.
Пунктом 1.2 кредитного договору встановлено загальну суму кредиту 35 000 грн; пунктом 1.3 - строк кредитування 360 днів із періодичністю платежів кожні 30 днів. Детальні дати платежів визначені таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, що є додатком № 1 до договору.
Відповідно пункту 1.4 кредитного договору комісія за надання кредиту становить 3 500 грн, її тип - разова. Тип процентної ставки - фіксована. Згідно з пунктом 1.4.1 стандартна процентна ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах усього строку кредитування, зазначеного у пункті 1.3.
Пунктом 1.4.2 кредитного договору передбачено знижену процентну ставку 0,2850 % за кожен день користування кредитом.
Пункти 1.6.1 і 1.7.1 визначають відповідно орієнтовну загальну вартість кредиту за стандартною ставкою - 158 200 грн та орієнтовні загальні витрати за кредитом - 123 200 грн.
За пунктом 2.1 кредитного договору кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 . Пунктом 2.2 передбачено перерахування коштів протягом двох календарних днів після укладення договору.
Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору проценти є однією зі складових плати за надання та користування кредитом та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожний день користування кредитом протягом строку кредитування за методом «факт/факт».
Пунктом 3.2 передбачено включення до періоду розрахунку дня надання та дня фактичного повернення кредиту. Пунктом 3.5 встановлено, що нарахування процентів є правом товариства, а не його обов`язком; товариство може зменшити нарахування процентів, зокрема відповідно до програми лояльності або у випадках, передбачених законодавством.
Пунктом 5.1.3 кредитного договору передбачено право товариства укладати договори про відступлення права вимоги або договори факторингу з третьою особою без окремої згоди клієнта з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів.
За відомостями кредитного договору він підписаний клієнтом із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «16154».
Листом ТОВ «Пейтек» від 01 грудня 2025 року № 20251201-1899, адресованим ТОВ «Лінеура Україна», повідомлено про успішне перерахування 35 000 грн на платіжну картку клієнта за операцією, створеною 06 лютого 2025 року о 19 год 46 хв 06 с та виконаною о 19 год 46 хв 09 с; у листі зазначено номер транзакції у системі ТОВ «Лінеура Україна» - 52999391738863966.
Із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Лінеура Україна» за договором № 5299939 станом на 28 листопада 2025 року, вбачається, що за період із 06 лютого до 28 листопада 2025 року нараховано 78 073,12 грн процентів, 3 500 грн комісії та 17 500 грн штрафних санкцій. У розрахунку відображено сплату 22 509,51 грн, із яких 5 289,39 грн спрямовано на погашення основного боргу, 13 720,12 грн - процентів, 3 500 грн - комісії. Станом на 28 листопада 2025 року непогашеним залишалося 29 710,61 грн основного боргу, 64 353 грн процентів та 17 500 грн штрафних санкцій.
28 листопада 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» як клієнтом та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» як фактором укладено договір факторингу № 28/11/2025.
Відповідно пункту 1.1 цього договору фактор зобов`язався передати кошти в розпорядження клієнта (ціну продажу), а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги до боржників, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Цим самим пунктом передбачено визначення переліку боржників, підстав виникнення вимог і їх сум у реєстрі боржників, який формується як додаток № 1 та є невід`ємною частиною договору.
Пунктом 1.2 договору факторингу визначено, що перехід права вимоги від клієнта до фактора відбувається після підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників (додаток № 2) та надходження ціни продажу в повному обсязі на рахунок клієнта відповідно пункту 3.3 договору, після цього фактор стає кредитором щодо боржників стосовно відповідної заборгованості. Пунктом 1.3 на клієнта покладено обов`язок протягом 10 робочих днів повідомити боржників про відступлення права вимоги та передачу персональних даних факторові.
Згідно з актом приймання-передачі реєстру боржників від 28 листопада 2025 року, який є додатком № 2 до договору факторингу, сторони підписали акт про передання факторові реєстру боржників у кількості 2 744 та про перехід відповідних прав вимоги за умовами договору.
Платіжною інструкцією № 7705 від 28 листопада 2025 року підтверджується проведення банком того ж дня платежу від ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на користь ТОВ «Лінеура Україна» у сумі 2 808 618,09 грн із призначенням «Сплата за договором факторингу №28/11/2025 від 28.11.2025р., без ПДВ».
У витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 28/11/2025 під порядковим номером 438 зазначено ОСОБА_1 , кредитний договір № 5299939 та суму заборгованості 111 563,61 грн, з яких 29 710,61 грн - за основною сумою боргу, 64 353 грн - за процентами та 17 500 грн - за штрафними санкціями.
Листом ТОВ «Лінеура Україна» від 01 грудня 2025 року на адресу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» повідомлено про розміщення 01 грудня 2025 року інформації щодо відступлення права вимоги в особистих кабінетах боржників і про надсилання SMS-повідомлень. Зазначений документ має характер повідомлення первісного кредитора про вчинені ним дії.
За розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором № 5299939 за 65 календарних днів із 29 листопада 2025 року до 01 лютого 2026 року, проценти нараховано на незмінний залишок основного боргу 29 710,61 грн за ставкою 0,95 % на день. У розрахунку щоденне нарахування відображено в сумі 282,25 грн, а загальна сума за 65 днів становить 18 346,25 грн. У графі оплати за цей період відображено нульові значення.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Вирішуючи питання щодо обсягу переданих прав, колегія суддів враховує правове регулювання договору факторингу на час його укладення та зміни законодавства, які набрали чинності пізніше.
Пунктом 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про факторинг» № 4466-IX від 03 червня 2025 року встановлено: «Положення цього Закону застосовуються до відносин, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених після введення в дію цього Закону. Відносини, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених до дня введення в дію цього Закону, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до введення в дію цього Закону». Зазначений Закон введено в дію 30 липня 2026 року.
Законом України № 4863-IX від 29 квітня 2026 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо регулювання відносин у сфері факторингу», який набрав чинності та введений у дію 30 липня 2026 року, статтю 1077 ЦК України викладено в новій редакції, а статті 1078-1086 ЦК України виключено.
Оскільки договір факторингу № 28/11/2025 укладено 28 листопада 2025 року, до правовідносин, які виникли на його підставі, відповідно пункту 2 розділу V Закону України «Про факторинг» підлягає застосуванню законодавство, що діяло до введення в дію зазначеного Закону.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договору факторингу, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договору факторингу, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Аналіз наведених норм матеріального права у взаємозв`язку з умовами спірних договорів свідчить про те, що заміна кредитора у зобов`язанні сама по собі не припиняє цього зобов`язання та не змінює його змісту. Питання належності новому кредитору процентів, що виникли після відступлення, вирішується з урахуванням умов кредитного договору щодо строку користування коштами та змісту договору факторингу щодо передання майбутніх грошових вимог.
Зміст наведених норм у взаємозв`язку з умовами кредитного договору та договору факторингу не дає підстав погодитися з доводом апелянта про те, що закінчення розрахунку первісного кредитора датою 28 листопада 2025 року свідчить про припинення права на проценти за наступні періоди. Відступлення вимоги саме по собі не змінює погодженого сторонами строку кредитування та не припиняє обов`язку позичальника зі сплати передбачених кредитним договором процентів, які виникають протягом цього строку.
При цьому сам по собі факт зазначення у розрахунку первісного кредитора нарахованих процентів лише до 28 листопада 2025 року відповідає даті відступлення права вимоги та не засвідчує відмови кредитодавця від права на проценти, які виникатимуть в межах строку кредитування. Ототожнення дати завершення обліку процентів первісним кредитором із припиненням самого зобов`язання не ґрунтується на умовах кредитного договору.
Також колегія суддів враховує зміст договору факторингу № 28/11/2025, який прямо охоплює не лише наявні, а й майбутні грошові вимоги, зокрема плату за кредитом. Отже, сторони договору факторингу погодили перехід до фактора відповідного права вимоги у разі виникнення процентних вимог у майбутньому. Пунктом 1.2 цього договору визначено умови переходу - підписання акта приймання-передачі реєстру боржників і надходження повної ціни продажу; на підтвердження їх виконання надано підписаний акт від 28 листопада 2025 року та платіжну інструкцію № 7705 про проведення платежу за договором факторингу.
Витяг із реєстру боржників визначає наявну на дату відступлення заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 111 563,61 грн, включно зі штрафними санкціями. Проте відображення у реєстрі відповідної суми станом на дату переходу прав вимоги саме по собі не обмежує майбутніх вимог, які прямо охоплені пунктом 1.1 договору факторингу.
Після відступлення права вимоги новий кредитор не надавав відповідачці іншого кредиту, не встановлював нової процентної ставки та не створював нового грошового зобов`язання. Предметом спірних правовідносин є право отримувати плату за користування коштами, передбачену раніше укладеним кредитним договором, в межах погодженого сторонами строку кредитування. Це право відповідно пункту 1.1 договору факторингу охоплюється відступленням майбутніх грошових вимог; сам факт відступлення не перетворює договірні проценти на штрафні санкції.
У справі, що переглядається, кредитним договором № 5299939 погоджено строк кредитування 360 днів, фіксовану стандартну процентну ставку 0,95 % за кожний день користування кредитом та порядок нарахування процентів на залишок фактичної заборгованості. На дату укладення договору факторингу 28 листопада 2025 року строк кредитування не закінчився.
Отже, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про припинення права кредитора на нарахування процентів саме 28 листопада 2025 року, оскільки погоджений сторонами строк кредитування ще тривав, а пунктом 1.1 договору факторингу прямо передбачено відступлення майбутніх грошових вимог, у тому числі плати за кредитом. Відтак довід апеляційної скарги про неможливість будь-якого нарахування процентів після дати факторингу не відповідає змісту спірних договорів та нормам матеріального права, що підлягають застосуванню.
Позивачем надано окремий розрахунок заборгованості за договором № 5299939 за період із 29 листопада 2025 року до 01 лютого 2026 року, в якому визначено залишок основного боргу 29 710,61 грн, стандартну процентну ставку 0,95 % на день, денне нарахування 282,25 грн та загальну суму нарахованих процентів 18 346,25 грн за 65 календарних днів.
З аналізу пункту 1.1 договору факторингу у взаємозв`язку з умовами кредитного договору колегія суддів дійшла висновку, що договір факторингу не обмежував право фактора лише сумами, зафіксованими у реєстрі боржників на дату його підписання. Передані за цим договором права охоплювали і майбутні грошові вимоги щодо плати за кредитом, які виникали після переходу права вимоги відповідно до умов чинного кредитного договору. Тому наведені в апеляційній скарзі доводи про припинення первісним кредитором розрахунку процентів 28 листопада 2025 року не свідчать про відсутність у позивача відповідного матеріального права.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про перехід до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права на одержання передбаченої кредитним договором плати за користування коштами після відступлення вимоги є правильним.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною шостою цієї статті передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для підтвердження вимог про відшкодування 10 000 грн позивач подав договір про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладений із адвокатом Столітнім М. М., заявку № 19809 від 27 квітня 2026 року, акт № 19809 від 26 травня 2026 року, рахунок на оплату № 19809-26/05-2026 від 26 травня 2026 року та ордер адвоката серії АІ № 2212606 від 26 травня 2026 року (відповідні документи щодо правничої допомоги).
В акті № 19809 окремо визначені такі послуги, як первинна консультація, дослідження документів та обставин справи, аналіз законодавства і судової практики, підготовка правової позиції, складання позовної заяви та документів до неї, підготовка процесуальних документів, а також представництво інтересів клієнта, у тому числі участь у судових засіданнях. Загальна вартість послуг становить 10 000 грн. Згідно з умовами акта гонорар підлягає оплаті протягом 30 календарних днів із моменту набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.
Із акта вбачається, що під пунктом 10 окремо передбачено 2 години представництва інтересів клієнта вартістю 1 640 грн, у тому числі участь у судових засіданнях. Разом із тим із рішення суду першої інстанції вбачається, що представник позивача просив розглядати справу за його відсутності; суд, визначаючи витрати, врахував характер фактично виконаної роботи, обсяг послуг, типовість спору та відсутність представника позивача при розгляді. Компенсовану суму суд обмежив 3 000 грн, визначивши її за дослідження матеріалів і складання позовної заяви.
Отже, суд першої інстанції вже врахував саме ті обставини, на які посилається апелянт, - характер і складність спору, необхідність та обсяг адвокатських послуг - і зменшив заявлені до відшкодування витрати на 7 000 грн. Апелянт, наполягаючи на додатковому зменшенні до 500 грн, не навела свого контрозрахунку, який би спростовував висновок суду щодо розумної вартості вивчення матеріалів та складання позову, за які фактично стягнуто 3 000 грн.
З огляду на відсутність доказів фактичної участі адвоката в судових засіданнях як окремої оплачуваної послуги та з урахуванням сукупності підтверджених документами робіт суд першої інстанції визначив суму відшкодування в 3 000 грн.
За встановленого судом першої інстанції обсягу компенсованих послуг сума 3 000 грн не є очевидно неспівмірною предмету спору і складності роботи, необхідної для підготовки заяви та матеріалів до суду. За цих обставин доводи апеляційної скарги не свідчать про наявність підстав для додаткового зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 500 грн.
Отже, доводи апеляційної скарги про необхідність додаткового зменшення визначених судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу з 3 000 грн до 500 грн не свідчать про неправильне застосування судом критеріїв їх необхідності, розумності та співмірності. Підстав для зміни рішення в цій частині колегія суддів не вбачає.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо правових наслідків відступлення вимоги за договором факторингу, колегія суддів встановила, що новий кредитор набув передбачене договором факторингу право на одержання майбутніх грошових вимог, у тому числі плати за кредитом. Саме по собі укладення договору факторингу не припиняло строку кредитування, не змінювало змісту зобов`язання та не усувало встановленого кредитним договором обов`язку позичальника сплачувати проценти.
Доводи апеляційної скарги стосовно витрат на професійну правничу допомогу також не спростовують висновків суду першої інстанції, який надав оцінку поданим договору, заявці, акту приймання-передачі послуг та рахунку, врахував характер і складність справи та вже зменшив заявлений позивачем розмір витрат із 10 000 грн до 3 000 грн.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права з оспорюваних питань, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 09 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий: Судді: