Дата документу 12.10.2026
Справа № 501/674/24
4-с/501/8/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 жовтня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Пушкарського Д.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Карпової Ю.А.,
представника ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» -
Чабан І.А.
стягувача - ОСОБА_1 ,
головного державного виконавця - Шестопалової Ю.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на дії державного виконавця Чорноморського відділу державної виконавчої служи в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шестопалової Юлії Костянтинівни (стягувач: ОСОБА_1 ),-
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулося до суду зі скаргою на рішення, дії та постанови державного виконавця, вчинені під час виконання рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 06 квітня 2026 року у цивільній справі № 501/674/24, в якій просить:
- визнати незаконними дії державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шестопалової Юлії Костянтинівни щодо стягнення всієї суми за виконавчим листом №501/674/24, виданим 07.04.2026;
- скасувати постанову державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шестопалової Юлії Костянтинівни у ВП №80736560 від 10.04.2026 в частині надмірного стягнення;
- зобов`язати державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шестопалову Юлію Костянтинівну повернути надмірно стягнуті кошти у ВП №80736560 від 10.04.2026, а саме в частині, що перевищує середній заробіток за один місяць.
Зі змісту скарги вбачається, що ДП «МТП «Чорноморськ» фактично не погоджується з проведеним державним виконавцем стягненням грошових коштів на користь ОСОБА_1 та вважає, що державним виконавцем було неправомірно здійснено виконання рішення суду від 06.04.2026 у справі №501/674/24.
Скаржник посилається, зокрема, на обставини апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та вважає, що стягнуті на користь стягувача кошти підлягають поверненню.
Державний виконавець проти задоволення скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні. У запереченнях державного виконавця зазначено, що виконавче провадження №80736560 було відкрито на підставі належного виконавчого документа, а рішення, дії та постанови державного виконавця приймалися та вчинялися у межах наданих законом повноважень. Державний виконавець також зазначив, що на момент проведення виконавчих дій були відсутні судові рішення про зупинення стягнення або інше обмеження виконання виконавчого документа.
В судовому засіданні представник ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» підтримала доводи скарги та просила задовольнити заявлені вимоги.
Стягувач ОСОБА_1 , державний виконавець Шестопалова Ю.К. в судовому засіданні заперечували та просили у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд відповідно до статті 13 ЦПК України.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини принцип змагальності передбачає, що кожна сторона повинна мати можливість представляти свою справу та докази за умов, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з іншою стороною. Суд оцінює подані сторонами матеріали та докази в межах предмета спору.
Судом встановлено, що рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 06.04.2026 у справі №501/674/24 визнано незаконним та скасовано пункт 1 наказу ДП «МТП «Чорноморськ» від 22.11.2023 №298 «Про призупинення дії трудового договору з начальником 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 та поновлено дію трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ».
Цим же рішенням з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 стягнуто суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.11.2023 по 06.04.2026 у розмірі 386485,03 грн., а також судові витрати у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до статті 430 ЦПК України допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення дії трудового договору зі ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць у розмірі 13424 грн.
З матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що на виконанні у державного виконавця перебував виконавчий лист, виданий на підставі рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 06 квітня 2026 року, яким, зокрема, було вирішено питання про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 386485,03 грн.
На підставі зазначеного виконавчого документа державним виконавцем 10 квітня 2026 року відкрито виконавче провадження №80736560 та вчинено передбачені законом виконавчі дії.
Із матеріалів справи вбачається, що 13 квітня 2026 року грошові кошти у сумі 386485,03 грн. були перераховані стягувачу, а виконавче провадження в частині виконання рішення щодо стягнення грошових коштів було завершено після фактичного виконання відповідної частини рішення. Державним виконавцем також стягнуто передбачені законом витрати виконавчого провадження та виконавчий збір.
Разом з тим після відкриття виконавчого провадження та вчинення державним виконавцем відповідних виконавчих дій відбувся апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.
11 серпня 2026 року Одеським апеляційним судом за результатами апеляційного перегляду постановлено судове рішення, яким рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 06 квітня 2026 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ДП «МТП «Чорноморськ» - без задоволення.
Отже, рішення суду першої інстанції, на підставі якого було видано виконавчий лист та здійснювалося стягнення, за результатами апеляційного перегляду не скасовано та не змінено.
Оцінюючи доводи скарги, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється, зокрема, на засадах обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі листи, що видаються судами на підставі судових рішень, є виконавчими документами, на підставі яких здійснюється примусове виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Отже, предметом судового контролю у межах розгляду цієї скарги є конкретні рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, а також встановлення того, чи були вони вчинені з порушенням вимог закону та чи призвели до порушення прав або законних інтересів скаржника.
Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та сукупністю дій, спрямованих на примусове виконання рішень, що проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Судом встановлено, що рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 06 квітня 2026 року на момент вчинення оскаржуваних виконавчих дій не набрало законної сили, оскільки було оскаржене ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» в апеляційному порядку. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ».
Разом з тим відповідно до статті 430 ЦПК України суд допустив зазначене рішення до негайного виконання лише у визначеній частині, а саме в частині поновлення трудових відносин та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 13424 грн.
Як встановлено судом, незважаючи на це, державним виконавцем фактично було стягнуто 386485,03 грн., тобто всю суму, присуджену рішенням суду, а не лише суму, яка підлягала негайному виконанню. Таким чином, державний виконавець фактично вийшов за межі своїх повноважень щодо визначеного судом обсягу негайного виконання рішення.
Разом з тим під час розгляду цієї скарги судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року апеляційну скаргу ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» залишено без задоволення, а рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 06 квітня 2026 року - без змін.
Отже, на час розгляду скарги зазначене рішення набрало законної сили та підлягає виконанню в повному обсязі, у тому числі в частині стягнення 386485,03 грн.
За таких обставин суд враховує, що хоча на момент стягнення всієї присудженої суми рішення суду не набрало законної сили і негайному виконанню підлягала лише визначена його частина, на час розгляду скарги правовий статус цього рішення змінився внаслідок набрання ним законної сили.
Відтак, на теперішній час стягнута сума 386485,03 грн. має правову підставу, оскільки присуджена рішенням суду, яке набрало законної сили та залишене без змін судом апеляційної інстанції.
Повернення зазначеної суми заявнику на цій стадії фактично означало б повернення коштів, які на час розгляду скарги підлягають стягненню на підставі чинного та обов`язкового до виконання судового рішення.
За наведених обставин суд не вбачає підстав для застосування передбаченого статтею 451 ЦПК України способу поновлення порушеного права заявника, оскільки на час розгляду скарги рішення суду набрало законної сили, а присуджена ним сума підлягає стягненню в повному обсязі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що скарга ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.259-260, 447-452 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на дії державного виконавця Чорноморського відділу державної виконавчої служи в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шестопалової Юлії Костянтинівни (стягувач: ОСОБА_1 ), - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 12 жовтня 2026 року.
Суддя