12.10.26
22-ц/812/2282/26
Провадження № 22-ц/812/2282/26
У Х В А Л А
12 жовтня 2026 року м. Миколаїв
справа № 489/2594/22
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Лівінського І.В.,
у с т а н о в и в:
15 вересня 2026 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями колегії суддів Миколаївського апеляційного суду Лівінському І.В., Кушніровій Т.Б., Шаманській Н.О. передано на розгляд апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2026 року за заявою ОСОБА_3 про накладення на ОСОБА_1 штрафу та заяву ОСОБА_1 про зловживання процесуальними правами ОСОБА_3 у цивільній справі № 489/2594/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Садово-виноградарське товариство «Зоря», про визнання незаконною та скасування державної реєстрації речових прав, визнання права власності на нерухоме майно, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про виселення з садового будинку № 39 садово виноградарського товариства «Зоря» в м. Миколаєві Миколаївської області, третя особа- виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування.
11 жовтня 2026 року скаржник ОСОБА_1 сформував у системі "Електронний суд" заяву про відвід судді-доповідача Лівінського І.В., в якій просив на підставі частини 1 статті 36 пунктів 3,5 ЦПК України, відвести суддю Миколаївського апеляційного суду Лівінського І.В., від розгляду його апеляційної скарги та передати справу на розгляд іншому судді.
В обґрунтування заяви посилався на втручання судді в автоматизовану систему документообігу суду (АСДС) з метою маніпуляції розподілу справи під час розгляду апеляційних скарг ОСОБА_4 , подані її представником адвокатом Калашниковим П.В., на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року та на додаткові рішення цього ж суду від 16 липня 2025 року, у справі № 489/2594/22.
Крім того зазначав про порушення суддею правил щодо відводу (самовідводу). Зокрема, що одна й та сама колегія ( Лівінський І.В. , Тищук Н.О. , Шаманська Н.О. ), ухваливши постанову від 06 жовтня 2020 року в справі №490/4863/19, де предметом позову була садова ділянка № НОМЕР_1 в СВТ "Зоря", посилалась на законність набуття ОСОБА_5 права власності на садовий будинок, а вже в іншій справі (489/2594/22), де предметом позову був саме цей садовий будинок та оспорювалась законність виникнення права власності на нього, ця ж колегія ( Лівінський І.В. , Тищук Н.О. , Шаманська Н.О. ) в мотивувальній частині взяли до уваги фактично свою ж постанову від 06 жовтня 2020 року у справі №490/4863/19.
На думку заявника ці факти свідчать про те, що суддя Лівінський І.В. прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи на користь відповідача у справі ОСОБА_3 , який також є діючим суддею Інгульського районного суду м. Миколаєва та може впливати на суддю, використовуючи професійні зв`язки.
Колегія суддів вважає, що підстав для відводу судді-доповідача немає, а заява про його відвід є необґрунтованою.
Як зазначив Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, рішення від 24 травня 1989 року, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у певній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (§ 46 вказаного рішення).
Щодо суб`єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що суддя Лівінський І.В. виявив особисту упередженість до скаржника чи до розгляду справи № 489/2594/22 за його участі у провадженні № 88ц/812/8/21.
Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. Таких доказів щодо цього судді немає.
Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним є те, чи можуть бути побоювання заявника щодо відсутності безсторонності у судді об`єктивно виправданими.
Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
(1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
(2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
(3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
(4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
(5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді (частина перша статті 36 ЦПК України).
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
Доводи скаржника про відвід судді-доповідача по суті зводяться до незгоди з ухваленою за його участі постановою від 6 жовтня 2020 року у справі №490/4863/19, а також окремими процесуальними діями, зокрема, заміною судді 22 вересня 2025 року на іншу суддю при розгляді справи № 489/2594/22.
Між тим, зазначена постанова від 6 жовтня 2020 року залишена без зміни постановою Верховного Суду від 19 січня 2021 року (провадження № 61-15690св20), а заміна судді 22 вересня 2025 року у зв`язку з його відпусткою відповідала вимогами ЦПК України.
Крім того, наявність в ЄДРСР ухвали від 26 вересня 2025 року, в складі якої зазначено суддю Лівінського І.В., не свідчить про те, що за його участі ухвалювалось вказане судове рішення, оскільки, як видно з матеріалів справи та автоматизованої системи документообігу суду (АСДС) Д-3, суддя не підписував зазначену ухвалу ні в електронному ні в паперовому вигляді.
Посилання заявника на те, що суддя Лівінський І.В. приймав участь в розгляді справ №490/4863/19 та № 489/2594/22 не відповідає дійсності, оскільки справу № 489/2594/22 Лівінський І.В. по суті не розглядав.
Отже, згідно з об`єктивним критерієм оцінки безсторонності суду відсутні встановлені факти, які можуть ставити під сумнів безсторонність судді-доповідача, який діяв згідно з вимогами ЦПК України. Аргументи скаржника щодо необхідності відводу цього судді від участі у розгляді його справи не є об`єктивно виправданими.
З огляду на викладене колегія суддів вважає необґрунтованою заяву про відвід судді-доповідача. Тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про його відвід слід передати на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Лівінського І.В.
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Лівінського І.В. передати для вирішення судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України
Головуючий І.В. Лівінський
Судді Т.Б. Кушнірова
Н.О. Шаманська