У Х В А Л А
Справа №377/715/26
Провадження №2/377/617/26
"13" жовтня 2026 р. Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Лазарєва О.В., через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, просив розірвати шлюб між ним, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , зареєстрований 15 лютого 2013 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 166.
Ухвалою судді від 20 липня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 08 вересня 2026 року.
У період з 05.08.2026 по 04.09.2026 головуюча у справі- суддя Бабич Н.С. перебувала у щорічній відпустці.
25 серпня 2026 року представник відповідача- адвокат Дасюк В.В. подав до суду письмові пояснення щодо позовної заяви про розірвання шлюбу, які по суті є відзивом на позовну заяву. У поясненнях сформульовані заперечення відповідача проти позову та прохання врахувати, що зазначена позивачем дата припинення роздільного проживання (вересень 2025 року) не відповідає дійсності, а тимчасове роздільне проживання сторін має вимушений характер і не свідчить про остаточне припинення шлюбних відносин.
Крім того, 25 серпня 2026 року представник відповідача - адвокат Дасюк В.В. подав клопотання про надання подружжю строку для примирення та зупинення провадження у справі. Просив надати подружжю строк для примирення тривалістю шість місяців та зупинити розгляд справи на цей строк.
В обґрунтування клопотання зазначено, що відповідач заперечує проти розірвання шлюбу. Шлюб між сторонами зареєстровано 15 лютого 2013 року, тривалість шлюбу становить більше 13 років. Спільних неповнолітніх дітей сторони не мають, що виключає будь-який негативний вплив зупинення провадження на інтереси дітей. Роздільне проживання сторін має тимчасовий та вимушений характер і не свідчить про остаточне припинення шлюбних відносин. Позивач жодними належними та допустимими доказами не підтвердив ні факту безповоротного розпаду сім`ї, ні зазначеної в позові дати припинення шлюбних відносин. Відповідач переконана, що розбіжності, які виникли між сторонами, можуть бути врегульовані за умови надання розумного строку для відновлення нормальних сімейних стосунків. Надання строку для примирення у цій справі не суперечитиме моральним засадам суспільства, не порушить прав позивача та відповідатиме завданню цивільного судочинства щодо всебічного і повного з`ясування обставин справи.
02 вересня 2026 року представник позивача - адвокат Лазарєва О.В. подала заперечення на клопотання про надання строку для примирення та зупинення провадження у справі, просила відмовити у задоволенні цього клопотання.
Заперечення обґрунтовані тим, що надання строку для примирення є правом суду, а не його обов`язком, і вимагає оцінки реальної можливості примирення. Посилаючись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 березня 2023 року у справі №127/16963/22-ц (провадження №61-203св23), в якій суд прямо вказав, що суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя, а зобов`язаний оцінити, зокрема, строк, що сплинув з моменту виникнення спору, наявність невирішених спорів між сторонами та категоричність позиції сторони, яка заперечує проти надання строку для примирення, зазначає, що суд має виходити не з формального факту подання клопотання про примирення, а із фактичної наявності реальних, об`єктивно підтверджених підстав та перспектив збереження сім`ї. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися задовго до звернення позивача до суду. Як зазначено в позовній заяві, сторони не проживають однією сім`єю та не ведуть спільного господарства з вересня 2025 року, тобто станом на дату судового засідання - майже рік. З 2018 року позивач і відповідач придбали нерухомість в Угорщині, де до вересня 2025 року проживали спільно однією сім`єю. Саме припинення спільного проживання у вересні 2025 року й стало моментом фактичного розпаду сім`ї, на який послідовно посилається позивач. Відповідач і надалі проживає на території Угорщини, тоді як позивач після вказаної дати більшу частину часу перебуває на території України або Королівства Іспанія, до Угорщини повертається лише поодинокими короткостроковими візитами. Відповідач ще у 2025 році зробила все можливе аби позивач почав міркувати про розірвання шлюбу: отримання відповідачем заборони для позивача на вхід до їхнього спільного помешкання в Угорщині будь-яких третіх осіб, включаючи дочку позивача, його родичів та друзів. Відповідач неодноразово створювала конфліктні ситуації з позивачем та його дочкою, які фактично і призвели до прийняття позивачем рішення про неможливість спільного проживання та розірвання шлюбу. Навіть якщо суд братиме до уваги версію відповідача про те, що роздільне проживання розпочалося 13 травня 2026 року, на момент розгляду справи це вже понад три з половиною місяці окремого проживання без жодних ознак зближення сторін чи відновлення сімейних стосунків, і навпаки із збільшенням конфліктних ситуацій та напруження між сторонами, що додатково узгоджується з наведеними вище даними про фактичне місце перебування сторін у різних державах. Пояснення та клопотання відповідача не містять жодних конкретних фактичних підстав вважати примирення реально можливим. Вся аргументація відповідача зводиться до заперечення дати, з якої почалося роздільне проживання сторін, та до загальних посилань на норми права і практику Верховного Суду. При цьому відповідач не наводить жодних конкретних кроків, дій чи намірів, спрямованих на фактичне відновлення сімейних стосунків (спільне проживання, спільний побут, спроби порозуміння тощо). Декларативне посилання на можливість збереження сім`ї без жодного фактичного підтвердження не може вважатися достатньою підставою для зупинення провадження у справі на строк до шести місяців. Сторони не мають спільних неповнолітніх дітей, а отже, відсутні будь-які підстави, пов`язані із захистом інтересів дитини, які традиційно враховуються судами при наданні строку для примирення. Крім того, 14 лютого 2013 року, в день, що передував державній реєстрації шлюбу, сторони уклали шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненком Д.В., зареєстрований в реєстрі за №103, де сторони заздалегідь та добровільно визначили правовий режим належного їм майна, розмежувавши особисту приватну власність кожного з подружжя та їхню спільну сумісну власність, а також погодили порядок володіння, користування і розпорядження спільним майном та порядок його поділу - як у шлюбі, так і після його розірвання, шляхом окремої нотаріально посвідченої угоди.
Ухвалою суду від 07 вересня 2026 року за клопотанням представника відповідача-адвоката Дасюка В.В. забезпечено його участь у судовому засіданні 08.09.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні 08 вересня 2026 року представник відповідача- адвокат Дасюк В.В. підтримав подане клопотання про надання подружжю строку для примирення та зупинення провадження у справі з підстав, визначених у ньому та просив задовольнити. За його клопотанням на підставі частини другої статті 240 ЦПК України було оголошено перерву в судовому засіданні до 24 вересня 2026 року для ознайомлення із запереченнями сторони позивача на подане представником відповідача клопотання.
15 вересня 2026 року представник позивача-адвокат Лазарєва О.В. подала клопотання про долучення доказів, просила долучити для матеріалів справи витяг з бази даних щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України в період з 01.09.2025 по 31.08.2026 громадянином України ОСОБА_1 , відповідь про направлення адвокатського запиту про подання якого представник позивача зазначала у поданих до суду запереченнях на клопотання відповідача про надання строку на примирення.
Ухвалою суду від 17 вересня 2026 року за клопотанням представника позивача-адвоката Лазарєвої О.В. забезпечено її участь у судовому засіданні 24.09.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 22 вересня 2026 року за заявою представника відповідача- адвоката Дасюка В.В. забезпечено його участь у судовому засіданні 24.09.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
22 вересня 2026 року від представника відповідача- адвоката Дасюка В.В. надійшли додаткові письмові пояснення на заперечення представника позивача щодо клопотання відповідача про надання строку для примирення та зупинення провадження у справі, в яких він підтримав доводи, викладені у поданому клопотанні та письмових поясненнях, просив при вирішенні клопотання про примирення не брати до уваги як неналежні докази копію шлюбного договору від 14.02.2013, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 та копію адвокатського запиту, а скріншот бронювань авіаквитків- також як недостовірні. Вказував на те, що фактичні взаємини подружжя у період, на який посилається позивач, підтверджуються листуванням між відповідачем та позивачем у месенджері WhatsApp за період з 08.01.2026 по 15.09.2026, яке зберігається у мобільному телефоні відповідача та додається до пояснень, з якого вбачається: за січень 2026 року - взаємна турбота та матеріальна підтримка; за лютий-березень 2026 року - перебування позивача у спільному помешканні; за квітень 2026 року - організація та оплата позивачем лікування відповідача; за 24 квітня 2026 року - визнання позивачем проживання у спільному будинку і викладення розмови про подальше спільне життя; за травень 2026 року - події, які представник позивача помилково відносить до 2025 року; зміна замків у м.Трускавець; за травень-вересень 2026 року - спільне утримання майна та спільні витрати; за 16-27 серпня 2026 року - проживання позивача у спільному будинку, вечеря сторін разом; вирішення сторонами спільно питання щодо майна. Наведені обставини свідчать про дієвість заходів щодо примирення, оскільки криза у стосунках є нещодавньою, виникла у квітні-травні 2026 року у зв`язку з втручанням у відносини подружжя сторонньої особи; після виникнення кризи відносини мають позитивну динаміку; розмова про подальше спільне життя, яку запропонував позивач, не відбулася; роздільне перебування сторін має тимчасовий характер і зумовлене війною, лікуванням відповідача та поїздками позивача, що відповідно до частини 2 статті 3 СК не припиняє сім`ї; надання строку не завдасть шкоди жодній із сторін.
22 вересня 2026 року від представника відповідача-адвоката Дасюка В.В. надійшло клопотання про поновлення строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи доказів - листування між відповідачем та позивачем у месенджері WhatsApp за період з 08.01.2026 по 15.09.2026, яке містить інформацію щодо предмета доказування, зокрема: спільне проживання сторін у будинку в м.Черсегтомай ( Угорщина) щонайменше до кінця квітня 2026 року, в тому числі визнання цього позивачем у повідомленні від 24.04.2026; матеріальну підтримку відповідача позивачем, організацію та оплату ним її лікування у січні-травні 2026 року; те, що декларація про незгоду на вхід третіх осіб до спільного будинку, яку позивач відносить до 2025 року, датована 13.05.2026, а зміна замків у м.Трускавець 15.05.2026 була вимушеним заходом безпеки; спільне утримання сторонами сімейного житла та спільне вирішення питань щодо майна у травні-вересні 2026 року; перебування позивача у спільному будинку сторін з 16.08.2026 по 27.08.2026, спільні вечері та організацію ним поїздки відповідача, що узгоджується з витягом ДПСУ ( виїзд 15.08.2026, в`їзд 28.08.2026). Ці обставини спростовують твердження позивача про те, що сторони «понад рік проживають окремо у різних державах», і мають значення для вирішення клопотання про примирення.
24 вересня 2026 року представник позивача-адвокат Лазарєва О.В. подала до суду заперечення на додаткові письмові пояснення відповідача від 22.09.2026, просила відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про надання строку для примирення та зупинення провадження у справі, відмовити в задоволенні клопотання відповідача про виключення з числа доказів шлюбного договору від 14.02.2013, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копії адвокатського запиту та скріншотів бронювань авіаквитків, розглянути справу по суті позовних вимог.
24 вересня 2026 року представник відповідача -адвокат Дасюк В.В. просив визнати обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 у судове засідання для надання особистих пояснень щодо фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову, його ставлення до примирення. Мотивував клопотання тим, що позивач особисто в судових засідання участі не бере, його позиція та тлумачення ним фактичних обставин викладаються виключно представником. Зміст заперечень від 24.09.2026 засвідчив, що ключові для справи обставини стосуються особистої волі позивача, його власних дій і сказаних ним слів, а тому без його особистих пояснень встановлені бути не можуть.
24 вересня 2026 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з повітряною тривогою, судове засідання призначено на 13 жовтня 2026 року.
13 жовтня 2026 року від представника позивача-адвоката Лазарєвої О.В. надійшли заперечення на клопотання (заяву) представника відповідача від 24.09.2026, в яких вона просила відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про визнання обов`язковою явки позивача у судове засідання для надання особистих пояснень.
Позивач ОСОБА_1 у призначене судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. Рекомендований лист з повідомленням про вручення, яким йому направлялась судова повістка за адресою, вказаною у позовній заяві, повернутий до суду з відміткою «адресат відсутній». У такому випадку позивач ОСОБА_1 відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання.
Представник позивача- адвокат Лазарєва О.В. про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до її електронного кабінету. До суду подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 про дату час та місце судового засідання повідомлена в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення члену сім`ї. У такому випадку відповідач ОСОБА_2 відповідно до частини третьої статті 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання.
Представник відповідача-адвокат Дасюк В.В. також не з`явився у призначене судове засідання, про дату, час і місце якого повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до його електронного кабінету.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що узгоджується з положенням частини другої статті 247 ЦПК України.
Розглядаючи заяву про надання строку для примирення та зупинення провадження у справі, подану представником відповідача, суд дійшов такого висновку.
За змістом частини 1 статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини 2 статті 111 СК України, якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство, незалежно від стану розгляду порушеного кримінального провадження, цивільної справи або справи про адміністративне правопорушення щодо домашнього насильства, заходи щодо примирення подружжя не вживаються.
Заперечуючи проти надання строку на примирення, представник позивача не навела визначених законодавством підстав, які виключають вживання заходів щодо примирення подружжя.
Як вбачається з пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», передбачене статтею 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадках відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу, за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі зупинення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.
Відповідно до частини сьомої статті 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
За правилом пункту 4 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Враховуючи наведене, суд вважає правильним задовольнити частково заяву відповідача про надання строку для примирення та встановити строк для примирення подружжю тривалістю один місяць, який суд вважає достатнім для того, щоб сторони примирилися, виходячи з тих сімейних відносин, які склалися між ними, і зупинити провадження у справі до закінчення строку для примирення.
Заперечення представника позивача проти надання строку для примирення сторін та його посилання на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 березня 2023 року у справі №127/16963/22-ц (провадження №61-203св23), суд не приймає до уваги, оскільки вказане рішення суду не є аналогічним, так як рішення про надання строку на примирення приймалося апеляційним судом, а Верховний Суд взяв до уваги причини не подання відповідачкою клопотання про надання строку на примирення у суді першої інстанції та знаходження одного із учасників у зоні бойових дій, що реально позбавляло його можливості для застосування заходів примирення сторін.
Інші доводи сторони позивача, висловлені у поданих до суду заявах та клопотаннях, в обґрунтування заперечень щодо клопотання представника відповідача про надання строку для примирення та зупинення провадження у справі не спростовують висновків суду щодо необхідності надання сторонам строку на примирення.
Інші клопотання учасників справи про долучення доказів та визнання обов`язкової явки позивача у судове засідання підлягають вирішенню під час розгляду справи по суті.
На підставі викладеного, керуючись частиною сьомою статті 240, пунктом 4 частини першої статті 251, статтями 253, 260-261 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Заяву представника відповідача ОСОБА_2 , подану в її інтересах представником - адвокатом Дасюком Віктором Володимировичем, про надання строку для примирення та зупинення провадження у справі задовольнити частково.
Встановити сторонам строк для примирення один місяць, до закінчення якого зупинити провадження у справі.
Після закінчення строку для примирення судове засідання призначити в залі суду в місті Славутичі на 16 листопада 2026 року 11 годину 00 хвилин.
У судове засідання викликати позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача.
Апеляційна скарга на ухвалу в частині зупинення провадження може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
В іншій частині ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала складена та підписана 13 жовтня 2026 року.
Суддя Н. С. Бабич