Справа №694/2926/26
провадження № 2-з/694/20/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2026 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Смовж О.Ю., при секретарі судових засідань Нікітішиної С.Б., представника відповідача - Марченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гуденко Євген Анатолійович, інші особи: Акціонерне товариство «Черкасиобленерго» в особі Відокремленого структурного підрозділу «Звенигородські енергетичні мережі» про забезпечення доказів,
встановила:
ОСОБА_1 та його уповноважений представник - адвокат Гуденко Є.А. 16 вересня 2026 року звернулися до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Черксиобленерго» в особі відокремленого структурного підрозділу ВСП «Звенигородські енергетичні мережі» про захист прав споживачів, визнання незаконним та скасування рішення комісії, скасування донарахування вартості не облікованої електричної енергії та виключення відповідного нарахування з особового рахунку.
Одночасно позивач та його уповноважений представник подали клопотання про забезпечення доказів шляхом витребування у відповідача певних оригіналів документів та матеріалів.
В обґрунтування клопотання зазначають, що необхідність забезпечення доказів полягає насамперед у вилученні проводу, сейф-пакета, оригінальних цифрових матеріалів перевірки, щодо яких існує об`єктивний ризик втрати, зміни, утилізації або перезапису.
Ухвалою суду від 23.09.2026 відкрито провадження за позовною заявою, призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження з підготовчим судовим засіданням на 19.10.2026.
Розгляд клопотання про забезпечення доказів призначено на 01.10.2026.
В судове засідання з`явилася представник відокремленого структурного підрозділу ВСП «Звенигородські енергетичні мережі» Марченко О.В., проти клопотання заперечувала, вказавши, що раніше від відокремленого структурного підрозділу ВСП «Звенигородські енергетичні мережі» до суду подано позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення збитків за безоблікове (несанкціоноване) споживання електричної енергії, яку прийнято судом та відкрито провадження у справі. Разом з позовом до суду подано докази, щодо яких йдеться у клопотанні про забезпечення доказів за позовом ОСОБА_1 , тому подати їх одночасно за двома позовами не виявляється за можливе. Окрім того, втрата доказів не в інтересах відокремленого структурного підрозділу, оскільки без них неможливо буде довести обставини, які стали підставою для звернення до суду.
ОСОБА_1 та його уповноважений представник до суду не з`явилися, причин не повідомили.
Оцінивши доводи заявника, заслухавши пояснення представника відокремленого структурного підрозділу ВСП «Звенигородські енергетичні мережі», суд дійшов наступного.
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Відповідно до ч. 2 ст.116 ЦПК України, способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.
Згідно із ч. 3 ст. 116 ЦПК України, заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Вимоги, що ставляться до форми та змісту заяви про забезпечення доказів, визначені положеннями ст. 117 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів зазначаються: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
За змістом наведених норм обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.
Аналізуючи положення ЦПК України у зіставленні з вимогами заявника насамперед слід зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено або збирання або подання останніх стане згодом неможливим чи утрудненим.
Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.
Разом з тим, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку статей 116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи відповідно до ст. 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.
Більш того, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (статті116-119 ЦПК України), та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно (ст. 84 ЦПК України).
Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, у своїй заяві про забезпечення доказів заявник вказує, що не має можливості самостійно надати суду докази, а окрім того, вбачає ризик їх знищення.
Проте у заяві про забезпечення доказів не наведено обґрунтувань на підтвердження того, що заявлені документи, як засіб доказування, може бути втрачено або подання такого доказу стане згодом неможливим чи утрудненим, зокрема й за тих умов, що відокремлений структурний підрозділ ВСП «Звенигородські енергетичні мережі» раніше за ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з вимогами до нього про стягнення збитків за безобліково спожиту електроенергію з наданням тих доказів, про які йдеться у клопотанні ОСОБА_1 про забезпечення доказів. Із втратою таких доказів відокремлений структурний підрозділ ВСП «Звенигородські енергетичні мережі» буде фактично, як зазначає його представник, позбавлений довести ті обставини, на які посилається у позовній заяві.
Окрім того, як встановлено судом, деякі докази, на які посилається ОСОБА_1 , не існують в природі, зокрема: документи, що підтверджують визначення розрахункового періоду 08.03.2025-07.03.2026, документи щодо допуску працівників відповідача до об`єкта 07.03.2026, у тому числі журнали, заявки, наряди, диспетчерські та електронні записи особливо щодо часу 09.40; документи щодо попередніх технічних перевірок, пломбування, показників засобу обліку та фактичного споживання електричної енергії, які використовувалися відповідачем при визначенні розрахункового періоду.
Стосовно деяких доказів, про які йдеться в клопотанні, не наведено обґрунтувань необхідності їх забезпечення та взагалі значення та відношення до предмету поданого позову, як-то: документи щодо вимірювання навантаження 14.4А, включаючи дані про застосований вимірювальний прилад, його тип, заводський номер, повірку/калібрування та результати вимірювання; всі документи (невизначений обсяг), які були предметом дослідження комісії 27.03.2026 та на підставі яких комісією зроблено висновок про правильність Акту №002341 і нарахування 198 161,78 грн.
Відтак, суд доходить висновку, що заява не містить зазначення обґрунтування необхідності забезпечення вказаних у ній доказів у розумінні ст.116 ЦПК України, а саме: на цей час відсутні підстави вважати, що з часом можливість подання запитуваного доказу може бути безповоротно втрачено або збирання чи подання вказаного доказу стане згодом неможливим чи утрудненим, у зв`язку з чим суд не вбачає правових підстав та нагальної об`єктивної необхідності для задоволення заяви про забезпечення доказів.
Керуючись статтями 116-118, 171, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гуденко Євген Анатолійович, інші особи: Акціонерне товариство «Черкасиобленерго» в особі Відокремленого структурного підрозділу «Звенигородські енергетичні мережі» про забезпечення доказів - відмовити.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 13 жовтня 2026 року.
Суддя О.Ю.Смовж