ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
13 жовтня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/1437/26
Головуючий у першій інстанції - Лобода Н. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2090/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Стельмаха А. П.,
суддів: Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В :
У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 5621571 від 30 листопада 2021 року.
Позов обґрунтовувало тим, що 30 листопада 2021 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання кредиту № 5621571, за яким кредитодавець надав 13 550 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти. Право грошової вимоги за цим договором 01 квітня 2026 року перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс» на підставі договору факторингу № АК 01-04/2026. Посилаючись на невиконання зобов`язань, позивач просив стягнути 93 996 грн 50 коп., з яких 13 550 грн - основна сума кредиту та 80 446 грн 50 коп. - проценти, а також судові витрати.
ОСОБА_1 у відзиві на позов заперечував проти його задоволення. Зазначав, зокрема, що позивач не довів вчинення відповідачем дій, спрямованих на укладення електронного кредитного договору, належність йому засобів електронної ідентифікації та банківської картки, на яку нібито перераховано кредитні кошти, а також перехід до позивача права вимоги саме за його договором. Окремо заперечував розмір процентів, посилаючись на зазначену в договорі орієнтовну загальну вартість кредиту 20 831 грн 75 коп., та просив зменшити заявлені позивачем витрати на правничу допомогу.
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» 93 996 грн 50 коп. заборгованості, з яких 13 550 грн - заборгованість за тілом кредиту та 80 446 грн 50 коп. - заборгованість за процентами, 2 662 грн 40 коп. судового збору та 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем договір, оферта, паспорт споживчого кредиту, графік платежів, файл логування подій, квитанція про перерахування коштів, договір факторингу, реєстр прав вимог та розрахунки у сукупності підтверджують укладення кредитного договору ОСОБА_1 , отримання ним 13 550 грн, невиконання зобов`язань і перехід права вимоги до позивача. Суд також визнав договір укладеним із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором PS5621571 та дійшов висновку про правомірність нарахування процентів у межах погодженого строку кредитування до 28 червня 2022 року.
Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_1 через представника - адвоката Підодвірного Т. І. подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним укладення відповідачем електронного кредитного договору. На думку апелянта, матеріали справи не дозволяють перевірити первісний електронний формат документа, його цілісність і незмінюваність, факт використання саме відповідачем одноразового ідентифікатора та надсилання йому конкретної редакції договору. У цьому контексті апелянт посилається, зокрема, на висновки Верховного Суду щодо особливостей дослідження електронних кредитних договорів.
Апелянт також стверджує, що квитанція платіжного оператора із замаскованим номером картки не доводила належність картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та фактичне отримання ним кредитних коштів. На його переконання, саме кредитор має довести видачу кредиту належними та допустимими доказами, а висновок місцевого суду фактично покладає на відповідача обов`язок доводити негативний факт.
Окрім того, в апеляційній скарзі зазначено про недоведеність переходу права вимоги до ТОВ «Факторинг Партнерс», оскільки сам договір факторингу не містить персоніфікованих відомостей про відповідача, а також про неправильність стягнення 80 446 грн 50 коп. процентів. Апелянт вважає, що умови про два періоди кредитування та різні процентні ставки є суперечливими, а орієнтовна загальна вартість кредиту у договорі визначена у сумі 20 831 грн 75 коп. Посилається також на висновок Великої Палати Верховного Суду про припинення права нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги за частиною другою статті 1050 ЦК України.
В апеляційній скарзі наведено попередній розрахунок витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в сумі 8 100 грн та заявлено про подання доказів таких витрат у строк, установлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Факторинг Партнерс» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач наполягає, що електронний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», відповідач ідентифікований у інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, одноразовий ідентифікатор використано для акцепту оферти, а кредитні кошти перераховано на зазначену позичальником банківську картку. Позивач також вважає правильним розрахунок процентів за ставками, передбаченими договором, у межах строку його дії.
У відзиві позивач навів попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 10 000 грн та зазначив, що докази фактично понесених або таких, що підлягають сплаті, витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
У відповіді на відзив і додаткових поясненнях ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, заперечив проти витребування нових доказів у суді апеляційної інстанції та наголосив, що презумпція правомірності правочину не замінює доведення самого факту укладення договору конкретною особою. Також заперечив твердження позивача про часткове виконання ним договору, посилаючись на відсутність доказів платежів за кредитом.
У додаткових поясненнях ТОВ «Факторинг Партнерс» підтримало відзив, послалося на презумпцію правомірності правочину та принцип favor contractus, а також наголосило, що строк дії договору визначений до 28 червня 2022 року, а проценти у спеціальний період погоджені сторонами у розмірі 3 % за день.
10 вересня 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» разом із відзивом подало клопотання про поновлення строку та витребування в АТ КБ «ПриватБанк» відомостей щодо картки № НОМЕР_1 , її власника, фінансового номера телефону та руху коштів за період з 30 листопада до 10 грудня 2021 року.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року клопотання задоволено: строк на його подання поновлено та витребувано від банку інформацію, безпосередньо пов`язану з доводами апеляційної скарги про неналежність відповідачу картки і неотримання ним кредитних коштів. Колегія суддів у цій ухвалі врахувала, що позивач після отримання відповідних заперечень відповідача ще в суді першої інстанції 19 липня 2026 року звертався з аналогічним клопотанням, у задоволенні якого місцевий суд відмовив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частини друга, третя статті 367 ЦПК України передбачають, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, які стосуються фактів, на які учасники посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві, а докази, не подані до суду першої інстанції, приймаються лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання з причин, що об`єктивно від нього не залежали.
Питання щодо винятковості прийняття банківських відомостей та причин їх неподання у встановлений строк уже вирішене ухвалою апеляційного суду від 15 вересня 2026 року. Отримана на виконання цієї ухвали відповідь банку є доказом, витребуваним судом у межах апеляційного провадження, стосується безпосередньо спірних фактів і підлягає оцінці разом з іншими доказами у справі.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За змістом статей 202, 205, 207, 626, 627, 638 ЦК України договір є домовленістю сторін і вважається укладеним, якщо вони у належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов. Правочин, зміст якого зафіксовано в одному або кількох документах, у тому числі електронних, вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) у спосіб, передбачений законом.
Пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначає електронний підпис одноразовим ідентифікатором як дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні договору.
Відповідно до статей 11, 12 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції та її прийняття, а відповідь про прийняття пропозиції може бути надана шляхом електронного повідомлення, заповнення електронної форми або вчинення дій, які в інформаційній системі визначені як акцепт; якщо електронний правочин має бути підписаний, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц звернула увагу, що укладеним є договір, щодо якого сторонами в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов; презумпція правомірності правочину не усуває необхідності встановити сам факт його вчинення.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 зазначив, що при запереченні факту укладення електронного мікрокредитного договору та за відсутності електронного документа з кваліфікованим чи удосконаленим електронним підписом суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, спосіб його направлення позичальнику та технічну можливість одностороннього редагування. Водночас цей висновок не означає, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором саме по собі є неналежним способом підписання: допустимість такого способу прямо передбачена Законом України «Про електронну комерцію».
У постанові від 31 серпня 2026 року у справі № 583/5039/25 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, посилаючись у тому числі на постанову від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23, визнав достатніми для встановлення укладення електронного кредитного договору сукупність електронних примірників оферти, заявки та акцепту, підписаних одноразовим ідентифікатором, відомостей про надсилання такого ідентифікатора на зазначений у договорі номер телефону, а також інших даних електронної ідентифікації й доказів видачі кредиту.
Колегія суддів погоджується з апелянтом у тій частині, що окремі формулювання рішення місцевого суду про відсутність у відповідача доказів того, як його персональні дані опинилися у кредитодавця, та про необхідність спростувати належність засобів зв`язку не можуть розумітися як перенесення на відповідача первинного обов`язку доводити неукладення договору. Обов`язок довести підстави позову, у тому числі факт укладення договору саме відповідачем і видачу йому кредиту, покладений на позивача.
Разом із тим зазначена неточність мотивування не призвела до неправильного вирішення спору, оскільки в цій справі факт укладення кредитного договору підтверджується не одним ізольованим документом, а взаємопов`язаною сукупністю доказів.
Так, у договорі про надання кредиту № 5621571, оферті, паспорті споживчого кредиту та графіку платежів зазначені персональні дані ОСОБА_1 , його РНОКПП, номер телефону НОМЕР_2 і електронна адреса; у реквізитах договору міститься позначення підпису позичальника одноразовим ідентифікатором PS5621571.
Файл логування послідовності дій в інформаційній системі ТОВ «Алекскредит» відображає: 30 листопада 2021 року о 02:41:47 - ідентифікацію заявника шляхом направлення ідентифікатора T1437 у SMS; о 02:41:48 - подання заявки на 13 550 грн; о 02:42:21 - направлення оферти; о 02:42:24 - направлення паспорта споживчого кредиту; о 05:37:41 - направлення одноразового ідентифікатора PS5621571; о 05:37:42 - акцепт оферти та підписання документів цим ідентифікатором; о 05:39:59 - направлення підтвердження вчинення електронного правочину.
Сам по собі цей сформований кредитодавцем лог не був би достатнім для усунення всіх заперечень щодо ідентифікації особи. Проте він узгоджується з незалежними від кредитодавця банківськими даними, отриманими на вимогу суду: АТ КБ «ПриватБанк» підтвердило, що картка із повним номером НОМЕР_4 належить саме ОСОБА_1 , а номер НОМЕР_2 , указаний у кредитному договорі, банк зазначив як фінансовий номер цієї картки та підтвердив його наявність в анкетних даних відповідача.
Отже, у цій справі доведення не зводиться до розміщення кредитором звичайного PDF-файлу за посиланням. Електронні документи з позначенням конкретного одноразового ідентифікатора, хронологія його направлення та введення, збіг персональних даних і фінансового номера телефону, а також незалежні банківські відомості про належність відповідачу картки та отримання на неї суми кредиту утворюють узгоджену систему доказів. Апелянт не навів конкретної альтернативної редакції договору або розбіжностей у його істотних умовах, які б свідчили про фактичне редагування документа після акцепту.
За таких обставин висновок Верховного Суду у справі № 758/14925/23 врахований апеляційним судом, однак фактичні обставини цієї справи не дають підстав для висновку про недоведеність договору лише через відсутність кваліфікованого чи удосконаленого електронного підпису. Закон допускав підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором, а сукупність доказів у цій справі дозволяє ідентифікувати особу, яка отримала код, акцептувала пропозицію та отримала кредитні кошти.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність отримання кредиту після надходження відповіді АТ КБ «ПриватБанк» також не можуть бути прийняті.
На виконання ухвали АТ КБ «ПриватБанк» листом від 28 вересня 2026 року повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , банком емітовано картку № НОМЕР_4 , якій відповідає рахунок IBAN НОМЕР_5 . Банк зазначив як фінансовий номер телефону за цією карткою НОМЕР_2 та підтвердив, що цей номер міститься в анкетних даних ОСОБА_1 . Банк надав також виписку за рахунком за період з 30 листопада до 10 грудня 2021 року.
Із виписки вбачається, що 30 листопада 2021 року на картку № НОМЕР_4 зараховано переказ у сумі 13 550 грн (сума зарахування після комісії - 13 482 грн 25 коп.). У виписці власником рахунку зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Ці відомості співвідносяться з наданою позивачем квитанцією платіжного оператора, у якій зазначено переказ 30 листопада 2021 року 13 550 грн на картку з тими самими першими шістьма і останніми чотирма цифрами - НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_1 , із зазначенням його РНОКПП та номера кредитного договору № НОМЕР_6 .
Квитанція платіжного оператора містить відомості про здійснений 30 листопада 2021 року переказ 13 550 грн за кредитним договором № 5621571 на картку НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 . Банківська відповідь розкриває повний номер цієї самої картки - НОМЕР_4 - та підтверджує її належність відповідачу. Виписка за рахунком фіксує того самого дня зарахування переказу 13 550 грн. Таким чином, сумнів, на якому ґрунтувався відповідний довід апеляції, усунуто незалежним банківським доказом.
Те, що фактично доступною на рахунку після утримання банківської комісії була сума 13 482 грн 25 коп., не змінює розміру наданого кредиту 13 550 грн, оскільки банківська виписка відображає саме переказ у сумі 13 550 грн, а різниця є комісією за платіжну операцію, а не зменшенням суми кредиту, визначеної договором.
Не є переконливими й доводи про недоведеність переходу права вимоги до ТОВ «Факторинг Партнерс». 01 квітня 2026 року між ТОВ «Алекскредит» і ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № АК 01-04/2026, а Реєстр прав вимог/реєстр боржників до цього договору містить відомості про ОСОБА_1 , кредитний договір № 5621571 та суму вимоги 93 996 грн 50 коп. Платіжною інструкцією від 01 квітня 2026 року підтверджується сплата фактором ТОВ «Алекскредит» 2 035 143 грн 88 коп. за договором факторингу.
Саме по собі те, що основний текст рамкового договору факторингу не містить переліку кожного боржника, не спростовує відступлення конкретної вимоги, якщо її індивідуалізація здійснена передбаченим договором реєстром. Апеляційна скарга не містить конкретних доводів про невідповідність запису такого реєстру даним відповідача чи кредитного договору.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений строк. За кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти у розмірі й порядку, визначених договором (статті 1048, 1049, 1054 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та у подальшій практиці виходить із того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу погодженого строку кредитування або у разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після цього охоронні наслідки прострочення регулюються, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України.
Цей висновок не спростовує заявленого в цій справі розрахунку. Пунктом 3.1 договору строк його дії встановлений з 30 листопада 2021 року до 28 червня 2022 року включно. Пункт 1.7.2 передбачає акційну процентну ставку 1,79 % за день протягом базового періоду з 30 листопада до 30 грудня 2021 року та спеціальну процентну ставку 3 % за день протягом спеціального періоду з 31 грудня 2021 року до 28 червня 2022 року. Пункт 1.7.4 передбачає нарахування процентів на основну суму кредиту за кожний день користування в межах строку дії договору.
Позивач нарахував проценти лише до 28 червня 2022 року - кінцевої дати виконання договору. На пред`явлення кредитодавцем до цієї дати окремої вимоги про дострокове повернення всієї заборгованості в порядку частини другої статті 1050 ЦК України жодна зі сторін як на встановлену обставину не посилається; такої обставини судами не встановлено. Саме передбачення договором наслідків порушення графіка не є тотожним доказу реалізації кредитодавцем права на дострокове стягнення у спосіб, який припинив би нарахування договірних процентів раніше погодженої кінцевої дати.
Посилання апелянта на зазначену в графіку платежів орієнтовну загальну вартість кредиту 20 831 грн 75 коп. також не свідчить, що це є гранична сума зобов`язань за будь-якого способу виконання договору. Із самого графіка видно, що наведений показник сформований відповідно до такої структури розподілу платежів: у базовий період передбачено платіж 20 825 грн 35 коп., у тому числі повернення 13 549 грн основної суми кредиту та 7 276 грн 35 коп. процентів, а на спеціальний період залишається лише 1 грн основної суми та 5 грн 40 коп. процентів. Отже, показник 20 831 грн 75 коп. розрахований за умови істотного погашення основної суми кредиту наприкінці базового періоду.
Натомість детальний розрахунок первісного кредитора свідчить про відсутність платежів відповідача та незмінний залишок основної суми 13 550 грн упродовж строку кредитування. За таких фактичних умов проценти у спеціальний період нараховані на непогашену основну суму кредиту, а не на 1 грн, як передбачав графік за умови належного виконання.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким запроваджено законодавче обмеження максимальної денної процентної ставки за споживчим кредитом, набрав чинності після укладення та завершення строку дії спірного договору. Відповідно до статті 58 Конституції України норми, що встановлюють нове обмеження цивільно-правових умов, не мають зворотної дії у часі, якщо законом прямо не передбачено інше. Тому саме по собі перевищення встановленої пізніше межі не є підставою для перерахунку процентів за договором від 30 листопада 2021 року.
Доводи про несправедливість умов договору не підкріплені встановленням обставин, які давали б підстави не застосовувати конкретну погоджену умову про процентну ставку. Відомості про базовий та спеціальний періоди, тривалість кожного з них і ставки 1,79 % та 3 % за день прямо відображені в договорі та паспорті споживчого кредиту. Сам по собі значний розмір процентів є наслідком непогашення основної суми протягом погодженого строку та не змінює змісту укладеного договору.
Таким чином, основні доводи апеляційної скарги щодо неукладення договору, неотримання кредитних коштів, відсутності переходу права вимоги та неправомірності нарахування процентів не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність заборгованості.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3 993 грн 60 коп. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу цього судового збору немає, і понесені апелянтом витрати зі сплати судового збору покладаються на нього.
Заявлені сторонами попередні розрахунки витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному провадженні самі по собі не є достатньою підставою для визначення та стягнення відповідних сум у цій постанові. За наявності зробленої до ухвалення рішення заяви питання може бути вирішене після подання у строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, належних доказів фактичного розміру витрат у порядку, встановленому ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 липня 2026 року залишити без змін.
Судові витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн 60 коп. покласти на нього.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: