Справа №638/6931/26
Провадження № 2/638/7050/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року м.Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Плахотничої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів
в с т а н о в и в:
Позивач в особі представника звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить розірвати договір про надання юридичних послуг, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 09.09.2025 року; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 245 050 грн, з яких: 195 050 грн безпідставно отриманих коштів та 50 000 грн моральної шкоди; стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.
Позов обґрунтований тим, що у вересні 2025 року ОСОБА_1 мав численні непогашені зобов`язання за мікрокредитами перед різними фінансовими компаніями. За порадою адвоката Лук`янчикова Олега він звернувся до ОСОБА_2 , який спеціалізується на вирішенні подібних питань.
Спілкування сторін протягом усього часу співпраці відбувалось переважно у месенджері Viber, а частково - у месенджері Telegram, що підтверджується наданими позивачем роздруківками листування. У месенджерах Viber та Telegram відповідач зареєстрований під номером телефону НОМЕР_1 , тим самим, який надав позивачу адвокат Лук`янчиков О. та який зазначений у публікації його телеграм-каналу.
Між позивачем та відповідачем у період з вересня 2025 року по лютий 2026 року склалися фактичні правовідносини з надання юридичних послуг. Письмовий договір між сторонами не укладався, проте факт надання послуг та їх оплати підтверджується листуванням сторін у месенджерах Viber та Telegram, а також 23 платіжними інструкціями на загальну суму 244 450 грн.
Моментом укладення зазначеного договору відповідно до ст. 640 ЦК України є момент отримання відповідачем акцепту позивача. Як вбачається з обставин справи, 09.09.2025 позивач звернувся до відповідача із пропозицією надати юридичні послуги, відповідач визначив умови та вартість, а позивач того ж дня здійснив першу оплату (платіжна інструкція від 09.09.2025), що відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України є прийняттям пропозиції укласти договір. Таким чином, договір про надання юридичних послуг між сторонами є укладеним 09.09.2025.
Надалі сторони продовжували виконання зазначеного договору шляхом погодження нових завдань у листуванні та здійснення відповідних оплат. Договір мав триваючий характер: в його рамках позивач доручав відповідачу різні завдання (підготовка та подання документів для суду, реструктуризацію кредитів, погашення кредитних зобов`язань), а відповідач приймав їх до виконання та отримував оплату, що підтверджується 23 платіжними інструкціями за період з 09.09.2025 по 17.02.2026 на загальну суму 244 450 грн.
Усі оплати здійснювались позивачем на особистий рахунок ФОП відповідача.
У зв`язку зі складною фінансовою ситуацією та мінливими доходами позивача деякі оплати здійснювались частково, із розстрочкою, а деякі з включенням передоплати за майбутні послуги. Крім того, робота юриста по різних кредитах відбувалась переважно паралельно. З огляду на це обставини справи викладені структуровано за кожним кредитом окремо.
Частина грошових коштів, яка була перерахована позивачем відповідачу, а саме в сумі 195 050 грн, з конкретною метою - погашення кредитних зобов`язань позивача та оплати відповідних юридичних послуг.
Разом із тим, відповідач послуг на зазначену суму фактично не надав, отримані кошти кредиторам не перерахував, а привласнив їх. Таким чином, відповідач набув грошові кошти позивача без достатньої правової підстави.
Крім того, протиправними діями відповідача позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що з огляду на систематичність та тривалість протиправних дій відповідача (понад 5 місяців), значний розмір привласнених коштів (195 050 грн), з яких 117 900 грн фактично належали дружині позивача - особі з інвалідністю, цілеспрямоване використання скрутного фінансового становища сім`ї позивача, маніпулятивний характер поведінки відповідача та глибину завданих моральних страждань, в зв`язку з чим позивач оцінює розмір моральної шкоди у 50 000 грн, що відповідає вимогам розумності та справедливості.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позову, з огляду на наступне.
Позивач в позовній заяві зазначає, що договір був укладений 09.09.2025, проте не надає суду жодного документа, підписаного сторонами, який би зафіксував волевиявлення щодо умов надання послуг. Відсутність письмового документа у відносинах з ФОП є первинною ознакою порушення порядку укладення правочину.
Позивач не надав доказів підписання письмового договору з ФОП та не довів факт досягнення згоди щодо предмета та ціни кожної послуги, тобто сто
Сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору, тому вимога позивача про «розірвання» неукладеного договору є юридично неспроможною та суперечить базовим принципам цивільного законодавства.
Оскільки письмового договору між сторонами не укладалося, жодних умов щодо обов`язку повернення коштів у разі припинення домовленостей не встановлювалося. Більше того, матеріали справи беззаперечно свідчать про те, що відповідач реально виконував юридичні дії в інтересах позивача. Таким чином, кошти, сплачені позивачем, є оплатою за фактично надані послуги та проведену роботу, і за законом не підлягають поверненню при розірванні договору.
Крім того, докази подані позивачем із порушенням вимог ЦПК України. Так, позивачем надано звичайні роздруківки зображень, які не є ані оригіналами електронних доказів, ані їх засвідченими копіями. У позовній заяві не зазначено про наявність у Позивача оригіналів пристроїв, на яких міститься ця інформація, що ставить під сумнів саму можливість перевірки цих даних судом у порядку ст. 100 ЦПК України.
Крім того, відсутня ідентифікація авторів листування. Позивачем не надано жодного офіційного підтвердження (довідки оператора зв`язку, даних із реєстрів ЄДР), що номер телефону, з якого велося листування, дійсно належить ФОП ОСОБА_2 . Сама лише наявність фотографії чи імені в налаштуваннях профілю месенджера не є юридичним доказом ідентифікації особи. Надані позивачем скріншоти є фрагментарними та вибірковими. Позивач технічно мав можливість видалити ті частини листування, які суперечать його нинішній правовій позиції.
Стосовно наявності моральної шкоди відповідач зазначив, що позивач у позовній заяві обмежився лише загальними фразами про «переживання» та «порушення життєвих зв`язків». У матеріалах справи відсутні будь-які довідки від лікарів, медичні виписки, рецепти на заспокійливі засоби або докази звернення до психолога, які б підтверджували погіршення стану здоров`я позивача внаслідок дій відповідача.
Стосовно витрат на правову допомогу, відповідач вважає їх неспівмірними та недоведеними.
Позивач та його представник в судовому засіданні поданий позов підтримали, просили його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся належим чином. Подав заяву про розгляд справи без його участі.
Під час судового розгляду судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , згідно інформації з Українського бюро кредитних історій, станом на 20.03.2026 мав 159 укладених угод про надання кредитів, з яких не погашених - 12.
Позивач стверджує, що між сторонами у період з вересня 2025 року по лютий 2026 року склалися фактичні правовідносини з надання юридичних послуг. Письмовий договір між сторонами не укладався, проте факт надання послуг та їх оплати підтверджується листуванням сторін у месенджерах Viber та Telegram. Моментом укладення зазначеного договору відповідно до ст. 640 ЦК України є момент отримання відповідачем акцепту позивача. Як вбачається з обставин справи, 09.09.2025 позивач звернувся до відповідача із пропозицією надати юридичні послуги, відповідач визначив умови та вартість, а позивач того ж дня здійснив першу оплату (платіжна інструкція від 09.09.2025. Таким чином, позивач стверджує, що договір про надання юридичних послуг між сторонами є укладеним 09.09.2025.
Вирішуючи питання щодо того, чи дійсно сторонами у наданому позивачем спілкуванні є саме ті сторони, які беруть участь у даній справі, суд враховує, що відповідач у поданому відзиві на позов неодноразово зазначає, що ним фактично надавались послуги ОСОБА_1 та приводить в якості прикладу надані самим позивачем гарантійні листі, видані кредиторами.
Крім того, сам позивач стверджує, що із загальної суми коштів, перерахованих ним відповідачу у розмірі 244450 грн, необґрунтовано отриманими є 195050 грн, тобто частина наданих відповідачем послуг не викликал заперечень з боку позивача.
Враховуючи, що відповідачем, хоча він і заперечує факт належної ідентифікації учасників листування як сторін у справі, не надано пояснень щодо альтернативного способу листування його з позивачем, якому він все ж таки надавав певні послуги, не зазначено про те, що таке спілкування та домовленості відбувались під час особистих зустрічей, суд вважає доведеним факт, що надане позивачем листування було здійснене саме між ним та відповідачем.
Висновки суду не суперечать правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №916/3027/21, згідно якої суд може розглядати електронне листування між особами у мессенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. (ст. 902 ЦК України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
За договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору. (ч. 1 ст. 904 ЦК України ).
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. (ст. 905 ЦК України).
Згідно ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Аналізуючи викладені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що за договором про надання послуг, враховуючи характер зобов`язань, які беруть на себе сторони внаслідок його укладення, істотними умовами можуть бути визначені предмет договору, тобто точне визначення послуг, які має надати виконавець; строк виконання сторонами своїх зобов`язань; якщо договір визначений як оплатний - вартість кожної з наданої послуг, виконання яких передбачено договором; умову щодо виконання договору особисто виконавцем або можливість передачі цього обов`язку третій особі.
Разом із тим, з наданого позивачем листування суд вбачає, що воно має хаотичний характер за кожним із кредитних договорів, про які позивач зазначає у поданому позову. В листуванні не досягнуто згоди щодо точного переліку дій, які має вчинити відповідач в інтересах позивача, строк їх виконання, вартість за кожною послугою тощо.
В зв`язку з викладеним, суд вважає помилковими твердження позивача про те, що між ним та відповідачем 09.09.2025 фактично укладений договір про надання послуг. Тобто суд вважає, що договір не є укладеним.
Згідно ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Разом із тим, враховуючи, що суд дійшов висновку, що договір між сторонами не є укладеним, відповідно вимога про його розірвання не підлягає задоволенню.
Позивачем долучено до позову платіжні інструкції, згідно яких позивач за період з 09.09.2025 по 17.02.2026 перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 244 450 грн із призначенням платежу «сплата за юридичні послуги».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи висновок суду щодо відсутності правової підстави для перерахування коштів позивачем відповідачу, а саме відсутність укладеного між ними договору, з урахуванням положень ст. 13 ЦПК України щодо розгляду справи тільки в межах заявлених позивачем вимог, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 195050 грн безпідставно отриманих коштів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо вимоги про відшкодування відповідачем завданої моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).
Згідно із частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В постанові Верховного Суду від 09 лютого 2021 року по справі № 425/793/19 вказано, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Враховуючи, що судом зроблено висновок про те, що договір між сторонами не є укладеним, а тому відсутні підстави стверджувати, що відповідачем допущено протиправну поведінку у виді порушення умов договору, отже і відсутні визначені законом підстави для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати моральну шкоду, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно положень ст. 141 ЦПК України, а також того факту, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд стягує його з відповідача на рахунок держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 43000 грн, на підтвердження чого надає копію договору про надання правничої допомоги № 26-02/26 від 26.02.2026 та акт приймання-передачі наданих послуг від 23.06.2026 на суму 43000 грн, платіжні інструкції № @2PL887731 від 27.02.2026 на суму 10000 грн та № 288219234 від 16.03.2026 на суму 33000 грн.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Виходячи з викладеного, а також враховуючи обсяг отриманої позивачем правової допомоги в межах даної справи, оцінюючи заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді, дотримуючись принципу диспозитивності, а також з урахуванням складності справи, співмірності, доцільності та необхідності понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн.
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що в задоволенні однієї з вимог суд відмовляє, а другу задовольняє частково, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу пропорційно до задоволеної частини вимог, що складає 12000 грн.
Керуючись ст. 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у розмірі 195050 (сто дев`яносто п`ять тисяч п`ятдесят) грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 1560 (одна тисяча п`ятсот шістдесят) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 на підставі ордеру серії АМ №1196896, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №00790 від 25.10.2016.
Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя О. В. Зінченко
Повний текст рішення виготовлений 12.10.2026.