Ухвала № 140590414 у справі № 520/11711/26 від 13.10.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

13 жовтня 2026 року № 520/11711/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Берестинської міської ради (вул. Історична, буд. 94, м. Берестин, Берестинський р-н, Харківська обл., 63304, код ЄДРПОУ 04058686) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Берестинської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Берестинської міської ради, яка не прийняла рішення виконавчого комітету за результатами розгляду заяви, як того вимагає закон;

- зобов`язати Берестинську міську раду повторно розглянути заяву від 14.04.2026 та прийняти рішення виконавчого комітету щодо скасування статусу службового житла квартири АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати відповідача надати письмову відповідь з рішенням виконавчого комітету у встановлений законом строк.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 вказаний адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків. У передбачений ухвалою строк недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою суду від 21.05.2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, відповідно до статті 262 КАС України.

Виходячи з обґрунтування, викладеної позивачем у позовні заяві, він не згоден з розглядом його звернення до відповідача, стверджуючи про порушення вимог Закону України «Про звернення громадян», а також про необхідність відновлення порушених його прав на приватизацію житла, яке він займає, зважаючи на відсутність правових підстав для визнання такого житла службовим.

Водночас, згідно приписів п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з п. 7, п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Особливістю публічно-правового спору є суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року по справі № 826/27224/15 також наголосила на тому, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Виходячи зі змісту позову, частина вимог позивача стосується скасування рішення виконавчого комітету, прийнятого з питань житлово-комунального господарства, щодо скасування статусу службового житла, яким він користується.

У відповідності до ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Форма ордера встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством України.

У постанові ВПВС від 08.06.2022 у справі №362/643/21 сформовано правову позицію, що помилковим є застосування приписів ст. 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень.

Для розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір (п.29 постанови).

Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів (п.п. 46, 50 постанови).

Отже, стосовно суті права, за захистом якого позивач у цій справі звернувся до суду, то предметом цього позову є право користування жилим приміщенням, оскільки оспорюється рішення місцевої ради про визнання квартири, у якій мешкає позивач, службовим житловим приміщенням, що унеможливлює реалізацію його права на приватизацію такого житла.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Берестинської міської ради, яка не прийняла рішення виконавчого комітету за результатами розгляду заяви від 14.04.2026 та зобов`язання Берестинську міську раду повторно розглянути заяву від 14.04.2026 та прийняти рішення виконавчого комітету щодо скасування статусу службового житла квартири Nє 96 заявлені позивачем з метою поновлення його прав у сфері житлових відносин.

Водночас, позовні вимоги ОСОБА_1 не стосуються ні гарантій його забезпечення житлом як військовослужбовця, ні інших питань проходження ним публічної служби, зважаючи на припинення служби в УСБУ в Харківській області ще у 2016 році (лист СБУ від 15.02.2016 Nє 70/30-339).

Інакше кажучи, спір у даній справі стосується не тільки відповідності розгляду відповідачем звернення позивача вимогам Закону України «Про звернення громадян», але й поновлення його права на користування спірним приміщенням без статусу службового з можливістю подальшої його приватизації, а тому захист порушеного права має вирішуватися саме в порядку, що встановлений ЦПК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Берестинської міської ради, яка не прийняла рішення виконавчого комітету за результатами розгляду заяви від 14.04.2026 та зобов`язання Берестинську міську раду повторно розглянути заяву від 14.04.2026 та прийняти рішення виконавчого комітету щодо скасування статусу службового житла квартири Nє 96 спрямовані на реалізацію права на житло, що зумовлюють необхідність його розгляду за правилами цивільного судочинства.

При формуванні такого висновку суд враховує сталу судову практику Верховного Суду, висловлену ним у постановах Великої Палати від 3 жовтня 2018 року у справі № 757/37024/15-а; від 13 березня 2019 року у справі № 688/2940/16-ц та від 3 квітня 2019 року у справі № 826/11308/18, що за правилами цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло, зокрема, про взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку та про надання житла. Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Також, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 755/8749/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 826/7431/16 зазначається, що у випадках, коли особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконними таких дій є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Важливим критерієм відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства).

Враховуючи те, що управлінські дії відповідача мали наслідком створення перешкоди у реалізації права позивача на житло, спір позивача з відповідачем у намаганні отримання позитивного для нього рішення виконавчого комітету місцевої ради про скасування статусу службового житла, яке він займає, не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, тобто не є публічно-правовим.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно приписів п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України , способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З огляду на викладене, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на її думку, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з порушенням права особи отримати житло у власність внаслідок можливості його приватизації, то такий спір відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Той факт, що відповідачем є суб`єкт владних повноважень не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно- правовий. Держава в особі певних суб`єктів владних повноважень, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

Суд враховує сталу судову практику Верховного Суду, яка свідчить про розгляд аналогічних позовних вимог в порядку цивільного судочинства (наприклад, постанови ВС від 03.10.2022 у справі № 643/15613/19, від 26.01.2026 у справі № 344/16855/24, від 04.08.2026 у справі № 154/4151/21).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних Свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зважаючи на те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Беручи до уваги наведене, а також ураховуючи, що спірні правовідносини пов`язані із захистом порушених житлових прав позивача, суд доходить висновку, що спір за позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльність Берестинської міської ради, яка не прийняла рішення виконавчого комітету за результатами розгляду заяви від 14.04.2026 та зобов`язання Берестинську міську раду повторно розглянути заяву від 14.04.2026 та прийняти рішення виконавчого комітету щодо скасування статусу службового житла квартири Nє 96 не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу , суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись статтями ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 19, ст. ст. 238, 243 , 248 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Берестинської міської ради, яка не прийняла рішення виконавчого комітету за результатами розгляду заяви від 14.04.2026 та зобов`язання Берестинську міську раду повторно розглянути заяву від 14.04.2026 та прийняти рішення виконавчого комітету щодо скасування статусу службового житла квартири АДРЕСА_2 .

Роз`яснити позивачу, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Супрун Ю.О.