Ухвала № 140592545 у справі № 560/21870/25 від 14.10.2026

Справа № 560/21870/25

УХВАЛА

14 жовтня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши в письмовому провадженні клопотання відповідача про залучення до участі у справі Державної судової адміністрації України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №560/21870/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Позивач просить суд, зокрема: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до стажу роботи судді у відставці періоду проходження строкової служби у Радянській Армії з 14.05.1972 по 09.05.1974; зобов`язати відповідача зарахувати цей період до стажу роботи судді у відставці, що дає право на призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; зобов`язати відповідача провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням регіонального коефіцієнта 1,1, який застосовується при визначенні суддівської винагороди судді Хмельницького міськрайонного суду; зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% суддівської винагороди судді Хмельницького міськрайонного суду; стягнути недоплачені суми щомісячного довічного грошового утримання.

До суду надійшло клопотання відповідача про залучення до участі у справі Державної судової адміністрації України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Клопотання мотивоване тим, що у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 16.03.2020 №147, виданій Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, не зазначено регіональний коефіцієнт 1,1 підвищення базового розміру посадового окладу, у зв`язку з чим відповідач вважає безпідставною та необґрунтованою вимогу позивача про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням такого коефіцієнта.

Також відповідач зазначає, що органи Пенсійного фонду України не мають повноважень самостійно визначати розмір суддівської винагороди для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, а визначальним, на думку відповідача, є встановлення того, чи відповідали дії Державної судової адміністрації України встановленому порядку нарахування та виплати винагороди судді у спірних періодах.

Крім того, відповідач посилається на пункт 6 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891, зазначаючи, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться на підставі довідки про суддівську винагороду, надісланої відповідним органом, або за зверненням судді у відставці.

У прохальній частині клопотання відповідач просить залучити Державну судову адміністрацію України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Дослідивши клопотання, матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За статтею 42 КАС України, учасниками справи є сторони, треті особи.

У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною другою статті 49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Відповідно до частини четвертої статті 49 КАС України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Частина п`ята статті 49 КАС України передбачає, що про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Отже, з аналізу частин другої, четвертої та п`ятої статті 49 КАС України випливає, що вирішальним критерієм для залучення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є встановлення можливого впливу майбутнього судового рішення на права, свободи, інтереси або обов`язки такої особи.

Наявність у особи інформації чи документів, які можуть мати доказове значення, сама по собі не є достатньою підставою для її залучення до участі у справі.

Такий підхід відповідає сталій практиці Верховного Суду.

Так, у постанові від 04.08.2025 у справі №540/7297/21 Верховний Суд зазначив, що інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені під час вирішення спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи.

Верховний Суд також звернув увагу, що участь третіх осіб зумовлена, з одного боку, завданням адміністративного судочинства, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення. Водночас єдиною підставою для залучення до участі у справі третіх осіб є встановлення фактів, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі.

У постанові від 13.05.2025 у справі №420/16041/23 Верховний Суд, розглядаючи питання про право особи, яка не брала участі у справі, на оскарження судового рішення у пенсійному спорі, виходив із того, що аналіз частин другої та п`ятої статті 49 КАС України свідчить про те, що єдиною підставою для залучення третіх осіб є встановлення фактів про можливий вплив судового рішення на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі.

Верховний Суд також зазначив, що такі обставини можуть бути встановлені судом або наведені у відповідних клопотаннях про залучення третіх осіб.

У постанові від 17.06.2025 у справі №420/25802/21 Верховний Суд зазначив, що судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи. Суд повинен розглянути і вирішити спір у правовідносинах, учасником яких є така особа, або судове рішення має містити судження про її права чи обов`язки. Будь-який інший правовий зв`язок між такою особою і сторонами спору не може братися до уваги для висновку про вирішення судом питання щодо її прав, свобод, інтересів або обов`язків.

З урахуванням наведених вище норм процесуального права та правових висновків Верховного Суду суд у цій справі повинен перевірити не лише те, чи пов`язана Державна судова адміністрація України або її територіальний орган з оформленням довідки про суддівську винагороду, а насамперед те, чи може рішення у справі №560/21870/25 безпосередньо вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки Державної судової адміністрації України.

Так, суд враховує доводи відповідача на користь залучення Державної судової адміністрації України.

Дійсно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від суддівської винагороди судді, який здійснює правосуддя на відповідній посаді, а така винагорода підтверджується довідкою, що видається відповідним органом.

Крім того, відповідач посилається на те, що орган Пенсійного фонду України не визначає самостійно розмір суддівської винагороди, а проводить перерахунок на підставі відповідних документів.

Водночас, такі доводи характеризують значення довідки про суддівську винагороду як доказу у справі та можливі межі повноважень відповідача під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Вони самі по собі не доводять, що майбутнє судове рішення створить, змінить, припинить або підтвердить права чи обов`язки Державної судової адміністрації України.

Зі змісту заявлених позовних вимог убачається, що спір виник між позивачем як суддею у відставці та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо правомірності поведінки відповідача під час обчислення та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Предметом спору є оцінка бездіяльності відповідача щодо незарахування спірного періоду до стажу, що дає право на призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, а також оцінка наявності чи відсутності у відповідача обов`язку провести перерахунок та виплату такого утримання з урахуванням доводів позивача.

У той же час, позивач не заявляє вимог до Державної судової адміністрації України.

У межах заявленого предмета спору позивач не просить суд: визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність Державної судової адміністрації України; зобов`язати Державну судову адміністрацію України видати, змінити, відкликати або виправити довідку про суддівську винагороду; покласти на Державну судову адміністрацію України обов`язок щодо призначення, перерахунку або виплати щомісячного довічного грошового утримання; вирішити питання про права, свободи, інтереси або обов`язки Державної судової адміністрації України у матеріальних правовідносинах із позивачем чи відповідачем.

Водночас, посилання відповідача на те, що у довідці від 16.03.2020 №147 не зазначено регіональний коефіцієнт 1,1, стосується змісту письмового доказу та позиції відповідача щодо правомірності проведеного перерахунку.

Проте саме по собі оцінювання судом письмового доказу не є вирішенням питання про права чи обов`язки органу, який видав відповідний документ.

Суд також враховує, що довідка від 16.03.2020 №147, на яку посилається відповідач у клопотанні, видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області.

Водночас, у клопотанні заявлено про залучення саме Державної судової адміністрації України.

Проте відповідач не навів конкретних обставин, які б свідчили, що рішення суду у цій справі може безпосередньо вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки Державної судової адміністрації України.

Крім того, до матеріалів справи долучено довідку ТУ ДСА України в Хмельницькій області №11 від 08.01.2026, у якій зазначено суддівську винагороду станом на 18.02.2020 у сумі 110985,60 грн, зокрема посадовий оклад 69366,00 грн та доплату за вислугу років 41619,60 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі цієї довідки.

Оцінка довідок про суддівську винагороду, зокрема довідки від 16.03.2020 №147 та довідки від 08.01.2026 №11, перевірка їх належності, допустимості, достовірності та достатності, а також перевірка доводів сторін щодо можливості або обов`язку відповідача провести перерахунок на їх підставі належать до питань, що підлягають вирішенню під час розгляду справи по суті.

Вирішуючи клопотання про залучення третьої особи, суд не надає остаточної оцінки правильності цих довідок, не вирішує питання про застосування регіонального коефіцієнта 1,1 та не вирішує наперед питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.

Пункт 6 розділу IV Порядку №3-1, на який посилається відповідач, регулює питання проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду, надісланої відповідним органом, або за зверненням судді у відставці.

Однак ця норма визначає порядок подання документів і проведення перерахунку, а не процесуальні підстави для залучення особи до участі в адміністративній справі як третьої особи.

Процесуальні підстави такого залучення визначені статтею 49 КАС України.

Суд також бере до уваги, що КАС України розмежовує процесуальний статус третьої особи та процесуальні засоби отримання доказів.

Відповідно до змісту частини четвертої статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Отже, якщо під час розгляду справи виникне необхідність отримати додаткові документи, пояснення або відомості щодо підстав видачі довідок про суддівську винагороду чи їх змісту, суд не позбавлений можливості застосувати передбачені КАС України процесуальні засоби, зокрема витребування доказів.

Однак можливість отримання доказів або пояснень від певного органу не є тотожною наявності підстав для залучення такого органу як третьої особи.

Суд виходить із того, що оскільки питання про залучення третьої особи ініційоване відповідачем, саме відповідач мав навести у клопотанні конкретні обставини, які свідчать, на які права, свободи, інтереси або обов`язки Державної судової адміністрації України може вплинути рішення суду у цій справі та яким саме чином такий вплив може настати.

Водночас, подане клопотання таких обґрунтувань не містить.

Так, відповідач не зазначив, які саме права чи обов`язки Державної судової адміністрації України можуть бути встановлені, змінені, припинені або підтверджені внаслідок ухвалення рішення у справі №560/21870/25.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, а суд не встановив наявності передбачених частиною другою статті 49 КАС України підстав для залучення Державної судової адміністрації України до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

З огляду на викладене вище, у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 42, 49, 72, 73, 77, 80, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про залучення до участі у справі №560/21870/25 Державної судової адміністрації України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддя Є.В. Печений