Справа №:755/12363/25
Провадження №: 2-зз/755/41/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Лазоришин А.В.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову вжитих в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -
у с т а н о в и в:
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
01.09.2026 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову вжитих в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, у якому представник просить, у якому представник просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2025 року у цивільній справі №755/12363/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, а саме арешт квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2322792180000, що належить ОСОБА_3 .
Вимоги клопотання мотивовано тим, що у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 755/12363/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2025 року частково задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та в межах суми 11 435 491,27 грн. накладено арешт на належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2322792180000. Представник вважає, що на теперішній час наявні передбачені частиною першою статті 158 ЦПК України підстави для скасування зазначеного заходу забезпечення позову. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Отже, застосування та подальше збереження заходу забезпечення позову повинно бути обумовлене конкретними обставинами справи, існуванням відповідного ризику для ефективного захисту прав позивача та необхідністю саме такого заходу для забезпечення можливого виконання судового рішення. При цьому відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову як з власної ініціативи, так і за вмотивованим клопотанням учасника справи. У даному випадку подальше збереження арешту належної відповідачці квартири призводить до реального та триваючого обмеження її права власності. Як убачається з обставин справи, відповідачка тривалий час перебуває за межами України та має намір реалізувати належне їй право власності на квартиру шляхом передачі її в оренду та отримання відповідного доходу. Разом з тим наявність арешту на квартиру фактично перешкоджає реалізації такого наміру, оскільки потенційні орендарі, дізнавшись про накладений судом арешт, відмовляються від укладення договору оренди. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями ОСОБА_4 , які додаються до клопотання. Таким чином, наслідки застосування арешту для відповідачки не є лише формальним обмеженням права власності. Арешт фактично перешкоджає використанню належного їй нерухомого майна та отриманню доходу від його використання, унаслідок чого відповідачка зазнає майнових втрат, які мають триваючий характер. Водночас з матеріалів справи та обставин, викладених у цьому клопотанні, не вбачається конкретних даних, які б свідчили про те, що після постановлення ухвали від 24 липня 2025 року існує реальна загроза відчуження відповідачкою зазначеної квартири з метою ухилення від можливого виконання судового рішення. Сам факт існування між сторонами майнового спору та наявність у відповідачки нерухомого майна не свідчать самі по собі про наявність реальної загрози невиконання майбутнього судового рішення. Більше того, арешт квартири як захід забезпечення позову має бути пов`язаний із необхідністю забезпечити саме можливість виконання майбутнього рішення суду. За відсутності належного обґрунтування актуального ризику, для запобігання якому необхідним є збереження арешту саме цього об`єкта нерухомого майна, подальше застосування такого заходу створює для відповідачки істотне обмеження її майнових прав. При вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову суд має врахувати також принцип співмірності та необхідність забезпечення балансу інтересів сторін. Верховний Суд зазначає, що співмірність заходу забезпечення позову передбачає, зокрема, співвідношення негативних наслідків від його застосування з негативними наслідками, які можуть настати у разі його незастосування, з урахуванням майнових наслідків обмеження прав відповідача. У цій справі негативні наслідки для відповідачки є конкретними та триваючими - вона позбавлена можливості повноцінно реалізовувати правомочності власника належного їй нерухомого майна та отримувати дохід від його використання. Натомість необхідність подальшого збереження арешту саме цієї квартири має бути обумовлена існуванням конкретного ризику, який таким арештом запобігається. На теперішній час відповідних обставин, які б свідчили про реальну загрозу невиконання можливого рішення суду саме внаслідок відсутності арешту цієї квартири, відповідачці не відомо. Отже, збереження арешту за наведених обставин призводить до подальшого обмеження майнових прав відповідачки, тоді як необхідність такого обмеження для забезпечення ефективного виконання можливого рішення суду не є належним чином обґрунтованою. Крім того, відповідачкою повідомлено про наявність кримінального провадження №12026105060000163 від 03.04.2026, у межах якого перевіряються обставини можливого підроблення договору позики від 13.08.2018, на який позивач посилається як на підставу заявлених у цій цивільній справі вимог. З цього приводу зі слів працівників поліції Печерського району м. Києва ОСОБА_2 всіляко ухиляється від викликів поліції та надання показів у вищевказаному кримінальному провадженні, що відверто свідчить про його незаконні дії стосовно ОСОБА_3 , які штучно створили борг між нею та позивачем. Зазначена обставина сама по собі не вирішує питання щодо обґрунтованості позовних вимог по суті та не може бути підставою для встановлення факту підроблення договору або недійсності правочину в межах розгляду цього клопотання. Водночас інформація про проведення відповідної перевірки може бути врахована судом у сукупності з іншими обставинами справи при оцінці актуальності та необхідності подальшого застосування заходу забезпечення позову. Таким чином, з урахуванням фактичних наслідків арешту для відповідачки, відсутності наведених у цьому клопотанні конкретних обставин щодо актуальної загрози невиконання можливого рішення суду та необхідності забезпечення балансу прав та інтересів сторін, подальше застосування арешту квартири є таким, що потребує перегляду судом на підставі статті 158 ЦПК України.
У підготовчому засіданні представник відповідача підтримав вимоги свого клопотання про скасування заходів забезпечення позову з підстав викладених у ньому та просить клопотання задовольнити.
Сторона позивача у підготовче засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила.
Суд вивчивши зміст клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову та додатків до нього, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що клопотання не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Ухвалою суду від 24.07.2025 року частково задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики. В межах суми у розмірі 11435491 (одинадцять мільйонів чотириста тридцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто одна) грн. 27 коп. накладено арешт на належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2322792180000).
Здійснюючи забезпечення позову в визначений вище спосіб суд виходив із того, що за змістом позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у загальному розмірі 11435491,27 грн. Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір майнового характеру, і у випадку задоволення позову із відповідача на користь позивача може бути стягнуто заборгованість за договором позики в сумі 11435491,27 грн., а примусове виконання здійснюватиметься у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Квартира, на яку сторона позивача просила накласти арешт, належить відповідачу, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.07.2025 року. Сторона позивача має обґрунтовані припущення щодо можливості відчуження відповідачем нерухомого майна за рахунок якого може бути виконане рішення суду у разі повного або часткового задоволення позовних вимог і суд дійшов висновку, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб щодо накладення арешту на майно може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду в майбутньому, у разі повного або часткового задоволення позовних вимог. Тобто, у даному випадку метою забезпечення цього позову є гарантія наявності у відповідача майна за рахунок якого може бути виконане рішення суду, у разі повного або часткового задоволення позову. Між тим, у випадку незабезпечення позову та відчуження відповідачем належного йому нерухомого майна, виконання майбутнього рішення суду може бути значно утруднене або неможливе, у разі якщо суд дійде висновку про порушення прав позивача та необхідність їх захисту шляхом стягнення грошових коштів. Оскільки предметом позову є стягнення значної суми грошових коштів, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, є саме тим заходом, який унеможливить ускладнення чи невиконання рішення суду, у разі задоволення або часткового задоволення позову, та забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними, тобто заявлений спосіб забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами. Суд зазначив, що у даному випадку ймовірність утруднення виконання рішення суду існує, адже відповідач має необмежену можливість відчужити квартиру і у такому випадку за рахунок цього майна рішення суду виконати буде неможливим. Вид забезпечення позову, який просив вжити позивач, відповідав змісту права, про захист якого він звернувся до суду. При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Накладення арешту на нерухоме майно, як вид забезпечення позову, не перешкоджає відповідачу як власнику нерухомого майна володіти і користуватися ним, а лише обмежує частково у розпорядженні ним щодо відчуження будь-яким способом іншим особам. Разом з цим, суд не вбачав підстав для накладення арешту на цілу частку належної відповідачу квартири, оскільки сума стягнення заявлена у позові становить 11435491,27 грн., а доказів дійсної вартості належної відповідачу квартири матеріали справи не містять, тож арешт на квартиру накладено саме в межах суми позову. При цьому, суд не взяв до уваги посилання представника позивача на дані інтернет-сайтів з продажу аналогічних квартир, оскільки ці дані не підтверджували дійсної вартості саме квартири відповідача.
Статтею 158 ЦПК України передбачено наступне:
1. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
4. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
5. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.
6. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Суд не вбачає вмотивованості клопотання сторони відповідача про скасування заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
У своїх постановах Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду клопотання про забезпечення позову або клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
Постановлюючи ухвалу про забезпечення позову суд виходив, зокрема, із того, що сторона позивача має обґрунтовані припущення про те, що відповідач може розпорядитись належною йому квартирою, що в свою чергу утруднить або ж зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів (у разі задоволення або часткового задоволення позову), адже відповідач не має жодних перешкод для здійснення розпорядження нерухомим майном або його обтяження, і в такому випадку незабезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру в межах ціни позову може призвести до утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому.
У даному випадку метою забезпечення позову було досягнення гарантії наявності у відповідача майна за рахунок якого може бути виконане рішення суду, у разі повного або часткового задоволення позову.
Суд урахував, що предметом позову є стягнення дуже значної суми грошових коштів, а тому застосував заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно в межах заявленої до стягнення суми.
Застосоване забезпечення позову, на переконання суду, є адекватним заходом та співмірним до позовних вимог.
Доводи клопотання сторони відповідача таких висновків суду не спростовують.
Сторона відповідача не пропонує заміни одного заходу забезпечення позову іншим, який був би співмірним та адекватним заходом забезпечення позову щодо стягнення значної суми заборгованості за договором позики, не зазначає про можливість внесення відповідачем коштів у сумі ціни позову на депозитний рахунок суду для забезпечення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а фактично вимагає скасування забезпечення позовних вимог без будь-якого можливого забезпечення позову, що на думку суду в даному випадку є припустим і призведе до дисбалансу інтересів сторін спору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 43, 158, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову вжитих в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений 12.10.2026 року.
Суддя -