Постанова № 140599418 у справі № 340/6527/24 від 06.10.2026

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 року м. Дніпро справа № 340/6527/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Бурової А.Ю.

за участю:

представників позивача: Ущапівськго Р.В., Лебединець О.І.

представників відповідача: Данилова С.О., Щербини О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 (суддя суду першої інстанції Кармазина Т.М.), прийняте у відкритому судовому засіаднні в м. Кропивницькому, в адміністративній справі №340/6527/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський олійноекстракційний завод» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

УСТАНОВИВ:

07.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпровський олійноекстракційний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- №0[телефон приховано] від 12 червня 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 230 203 565 гривень (за податковими зобов`язаннями + 188 509 918 гривень та за штрафними санкціями + 41 693 647 гривень);

- №0[телефон приховано] від 12 червня 2024 року, яким встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 113 756 318 гривень;

- №0[телефон приховано] від 12 червня 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 153 653 616 гривень (за податковим зобов`язанням + 122 922 893 гривень та за штрафними санкціями + 30 730 723 гривень);

- №0[телефон приховано] від 12 червня 2024 року, яким завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 3 002 471 гривень;

- №0[телефон приховано] від 12 червня 2024 року, яким застосовано штрафні санкції у сумі 23 531,75 гривень за платежем податок на додану вартість;

- №0[телефон приховано] від 12 червня 2024 року, яким застосовано штрафні санкції у сумі 1020 гривень за платежем податок на доходи фізичних осіб.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що у ході проведення податкової перевірки досліджувалося питання придбання ТОВ «Придніпровський ОЕЗ» (колишня назва - ТОВ «Зерновий термінал») у ПП «Еллада» іпотечного і заставного майна на виконання умов Договору відступлення права вимоги від 25.02.2016 року, укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» (94,94% акціонерного капіталу банку належить державі в особі Міністерства фінансів України) і ТОВ «Зерновий термінал», облік та амортизація вищезазначеного майна в бухгалтерському та податковому обліку підприємства протягом 01.01.2017 року - 31.12.2023 року. Позивач вважає, що перевіряючими було порушено строки, визначені пунктом 102.1 статті 102 ПК України, вийшли за межі перевіряємого періоду, досліджуючи Договір відступлення права вимоги від 25.02.2016 року, укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ТОВ «Зерновий термінал», а висновки та порушення, викладені в акті перевірки, відносно даного питання є необґрунтованими і протизаконними, на їх підставі не можуть бути застосовані санкції до платника податків.

Крім того, позивач зауважував, що висновок перевіряючих - «операції з реалізації заставного майна мали вплив на формування показників балансової вартості основних засобів, які обліковуються в бухгалтерському обліку ТОВ «Придніпровськаий ОЕЗ», показниках фінансової звітності, а також показниках податкового обліку, що в подальшому мало вплив на визначення показників декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період 2017-2023 роки, так як фактично не відповідають включеній балансовій вартості, внаслідок непроведения оцінки предмету іпотеки та предмету застави» не відповідає фактичним обставинам справи. 25.02.2016 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Зерновий термінал» було укладено Договір відступлення права вимоги. Вказував, що для ТОВ «Зерновий термінал» вказаний договір було укладено між сторонами з діловою метою - можливістю набути право власності на нерухоме і рухоме майно, яке перебувало в іпотеці і заставі банку і яке виступало предметом забезпечення виконання зобов`язань з конкретно визначеною вартістю по декільком діючим кредитним договорам (Кредитний договір про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії №18/2013 від 19.07.2013 року та Кредитний договір №15/2012 від 05.09.2012 року, укладені між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ПРАТ «Креатив»), для ведення ТОВ «Зерновий термінал» власної господарської діяльності і отримання прибутку. При укладанні договору відступлення права вимоги сторони керувалися чинними на момент укладення правочину нормами Цивільного кодексу України, Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про іпотеку» та іншим діючим на той час законодавством України. Нерухоме майно, право власності на яке ТОВ «Зерновий термінал» набуло внаслідок виконання умов Договору відступлення права вимоги від 25.02.2016 року, Договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 19.07.2013 року за реєстровим №2949, Додаткової угоди від 25.02.2016 року до Договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 19.07.2013 року №2949, прийнято на баланс підприємства як основні засоби з відображенням балансової вартості в бухгалтерському та податковому обліку підприємства договору про відступлення права вимоги від 25.02.2016 року. Іпотекодавець (ПП «Еллада») та Іпотекодержатель («ТОВ «Зерновий термінал») 25 лютого 2016 року уклали додаткову угоду до Договору наступної іпотеки від 19 липня 2013 року за реєстровим №2949. Відповідно до умов додаткової угоди сторони доповнили текст Договору наступної іпотеки від 19 липня 2013 року пунктом 6.7, в якому вказано, що сторони можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, яке передбачає: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Відповідно іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Зазначав, що нерухоме майно було передано Іпотекодержателю та набуте ним у власність за вартістю, зазначеною в звіті про оцінку майна (979 268 800,00 гривень без ПДВ), що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна, підписаного ПП «Еллада» та ТОВ «Зерновий термінал» 01 квітня 2016 року. Також й рухоме майно, право власності на яке ТОВ «Зерновий термінал» набуло внаслідок виконання умов Договору відступлення права вимоги від 25.02.2016 року, прийнято на баланс підприємства як основні засоби з відображенням балансової вартості в бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Рішенням Постійно діючого третейського суду від 25.03.2016 року по справі №1/268 було задоволено у повному обсязі позовні вимоги ТОВ «Зерновий термінал» та звернуто стягнення на предмет застави, а саме рухоме майно, що належало ПП «Еллада» вартістю 1 468 903 200,00 гривень. Вартість рухомого майна також відображено в звіті про оцінку майна від 04.02.2016 року, складеного ФОП ОСОБА_1 (термін дії звіту: 12 місяців з дати оцінки) - ринкова вартість рухомого майна (обладнання) становить 1 468 903 200,00 гривень без ПДВ, при цьому зауважував, що діючим законодавством, зокрема Законом України «Про заставу» та Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачено обов`язковість оцінки при зверненні стягнення на рухоме майно).

Вказував, що вартість, по якій ПП «Еллада» передала ТОВ «Зерновий термінал» рухоме майно нижча, ніж вартість, зазначена в рішенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 25.03.2016 року, оскільки ПП «Еллада» було обрано добровільний спосіб виконання в рахунок забезпеченого обтяженням зобов`язання

Крім того, зазначав, що в акті перевірки зазначено, що при переході на застосування вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (станом на початок 2019 року) не проведено експертну оцінку основних засобів для визначення їх справедливої вартості з метою відображення достовірних даних щодо об`єктів основних засобів у звіті про фінансовий стан за МСФЗ та у бухгалтерському обліку. Проте, вважає, що дане твердження не відповідає дійсності, оскільки підприємство свою діяльність проводить відповідно до Облікової політики, на підставі ст.12-1 застосування міжнародних стандартів Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - ЗУ №996-ХІV), Міжнародних Стандартів Фінансової Звітності, прийнятих Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та оприлюднених на веб-сайті Міністерства фінансів України, з урахуванням положень Концептуальної основи фінансової звітності, з метою забезпечення єдиних (постійних) принципів, методів, процедур при відображенні поточних операцій в обліку та складання фінансової звітності, та Податкового кодексу України. При переході на застосування МСФЗ підприємство оцінило об`єкти основних засобів за їх справедливою вартістю та використало цю справедливу вартість як доцільну собівартість на цю дату. Тому, вважає, що для проведення переоцінки не було і не має підстав.

Також позивач не погоджується з доводами відповідача про порушення підприємством п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України за операціями з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням підприємства, не нараховані податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 313 919 грн. Вказує, що в даному випадку документами, що підтверджують знищення, розібрання або перетворення основного засобу, є висновки відповідної експертної комісії щодо неможливості використання в майбутньому таких засобів за первісним призначенням, необхідності їх утилізації та акти на їх списання відповідної форми.

При цьому, стверджував, що всі критерії, що передбачені пунктами 41-43 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 № 561 (зі змінами) щодо ліквідації основних засобів дотримані. Також зазначав, що ТОВ "Придніпровський ОЕЗ" було дотримано всіх норм Податкового кодексу України і в ході проведення планової документальної перевірки і на запит контролюючого органу в установлені законом строки був наданий повний пакет документів, що були оформлені під час списання основних засобів згідно внутрішніх правил документообігу на підприємстві з дотриманням усіх норм чинного законодавства України. Заперечує висновки податкового органу щодо завищення від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 125 610 227 грн.

При цьому, звертав увагу, що контрагентом ПП «Еллада» в повному обсязі виконано вимоги податкового законодавства щодо складання та реєстрації податкових накладних. Всі податкові накладні на зазначені суми ПП «Еллада» складено та зареєстровано в ЄРПН до початку перевіряємого періоду (до 01.01.2017 року), і податковий кредит сформовано також до початку перевіряємого періоду, а тому вважає, що зняття частини податкового кредиту в перевіряємому періоді не допустимо. ТОВ «Придніпровський ОЕЗ» податковий кредит сформований на підставі отриманих податкових накладних, які були своєчасно зареєстровані в ЄДРПН у відповідності до вимог п. 198.6 Податкового кодексу України. Крім того, в ході проведення камеральної перевірки контролюючого органу був отриманий запит № 5602/10/15-03-12-02-18 від 12.05.2016 щодо правомірності відображення податкового кредиту за вказаними операціями. Підприємством надана обґрунтована відповідь № 1/300505-З від 30.05.2016 з копіями первинних документів щодо даної операції. З того часу, будь-яких додаткових запитів, перевірок від податкових органів з даної операції більше не надходило. Також вказує, що відсутні порушення податкового законодавства щодо операції з надання благодійної допомоги неприбутковій організації Благодійній організації «Благодійний Фонд «Прайм» 7 000 000,00 грн., перерахованих від товариства було витрачено на придбання медичних респіраторів, що в подальшому були передані закладам охорони здоров`я, які потребували допомоги для цілей протидії та боротьби із коронавірусною хворобою (COVID19) в Україні. Крім того, вказував, що дійсно при поданні Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2 квартал 2018 року товариством був вказаний неправильний податковий номер - 34977781 (ЄДРПОУ Фортечного ВДВС м. Кропивницького ГТУЮ у Кіровоградській області) замість ІПН стягувача - фізичної особи ОСОБА_2 - ІПН НОМЕР_1 . Проте, стверджував, що дана помилка була виявлена не під час перевірки, а Товариство саме її виявило, і 08.05.2019 року подало Уточнюючий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2 квартал 2018 року з виправленням на коректний податковий номер.

Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 01.06.2026 позовні вимоги ТОВ «Придніпровський олійноекстракційний завод» задовольнив частково.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 12 червня 2024 року №№0[телефон приховано], 0[телефон приховано], 0[телефон приховано], 0[телефон приховано].

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 12 червня 2024 №0[телефон приховано] в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 153 652 093,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 122 921 675 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 30 730 418,50 грн.

У задоволені решти позовних вимог - відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в ході проведення перевірки встановлено, що станом на 01.01.2017 року (початок перевіряємого періоду) на балансі ТОВ «Придніпровський ОЕЗ» по бухгалтерському рахунку 10 обліковувались основні засоби, в т.ч. нерухоме майно та обладнання, отримані внаслідок виконання умов договору відступлення права вимоги від 25.02.2016 року, вартістю 2 279 388 811,52 грн., (вартість основних засобів, які перейшли 2 284 515 229 грн.). Згідно договору іпотеки від 05.09.2012 року № 5197, договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 19.07.2013 року № 2949 та договорів про внесення змін та додаткових угод до них, предметом іпотеки є нерухоме майно - комплекс будівель ІІІ черги, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, місто Кіровоград, проспект Промисловий, будинок № 14а. Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2016 року, укладеного між Заставодавцем - ПП «ЕЛЛАДА» та ТОВ «Зерновий термінал» (нова назва ТОВ «Придніпровський ОЕЗ») - новий кредитор-Іпотекодержатель, заставне майно, яке є предметом іпотеки, передане Заставодавцем у власність нового кредитора в рахунок задоволення його вимог у розмірі 1 036 498 639,16 грн. згідно договору відчуження прав вимоги від 25 лютого 2016 року, укладеного між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ТОВ «Зерновий термінал», та Кредитного договору про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії №18-2013 від 19.07.2013 (з урахуванням змін та доповнень), а новий кредитор-іпотекодержатель прийняв у власність наступне нерухоме майно, наведене у таблиці № 5 акту перевірки, заставною вартістю у розмірі 979 268 800 грн., яке знаходиться на земельній ділянці за адресою: Кіровоградська область, місто Кіровоград, проспект Промисловий.

Відповідач зазначає, що за вищевказаною операцією не було сформовано податковий кредит для ТОВ «Придніпровський ОЕЗ», так як податкові накладні на реалізацію вищезазначених основних засобів не зареєстровані ПП «ЕЛЛАДА» в ЄРПН. Поряд з цим, зазначена операція була включена до податкової декларації з ПДВ ПП «ЕЛЛАДА» за №[номер приховано] від 20.05.2016 за квітень 2016 року у сумі ПДВ 195 853 760 грн. та відображена в Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Згідно даних декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року ПП «ЕЛЛАДА» задекларовано показник по рядку 18 «позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» у сумі 198 581 675 грн., тобто основна сума зобов`язання виникла за рахунок операцій між ПП «ЕЛЛАДА» - постачальник та ТОВ «Придніпровський ОЕЗ» - покупець. Проте, вищезазначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість по декларації за квітень 2016 року фактично до бюджету сплачено не було, що призвело до виникнення недоїмки. Крім того, в системі СЕА ПДВ «Реєстр операцій СЕА ПДВ» відображена сума реєстраційного ліміту (відповідні дані наведено у таблиці 8 в акті перевірки щодо опису даного порушення). Отже, фактично для реєстрації податкової накладної на суму ПДВ 195 853 760 грн. був відсутній реєстраційний ліміт.

Поряд з цим, вказує, що зазначені операції з реалізації заставного майна мали вплив на формування показників балансової вартості основних засобів, які обліковуються в бухгалтерському обліку ТОВ «Придніпровський ОЕЗ», показниках фінансової звітності, а також показниках податкового обліку, що в подальшому мало вплив на визначення показників декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період 2017-2023 роки, так як фактично не відповідають включеній балансовій вартості, внаслідок не проведення оцінки предмету іпотеки та предмету застави. Також вказував, що до договору про відступлення права вимоги від 25.02.2016 року не надано звіти про оцінку майна та предмету іпотеки, проведену ТОВ «Кредитне Брокерське Агентство», які АТ «Укргазбанк» повинен був передати разом з відповідними документами новому Іпотекодержателю. При цьому, вважає, що складені ТОВ «Кредитне брокерське агентство» звіти про оцінку не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не можуть бути використані, так як методичні підходи, методи та оціночні процедури застосовано з порушенням Національного стандарту №1, Національного стандарту №3 та інших нормативно-правових актів з оцінки майна.

У ході проведення перевірки встановлено набуття права власності на заставне майно ТОВ «Придніпровський ОЕЗ» як Іпотекодержателем без дотримання вимог в частині проведення відповідної оцінки предмета іпотеки на дату набуття такого права, відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку» та статті 12 ЗУ «Про заставу». Зауважував, що бухгалтерським обліком п.16, п17, п.18 ПСБО 7 визначено, що підприємство мало можливість зробити відповідну переоцінку та відобразити такі результати в регістрах їх аналітичного обліку з подальшим відображенням в фінансовій та податковій звітності з метою дотримання достовірної даних вартості об`єкту ОЗ, яка може бути достовірно визначена з подальшим розподілом витрат від нарахування амортизації. Товариство при переході на застосування вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (станом на початок 2019 року) не проведено експертну оцінку основних засобів для визначення їх справедливої вартості з метою відображення достовірних даних щодо об`єктів основних засобів у звіті про фінансовий стан за МСФЗ та в бухгалтерському обліку. Отже, вважає, що платником податків не дотримано вимоги статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній станом на дату набуття права власності на заставне майно) та статті 12 ЗУ «Про заставу», в частині проведення відповідної оцінки предмета іпотеки/застави на дату набуття такого права, що в подальшому вплинуло на показники бухгалтерського та податкового обліку за перевіряємий період (2017-2023 роки) в частині нарахування амортизації на основні засоби, а також визначення показників фінансового результату до оподаткування у фінансовій звітності та в податкових деклараціях з податку на прибуток та декларацій з податку на додану вартість.

Відповідач зазначає, що встановлено факти завищення ціни реалізації зазначеної ідентифікованої номенклатури ПП «ЕЛЛАДА» на ТОВ «Придніпровський ОЕЗ» по накладним в 11 та 7 раз за одиницю обліку. Перевіркою регістрів синтетичного та аналітичного обліку по бухгалтерських рахунках встановлено, що позивачем невірно обліковано операції з придбання у ПП «ЕЛЛАДА» заставного майна (машини та обладнання) за відповідною ідентифікованою одиницею обліку основних засобів, що не відображає реального руху активів між учасниками господарських операцій, так як проведені за завищеними цінами, які не підтвердженні відповідною оцінкою, в порушення вимог статті 37 «Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки», Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній станом на дату набуття права власності на заставне майно) та Статті 12 ЗУ «Про заставу» в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 1 129 140 092 грн; завищення інших витрат по рядку 2270 «Інші витрати» Звітів про фінансові результати (Звітів про сукупний дохід) (форма №2) при списані основних засобів, придбаних у ПП «ЕЛЛАДА», по яким обліковувалась балансова (залишкова) вартість у загальній сумі 2 051 395 грн., завищення інших операційних витрат по рядку 2180 «Інші операційні витрати» Звітів про фінансові результати (Звітів про сукупний дохід) (форма №2) при реалізації основних засобів, придбаних у ПП «ЕЛЛАДА», на адресу ПрАТ "ЗІНЬКІВ-АГРОТРАНС" (код 24388693) по яким обліковувалась балансова (залишкова) вартість у загальній сумі 651 166 157 грн.

Відповідно до облікових політик підприємства, чинних у 2017-2023 роках ТОВ «Придніпровський ОЕЗ» при нарахуванні амортизації основних засобів застосовувало прямолінійний метод протягом термінів корисного використання в межах термінів встановлених Податковим кодексом України. Проте, за 2022 рік встановлено відхилення між нарахованою амортизацією у бухгалтерському обліку та податковому обліку у зв`язку з тим, що підприємство знаходилось у простої через воєнні дії в Україні, тому у податковому обліку амортизація не нараховувалась.

Також, вказує, що перерахування коштів на Благодійну організацію «Благодійний фонд Прайм», яка є неприбутковою організації у сумі 7 000 000 грн., то в ході проведення перевірки та згідно наданих письмових пояснень головного бухгалтера ТОВ «Придніпровський ОЕЗ» Лебединець О.І. від 25.04.2024 року №14618 встановлено, що кошти, перераховані 10.04.2020 року на адресу БО «Благодійний фонд Прайм» у загальному розмірі 7 000 000 грн. в якості благодійної допомоги до рядка 3.1.9 «Сума коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.13 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України) у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (підпункт 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України)» в Додатку РI (24.02.2021 № [номер приховано]) до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за півріччя 2020 року, 9 місяців 2020 року та 2020 рік не включено. Вважає, що оскільки ТОВ «Придніпровський ОЕЗ» надавав благодійну допомогу саме грошовими коштами, які в подальшому були спрямовані на придбання медичних масок, а не для надання медичної допомоги хворим, зазначена операція не підпадає під норми визначені п.51-1 Підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» ПКУ та підлягає коригуванню відповідно до п.п.140.5.9. п. 140.5 ст.140 ПКУ.

Крім того, зазначав, що перевіркою встановлено, що ТОВ «Придніпровський ОЕЗ» на порушення п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України за операціями з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням підприємства, не нараховані податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 313 919 грн. Також, при проведенні перевірки встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість. Перевіркою відображених у рядку 16.1 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» показників за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 року у загальній сумі 6 741 974 474 грн встановлено, що на формування цих показників мало вплив перенесення показників рядка 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» попередніх звітних декларацій з податку на додану вартість. Перевіркою встановлено завищення даного показника на 125 924 941 грн, в т.ч.: на суму 313 496 грн за рахунок порушення податкового законодавства, викладених у п.3.1.2.1 розділу ІІІ акту перевірки; на суму 1218 грн за рахунок неврахування уточнюючого розрахунку від 25.05.2018 №[номер приховано] до податкової декларації з ПДВ за травень 2018 року, відповідно до якого показник рядку 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» задекларовано у сумі 25 794 000 грн, тоді як до рядку 16.1 Декларації з ПДВ за травень 2018 року перенесено суму від`ємного значення 25 795 219 грн та за рахунок арифметичної помилки при визначенні показника рядку 9 Декларації з ПДВ за червень 2021 року; на суму 125 610 227 грн за рахунок порушення податкового законодавства, викладеного у п.2 підрозділу 3.1.1.1 розділу ІІІ акту перевірки. Крім того, вказував, що перевіркою питання дотримання ТОВ «Придніпровський ОЕЗ» обов`язків щодо заповнення Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, встановлено подання з недостовірними відомостями Податкового розрахунку (форма 1-ДФ) за 2 квартал 2018 року (неправильний податковий номер - 34977781, правильний податковий номер - [номер приховано]), чим порушено п.51.1 ст.51, п.70.16 ст.70, пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу. Повідомлення щодо допущених помилок у Податковому розрахунку (форма 1-ДФ) за 2 квартал 2018 року надійшло 30.07.2018 року (реєстраційний № 40668033). Уточнюючий Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2 квартал 2018 року подано 08.05.2019 року (реєстраційний № [номер приховано]). На підставі підпункту пп.54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 119.1 статті 119 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 гривень.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просить рішення суду залишити без змін, а пеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпровський олійноекстракційний завод» (ТОВ «Придніпровський ОЕЗ») як юридична особа зареєстровано 28.08.2015 року, при цьому станом на дату реєстрації та до 16.05.2016 року підприємство мало назву ТОВ «Зерновий термінал» та попереднє місце податкового обліку ГУ ДПС в Одеській області, код ДПІ 1503, Чорноморська ДПІ з 28.08.2015 року. В подальшому місцезнаходження та податковий облік платника податків: 25014, м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Виставкова Перша (мурманська), 53. У перевіряємому періоді було платником податків. Основним видом діяльності за КВЕД є виробництво олії та тваринних жирів (10.41).

На підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік, наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 27.02.2024 №132-п (зі змінами внесеними наказом ГУ ДПС у Кіровоградській області від 11.03.2024 №188-п), у період з 26.03.2024 по 06.05.2024 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Придніпровський олійноекстракційний завод» за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2023 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 28.08.2015 по 31.12.2023 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 13.05.2024 №6684/11-28-07-01/39974537. (т.1 а.с.32-125)

Згідно висновків акту встановлено порушення позивачем:

1) п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.140.4.2 (чинний у 2019 році), пп.140.4.4 (чинний у 2020-2023рр.) п.140.4, пп.140.5.13 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України, п.п.6, 7, 16, 17, 18, 22, 23, 30, ПСБО 7 «Основні засоби» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 №288/4509; п.п.8, 14, 25 ПСБО 16 «Витрати» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318; п.п.6, 7, 29, 30, 31, 32, 48 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку №16 «Основні засоби» в результаті чого встановлено:

- завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2023 рік на суму 113 756 318 грн.;

- заниження податку на прибуток всього у сумі 188 509 918 грн., у тому числі по періодах: І квартал 2017 року на суму 3 696 341 грн., ІІ квартал 2017 року на суму 5 708 178 грн., ІІІ квартал 2017 року на суму 1 899 052 грн., IV квартал 2017 року на суму 6 390 515 грн., І квартал 2018 року на суму 122 782 668 грн., ІІ квартал 2018 року на суму 3 220 405 грн., ІІІ квартал 2018 року на суму 714 446 грн., IV квартал 2018 року на суму 3 425 095 грн., І квартал 2019 року на суму 3 094 218 грн., ІІ квартал 2019 року на суму 3 257 110 грн., ІІІ квартал 2019 року на суму 2 716 624 грн., IV квартал 2019 року на суму 3 819 081 грн., І квартал 2020 року на суму 2 086 484 грн., ІІ квартал 2020 року на суму 4 258 399 грн., ІІІ квартал 2020 року на суму 610 161 грн., IV квартал 2020 року на суму 3 238 983 грн., І квартал 2021 року на суму 3 823 518 грн., ІІ квартал 2021 року на суму 690 898 грн., ІІІ квартал 2021 року на суму 3 204 491 грн., IV квартал 2021 року на суму 3 822 397 грн., ІІ квартал 2023 року на суму 246 080 грн., ІІІ квартал 2023 року на суму 3 342 034 грн., IV квартал 2023 року на суму 2 462 740 грн.,

2) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.189.9 ст.189, п.198.1 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:

- заниження податку на додану вартість (рядок 18 Декларації) всього на суму 122 922 893 грн в т.ч. по періодах: лютий 2017 року на суму 17 088 591 грн, березень 2017 року на суму 4 753 593 грн, травень 2017 року на суму 642 992 грн, червень 2017 року на суму 743 076 грн, липень 2017 року на суму 3 573 963 грн, серпень 2017 року на суму 599 987 грн, вересень 2017 року на суму 417 738 грн, листопад 2017 року на суму 442 069 грн, грудень 2017 року на суму 129 849 грн, січень 2018 року на суму 363 803 грн, лютий 2018 року на суму 82 393 484 грн, квітень 2019 року на суму 10 549 545 грн, травень 2019 року на суму 498 142 грн, грудень 2023 року 726 061 грн.;

- завищення cуми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) на суму 3 002 471 грн за грудень 2023 року;

3) ст.201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної (затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31 грудня 2015 року №1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за №137/28267) не складено та, відповідно, не зареєстровано податкові накладні за операціями з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням підприємства, які для цілей оподаткування розглядаються як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації, відповідно до п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України. Відповідальність за відсутність реєстрації податкових накладних протягом граничного строку передбачена п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України;

4) п.51.1 ст.51, п.70.16 ст.70, пп.«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу, в частині подання з недостовірними відомостями Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум триманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2 квартал 2018 року (неправильний одатковий номер - 34977781, правильний податковий номер - [номер приховано]).

ТОВ «Придніпровський ОЕЗ» не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки від 13.05.2024 №6684/11-28-07-01/39974537 подано заперечення. (т.1 а.с.126-136)

Листом від 07.06.2024 ГУ ДПС в області повідомило позивача, що за результатами розгляду заперечень, прийнято рішення про правомірність висновків, викладених в акті перевірки № 6683/11-28-07-02/44856476 від 29.05.2025, тому будуть прийняті податкові повідомлення-рішення. (т.1 а.с.138-146)

На підставі висновків акту перевірки від 13.05.2024 №6684/11-28-07-01/39974537 прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.06.2024 року:

- №0[телефон приховано], яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, у сумі - 230 203 565,00 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями 188 509 918,00 грн. та за штрафними санкціями 41 693 647,00 грн. (т.1 а.с.147-149);

- №0[телефон приховано], яким позивачу зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2023 рік в сумі - 113 756 318,00 грн. (т.1 а.с.150-152);

- №0[телефон приховано], яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі - 153 653 616,00 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями 122 922 893,00 грн. та за штрафними санкціями 30 730 723,00 грн (т.1 ст.153-155);

- №0[телефон приховано], яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 3 002 471,00 грн. (т.1 а.с.156-158);

- №0[телефон приховано], яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 23 531,75 грн. (т.1 а.с.159-160);

№ 0[телефон приховано], яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1 020 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку (т.1 а.с.161)

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку (т.1 а.с.164-172).

Рішенням ДПС України від 29.08.2024 року №26239/6/99-00-06-01-06, скаргу платника податків залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 12.06.2024 року: №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], №0[телефон приховано] - залишено без змін. (т.1 а.с.174-181)

Не погодившись з прийнятими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про завищення вартості заставного майна, що мало вплив на об`єкт оподаткування, є необгрнутованими. Також, суд вказав, що податкові накладні від ПП «Елада» зареєстровані в ЄРПН у встановлени судом строку та в порядку. Суд погодився з доводами позивача про те, що в бухгалтерському обліку підприємства вказано вартість набутого заставного майна за справедливою ціною, відтак підстав для коригування звітності - відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Стосовно обліку основних засобів, придбаних у ПП "ЕЛЛАДА" як іпотечне та заставне майно на підставі виконання умов Договору відступлення права вимоги від 25.02.2016 року, укладеного між ПАТ АБ "Укргазбанк" і ТОВ "Зерновий термінал" (наразі ТОВ "Придніпровський ОЕЗ") колегія суддів зазначає таке.

Так, у ході проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено, що станом на 01.01.2017 року (початок перевіряємого періоду) на балансі ТОВ "Придніпровський ОЕЗ" по бухгалтерському рахунку 10 обліковувались основні засоби, в т.ч. нерухоме майно та обладнання, отримані внаслідок виконання умов договору відступлення права вимоги від 25.02.2016 року, вартістю 2 279 388 811,52 грн., (вартість основних засобів, які перейшли 2 284 515 229 грн.) (т.1 а.с.43-74)

Згідно договору відступлення права вимоги від 25.02.2016 року (т.3 а.с.28-32, 32зв.-35), укладеного між ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" (кредитор), та ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ" (новий кредитор), Кредитор відступає у повному обсязі, а Новий кредитор в день підписання цього договору приймає право вимоги виконання ПрАТ "КРЕАТИВ" (код за ЄДРПОУ 31146251) (Боржник) всіх зобов`язань останнього, що існують та виникають у нього з умов укладених між Кредитором і Боржником Кредитного договору №15/2012 від 05.09.2012 р. (з послідуючими додатковими угодами до нього) та Кредитного договору про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії № 18/2013 від 19.07.2013р. (з послідуючими додатковими угодами до нього), а саме:

1.1.1. в сумі 57 674 514,7 доларів США та нарахованих і не сплачених процентів, комісій та пені за Кредитним договором № 15/2012, укладеним між Кредитором і Боржником 05.09.2012 р. з послідуючими додатковими угодами до нього,

1.1.2. в сумі 38 080 485,3 доларів США та нарахованих і не сплачених процентів, комісій та пені за Кредитним договором про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії №18/2013, укладеним між Кредитором і Боржником 19.07.2013р.,

1.2. Одночасно з одержанням права вимоги Новим кредитором за Кредитним договором, до Нового кредитора переходить право вимоги за усіма забезпечувальним договорами, якими забезпечене виконання зобов`язань Боржника за кредитним договором, з послідуючими додатковими угодами до нього, зокрема:

- договором іпотеки, укладеним між Кредитором та Приватним підприємством "ЕЛЛАДА" (код ЄДРПОУ 32265612), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. 05 вересня 2012 року за реєстровим №5197, з послідуючими змінами та доповненнями до нього (далі договір іпотеки 1);

- договором застави (обладнання), укладеним між Кредитором та ПП "ЕЛЛАДА", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. 05 вересня 2012 року за реєстровим №5199 (Далі - договір застави 1), з послідуючими змінами та доповненнями до нього;

- договір поруки № 25 від 05 вересня 2012 року, укладеного між Кредитором, ПП "ЕЛЛАДА" та Боржником з усіма змінами та доповненнями,

- договір поруки № 26 від 05 вересня 2012 року, укладеного між Кредитором, ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та Боржником з усіма змінами та доповненнями,

- договір поруки № 27 від 05 вересня 2012 року, укладеного між Кредитором, ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та Боржником з усіма змінами та доповненнями;

- договором наступної іпотеки, укладеним між Кредитором та ПП "ЕЛЛАДА", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. 19 липня 2013 року за реєстровим № 2949, (далі - договір іпотеки 2);

- договором наступної застави (обладнання), укладеним між Кредитором та ПП "ЕЛЛАДА", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. 19 липня 2013 року за реєстровим №2951, (далі -договір застави 2);

- договором поруки №18/2013-П/1 від 19 липня 2013 року, укладеним між Кредитором, ПП "ЕЛЛАДА" та Боржником з усіма змінами та доповненнями;

- договір поруки №18/2013-П/2 від 19 липня 2013 року, укладеного між Кредитором, ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та Боржником з усіма змінами та доповненнями;

- договір поруки № 18/2013-П/3 від 19 липня 2013 року, укладеного між Кредитором, ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та Боржником з усіма змінами та доповненнями; далі при згадуванні разом всіх зазначених в цьому пункті договорів (договори застави, іпотеки, фінансової поруки) - забезпечувальні договори.

…1.4. За відступлення права вимоги, що зазначені в п.1.1 цього Договору, Новий кредитор сплачує в грошовій формі Кредитору суму в розмірі 2 606 319 915,65 гривень без ПДВ, що складає еквівалент 95 755 000 доларів США по курсу Національного банку України на дату укладення цього Договору (з яких за відступлення права вимоги за Кредитним договором 1 - 1 569 821 276,19 грн. та за Кредитним договором 2 - 1 036 498 639,46 грн., шляхом перерахування на рахунок НОМЕР_4 , відкритий в АБ "УКРГАЗБАНК" (МФО 320478).

На виконання умов п.1.4 договору відступлення права вимоги б/н від 25.02.2016, позивачем здійснено платежі на погашення суми заборгованості перед АБ "УКРГАЗБАНК".

Згідно договору іпотеки від 05.09.2012 року №5197, договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 19.07.2013 року №2949 (т.3 а.с.52-57) та договорів про внесення змін та додаткових угод до них, предметом іпотеки є нерухоме майно - комплекс будівель ІІІ черги, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2016 року, укладеного між Заставодавцем - ПП "ЕЛЛАДА" та ТОВ "Зерновий термінал" (нова назва ТОВ "Придніпровський ОЕЗ"), - Новий кредитор-Іпотекодержатель, заставне майно, яке є предметом іпотеки, передане Заставодавцем у власність Нового кредитора в рахунок задоволення його вимог у розмірі 1 036 498 639,16 грн. згідно договору відступлення права вимоги від 25 лютого 2016 року (т.3 а.с.177-178), укладеного між ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" та ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ", та Кредитного договору про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії №18-2013 від 19.07.2013 (з урахуванням змін та доповнень т.3 а.с.58-71), а Новий кредитор-іпотекодержатель прийняв у власність наступне нерухоме майно (наведене у таблиці № 5 акту перевірки), заставною вартістю у розмірі 979 268 800 грн., яке знаходиться на земельній ділянці за адресою: Кіровоградська область, місто Кіровоград, проспект Промисловий.

В ході проведення перевірки встановлено, що внаслідок виконання умов договору відступлення права вимоги від 25.02.2016 року (т.3 а.с.179-180), позивачем набуто право власності на заставне майно ПП "ЕЛЛАДА" згідно договору іпотеки від 05.09.2012 року №5197, договору наступної іпотеки без оформлення заставної від 19.07.2013 року № 2949, договору застави (обладнання) від 05.09.2012 року № 5199 (т.3 а.с.98-126, 127-151), договору наступної застави (обладнання) від 19.07.2013 року № 2951 та договорів про внесення змін та додаткових угод до них.

Згідно договору застави (обладнання) від 05.09.2012 року № 5199, договору наступної застави (обладнання) від 19.07.2013 року № 2951 та договорів про внесення змін та додаткових угод до них, предметом застави є обладнання.

Передача заставного обладнання на баланс ТОВ "Придніпровський ОЕЗ" здійснювалась згідно наданих видаткових накладних від 25.03.2016 року, оформлених постачальником ПП "ЕЛЛАДА" на покупця ТОВ "ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ" (нова назва ТОВ "Придніпровський ОЕЗ"), з відповідною номенклатурою обладнання, машин та інших промислових об`єктів, та податкових накладних від 25.03.2016 року, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 1 305 246 429 грн. та ПДВ 261 049 285,7 грн. з наступною номенклатурою наведеною у таблиця №4 до акту перевірки.

Введення в експлуатацію зазначеного обладнання здійснено відповідно до наказів підприємства "Про введення в експлуатацію основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів" від 26.03.2016 року та актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 26.03.2016 року.

Як стверджував, позивач, при укладанні договору відступлення права вимоги сторони керувалися чинними на момент укладення правочину нормами Цивільного кодексу України, Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про іпотеку", Закону України "Про заставу" та іншим діючим на той час законодавством України. Також вказував, що ТОВ "Зерновий термінал" не приймав участі у визначенні/погодженні заставної вартості нерухомого та рухомого майна. Заставна вартість предмету іпотеки та застави була визначена та узгоджена між ПАТ АБ "Укргазбанк" (Іпотекодержатель/Заставодержатель) та ПП "Еллада" (Іпотекодавець/Заставодавець), а вартість відступлення права вимоги була визначена ПАТ АБ "Укргазбанк" та погоджена Кабінетом Міністрів України.

Так, суд погоджується із зауваженням представника позивача, що взаємовідносини між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ПП "Еллада", не мають жодного відношення до предмету перевірки позивача податковим органом.

ТОВ "Зерновий термінал" набуло право власності на майно, керуючись вимогами Закону України "Про іпотеку" (в редакції, що діяла на момент набуття).

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Встановлені обставини справи свідчать, що Іпотекодавець (ПП "Еллада") та Іпотекодержатель ("ТОВ "Зерновий термінал") 25 лютого 2016 року уклали додаткову угоду до Договору наступної іпотеки від 19 липня 2013 року за реєстровим №2949. Додаткова угода посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М.О., зареєстровано в реєстрі за №343.

Відповідно до умов додаткової угоди сторони доповнили текст Договору наступної іпотеки від 19 липня 2013 року пунктом 6.7, в якому вказано, що Сторони можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, яке передбачає: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Відповідно іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Також текст Договору наступної іпотеки від 19 липня 2013 року було доповнено пунктом 6.8. наступного змісту: "Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 36 Закону України "Про іпотеку": Сторони домовилися, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. У випадку набуття іпотекодержателем права звернення на предмет іпотеки іпотекодавець цього Договору підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання та здійснення іпотекодержателем на підставі цього Договору (зокрема, цього застереження) дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем".

Відповідно до звіту про оцінку майна від 04.02.2016 року, складеного ФОП ОСОБА_1 (термін дії звіту: 12 місяців з дати оцінки) ринкова вартість нерухомого майна (комплекс будівель ІІІ черги) становить 979 268 800,00 гривень без ПДВ. (т.4 а.с.1-138)

Іпотекодержатель (ТОВ "Зерновий термінал") шляхом позасудового врегулювання звернув стягнення на предмет іпотеки. Підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, було відповідне застереження в Договорі наступної іпотеки від 19 липня 2013 року (пункт 6.8.).

Нерухоме майно було передано Іпотекодержателю та набуте ним у власність за вартістю, зазначеною в звіті про оцінку майна (979 268 800,00 гривень без ПДВ), що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна, підписаного ПП "Еллада" та ТОВ "Зерновий термінал" 01 квітня 2016 року. (т.3 а.с.185-187)

Рухоме майно, право власності на яке ТОВ "Зерновий термінал" набуло внаслідок виконання умов Договору відступлення права вимоги від 25.02.2016 року, прийнято на баланс підприємства як основні засоби з відображенням балансової вартості в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

За ч.6 ст.20 Закону України "Про заставу" (в редакції на час набуття права позивачем) звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції на час набуття права позивачем) обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про третейські суди" сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов`язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 25.03.2016 року по справі №1/268 було задоволено у повному обсязі позовні вимоги ТОВ "Зерновий термінал" та звернуто стягнення на предмет застави, а саме рухоме майно, що належало ПП "Еллада" оціночною вартістю 1 468 903 200,00 грн. Визнано за ТОВ "Зерновий термінал" право власності на рухоме майно (згідно переліку). (т.3 а.с.190-216)

Вартість рухомого майна також відображено в звіті про оцінку майна від 04.02.2016 року №2016/88, складеного ФОП ОСОБА_1 (термін дії звіту: 12 місяців з дати оцінки) - ринкова вартість рухомого майна (обладнання) становить 1 468 903 200,00 гривень без ПДВ (т.4 а.с.1-138)

При цьому, Законом України "Про заставу" та Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачено обов`язковість оцінки при зверненні стягнення на рухоме майно.

За позицією позивача, вартість, по якій ПП "Еллада" передала ТОВ "Зерновий термінал" рухоме майно нижча, ніж вартість, зазначена в рішенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 25.03.2016 року, оскільки ПП "Еллада" було обрано добровільний спосіб виконання в рахунок забезпеченого обтяженням зобов`язання. Даний спосіб був прийнятним для ТОВ "Зерновий термінал" та не суперечив вимогам Закону України "Про заставу" та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

З огляду на положення норм ст.ст.509 - 514 ЦК України, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права.

Таким чином, ціна договору при відступлення вимог права за кредитним договором не пов`язана (може бути вищою) з балансовою (оціночною) вартістю майна, зазначеною в банку, якщо сторони дійшли згоди щодо такої ціни.

Згідно з Договором відступлення права вимоги від 25.02.2016 року (п.1.1) Кредитор ПАТ АТ "Укргазбанк" відступає у повному обсязі, а Новий кредитор ТОВ "Зерновий термінал" в день підписання цього договору приймає право вимоги всіх зобов`язань, що існують та виникають із умов укладених між Кредитором і Боржником Кредитного договору. За відступлення права вимоги, що зазначені в п.1.1 Договору відступлення права вимоги від 25.02.2016 року, новий кредитор ТОВ "Зерновий термінал" сплачує в грошовій формі Кредитору суму в розмірі 2 606 319 915,65 гривень без ПДВ.

Ринкова вартість іпотечного і заставного майна, право вимоги на яке відступалося Новому кредитору, становила відповідно до Звіту про оцінку майна від 04.02.2016 року, складеного ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 2 448 172 000,00 грн. без ПДВ: нерухомість - 979 268 800 грн, обладнання - 1 468 903 200 грн. Така ж вартість майна значиться й у висновку про вартість майна, складеним ТОВ "Кредитне Брокерське Агентство" на замовлення ПрАТ "Креатив". (т.14 а.с.51-52)

Сторони при укладенні Договору про відступлення права вимоги від 25.02.2016 року дійшли згоди щодо ціни договору, яка була вищою, ніж ринкова вартість іпотечного і заставного майна, визначена вищевказаним Звітом про оцінку майна.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Проте, Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не ставив в залежність вчинення реєстраційної дії від наявності такої оцінки. Така вимога в Порядку № 1127 з`явилась лише 26 лютого 2020 року, тоді як право власності позивача на предмет іпотеки, зареєстровано у 2016 році. (т.3 а.с.181-184)

Отже, відсутність такої оцінки не могло бути підставою для відмови у вчиненні реєстраційної дії. При цьому, як вже було зазначено, така оцінка була надана на час укладання договору. Відповідно до Звіту про оцінку майна від 04.02.2016 року, складеного ФОП ОСОБА_1 (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №805/15 від 19.10.2015 року) 2 448 172 000,00 грн. без ПДВ. (т.4 а.с.1-138) При тому, що за відступлення права вимоги (договір від 25.02.2016) сплачено 2 606 319 915,65 грн., що більше оціночної вартості.

Натомість, відповідач не визнає ціну предмету спірних договорів і як наслідок не погоджуючись з вартістю постановки майна на баланс товариства. Проте, у податкового органу відсутні повноваження щодо таких висновків в акті перевірки по договорам, які не визнані судом недійсними.

З цього приводу суд першої інстанції правильно вказав, що звіти про оцінку майна, які містяться у матеріалах справи та відповідно рецензії на такі звіти, не свідчать про недотримання позивачем податкової дисципліни, та не впливають на господарські відносини між позивачем та ПП "Еллада" щодо придбання рухомого та нерухомого майна.

При цьому, звіти про оцінку майна саме щодо нерухомого майна, з огляду на положення Законів України "Про іпотеку", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", має істотне значення у разі коли відбувається примусове стягнення на предмет іпотеки, і при цьому між іпотекодержателем (набувачем) та іпотекодавцем (відчужувачем) не складаються будь-які первинні документи.

Таким чином, позивач набувши право власності на рухоме та нерухоме майно поставив його на баланс згідно первинних бухгалтерських документів, акту приймання-передачі, видаткових накладних, до податкового органу подало повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП) та проведено розрахунки з ПАТ АБ "Укргазбанк" згідно встановленого графіку, про що також надано платіжні доручення. (т.3 а.с.218-230, т.14 а.с.18, 19-26)

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-XIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

З огляду на викладене, платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

За висновком Великої Палати Верховного Суду зміни до статті 112 ПК України фактично закріпили нормативно ті підходи, які й до цього активно використовувалися в судовій практиці, а саме: доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності, - застосовували рішення Європейського суду з прав людини "Інтерсплав проти України", у якому позиція щодо "залученості" платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

В ході судового розгляду справи відповідачем не доведено того, що сторони зазначених договорів мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, щодо несплати податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Відповідно до п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Якщо під час здійснення операції обов`язковим є проведення оцінки, вартість об`єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов`язковість проведення якого передбачено законом.

Якщо постачання товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі форвардного або ф`ючерсного контракту, звичайною ціною є ціна, яка відповідає форвардній або ф`ючерсній ціні на дату укладення такого контракту.

Якщо продаж (відчуження) товарів, у тому числі майна, переданого у заставу позичальником з метою забезпечення вимог кредитора, здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною ціною є ціна, сформована під час такого продажу.

Так, при розгляді справи судом враховується постанова Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №200/773/20-а, де Суд звернув увагу на те, що у податковому законодавстві сформовано так звану "презумпцію ринкової ціни", відповідно до якої сформована договірними сторонами ціна буде вважатися ринковою, допоки її невідповідність не буде доведено у встановленому законодавством порядку.

Отже, обов`язок доведення невідповідності цін договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.

У даному випадку позивач придбав майно на відкритому конкурсі з продажу прав вимоги за кредитними договорами, що у відповідності до п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України є підтвердженням звичайної ціни. Залишкова вартість у балансі продавця не є визначальною ринкової ціни.

Так, у судовому засіданні представники відповідача уточнили, що порівнювали ціни з податковою інформацією в інформаційно-аналітичних таблицях. Проте, таке посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно вартості придбаних основних засобів, є безпідставним, оскільки інформація з інформаційно - аналітичних баз контролюючих органів не відповідає критерію юридичної визначеності, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а тому не є належною підставою для висновків податкового органу.

Також, суд звертає увагу, що будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Як зауважив Верховний Суд у своїй постанові від 30.01.2024 року у справі №340/4688/21, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання платником податків від його контрагента товарів (роботи, послуг).

Вартість, зазначена в наданих звітах про оцінку вартості майна, відповідачем не визнається як ринкова. Водночас, яка вартість цього майно, відповідач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не зазначає, не надає будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції щодо завищення вартості придбаного майна, його конкретної вартості майна в обізнаних вартісних показниках не наводиться, крім зазначення, що вартість майна завищена в 7-11 разів.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факту завищення позивачем вартості набутого майна.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що підприємство мало можливість зробити відповідно переоцінку та відобразити такі результати в регістрах їх аналітичного обліку з подальшим відображенням в фінансовій та податковій звітності з метою дотримання достовірних даних вартості об`єкту основних засобів, яка може бути достовірно визначена з подальшим розподілом витрат від нарахування амортизації.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 №288/4509 (далі ПСБО 7, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою.

Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.

Подібні (однорідні) об`єкти - об`єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Зменшення корисності - втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Знос основних засобів - сума амортизації об`єкта основних засобів з початку його корисного використання.

Відповідно до п.п.6, 7 ПСБО 7 Об`єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.

Згідно з П(С)БО 7 "Основні засоби", Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Знос основних засобів - сума амортизації об`єкта основних засобів з початку його корисного використання.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.

Згідно п.п. 16-18 ПСБО 7 підприємство/установа може переоцінювати об`єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об`єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об`єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об`єктів групи основних засобів, до якої належить цей об`єкт.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об`єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється за методами, викладеними в другому реченні пункту 27 Положення (стандарту) 7.

Первісна (переоцінена) вартість об`єкта основних засобів може бути збільшена на суму індексації, проведеної у порядку, встановленому податковим законодавством, з відображенням у бухгалтерському обліку в порядку, передбаченому пунктами 19-21

Положення (стандарту) 7.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об`єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об`єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об`єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об`єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об`єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об`єкта. При цьому

для таких об`єктів, що продовжують використовуватися, обов`язково визначається ліквідаційна вартість.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Відповідно до пунктів 22-23, 30 ПСБО 7 об`єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на

період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства/установи відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Відповідно до п.8, 14, 25 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 № 27/4248 (далі ПСБО 16, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

Так, ПСБО 7 визначає, що підприємство може зробити відповідну переоцінку та відобразити такі результати в регістрах їх аналітичного обліку з подальшим відображенням в фінансовій та податковій звітності з метою дотримання достовірних даних вартості об`єкту основного засобу, яка може бути достовірно визначена з подальшим розподілом витрат від нарахування амортизації.

Як послідовно зазначає позивач, ТОВ "Придніпровський ОЕЗ" проводить свою діяльність відповідно до Облікової політики, яка базується на підставі вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", затверджених Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку та Податкового кодексу України.

Відповідно до наказу №1 від 03.01.2017 та наказу №1 від 02.01.2018 "Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку", а саме п.3.1.1.8 "Історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.".

У випадку, якщо підприємством було б прийняте рішення про проведення переоцінки, то керувались би пунктом 138.3.1 Податкового кодексу - "… для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку".

Враховуючи наведене, внаслідок проведених дооцінок та уцінок балансова вартість об`єктів основних засобів в податковому обліку не зміниться.

В акті перевірки зазначено, що при переході на застосування вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (станом на початок 2019 року) не проведено експертну оцінку основних засобів для визначення їх справедливої вартості з метою відображення достовірних даних щодо об`єктів основних засобів у звіті про фінансовий стан за МСФЗ та у бухгалтерському обліку.

Відповідно до наказу ТОВ "Придніпровський ОЕЗ" від 03.01.2019 року №2 "Про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку", пунктом 1.1 передбачено застосовувати в бухгалтерському обліку господарських операцій та подій норми відповідних положень (стандартів) системи міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), які охоплюють: Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ); Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО); Тлумачення (тлумачення КТМФЗ, тлумачення ПКТ), видані Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, зі змінами.

Тобто, починаючи з 2019 року позивач почав застосовувати Міжнародні стандарти фінансової звітності та бухгалтерського обліку. (т.2 а.с.131)

Відповідно до п.30 "Використання справедливої вартості як доцільної собівартості" МСФЗ 1 "Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності", якщо суб`єкт господарювання використовує справедливу вартість у своєму звіті про фінансовий стан за МСФЗ на початок періоду як доцільну собівартість об`єкта основних засобів, інвестиційної нерухомості або нематеріального активу, то перша фінансова звітність суб`єкта господарювання, складені за МСФЗ, по кожній статті у звіті про фінансовий стан, складений за МСФЗ на початок періоду, мають розкривати: а) суму цих справедливих вартостей; та б) суму коригувань балансових вартостей, відображених у звітності за попередніми

ЗПБО.

Згідно МСБО 16 "Основні засоби", метою якого є визначення облікового підходу до основних засобів, щоб користувачі фінансової звітності могли розуміти інформацію про інвестиції суб`єкта господарювання в його основні засоби та зміни в таких інвестиціях. Основні питання обліку основних засобів - це визнання активів, визначення їхньої балансової вартості та амортизаційних відрахувань, а також збитків від зменшення корисності, які слід визнавати у зв`язку з ними, визначено модель переоцінки основних засобів.

Відповідно до п.п.6, 7 М(С)БО 16 "Основні засоби", амортизація - це систематичний розподіл суми активу, що амортизується, протягом строку його корисної експлуатації.

Балансова вартість - це сума, за якою актив визнають після вирахування будь-якої суми накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення його корисності.

Сума, що амортизується, - це собівартість активу або інша сума, що замінює собівартість, за вирахуванням його ліквідаційної вартості.

Собівартість об`єкта основних засобів слід визнавати активом, якщо і тільки якщо: а) є ймовірність, що майбутні економічні вигоди, пов`язані з об`єктом, надійдуть до суб`єкта господарювання; б) собівартість об`єкта можна достовірно оцінити.

Відповідно до п.29. М(С)БО 16 "Основні засоби", суб`єкт господарювання має обирати своєю обліковою політикою або модель собівартості в параграфі 30, або модель переоцінки в параграфі 31, і йому слід застосовувати цю політику до всього класу основних засобів.

Пунктом 48 М(С)БО 16 "Основні засоби" передбачено, що амортизаційні відрахування за кожен період слід визнавати у прибутку чи збитку, якщо вони не включені до балансової вартості іншого активу.

Згідно п.30 МСБО 16, після визнання активом, об`єкт основних засобів слід обліковувати за його собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності.

Пунктом 31 МСБО 16 передбачено, що після визнання активом, об`єкт основних засобів (справедливу вартість якого можна достовірно оцінити) слід обліковувати за переоціненою сумою, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки мінус будь-яка подальша накопичена амортизація та подальші накопичені збитки від зменшення корисності. Переоцінки слід проводити з достатньою регулярністю, так щоб балансова вартість суттєво не відрізнялася від тієї, що була б визначена із застосуванням справедливої вартості на кінець звітного періоду.

Відповідно до пункту 32 МСБО 16, справедливу вартість землі та будівель, як правило, визначають на основі ринкових свідчень за допомогою експертної оцінки, що її, як правило, здійснюють професійні оцінювачі. Справедливою вартістю машин та обладнання є, як правило, їхня ринкова вартість, визначена за допомогою експертної оцінки.

Згідно із наказами №2 від 03.01.2019, №6 від 14.01.2020, №3 від 05.01.2021, №4 від 05.01.2022, №1 від 02.01.2023 "Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку" (т.2 а.с.132-197, 199-206, 208-256), у відповідності до розділу ІІ Принципи, оцінки і методи обліку активів, зобов`язань, капіталу, доходів та витрат:

"Історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.".

Позивач вказав, що при переході на застосування МСФЗ ним оцінено об`єкти основних засобів за їх справедливою вартістю та використало цю справедливу вартість як доцільну собівартість на цю дату. Оскільки основні засоби були придбані в 2016 році, то для таких основних засобів ця вартість і була справедливою. Стверджував, що для проведення переоцінки не було і не має підстав. А тому, балансова вартість об`єктів основних засобів в податковому обліку внаслідок проведених дооцінок та уцінок не зміниться.

Крім того, суд враховує, що згідно з висновком звіту незалежного аудитора щодо фінансової звітності позивача станом на 31.12.2019 за 2019 рік (т.3 а.с.1-26) - фінансова звітність Товариства відображає достовірно, в усіх суттєвих аспектах (або надає правдиву та неупереджену інформацію) фінансовий стан товариства на 31 грудня 2019 року та фінансові результати і грошові потоки за рік, що закінчився зазначеною датою, відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Аудит проведено ТОВ "Аудиторська фірма "Нива-Аудит (Свідоцтво про включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів № 0146 від 26.01.2001р. №98 33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Лермонтова, буд. 5А, кв.1).

Так, згідно пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Відповідно до пп.14.1.3 ПК України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Порядок розрахунку амортизації основних засобів для визначення об`єкта оподаткування наведено у п.138.3 ст.138 ПК України.

Підпунктом 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 ПК України визначено, що розрахунок амортизації основних засобів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Згідно пп.140.4.1 - 140.4.3 п.140.4. ст.140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку четвертої групи та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників цього податку (крім інститутів спільного інвестування та платників, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування) та платників єдиного податку;

на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу;

на суму уцінки, врахованої у фінансовому результаті до оподаткування у поточному податковому (звітному) періоді на інструменти власного капіталу, перекласифіковані у фінансові зобов`язання відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до Наказу №1 від 03.01.2017р. та Наказу №1 від 02.01.2018р. "Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку" (т.2 а.с.61-92, 93-130) , а саме п.3.1.1.8 "Історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання."

Пунктом 4.1.5 Облікової політики підприємства встановлено, що при нарахуванні амортизації основних засобів необхідно застосовувати прямолінійний метод протягом термінів корисного використання (зa яким річна сума амортизації визначаєтьcя шляхом ділення первісної вартості основного засобу нa строк корисного використання об`єкту). Також цим пунктом Облікової політики підприємства зазначено, що строк корисного використання кожного окремого об`єкта встановлюється наказом по підприємству на підставі рішення експертно-технічної комісії. Наказ є обов`язковим додатком до акту введення основного засобу в експлуатацію, оскільки містить всю важливу інформацію про основний засіб, в тому числі первісну вартість основного засобу, що амортизується, строк корисного використання об`єкту, метод амортизації, дату вводу в експлуатацію та інше.

Так, відповідно до облікової політики підприємства, чинної у період 2017 - 2023 років, товариство при нарахуванні амортизації основних засобів застосовувало прямолінійний метод протягом термінів корисного використання в межах термінів встановлених ПК України.

Отже, нарахування амортизації основних засобів виробничого призначення, що використовуються у власній господарській діяльності, відображається в обліку відповідно діючим нормам чинного законодавства України.

Незалежно від проведених в обліку дій, для розрахунку амортизації відповідно до положень п.138.2 ст.138 ПКУ визначається вартість основних засобів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що платником податків дотримано вимоги законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин в частині нарахування амортизації на основні засоби, а також визначення показників фінансового результату до оподаткування у фінансовій звітності в податкових деклараціях з податку на прибуток.

Стосовно операції з надання благодійної допомоги неприбутковій організації у розмірі 7 000 000 грн колегія суддів зазначає про те.

В акті перевірки (т.1 а.с.81зв.-84, сторінки 100-102 акту перевірки) зазначено, що перевіркою встановлено перерахування коштів неприбутковим організаціям у значних розмірах. На думку перевіряючих позивачем порушено п.п.140.5.13 п.140.5 ст.140 розділу III Податкового кодексу України, в результаті не включення до рядка 3.1.9 Додатку РІ за півріччя 2020 року, 9 місяців 2020 року та 2020 рік та, відповідно, до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік суми наданої благодійної допомоги у розмірі 7 000 000 грн., внаслідок чого підприємством занижено фінансовий результат до оподаткування в декларації з податку на прибуток за півріччя 2020 року, 9 місяців 2020 року та 2020 рік у загальній сумі 7 000 000 грн.

Згідно листа директора Благодійної організації "Благодійний фонд ПРАЙМ" від 08.04.2020 року №00408.04.2020 ОСОБА_5 , адресованого директору ТОВ "Придніпровський ОЕЗ" Григорчуку Ярославу Валентиновичу, Благодійна організація "Благодійний фонд ПРАЙМ" звертається із проханням щодо надання фінансової благодійної допомоги в сумі 7 000 000 грн., яка буде спрямована на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) шляхом закупівлі тестів на наявність коронавірусу COVID-19, відповідного медичного обладнання та засобів індивідуального захисту з подальшою їх передачею у розпорядження Міністерства Охорони здоров`я України. (т.3 а.с.231)

Разом з листом було надано копії Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.04.2020 року та Рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві 31626534600532 від 28.09.2016 року про включення Благодійної організації "Благодійний Фонд Прайм" до Реєстру неприбуткових установ та організацій. (т.3 а.с.231зв.-232)

10 квітня 2020 року на підставі платіжного доручення №2105 від 10.04.2020 товариством було перераховано Благодійній організації "Благодійний Фонд "Прайм" кошти в сумі 7 000 000,00 грн. (т.3 а.с.233), про що також свідчить й картка рахунку 68511 за січень 2017 року-грудень 2023 року. (т.3 а.с.233зв.)

Відповідно до Звіту щодо витрачених благодійних коштів від пожертвувача - ТОВ "Придніпровський ОЕЗ", 16.04.2020 року Благодійна організація "Благодійний Фонд "Прайм" уклала договір поставки №АСА[номер приховано], за умовами якого була передбачена поставка 400 000 медичних респіраторів типу N95 та KN95. 17.04.2020 року сплачено 27 103 850,00 грн. (екв. 991 000 дол. США) в рахунок вартості товару, поставка якого передбачена Договором № АСА[номер приховано]. Поставка 400 000 медичних респіраторів здійснювалась рейсом PQ 3312 Cямень - Київ, Бориспіль від 29.04.2020 р. Вартість послуг з авіаперевезення вантажу склала 2 622 226,94 грн. (екв. 97 222,50 дол. США). (т.3 а.с.234)

Отже, 7 000 000,00 грн., перерахованих від товариства, було витрачено благодійною організацією на придбання медичних респіраторів, що в подальшому були передані закладам охорони здоров`я, які потребували допомоги для цілей протидії та боротьби із коронавірусною хворобою (COVID19) в Україні.

Загальні засади благодійної діяльності в Україні, правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечення сприятливих умов для утворення і діяльності благодійних організацій, визначаються Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" від 05 липня 2012 року №5073-VI (далі - Закон №5073, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.6 Закону №5073 благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.

Згідно п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до абзацу першого п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з абзацом першим п.п.140.5.9 п.140.5 ст.140 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.13 цього пункту), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Водночас, п.51-1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (який був чинний на момент здійснення товариством вищевказаної благодійної пожертви) установлено, що у 2020 році коригування, встановлені абзацом першим підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу, не застосовуються щодо сум коштів або вартості лікарських засобів для надання медичної допомоги хворим, дезінфекційних засобів і антисептиків, медичного обладнання, засобів індивідуального захисту, медичних виробів для скринінгу хворих, розхідних матеріалів для надання медичної допомоги, медичних виробів, лабораторного обладнання, розхідних матеріалів, реагентів для лабораторних досліджень; медичних виробів, лабораторного обладнання, розхідних матеріалів для інфекційних відділень, патологоанатомічних відділень тощо, засобів особистої гігієни, продуктів харчування та/або товарів за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, які добровільно перераховані (передані) громадським об`єднанням та/або благодійним організаціям та/або центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, та/або іншим центральним органам виконавчої влади, які реалізують державну політику у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, контролю якості та безпеки лікарських засобів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, та/або особі, уповноваженій на здійснення закупівель у сфері охорони здоров`я, та/або закладам охорони здоров`я державної та/або комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, протягом дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 року "Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита", (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) медичні маски (код УКТ ЗЕД 6307 90 98 00) входили в затверджений вищевказаною постановою перелік засобів індивідуального захисту, що в подальшому були передані закладам охорони здоров`я, які потребували допомоги для цілей протидії та боротьби із коронавірусною хворобою (COVID19) в Україні. Такий код УКТ ЗЕД (6307 90 98 00) зазначений в графі 33 "Код товару" у митних деклараціях UA100290/2020/363515 та UA100290/2020/363516, відповідно до яких оформлено перетин товару через митний кордон України. (т.3 а.с.246-249)

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що сума наданої благодійної допомоги у розмірі 7 000 000,00 грн. Благодійній організації "Благодійний Фонд "Прайм" в силу вимог п. 51-1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України не підлягала відображенню в рядку 3.1.9 "Сума коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення п.п.140.5.14 п.140.5 ст.140 ПКУ) у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (підпункт 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 розділу III Податкового кодексу України)" додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік та відповідно позивачем не порушено п.п.140.5.13 п.140.5 ст.140 розділу III Податкового кодексу України, в результаті не включення до рядка 3.1.9 додатку РІ за півріччя 2020 року, 9 місяців 2020 року та 2020 рік та, відповідно, до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік суми наданої благодійної допомоги у розмірі 7 000 000 грн., внаслідок чого підприємством не занижено фінансовий результат до оподаткування в декларації з податку на прибуток за півріччя 2020 року, 9 місяців 2020 року та 2020 рік у загальній сумі 7 000 000 грн. та, відповідно, не занижено податок на прибуток на суму 1 260 000 грн. у відповідних звітних періодах.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, позивачем при проведенні операцій із основними засобами, придбаними у ПП "ЕЛЛАДА" дотримано вимог п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп.140.4.2, пп.140.4.4 ПК України, п.п.6, 7, 16, 17, 18, 22, 23, 30, ПСБО 7 "Основні засоби", п.п.8, 14, 25 ПСБО 16 "Витрати", п.п.6, 7, 29, 30, 31, 32, 48 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку №16 "Основні засоби" та не допущено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2023 рік на суму 113 756 318 грн.; не занижено об`єкт оподаткування на загальну суму 1 040 277 324 грн. та не занижено податок на прибуток на загальну суму 187 249 918 грн.

Стосовно операцій з ліквідації основних засобів (т.1 а.с.87зв.-89, сторінка 112-113 акту перевірки) колегія суддів зазначає таке.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.189.9 ст.189 ПК України за операціями з ліквідації основних засобів за самостійним рішенням підприємства, не нараховані податкові зобов`язання з ПДВ як за постачання товарів на загальну суму 313 919 грн.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку за період 01.01.2017 по 31.12.2023 року по рахунку 10 "Основні засоби" ТОВ "Придніпровський ОЕЗ" відображено операції із списання (вибуття) основних засобів в зв`язку з їх ліквідацією за рішенням підприємства на загальну суму балансової (залишкової) вартості 4 975 209,91 грн, а саме: Дт 976 "Списання необоротних активів" - Кт 104 "Машини та обладнання" -3 832 816,10 грн, Кт 106 "Інструменти, прилади та інвентар" - 1 142 393,81 грн.

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що списані ТОВ "Придніпровський ОЕЗ" основні засоби, придбавалися як з податком на додану вартість, так і без ПДВ. Зокрема з податком на додану вартість здійснено придбання на загальну суму 2 637 031,28 грн (крім того ПДВ 527 406,26 грн) у контрагентів-постачальників: ТОВ "Дніпровське регіональне підприємство" у січні-лютому 2017 року, ТОВ "Аграрні інвестиції 2012" у вересні 2018, березні, грудні 2019 року, ТОВ "КОМЕЛ" у січні 2019 року, ПрАТ "Зіньків - Агротранс" у березні 2020 року, що підтверджується зареєстрованими постачальниками податковим накладними. Податок на додану вартість по придбаним основним засобам у сумі 527 406,26 грн, віднесено до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку по рахунку 10 "Основні засоби" фактично оприбутковані основні засоби (списані у зв`язку з ліквідацією) на загальну суму 2 637 031,31 грн (первісна вартість придбаних основних засобів по яких суми ПДВ віднесені до складу податкового кредиту за період з 01.07.2017 по 31.12.2023 року).

Сума нарахованого зносу становить 1 055 675,54 грн. (Дт рах 131, Кт рах 104,106). Тобто балансова (залишкова) вартість ліквідованих основних засобів, придбаних з ПДВ, становить 1 581 355,77 грн. (2 637 031,31 - 1 055 675,54).

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власника, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. При цьому відповідно до підпункту "д" цього підпункту постачанням товарів також вважаються ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Згідно з пунктом 189.9 статті 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Наведені приписи пункту 189.9 статті 189 ПК України свідчать про те, що для можливості застосування саме положень частини другої пункту 189.9 статті 189 ПК України, платником податку повинен подаватися документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням. За відсутності факту подання такого документу, основні виробничі або невиробничі засоби вважаються такими, що ліквідовані за самостійним рішенням платника податку.

Відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Кодексу платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).

Відповідно до узагальнюючої податкової консультації щодо документального підтвердження знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018 №673, такими документами можуть бути:

сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору), отриманий відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

акт, який засвідчує факт пожежі, складений відповідно до положень Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 N 2030 (зі змінами), що підписується комісією, до складу якої входить не менш як три особи, у тому числі представник територіального органу ДСНС України, представник адміністрації (власник) об`єкта, потерпілий;

дані (витяг) з відповідного реєстру про припинення права власності на основні засоби у разі їх повного знищення згідно з порядком, визначеним статтею 349 Цивільного кодексу України;

витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення, отриманий в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, в разі викрадення основних засобів;

інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують факт знищення, зруйнування, викрадення основних виробничих або невиробничих засобів.

Відповідно до пунктів 41-43 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 № 561 (зі змінами), для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Така комісія:

• здійснює безпосередній огляд об`єкта, що підлягає списанню;

• установлює причини невідповідності критеріям активу;

• визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;

• визначає можливість продажу (передачі) об`єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість;

• складає і підписує акти на списання основних засобів.

Згідно правил МСБО 16 актив визнається основним засобом за рядом критеріїв, але перш за все повинна існувати вірогідність того, що він приносить економічні вигоди зараз або приноситиме в майбутньому (§ 7 МСБО 16). Основні засоби, щодо яких постійно діюча комісія зробила висновок про їх непридатність до подальшого використання, не задовольняють цій вимозі.

Згідно § 4.4 Концептуальної основи фінансової звітності актив - це ресурс, який контролюється суб`єктом господарювання в результаті минулих подій, від якого підприємство чекає надходження майбутніх економічних вигід. Актив не визнається в балансі, якщо були витрати, які не привели до отримання економічних вигід і в майбутньому, після завершення поточного облікового періоду, отримання економічних вигід суб`єктом господарювання вважається малоймовірним. Результатом такої операції є визнання витрат у Звіті про прибутки і збитки (§ 4.45 Концептуальної основи фінансової звітності).

Акт списання основних засобів застосовується саме для оформлення факту вибуття основних засобів (крім автотранспортних засобів) при повному або частковому їх списанні з групи активів, а це означає що контролювати надалі і використовувати даний основний засіб підприємство не може. Такі зміни в структурі балансу підприємства мають бути відображені у обліку.

Акт списання основного засобу являється первинним документом, що згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", містить відомості про господарську операцію, тобто дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п. 44.1. ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В даному випадку документами, що підтверджують знищення, розібрання або перетворення основного засобу, є висновки відповідної експертної комісії щодо неможливості використання в майбутньому таких засобів за первісним призначенням, необхідності їх утилізації та акти на їх списання відповідної форми.

Основним документом, що визначає цілі, завдання і принципи з організації бухгалтерського обліку підприємства є облікова політика підприємства. В ній зазначено, що рішення щодо технічного стану об`єктів основного засобу, ступеня їх фізичного та морального зносу; можливості використання основного засобу за первісним призначенням у господарській діяльності, а також відповідність критеріям визнання основного засобу активом підприємства здійснюється експертно-технічною ліквідаційною комісією. Експертно-технічна ліквідаційна комісія підприємства є постійно діючою та наділена повноваженнями приймати рішення про ліквідацію основного засобу - продаж чи списання з балансу підприємства на підставі відповідного рішення.

Об`єкт основного засобу виключають з активів (списують з балансу) одночасно з фактичним вибуттям внаслідок продажу, іншого відчуження або у зв`язку з його ліквідацією (невідповідністю критеріям визнання основного засобу, у зв`язку з неможливістю його використання за первісним призначенням, економічною недоцільністю використання, фізичним чи моральним зносом, знищенням). Факт ліквідації об`єкта основного засобу встановлюється постійно діючою експертно-технічною ліквідаційною комісією, призначеною Наказом Директора підприємства, про що складається акт відповідної форми, в якому фіксується висновок комісії. Підтвердженням неможливості використання за первинним призначенням (ліквідації, розібрання) технологічного обладнання є оприбуткування металобрухту на баланс підприємства. Інше обладнання, що немає корисних елементів для господарської діяльності, повністю утилізується.

Як зазначає позивач, усі критерії, що передбачені пунктами 41-43 Методичних рекомендацій №561 щодо ліквідації основних засобів дотримані. Зауважував, що процес ліквідації основних засобів на підприємстві суворо контролюється й проходить через кілька етапів оформлення й затвердження ліквідаційною комісією та директором підприємства відповідних документів. Такі як: службова записка про списання основного засобу, що складає матеріально-відповідальна особа, акт огляду з висновками ліквідаційної комісії, фотофіксація об`єкту, оформлення акту списання основного засобу встановленої форми, де також фіксуються висновки комісії, та оприбуткування ТМЦ від ліквідації основного засобу, що відображають у складі інших доходів від звичайної діяльності за цінами можливої реалізації/можливого використання на виробництві.

Таким чином, у випадку ліквідації основних засобів у зв`язку з їх розібранням або перетворенням у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, платник податку не нараховує податкові зобов`язання з податку на додану вартість (в тому числі, відповідно до норм пункту 198.5 статті 198 Кодексу) у випадку подання контролюючому органу належним чином оформленого акту на списання основних засобів за формою, встановленою Наказом Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку" від 29 грудня 1995 року №352, або за довільною формою, за умови, що такий документ міститиме всю необхідну інформацію, яка дозволяє ідентифікувати операцію, та матиме належні реквізити первинного документа. Незалежно від форми складання документа на списання основних засобів такий документ має підтверджувати факт знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням.

При цьому, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, ні Податковим кодексом, ні будь - яким іншим нормативним актом з питань податкового чи бухгалтерського обліку не визначено механізму подання платником податку контролюючому органу документів про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів. У зв`язку із цим платник податку може подати такі документи (копії документів) контролюючому органу у загальновстановленому порядку за власною ініціативою або на запит контролюючого органу (або особисто платником податків, або уповноваженою на це особою, або поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, або засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису).

В матеріалах справи містяться документи, що стосуються ліквідації основних засобів за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 року: інвентарні картки обліку основних засобів; накази про огляд та списання з балансу основних засобів (за період 2017 - лютий 2020 року), відповідно до яких постійно діюча комісія здійснює огляд основних засобів для визначення їх невідповідності критеріям визнання основними засобами у зв`язку з неможливістю їх використанням за початковим призначенням, економічною недоцільністю, фізичним або моральним зносом; акти огляду основних засобів, дефектні відомості, акти на списання основних засобів, фото. (т.5 а.с.221-234, 245-250, т.6 а.с.1-131, 166-250, т.7 а.с.1-103,

Відповідно до наданих актів огляду основних засобів комісією з технічної інвентаризації виявлено неможливість подальшого використання таких основних засобів внаслідок їх фізичного та морального зносу (незворотні руйнування корозією, повне зношування та деформація вузлів, агрегатів, тощо).

Відповідно до наданих до актів на списання основних засобів зазначено висновки комісії: "ОЗ не придатний до експлуатації по причині фізичного зносу"; "Ліквідація, не може використовуватись за первісним призначенням"; "Ліквідація, ремонту не підлягає і не може використовуватись за первісним призначенням. Загрожує безпеці персоналу", "ОЗ не придатний до експлуатації за призначенням".

Надані ТОВ "Придніпровський ОЕЗ" до перевірки акти на списання основних засобів містять підтвердження факту знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням. Відповідно до наданих до перевірки актів на списання основних засобів, ліквідація основних засобів (придбаних з ПДВ) на загальну залишкову вартість 1 581 355,77 грн за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 року здійснювалась у зв`язку з фізичним та/або моральним зносом таких основних засобів.

При цьому, суд зауважує, що для цілей застосування абз.2 п.189.9 ст.189 ПК України визначальним є не конкретна назва документа, а сукупність доказів, які підтверджують неможливість подальшого використання основного засобу за його первісним призначенням.

Також, відповідно до наказів про огляд та списання з балансу основних засобів за період 2017 - лютий 2020 року та актів на списання основних засобів за червень 2020 - грудень 2023 року, за результатами списання оприбутковано на склад брухт чорних металів в кількості 3 959,7 кг на суму 11 758,5 грн, що відображено в бухгалтерському обліку наступними проведеннями: Дт рах.209 "Інші матеріали" Кт рах. 719 "Інші доходи від операційної діяльності".

Таким чином, балансова (залишкова) вартість ліквідованих основних засобів, за вирахуванням вартості оприбуткованого брухту чорних металів, становить 1 569 597 ,27 грн (1581355,77-11758,50).

ТОВ "Придніпровський ОЕЗ" було дотримано всіх норм ПК України та в ході проведення планової документальної перевірки і на запит контролюючого органу в установлені законом строки був наданий повний пакет документів, що були оформлені під час списання основних засобів згідно внутрішніх правил документообігу на підприємстві з дотриманням норм чинного законодавства України.

Отже, наявні у справі документи підтверджують саме факт знищення, розібрання або перетворення основних засобів у інший спосіб, внаслідок якого вони не можуть використовуватись за первісним призначенням у розумінні абз.2 п.189.9 ст.189 ПК України. За таких обставин ліквідація основних засобів не може розцінюватися як операція з постачання товарів, а тому у позивача був відсутній обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за такими операціями.

Враховуючи вищевикладене, відсутні порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.189.9 ст.189 ПК України ТОВ "Придніпровський ОЕЗ" за операціями з ліквідації основних засобів в частині ненарахування податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 313 919 грн.

Водночас, оскільки позивач не зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, відповідно й складати податкові накладні і реєструвати їх в ЄДРПН, то відсутні підстави і для застосування штрафу у зв`язку з порушенням порядку реєстрації таких податкових накладних, передбачені статтею 120-1 ПК України.

З приводу завищення від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 125 610 227 грн (т.1 а.с.91зв.-93, сторінка 120 акту перевірки) колегія суддів зазначає таке.

В акті перевірки зазначено, що проведеним аналізом податкової звітності з податку на додану вартість встановлено, що на початок перевіряємого періоду у ТОВ "Придніпровький ОЕЗ" згідно з декларацією з ПДВ за січень 2017 року, по рядку 16.1 рахувалось від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду) у загальній сумі 125 610 227 грн., яке було сформоване в березні 2016 року за рахунок операцій з придбання основних засобів. Зазначені операції мали вплив на формування показників балансової вартості основних засобів.

Перевіркою встановлено, що загальна вартість машин та обладнання, переданих ТОВ "Придніпрповський ОЕЗ" згідно зареєстрованих податкових накладних у березні 2016 року складає у сумі без урахування податку на додану вартість 1 305 246 429 грн. та ПДВ 261 049 285,7 грн.

Зазначені операції мали вплив на формування показників балансової вартості основних засобів, які обліковуються в бухгалтерському обліку ТОВ "ПРИДНІПРОВСЬКИЙ ОЕЗ" в показниках фінансової звітності, показниках податкового обліку: в деклараціях з податку на додану вартість в частині формування залишків від`ємного значення, сформованого за попередні періоди, станом на 01.01.2017 року та показниках податку на прибуток за перевіряємий період 2017-2023 рік в частині обліку балансової вартості набутого предмета застави та іпотеки, яка не відповідає дійсності, так як оцінка такого предмета не проведена. Контролюючим органом виснувано, що проведеним аналізом наявних податкових накладних на придбання машин та обладнання за відповідною ідентифікованою одиницею обліку основних засобів встановлено факти завищення ціни реалізації зазначеної ідентифікованої номенклатури ПП "ЕЛЛАДА" на ТОВ "Придніпровський ОЕЗ" по накладним в 11 та 7 раз за одиницею обліку.

Як вже зазначлось, відповідачем не доведено факту завищення ціни обладнання 7-11 разів, не надано цьому доказів, відтак суд вважає так доводи необгрнутованими.

Відповідно до п.46.1. ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із пп.47.1.1. п.47.1. ст.47 ПК України, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Пунктом п.198.1. ст.198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3. ст.198 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2. ст. 200 Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 201.14 статті 201 Податкового кодексу платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма

яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п.201.15, ст.201).

Вимоги Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року № 21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за N 159/28289.

Розділом III. Порядок оформлення та подання податкової звітності:

1. Декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк за формою, встановленою на дату подання. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

2. Декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 6 розділу I цього Порядку, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати податку.

10. Додатками до декларації є: 1) розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1); 2) довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2);

Складовою податкової декларації з податку на додану вартість та алгоритм заповнення затвердженний порядком № 21, яким передбачено відповідні розділи а саме: Розділ II "Податковий кредит" а саме: 5) рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.; Розділ III "Розрахунки за звітний період": 1) якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації. 2) якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Встановлені обставини справи свідчать, що ПП "Еллада" в повному обсязі виконано вимоги податкового законодавства щодо складання та реєстрації податкових накладних. Усі податкові накладні ПП "Еллада" складено та зареєстровано в ЄРПН (т.14 а.с.148-174, 180-204), що не заперечувалося відповідачем. У свою чергу ТОВ "Придніпровський ОЕЗ" сформовано податковий кредит на підставі отриманих податкових накладних, які були своєчасно зареєстровані в ЄДРПН у відповідності до вимог п.198.6 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, ТОВ "Придніпровський ОЕЗ" не порушено порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за №159/28289, відображено достовірну інформацію, в частині віднесення до складу податкового кредиту у рядку 16 Декларації з податку на додану вартість в січні 2017 року від`ємне значення з ПДВ, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 125 610 227 грн., за операціями з придбання заставного майна (машини та обладнання) за відповідною ідентифікованою одиницею обліку основних засобів у ПП "ЕЛЛАДА" у березні 2016 року, що вплинуло на формування залишку від`ємного значення з податку на додану вартість у декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року (станом на дату початку перевіряємого періоду, охопленого перевіркою) у загальному розмірі 125 610 227 грн., показники яких відображені у додатку 2 "Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)".

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції обгрунтовано висновував, що податкові повідомлення - рішення від 12.06.2024 №№0[телефон приховано], 0[телефон приховано], №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], прийняті Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області стосовно ТОВ "Придніпровський ОЕЗ" є протиправними та підлягають скасуванню. В свою чергу, податкове повідомлення - рішення №0[телефон приховано] від 12.06.2024 року підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 153 652 093,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 122 921 675 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 30 730 418,50 грн.

Колегія суддів також зазначає, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Придніпровський оційноекстракційний завод», відтак суд не переглядає рішення суду в цій частині та не надає оцінки спірним відносинам в цій частині.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрнутованим, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення - відсутні.

Керуючись ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 в адміністративній справі № 340/6527/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Постанова в повномі обсязі складена 12.10.2026.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай

суддя Н.П. Баранник