У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 240/16588/25
14 жовтня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про визнання протиправним висновку та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2026 апеляційну скаргу позивача залишено без руху на підставі ч.3 ст.298 КАС України, оскільки ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивачаа про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, визнано неповажними причини пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2026.
На виконання зазначеної ухвали Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомира подав додаткову заяву, у якій просить оцінити обставини пропуску строку в їх сукупності.
Зокрема, апелянт зазначає, що 7 липня 2026 року отримав відповідь органу військового управління, якою не погоджено пропозицію щодо неоскарження рішення суду першої інстанції. Надалі, з 9 до 30 липня 2026 року, головний інженер - заступник начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, у підпорядкуванні якого перебуває юридична служба, перебував у щорічній відпустці за межами України.
Крім того, апелянт посилається на відсутність у відповідний період можливості здійснити видатки на сплату судового збору в сумі 4542,00 грн у зв`язку з особливостями бюджетного фінансування установи та необхідністю проходження процедури погодження відповідних видатків.
На думку апелянта, зазначені обставини в сукупності об`єктивно перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги, а його подальша процесуальна поведінка свідчить про добросовісність та відсутність наміру зволікати з апеляційним оскарженням.
Дослідивши наведені у заяві доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 18 червня 2026 року в порядку письмового провадження. Згідно матеріалів справи, оскаржуване рішення отримано позивачем 18.06.2026 20:28 (через систему "Електронний суд").
Враховуючи зазначене, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, є 20.07.2026.
Апеляційну скаргу подано до суду апеляційної інстанції 04.08.2026 (через систему "Електронний суд"). Тобто, з пропуском строку на її подання.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 24 вересня 2026 року апелянту вже надано можливість навести інші підстави для поновлення строку та підтвердити їх належними доказами.
Однак наведені в додатковій заяві обставини не дають підстав для висновку про наявність об`єктивних і непереборних перешкод, які унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги.
Так, посилаючись на отримання 7 липня 2026 року відповіді органу військового управління, якою не погоджено пропозицію щодо неоскарження судового рішення, апелянт фактично підтверджує, що на цю дату питання щодо необхідності апеляційного оскарження було вирішено на користь його здійснення.
Водночас від зазначеної дати до закінчення строку апеляційного оскарження 20 липня 2026 року залишалося тринадцять календарних днів.
За таких обставин саме по собі отримання відповіді органу військового управління 7 липня 2026 року не свідчить про неможливість своєчасного подання апеляційної скарги. Апелянт не навів переконливих пояснень щодо того, які конкретні обставини після отримання зазначеної відповіді перешкоджали підготовці та поданню апеляційної скарги в межах установленого законом строку.
Не змінює цього висновку й посилання на перебування головного інженера - заступника начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира у щорічній відпустці з 9 до 30 липня 2026 року.
Тимчасова відсутність окремої посадової особи, відповідальної за організацію роботи юридичної служби, сама собою не свідчить про об`єктивну неможливість виконання установою процесуальних обов`язків.
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомира є установою, яка бере участь у справі як самостійний учасник судового процесу. Відсутність конкретного працівника не припиняє процесуальної правоздатності установи та не звільняє її від обов`язку забезпечити належну організацію своєї діяльності, зокрема виконання процесуальних дій у встановлені законом строки.
При цьому апелянт не навів обставин, які б свідчили про неможливість покладення відповідних обов`язків на іншу уповноважену особу, організації заміщення працівника або вжиття інших заходів для своєчасного подання апеляційної скарги.
Сам факт перебування посадової особи за межами України не доводить неможливості вчинення відповідних процесуальних дій від імені установи іншою уповноваженою особою.
Колегія суддів також критично оцінює посилання апелянта на відсутність можливості здійснити видатки на сплату судового збору в установлений законом строк.
Саме по собі здійснення діяльності за рахунок бюджетних асигнувань та необхідність дотримання внутрішніх процедур фінансування не є достатніми підставами для поновлення процесуального строку.
Бюджетний характер установи та особливості фінансового забезпечення її діяльності не звільняють її від обов`язку дотримуватися встановлених процесуальним законом строків. Організація фінансового забезпечення, планування видатків та своєчасне вчинення дій, необхідних для реалізації права на апеляційне оскарження, належать до сфери організації діяльності самої установи.
Водночас апелянт не навів конкретних обставин, підтверджених належними доказами, які б свідчили про об`єктивну неможливість здійснити відповідний платіж у межах строку апеляційного оскарження, зокрема про конкретні дати звернення щодо фінансування, причини затримки погодження видатків та обставини, які виключали можливість своєчасного вирішення цього питання.
Крім того, необхідність сплати судового збору сама собою не позбавляла апелянта можливості звернутися до суду в межах установленого строку з апеляційною скаргою та відповідним клопотанням про відстрочення його сплати, що, як вбачається з доводів самого апелянта, було зроблено під час подання апеляційної скарги 4 серпня 2026 року.
Проте звернення з клопотанням про відстрочення сплати судового збору вже після закінчення строку апеляційного оскарження не підтверджує неможливості вчинення відповідних процесуальних дій у межах такого строку.
Сам факт подальшої сплати судового збору на виконання вимог суду свідчить про усунення відповідного недоліку апеляційної скарги, однак не підтверджує поважності причин пропуску строку на її подання.
Колегія суддів враховує, що апелянт просить оцінити наведені обставини в сукупності, а не ізольовано одна від одної.
Однак сукупна оцінка наведених доводів не змінює висновку про відсутність достатніх підстав для поновлення строку.
Так, отримання відповіді органу військового управління 7 липня 2026 року відбулося до закінчення строку апеляційного оскарження та залишало апелянту час для підготовки й подання скарги. Подальша відпустка окремої посадової особи стосувалася внутрішньої організації діяльності установи, а посилання на відсутність фінансування не підтверджує об`єктивної неможливості своєчасного звернення до суду.
Апелянт не довів, що наведені обставини, окремо чи в сукупності, позбавляли його реальної можливості подати апеляційну скаргу до 20 липня 2026 року.
При цьому оцінка наведених обставин у їх сукупності не означає, що кілька організаційних труднощів автоматично утворюють поважну причину пропуску процесуального строку. Визначальним є встановлення об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами та неможливістю своєчасного вчинення процесуальної дії, чого апелянтом належним чином не доведено.
Посилання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира на постанову Верховного Суду від 5 травня 2026 року у справі № 320/3329/22 також не є достатньою підставою для поновлення строку. Необхідність оцінювання всіх обставин у сукупності не звільняє заявника від обов`язку довести їхній конкретний вплив на можливість своєчасного подання апеляційної скарги.
Доводи про відсутність наміру зволікати з апеляційним оскарженням та подальше виконання вимог суду щодо сплати судового збору враховано судом, проте вони не спростовують установленого факту пропуску процесуального строку та не доводять наявності об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду.
З огляду на те, що ухвалою суду від 24 вересня 2026 року апелянту було надано можливість навести інші підстави для поновлення строку, а наведені в додатковій заяві обставини не підтверджують наявності об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відтак у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира слід відмовити.
Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
1. відмовити в задоволенні клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2026.
2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
4. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.