Ухвала № 140605320 у справі № 990/448/26 від 14.10.2026

УХВАЛА

14 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №990/448/26

адміністративне провадження №П/990/448/26

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М. (далі - Суд), перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій, визнання нечинним пункту 61 Положення про порядок роботи з документами у Верховній Раді України та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

09.10.2026 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява (направлена засобами електронного зв`язку на електронну пошту Верховного Суду) ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Верховної Ради України (далі - відповідач, ВРУ), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Апарату Верховної Ради України щодо блокування прийому та реєстрації електронних звернень громадян України, надісланих електронною поштою;

- визнати нечинним та скасувати пункт 61 Положення про порядок роботи з документами у Верховній Раді України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 08.02.2021 № 19, у частині обмеження права громадян України на подання електронних звернень електронною поштою та встановлення дискримінаційних винятків, як таких, що суперечать статтям 22, 24, 32, 40 Конституції України, статті 5 Закону України "Про звернення громадян" та порушують права позивача;

- зобов`язати Верховну Раду України відновити (організувати) прийом та реєстрацію електронних звернень громадян України, надісланих на офіційну електронну пошту Верховної Ради України відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".

Також позивач просить під час складання процесуальних документів дотримуватися вимог Українського правопису (параграф 49) та ДСТУ 4163:2020.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що він позбавлений права на подання електронного звернення до Верховної Ради України за допомогою засобів електронного зв`язку (електронної пошти), що пов`язано з ліквідацією/блокуванням прийому пошти на адресу zvernennya@rada.gov.ua, infzapyt@rada.gov.ua та встановленням обов`язкового використання вебформи в "Електронному кабінеті громадянина" з вимогами надання надлишкових персональних даних.

ОСОБА_1 вважає свої права порушеними у зв`язку з цим та вказує, що це є дискримінацією, оскільки пунктом 61 Положення про порядок роботи з документами у Верховній Раді України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 08.02.2021 № 19 обмежені права громадян України на подання електронних звернень електронною поштою.

Згідно із частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України передбачені статтею 266 КАС України.

Зокрема частиною першою статті 266 КАС України встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами, Суд дійшов висновку, що її належить залишити без руху з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, зокрема, у постанові 16 лютого 2022 року у справі № 9901/482/21, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 520/12042/18, від 06 травня 2020 року у справі № 9901/42/20, від 03 червня 2021 року у справі № 9901/41/21 та від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/337/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/380/21 також вказано, що зміст позову - це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.

Отже, законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов`язок останнього належно сформулювати предмет і підстави позову та зазначити обставини, якими обґрунтовуються заявлені вимоги.

Наведені приписи кореспондують положенням частини першої статті 5 КАС України, відповідно до якої особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, а також частини другої статті 9 КАС України, згідно з якою суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2024 року у справі № 990/29/24 зазначила, що позов у процесуальному розумінні складається з двох елементів, які характеризують його суть, зміст і правову природу, - предмета та підстави. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, тоді як підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Фактичну підставу позову становлять юридичні факти, на яких ґрунтуються заявлені вимоги. Велика Палата також наголосила, що правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією права відповідача на захист проти позову.

Аналогічний підхід викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2025 року у справі № 990/70/25, у якій зазначено, що предмет і підстава є основними елементами, які визначають сутність та індивідуалізують позов. При цьому, звертаючись до суду, саме позивач самостійно визначає, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено відповідачем та які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) наголосила, що суд розглядає адміністративну справу не інакше як за позовною заявою та не може самостійно формулювати і розглядати позовну вимогу, яку позивач не заявляв. Можливість виходу суду за межі позовних вимог з метою ефективного захисту порушених прав не надає суду повноважень самостійно визначати замість позивача предмет його вимог.

Отже, вимоги пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України покликані забезпечити можливість чітко встановити предмет спору, фактичні підстави заявлених вимог, характер стверджуваного порушення права позивача та межі, в яких суд має здійснювати судовий розгляд.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач у описовій частині позовної заяви відповідачем визначив Верховну Раду України. Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви позивач, окрім вимог до Верховної Ради України заявляє також вимоги та відповідно визначає відповідачем Апарат Верховної Ради України. Поряд з цим у мотивувальній частині позову позивач не зазначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність Апарату Верховної Ради України оскаржуються та яке порушене право позивача підлягає захисту шляхом ухвалення рішення щодо цього відповідача.

Суд звертає увагу, що залучення Апарату Верховної Ради України як відповідача без зазначення та обґрунтування обставин того, які саме права позивача ним порушено позбавляє суд можливості встановити предмет спору в частині правовідносин із цим відповідачем.

Підсумовуючи наведене Суд зазначає, що виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до Апарату Верховної Ради України, не дозволяє визначити підстави адміністративного позову, зокрема, встановити, які правовідносини виникли між позивачем та Апаратом Верховної Ради України.

Також Суд зазначає, що зміст позовних вимог до Верховної Ради України зводиться до викладу нормативних положень, загальних міркувань щодо права на звернення, принципу верховенства права, положень Конституції України, тоді як фактичні обставини, які безпосередньо утворюють підставу кожної із заявлених вимог, належним чином не виокремлені та не систематизовані.

Наведене свідчить про недотримання позивачем вимог пунктів 4 та 5 частини п`ятої статті 160 КАС України при зверненні до суду з цим позовом.

Окрім того, Суд звертає увагу, що частиною четвертою статті 22 та частиною першої статті 266 КАС України визначено виключну підсудність Верховного Суду як суду першої інстанції.

Зазначений перелік справ, що підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Таким чином для усунення вказаних Судом недоліків позивачу необхідно подати до Суду уточнену позовну заяву, у якій визначити суб`єктний склад учасників справи (відповідно до приписів статей 22, 266 КАС України), чітко сформулювати та викласти зміст позовних вимог безпосередньо до кожного відповідача, а також послідовно викласти фактичні обставини справи в хронологічному порядку із зазначенням доказів, що підтверджують кожну з них.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи. Водночас до позовної заяви не додано її копії та копій доданих документів для відповідача.

Також частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, а також відстрочити або розстрочити їх сплату на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, коло його платників, об`єкти справляння, розміри ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

За змістом статей 1, 2 Закону № 3674-VI судовий збір є збором, що справляється, зокрема, за подання до суду заяв і скарг, та включається до складу судових витрат, а його платниками є, серед іншого, фізичні особи, які звертаються до суду.

Статтею 5 Закону № 3674-VI визначено перелік суб`єктів та категорій справ, у яких особи звільняються від сплати судового збору безпосередньо в силу закону.

Частина перша статті 8 Закону № 3674-VI передбачає, що суд, ураховуючи майновий стан сторони, може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору за наявності однієї з визначених цією нормою умов, зокрема якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Частиною другою статті 8 Закону № 3674-VI передбачено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити особу від його сплати.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 3674-VI при визначенні майнового стану особи суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Отже, саме по собі встановлення однієї з умов, передбачених частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI, не зумовлює автоматичного звільнення особи від сплати судового збору. Застосування відповідної пільги є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретного майнового стану заявника та наданих ним доказів.

Такий підхід сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, у якій зазначено, що використання законодавцем конструкції «суд, враховуючи майновий стан сторони, може» свідчить про дискреційний характер повноваження суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору навіть за наявності передбачених законом умов.

У поданому клопотанні ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на відсутність доходів за попередній календарний рік, та на підтвердження відповідних доводів додає відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (довідка від 19 лютого 2026 року № 0212-26-01027).

Водночас такі відомості самі по собі не дають можливості повною мірою встановити фактичний майновий стан позивача та наявність у нього реального доходу на час звернення до суду.

Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 815/2320/18 зазначив, що при оцінці фінансового становища особи, яка просить звільнити її від сплати судового збору, суд має встановлювати наявність у такої особи реального доходу, зокрема заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо.

Отже, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків можуть бути одним із доказів майнового стану особи, однак для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору мають оцінюватися у сукупності з іншими даними про її фактичні доходи.

Зокрема, матеріали поданої позовної заяви не містять відомостей органів Пенсійного фонду України щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії або відсутності відповідних виплат, хоча такі відомості мають значення для встановлення реального доходу позивача та оцінки його спроможності сплатити судовий збір.

За таких обставин наданих позивачем відомостей недостатньо для повної та об`єктивної оцінки його майнового стану і вирішення заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Для належного вирішення заявленого клопотання позивачу необхідно надати додаткові докази майнового стану за весь 2025 рік, а в разі перебування на пенсійному обліку - відомості про розмір виплаченої пенсії.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 6 Закону України № 3674-VI встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 грн.

Позивачем у цій справі є фізична особа, яка, звернулась до суду в 2026 році та заявила дві основні позовні вимоги немайнового характеру та одну похідну.

Отже, ставка судового збору, яка підлягає сплаті за звернення з цією позовною заявою становить: (3328 грн х 0,4) х 2 = 2662 грн 40 копійок.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).

З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, встановивши строк протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вказаних Судом недоліків шляхом:

- надання Суду уточненої позовної заяви, у якій визначити суб`єктний склад учасників справи (відповідно до приписів статей 22, 266 КАС України), чітко сформулювати та викласти зміст позовних вимог безпосередньо до кожного відповідача, а також послідовно викласти фактичні обставини справи в хронологічному порядку із зазначенням доказів, що підтверджують кожну з них;

- надання копії позовної заяви та копії доданих до неї документів для відповідача;

- надання додаткових доказів, необхідних для оцінки майнового стану позивача та вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору, зокрема відомості органу Пенсійного фонду України щодо призначення та фактичної виплати ОСОБА_1 пенсії за відповідний період або про відсутність таких виплат;

- у разі відсутності доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору - подати до Суду документ про сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Судовий збір за подання позовної заяви до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:

отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

рахунок отримувача: [рахунок приховано];

код ЄДРПОУ: 37993783;

код класифікації доходів бюджету: 22030102;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

найменування податку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись статтями 22, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 266 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та визнання нечинним пункту 61 Положення про порядок роботи з документами у Верховній Раді України та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачеві строк для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачеві, що у разі не усунення цих недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Бевзенко