Справа № 344/11952/25
Провадження 2/127/1757/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Соушко Ю.О.,
представника позивача Мушинського В.Т.,
представника відповідача Левченка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника співвідповідача ОСОБА_1 - адвоката Левченка Артема Олександровича про залишення позовної заяви без руху у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення коштів та моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення коштів та моральної шкоди.
Представник позивачів - адвокат Мушинський В.Т. 05 вересня 2025 року подав заяву про залучення до участі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 як співвідповідачів, а також позовну заяву в новій редакції. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2025 року зазначених осіб залучено до участі у справі як співвідповідачів.
У відзиві від 17 грудня 2025 року представник співвідповідача ОСОБА_1 - адвокат Левченко А.О. заявив клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв`язку з неповною, на його думку, сплатою судового збору.
На обґрунтування клопотання представник зазначив, що ОСОБА_2 не сплатив судовий збір у повному обсязі, оскільки сума заявлених ним майнових вимог становить 245 000,00 грн, з яких 100 000,00 грн - відшкодування моральної шкоди, 65 000,00 грн - вимога до ОСОБА_6 , 76 000,00 грн і 4 000,00 грн - вимоги до ОСОБА_5 . Також представник послався на самостійність вимог кожного позивача, відсутність підстав для звільнення позивачів від сплати судового збору як споживачів та на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2025 року у справі № 344/19150/24, якою попередню позовну заяву цих осіб залишено без розгляду після неусунення недоліків щодо сплати судового збору.
У судовому засіданні представник співвідповідача ОСОБА_1 - адвокат Левченко А.О. підтримав зазначене клопотання та просив його задовольнити.
Представник позивачів - адвокат Мушинський В.Т. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши позовну заяву в первісній і новій редакціях, долучені платіжні документи та доводи відзиву, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.
Суд установив, що за прохальною частиною первісної позовної заяви позивачі просили стягнути з ОСОБА_5 76 000,00 грн на користь ОСОБА_2 , 4 000,00 грн на користь ОСОБА_3 , а також 100 000,00 грн моральної шкоди на користь ОСОБА_2 . Загальна сума зазначених вимог становила 180 000,00 грн.
У позовній заяві в новій редакції позивачі просять стягнути з ОСОБА_1 11 000,00 грн на користь ОСОБА_4 та 4 000,00 грн на користь ОСОБА_3 ; з ОСОБА_6 - 65 000,00 грн на користь ОСОБА_2 ; солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 - 100 000,00 грн на користь ОСОБА_2 як відшкодування моральної шкоди. Загальна сума вимог у цій редакції також становить 180 000,00 грн.
Отже, сума 245 000,00 грн, на яку посилається представник співвідповідача, не відповідає прохальній частині позовної заяви в новій редакції. У наведеному ним розрахунку одночасно враховано вимоги до ОСОБА_5 з первісної позовної заяви та вимогу до ОСОБА_6 , викладену в новій редакції. Крім того, вимога про стягнення 4 000,00 грн заявлена на користь ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 .
Суд не має підстав підсумовувати грошові вимоги двох різних редакцій однієї позовної заяви як одночасно заявлені до стягнення. Залучення співвідповідачів та зміна осіб, до яких пред`явлено окремі вимоги, у цьому випадку не призвели до збільшення загальної ціни позову.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суд враховує, що позивач визначив її у грошовому розмірі 100 000,00 грн.
Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц зазначив, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Аналогічний висновок щодо майнового характеру вимоги про відшкодування моральної шкоди, визначеної у грошовому вимірі, Верховний Суд виклав у постанові від 07 лютого 2022 року у справі № 523/4124/21.
Таким чином, вимога про стягнення 100 000,00 грн моральної шкоди разом з іншими заявленими грошовими вимогами враховується під час визначення загальної ціни позову відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України. Підстав для обчислення судового збору за цю вимогу як за окрему вимогу немайнового характеру та додавання ще однієї фіксованої ставки судового збору немає. Пред`явлення вимоги про солідарне стягнення зазначеної суми до трьох відповідачів також не змінює її грошового розміру, оскільки позивач просить стягнути загалом 100 000,00 грн, а не по 100 000,00 грн з кожного відповідача.
Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2025 року у справі № 755/2994/24 зазначив, що в разі подання позову майнового характеру кількома позивачами до одного відповідача суд спочатку повинен визначити загальну суму позову, виходячи з якої обчислити загальну суму судового збору за подання такого позову із застосуванням обмежень, визначених у пункті 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», після чого із загальної суми судового збору обчислити судовий збір, який має сплатити кожен з позивачів пропорційно долі заявлених ним вимог.
Отже, самостійність вимог співпозивачів не означає необхідності обчислювати мінімальну ставку судового збору окремо щодо кожного з них. За спільно поданим майновим позовом спочатку визначається загальний розмір збору, після чого він розподіляється між позивачами пропорційно заявленим вимогам.
Позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд» у 2025 році. Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року становив 3 028,00 грн. За загальною ціною позову 180 000,00 грн судовий збір з урахуванням коефіцієнта 0,8 становить 1 440,00 грн (180 000,00 грн ? 1 % ? 0,8).
Із зазначеної суми на вимоги ОСОБА_2 у розмірі 165 000,00 грн припадає 1 320,00 грн судового збору, на вимоги ОСОБА_4 у розмірі 11 000,00 грн - 88,00 грн, на вимоги ОСОБА_3 у розмірі 4 000,00 грн - 32,00 грн.
До матеріалів справи долучено квитанцію АТ «ТАСКОМБАНК» від 05 вересня 2025 року № 3177-6758-6518-3484, відповідно до якої ОСОБА_3 сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн, та квитанцію цього банку від 05 вересня 2025 року № 1609-0072-2273-3454, відповідно до якої ОСОБА_4 сплатив 968,96 грн судового збору.
В обох квитанціях зазначено одержувача - ГУК в Івано-Франківській області/ТГ Івано-Франківськ, призначення платежу - судовий збір за позовом відповідного позивача до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. Зазначені квитанції подано представником позивачів разом із заявою від 05 вересня 2025 року та позовною заявою в новій редакції у цій справі. Загальна сума судового збору за цими платіжними документами становить 1 937,92 грн.
Крім того, в матеріалах справи міститься квитанція від 14 травня 2025 року № 2877-1104-4427-5744 про сплату ОСОБА_2 1 211,20 грн судового збору.
В ухвалі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2025 року у справі № 344/19150/24 зазначено, що 14 травня 2025 року представник позивачів подав заяву на усунення недоліків, до якої долучив копію квитанції про сплату ОСОБА_2 судового збору в сумі 1 211,20 грн. Зазначеною ухвалою попередню позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з неусуненням недоліків.
Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
З огляду на наведене платіж від 14 травня 2025 року в сумі 1 211,20 грн, здійснений у зв`язку з розглядом попередньої справи, суд не враховує під час визначення повноти сплати судового збору за цим позовом.
Водночас у пункті 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено можливість сплати усієї суми судового збору одним із кількох позивачів у справі.
Отже, оформлення платіжних документів на ім`я двох із трьох співпозивачів саме собою не свідчить про неповну сплату судового збору за спільно поданою позовною заявою. Визначаючи повноту сплати, суд ураховує належність поданих квитанцій до цієї справи та співвідношення загальної суми платежів із розміром збору, який підлягав сплаті.
Двома квитанціями від 05 вересня 2025 року підтверджено сплату судового збору в загальному розмірі 1 937,92 грн, тоді як належний розмір збору за ціною позову 180 000,00 грн становить 1 440,00 грн. Таким чином, сплачена сума на 497,92 грн перевищує належний розмір судового збору, навіть без урахування квитанції ОСОБА_2 від 14 травня 2025 року.
За таких обставин відсутність окремої квитанції на ім`я ОСОБА_2 про сплату пропорційної частки збору не є підставою для покладення на нього обов`язку додатково сплатити судовий збір, оскільки загальна сума, підтверджена платіжними документами співпозивачів за цим позовом, є достатньою.
Посилання представника співвідповідача на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2025 року у справі № 344/19150/24 не спростовує зазначеного висновку. Цією ухвалою вирішено питання про наслідки неусунення недоліків попередньої позовної заяви за наявними на той час документами. Натомість у справі, що перебуває на розгляді, позивачі подали дві квитанції про сплату судового збору від 05 вересня 2025 року, тобто платежі здійснено після постановлення зазначеної ухвали. Відповідно, ці платіжні документи не були і не могли бути предметом оцінки суду під час вирішення питання про залишення попереднього позову без розгляду.
Доводи представника співвідповідача про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів» також не змінюють висновку щодо повноти сплати судового збору, оскільки його розмір у цій ухвалі обчислено за загальними ставками, без застосування звільнення позивачів від сплати. Питання правової природи відносин між сторонами та обґрунтованості заявлених вимог підлягають оцінці під час розгляду справи по суті.
Наведені у відзиві доводи щодо роз`єднання позовних вимог, територіальної підсудності, підстав солідарного стягнення моральної шкоди та відповідальності кожного співвідповідача не підтверджують недотримання вимог ст. 175, 177 ЦПК України в частині сплати судового збору. Цією ухвалою суд вирішує клопотання про залишення позовної заяви без руху саме з підстав неповної сплати судового збору.
Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначає підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Оскільки доводи представника співвідповідача щодо неповної сплати судового збору не підтвердилися, підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України за наведеними у клопотанні обставинами немає.
Отже, у задоволенні клопотання представника співвідповідача ОСОБА_1 - адвоката Левченка Артема Олександровича необхідно відмовити.
Керуючись ст. 175-177, 187, 258-261, 353 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника співвідповідача ОСОБА_1 - адвоката Левченка Артема Олександровича про залишення позовної заяви без руху у справі №344/11952/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо від рішення суду апеляційному оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В. В. Горбатюк