Єдиний унікальний номер 341/285/17
Номер провадження 4-с/341/4/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Островської Н. І.,
за участю секретаря судового засідання Гомерди Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Галичі Івано-Франківської області в залі суду скаргу ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність державного виконавця щодо постанов про стягнення виконавчого збору, накладення штрафу, арешт коштів та ненаправлення їх копій,
в с т а н о в и в :
24.08.2026 від ОСОБА_1 до суду надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо постанов про стягнення виконавчого збору, накладення штрафу, арешт коштів та не направлення їх копій.
В обґрунтування скарги зазначено, що в Галицькому відділі державної виконавчої служби перебуває на примусовому виконанні виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з нього аліментів на утримання двох дітей на користь ОСОБА_2 . Виконавче провадження відкрито 17.05.2017 на підставі виконавчого листа № 341/285/17, виданого Галицьким районним судом Івано-Франківської області 12.05.2017, про стягнення аліментів у розмірі по 1000,00 грн. на кожну дитину.
04.08.2026 ОСОБА_1 направив на офіційну електронну адресу Галицького відділу ДВС письмову заяву, підписану електронним підписом, про надання інформації щодо стану виконавчого провадження № НОМЕР_1.
06.08.2026 державним виконавцем Ворох В.П. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 винесено, зокрема: постанову про накладення штрафу у розмірі 143 377,18 грн; постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 28 675,43 грн; постанову про арешт коштів у межах суми 458 806,97 грн. Вказана сума арешту складається з визначеної державним виконавцем заборгованості 286 754,36 грн, штрафу 143 377,18 грн та виконавчого збору 28 675,43 грн.
10.08.2026 державний виконавець Ворох В.П. надала відповідь на заяву ОСОБА_1 . Разом із відповіддю ОСОБА_1 направлено довідку-розрахунок заборгованості та постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.05.2017 з ідентифікатором для повного доступу 56689А4357ГВ, однак не направила копій постанов від 06.08.2026 про накладення штрафу, стягнення виконавчого збору та арешт коштів.
Ухвалою суду від 31.08.2026 скаргу прийнято до судового розгляду.
14.09.2026 ОСОБА_1 скерував до суду додаткові пояснення до скарги, в яких зазначив, що 11.09.2026, після направлення скарги до суду, начальником Галицького відділу державної виконавчої служби Шеленком В.І. винесено постанови про скасування процесуального документа, якими скасовано оскаржувані постанови державного виконавця Ворох В. П.від 06.08.2026 про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника.
16.09.2026 начальник Галицького ВДВС в Івано-Франківській області скерував відзив на скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні скарги та надіслав до суду матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1.
16.09.2026 ОСОБА_1 надіслав письмові заперечення щодо відзиву на скаргу.
Скаржник у судові засідання не з`явився, подав заяву про розгляд скарги без його участі.
Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, щодо задоволення скарги не заперечує.
Державний виконавець у судове засідання не з`явилася, скерувала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, відзив на скаргу підтримує в повному обсязі.
Дослідивши докази та матеріали скарги, суд дійшов наступного.
У Галицькому відділі ДВС перебуває на примусовому виконанні виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей на користь ОСОБА_2 .
Виконавче провадження відкрите 17.05.2017 року (а. с. 65) на підставі виконавчого листа № 341/285/17, виданого Галицьким районним судом Івано-Франківської області 12.05.2017 про стягнення аліментів у розмірі 1 000,00 грн на кожну дитину (а. с. 59).
04.08.2026 ОСОБА_1 направив на офіційну адресу Галицького відділу ДВС письмову заяву, підписану електронним підписом про надання інформації щодо стану виконавчого провадження № НОМЕР_1 (а. с. 20).
06.08.2026 головним державним виконавцем Галицького відділу ДВС у ВП № НОМЕР_1 винесено ряд постанов, а саме: про накладення штрафу (а. с. 58); про стягнення виконавчого збору (а. с. 60); про арешт коштів (а. с. 61).
Зі знімку екрану вбачається, що ОСОБА_1 в застосунку «Приват24» надійшло повідомлення про блокування коштів в сумі 458 806,97 грн. (а. с. 19).
Відповідно до копії заяви від 11.09.2026 ОСОБА_1 звернувся до Галицького відділу ДВС з проханням здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів з врахуванням сплачених боржником грошових коштів в сумі 46 228,90 грн. (а. с. 62).
Сплачені кошти в сумі 46 228,90 грн. підтверджуються квитанціями РауSend за період з 19.11.2018 - 31.07.2020 (а. с. 7-15).
Крім цього, переказ коштів в сумі 46 228,90 грн. підтверджуються поясненнями стягувача ОСОБА_2 , які остання надала до суду 07.09.2026 через підсистему «Електронний суд» (а. с. 36-37).
Згідно з розрахунком із сплати аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сума коштів, яка підлягає стягненню станом на 31.07.2026 становить 286 754,36 грн. (а. с. 57).
Відповідно до копії постанови від 11.09.2026 начальником Галицького відділу ДВС скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 06.08.2026 (а. с. 86).
Відповідно до копії постанови від 11.09.2026 начальником Галицького відділу ДВС скасовано постанову про арешт коштів боржника від 06.08.2026 (а. с. 87).
Враховуючи, що скасовані вище постанови є предметом розгляду порданої ОСОБА_1 скарги, суд залишає без розгляду вимоги скаржника в цій частині.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За нормами частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців визначені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", частиною першою якої передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Так, відповідно до пункту першого частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною четвертою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно із частиною першою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом.
Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Частиною третьою, четвертою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:
1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;
2) подання заяви стягувачем або боржником;
3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;
4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;
5) закінчення виконавчого провадження.
Частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", доповненою згідно із Законом України N 2475-VIII від 03.07.2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", який набрав чинності з 28.08.2018 року передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
При цьому, як вже зазначалося, частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, а також згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Таким чином, саме державний виконавець повинен за допомогою належних, допустимих і достатніх доказів довести той факт, що боржник ухилявся від сплати аліментів умисно, маючи при цьому реальну можливість виконувати свої зобов`язання. Окрім зазначеного, виконавцеві потрібно буде довести, що він зі свого боку здійснив усі необхідні й достатні дії для стягнення заборгованості.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів вжиття вичерпних заходів для примусового стягнення виконавцем під час здійснення виконавчого провадження.
Також не знайшли свого підтвердження та доведеності факт умисного ухилення боржника від сплати аліментів.
Відповідно до частини другої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України).
Виходячи з наведеного, суд вважає, що виконавцем не вжито всіх заходів для примусового стягнення з боржника заборгованості по аліментах в рамках даного виконавчого провадження.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, звертаючись до суду з даною скаргою на скаржника покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість державний виконавець повинен довести саме заперечення проти доводів скаржника.
Суд враховує, що статтями 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У Рішенні Конституційного суду України № 11-рп/2012 зазначається, що засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч.1 ст.55 Конституції України.
Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.
Тобто, суд конституційної юрисдикції тлумачить даний принцип, як принцип, який дає змогу усім учасникам реалізувати свої процесуальні права.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали.
Доведення обґрунтованості вимог пред`явленої скарги процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з вимогами ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення . Документи виконавчого провадження надсилаються органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в електронній формі.
На підтвердження виконання вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зазначив, що 10.08.2026 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 надіслано постанову про відкриття ВП № НОМЕР_1 з ідентифікатором, де він міг ознайомитися з виконавчим провадженням.
Разом з тим жодних доказів фактичної здачі кореспонденції до оператора поштового зв`язку (опису вкладення, поштової накладної з трек-номером, повідомлення про вручення) чи доказів направлення відповідних постанов в електронний кабінет боржника в підсистемі автоматизованої системи виконавчого провадження до матеріалів справи не долучено.
Стаття 19 цього Закону України «Про виконавче провадження» надає сторонам право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця.
Обов`язок доведення факту і дати належного повідомлення сторони виконавчого провадження покладається на державного виконавця. У цій справі державний виконавець на підтвердження виконання вимог статті 28 Закону не надав жодних доказів здачі кореспонденції до оператора поштового зв`язку, її вручення боржнику особисто чи під розписку, повернення з відміткою про невручення, або направлення в електронний кабінет боржника в підсистемі автоматизованої системи виконавчого провадження. Сам факт надіслання постанови на електронну адресу боржника не є доказом виконання обов`язку, встановленого ст. 28 Закону, і не спростовує пояснень скаржника про те, що про винесені постанови від 06.08.2026 він довідався 07.08.2026 не від державного виконавця, а самостійно з інформації у банківському за стосунку, де з`явилася інформація про блокування коштів у межах суми 458 806,97 грн.. Недоведення факту надсилання боржнику процесуальних документів виконавчого провадження суд кваліфікує як бездіяльність державного виконавця, що не відповідає вимогам ст. 28 Закону та фактично позбавила боржника можливості своєчасно реалізувати права, надані статтею 19 Закону, зокрема право добровільно виконати рішення, ознайомитися з матеріалами провадження, своєчасно оскаржити відповідні постанови.
З матеріалів скарги вбачається, що заявник не отримав винесені постанови від 06.08.2026 у встановлений законом порядок та строк, тому суд встановив неправомірність дій державного виконавця Галицького відділу ДВС, яка призвела до порушення прав стягувача.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження» ст.ст. 2, 10, 12, 76-81, 258, 259, 260, 261, 447-453 ЦПК України, суд,-
постановив :
Скаргу ОСОБА_1 на рішення на бездіяльність державного виконавця щодо постанов про стягнення виконавчого збору, накладення штрафу, арешт коштів та нене правлення їх копій - задовольнити частково.
Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Ворох Віри Петрівни від 06.08.2026 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про накладення штрафу у розмірі 143 377,18 грн..
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Ворох Віри Петрівни щодо ненаправлення ОСОБА_1 у встановленому статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» порядку та строк копій постанов від 06.08.2026 про стягнення виконавчого збору, накладення штрафу та арешт коштів.
В іншій частині вимоги скарги - залишити без розгляду.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу України.
Суддя Наталя ОСТРОВСЬКА