УХВАЛА
14 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/1493/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026
у справі № 910/1493/25
за позовом Акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут"
до Київської міської ради
про визнання укладеним договору про поновлення договору оренди земельної ділянки,
В С Т А Н О В И В:
Акціонерне товариство "Український нафтогазовий інститут" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеним договору про поновлення договору оренди земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.03.2006 між Київською міською радою (орендодавець) та Акціонерним товариством "Український нафтогазовий інститут" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку площею 0,1320 га для експлуатації та обслуговування будівель і споруд інституту, що розташована по проспекту Академіка Палладіна, 44, у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер [номер приховано]:75:041:0044). Орендар, скористався переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк та направив орендодавцеві лист-повідомлення від 14.11.2023р №01-125, проте, отримав відповідь, що товариство втратило переважне право на укладення договору оренди на новий строк. Вказані вище обставини стали причиною звернення до суду, оскільки, позивач вважає, що його право на укладення договору оренди на новий строк було порушено.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 (суддя Ягічева Н.І.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки, укладений між орендодавцем та орендарем, посвідчений Щербаковим В.З., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03.03.2006 за реєстровим №104, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 20.03.2006 за № 75-6-00274 з 19 грудня 2023 року на п`ять років на тих самих умовах.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 (колегія суддів у складі: Сибіга О.М. - головуючий, Тищенко О.В., Гончаров С.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. У випадку, якщо Суд дійде висновку про неможливість ухвалення нового рішення на підставі встановлених судами обставин, скаржник просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи оскаржувану постанову скасував законне рішення суду першої інстанції та дійшов помилкового висновку про втрату позивачем переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки через нібито пропуск тримісячного строку повідомлення орендодавця. Скаржник зазначає, що апеляційний суд застосував положення пункту 11.7 договору вибірково та ізольовано, урахувавши лише його перший абзац (щодо повідомлення за 3 місяці), проте повністю безпідставно ігнорував другий абзац цього ж пункту. Другий абзац п. 11.7 договору (у редакції від 19.12.2018) прямо передбачає можливість подання листа-повідомлення після спливу тримісячного строку, але не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку договору, зі встановленням спеціального правового наслідку у вигляді збільшення орендної плати. Позивач реалізував своє право та подав лист-повідомлення від 14.11.2023 № 01-125 (за наявності кінцевого строку дії договору до 19.12.2023) більше ніж за місяць до закінчення строку його дії, діяв добросовісно та у повній відповідності до умов договору. Крім того, пункт 11.7 договору повністю узгоджується з приписами п. 9.2 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві (рішення Київради № 241/2463) та ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення правочину). Скаржник зауважує, що Київська міська рада у встановлений законом 30-денний строк не направила орендареві рішення про відмову у поновленні договору, а лист Департаменту земельних ресурсів не є рішенням представницького органу місцевого самоврядування і не породжує самостійних правових наслідків. Таким чином, апеляційний суд допустив вибіркове тлумачення умов правочину, виключив із договору одну з погоджених сторонами умов та порушив презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1 та 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме:
- п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України: судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення застосовано норми матеріального права (зокрема, статті 213, 627, 629, 637 ЦК України, статтю 33 Закону України «Про оренду землі») без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: Верховного Суду від 13.08.2025 у справі № 916/3404/24 (щодо переваги строків подання повідомлення, встановлених договором, над строками, встановленими законом, та презумпції добросовісності); Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 925/1205/22 (щодо недопустимості вибіркового тлумачення окремих положень договору або надання переваги одній його умові з ігноруванням інших); Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 910/15776/20 (щодо поновлення договору у випадку, коли орендарем з дотриманням умов договору і законодавства надіслано лист-повідомлення, однак у визначений термін не отримано листа-відмови від орендодавця); Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20 та від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20 (щодо пріоритету та переваги договірного строку звернення із заявою про поновлення договору оренди землі над строком, встановленим законом); Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 (щодо поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», на умовах, визначених такими договорами); Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 та від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (щодо умов, за яких договір оренди землі вважається продовженим, та наявності «мовчазної згоди» орендодавця);
- п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України: судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права (ст.ст. 86, 269, 282 ГПК України) та не досліджено зібрані у справі докази, які мають вирішальне значення, зокрема зміст другого абзацу пункту 11.7 договору про поновлення договору оренди від 19.12.2018.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду на 20.10.2026 та надано строк на подання відзиву на неї до 28.09.2026.
Під час підготовки справи до розгляду Верховним Судом встановлено, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2026 справу № 910/10308/25 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права (зокрема, абзацу 4 Розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» та відповідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (у різних редакціях вже після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству»)), викладених Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 11.09.2025 у справі № 357/11054/23, від 09.01.2026 у справі № 730/19/24 та від 16.02.2026 у справі № 193/1148/20 (див. детальніше пункт 29 цієї ухвали), а також усіх інших викладених у пункті 30 цієї ухвали постановах.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
У такому випадку згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Ураховуючи вищевикладене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи на суб`єктний склад учасників справи, предмет та підстави позову і касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення касаційного провадження у справі № 910/1493/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/10308/25 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235 ГПК України, Суд, -
У Х В А Л И В:
Зупинити касаційне провадження у справі № 910/1493/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/10308/25 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.