УХВАЛА
13 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/1595/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Корсуня Ю. Ю. (адвоката),
відповідача - Романюхи Д. М. (адвоката), Мерніка О. В. (адвоката),
розглянув в закритому судовому засіданні касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у справі
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення 29 990 405,62 грн.
ВСТАНОВИВ:
ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ДП "Агенція оборонних закупівель") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1) про стягнення 29 990 405,62 грн, з яких: 19 777 456,67 грн пені та 10 212 948,95 грн процентів за користування коштами попередньої оплати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки товару на підставі державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення від 01.10.2024 № 24/3-507-VDK-24.
Господарський суду міста Києва рішенням від 07.07.2025 (суддя Босий В. П.) відмовив у задоволенні позову.
Господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив із того, що відповідач вжив усіх необхідних дій для підтвердження настання в нього істотної зміни обставин, належним чином та в передбачені Контрактом строки і спосіб повідомив позивача про істотну зміну обставин. З урахуванням викладеного господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач довів відсутність його вини у несвоєчасній поставці позивачу 87 одиниць товару на підставі Контракту.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 09.09.2025 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позов: стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 197 774,57 грн, проценти за користування коштами попередньої оплати в сумі 102 129,49 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 359 884,86 грн; у іншій частині позову відмовив. Крім того, апеляційний господарський суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5398,27 грн.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та частково задовольняючи позов, виходив із того, що істотна зміна обставин, на яку посилався відповідач в обґрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог, є підставою для внесення змін до Контракту або для його розірвання, що не є предметом позову в цій справі. Водночас апеляційний господарський суд установив, що відповідач не заперечує факт прострочення поставки товару за Контрактом. На підставі наведеного апеляційний господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені та процентів за користування коштами попередньої оплати, при цьому дійшов висновку про можливість зменшення пені та процентів за користування коштами попередньої оплати на 99 % (до 1 %).
Верховний Суд постановою від 02.12.2025 скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі №910/1595/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати в сумі 10 110 819,46 грн та в частині розподілу витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги; справу в цій частині передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду; в іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 залишити без змін.
Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд виснував таке:
"5.83. Таким чином, пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п`ятої статті 694 Цивільного кодексу України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру на підставі частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України неможливе".
Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.07.2026 (судді: Корсак В. А. - головуючий, Буравльов С. І., Алданова С. О.) рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі № 910/1595/25 скасував в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати; ухвалив у цій частині нове рішення, яким стягнув з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 проценти за користування коштами попередньої оплати у сумі 10 110 819,46 грн; витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 539 827, 29 грн та витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 712 572,04 грн.
Постанову мотивовано тим, що отримавши попередню оплату в сумі 1 472 789 325,00 грн та не поставивши товар у встановлені строки, відповідач фактично користувався цими коштами позивача понад обумовлений термін. Враховуючи правову природу процентів як плати за користування чужими коштами, яка не підлягає зменшенню, та сплата якої не залежить від наявності вини чи дії непереборної сили, позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати у загальному розмірі 10 212 948,95 грн суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими. Водночас, беручи до уваги, що вимоги в частині стягнення 102 129,49 грн процентів уже задоволені постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025, яка в цій частині набрала законної сили, оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі № 910/1595/25 скасовано в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог про стягнення 10 110 819,46 грн процентів, з ухваленням у цій частині нового рішення про їх задоволення.
У касаційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_1 просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у справі № 910/1595/25 в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування коштами попередньої оплати, залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 у справі № 910/1595/25.
На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що:
- суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем за Контрактом, статті 213 та 637 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (тлумачення умов договору (правочину)), що призвело до неправильного застосування статті 614 та 617 ЦК України, статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), внаслідок неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/16011/17, від 15.05.2019 у справі № 917/803/18, від 17.02.2021 у справі № 916/3948/19, від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 29.06.2021 у справі № 910/6838/20, від 21.12.2021 у справі № 910/17027/20 щодо правил тлумачення умов договорів з використання доктрини contra proferentem;
- апеляційний господарський суд безпідставно застосував до правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем за Контрактом, а саме згідно з підпунктом 4 пункту 7.2 розділу 7 (Відповідальність сторін) Контракту, умови позики (комерційного кредиту), встановлені статтями 1046, 1048, 1054, 1055, 1056, 1057 ЦК України, внаслідок неврахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 04.05.2023 у справі № 910/1131/22, від 14.07.2026 у справі № 917/680/25 щодо стандарту доказування та обов`язку доказування у господарському (цивільному) процесі.
На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо залежності вини виконавця в порушенні обов`язків за державним контрактом від досягнення сторонами згоди про зміну строків поставки шляхом підписання додаткової угоди (зокрема, у зв`язку з дією форс-мажору чи істотної зміни обставин.
При цьому ІНФОРМАЦІЯ_1 у касаційній скарзі наголошує, що проценти за користування коштами попередньої оплати, у випадку неправомірного порушення відповідачем як постачальником поставки товару за попередньою оплатою позивача, є санкцією (неустойкою) відповідно до приписів пункту 7.2 Контракту, а не процентами за користування чужими грошовими коштами, які встановлені статтями 536, 693 ЦК України. Скаржник вважає висновки касаційної та апеляційної інстанцій, викладені у постановах від 02.12.2025 та від 01.07.2026 у цій справі (№ 910/1595/25), що проценти за користування коштами попередньої оплати є комерційним кредитом - є юридично неспроможними.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у справі № 910/1595/25, розгляд справи призначено у закритому судовому засіданні на 13.10.2026.
Разом з тим під час вивчення матеріалів касаційної скарги колегія суддів установила, що на розгляді Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду перебуває справа № 910/5879/25 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України про стягнення грошових коштів, в тому числі, процентів за користування коштами попередньої оплати
Зі змісту ухвали Верховного Суду від 22.07.2026 у справа № 910/5879/25 про передання справи на розгляд об`єднаної палати вбачається, що ключові доводи скаржника у касаційній скарзі обґрунтовані можливістю зменшення процентів за користування коштами попередньої оплати за рішенням суду, тобто узгоджуються із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 910/12562/24, з якою колегія суддів в ухвалі від 22.07.2026 не погодилася. При цьому колегія суддів підтримала висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.06.2025 у справі № 910/5992/24 про те, що проценти за користування грошовими коштами не є штрафною санкцією, а також не є відсотками, які нараховуються відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора і передбачають отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, що були отримані ним як попередня оплата, а тому відсутні правові підстави для зменшення процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі статей 551 ЦК України та 233 ГК України.
Отже, зазначена справа (№ 910/5879/25) є подібною до справи № 910/1595/25, що переглядається, за суб`єктним складом спірних правовідносин, предметом спору та правовим регулюванням спірних правовідносин. Результати розгляду та вирішення правових питань, зокрема щодо правової природи процентів за користування коштами попередньої оплати, які поставлені перед Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/5879/25, мають істотне значення для розгляду справи № 910/1595/25, що переглядається.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку.
З урахуванням викладеного вище, зважаючи на предмет та підстави касаційного оскарження, доводи скаржника, якими він обґрунтовує касаційну скаргу, обставини справи, що розглядається, Суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 910/1595/25 до завершення перегляду Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 910/5879/25 та оприлюднення у встановленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Зупинити касаційне провадження у справі № 910/1595/25 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 910/5879/25 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай