УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 601/3956/25
провадження № 61-12698ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,
Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Булава Олександр Петрович, на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 01 вересня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства Кременецької міської ради «МІСЬКВОДГОСП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року Комунальне підприємство Кременецької міської ради «МІСЬКВОДГОСП» (далі - КП Кременецької міської ради «МІСЬКВОДГОСП») звернулося до суду з указаним позовом.
Кременецький районний суд Тернопільської області рішенням від 03 березня 2026 року відмовив КП Кременецької міської ради «МІСЬКВОДГОСП» у задоволенні позову.
Постановою від 26 червня 2026 року Тернопільський апеляційний суд скасував рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 березня 2026 року та постановив нове судове рішення, яким позов КП Кременецької міської ради «МІСЬКВОДГОСП» задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь КП Кременецької міської ради «МІСЬКВОДГОСП» заборгованість за послуги з вивезення побутових відходів в сумі 7 038,51 грн.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь КП Кременецької міської ради «МІСЬКВОДГОСП» 2 422,40 грн судового збору за подання позовної заяви та 3633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
12 серпня 2026 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Булави О. П. до Тернопільського апеляційного судунадійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій він просив змінити розподіл судових витрат в частині стягнення з відповідачки судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6 056,00 грн, оскільки вона є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії ТЕР № 0053939 від 05 грудня 2012 року.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 01 вересня 2026 року відмовив у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Булави О. П. про ухвалення додаткової постанови.
02 жовтня 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, сформовану її представником - адвокатом Булавою О. П. в підсистемі «Електронний суд», у якій просить скасувати ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 01 вересня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
У частині першій статті 381 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу IIIцього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.
Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: а) висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції; г) строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження (пункт 4 частини першої статті 382 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22)).
З резолютивної частини постанови Тернопільського апеляційного суду від
26 червня 2026 року убачається, що суд апеляційної інстанції, зокрема, вирішив питання про судові витрати, а саме:
здійснив новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, стягнувши з ОСОБА_1 на користь КП Кременецької міської ради «МІСЬКВОДГОСП» 2 422,40 грн судового збору за подання позовної заяви;
розподілив судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, стягнувши з ОСОБА_1 на користь КП Кременецької міської ради «МІСЬКВОДГОСП» 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Таким чином, оскільки суд вирішив питання про судові витрати при ухваленні постанови від 26 червня 2026 року, апеляційний суд зробив правильний висновок, що ОСОБА_2 у своїй заяві про ухвалення додаткового судового рішення фактично просить змінити суть судового рішення в частині розподілу судових витрат, тому нею порушено питання про ухвалення у справі додаткового рішення з підстав, що не передбачені частиною першою статті 270 ЦПК України.
За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Водночас слід зазначити, що у разі незгоди з постановою суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат відповідачка не позбавлена права подати відповідну касаційну скаргу на вказане судове рішення.
Доводи касаційної скарги викладених в ухвалі Тернопільського апеляційного суду від 01 вересня 2026 року висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, оскільки ґрунтуються на довільному тлумаченні правових норм.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Комунального підприємства Кременецької міської ради «МІСЬКВОДГОСП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Булава Олександр Петрович, на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від
01 вересня 2026 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
І. А. Воробйова
В. М. Коротун