УХВАЛА
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 932/5349/22
провадження № 61-12807ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Салюс-Фарм» на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 грудня
2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс-Фарм», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Салюс-Фарм» (далі - ТОВ «Салюс-Фарм»), третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Салюс-Фарм» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 21 липня 2020 року № 21/07-20 у розмірі 165 000 доларів США, відсотки в розмірі 28 050 доларів США, пеню в розмірі 423 474,48 грн. Відмовлено в задоволенні іншої частини позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
06 жовтня 2026 року ТОВ «Салюс-Фарм», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 грудня
2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року
і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України представником заявника до касаційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору в цій справі на суму 3 000,00 грн та заявлено клопотання
про відстрочення сплати судового збору на три місяці до 01 січня 2027 року,
але не більше як до ухвалення Верховним Судом судового рішення у цій справі.
Клопотання мотивоване тим, що натепер товариство перебуває у скрутному фінансовому становищі та не має достатніх коштів для сплати судового збору. Станом на дату звернення, товариство фактично не здійснює господарської діяльності, працівників звільнено, не отримує доходу та не має грошових коштів,
за рахунок яких можливо сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.
Викладене підтверджується податковою звітністю товариства, зокрема податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 6 місяців 2026 року, податковою декларацією
з податку на додану вартість за 7 місяців 2026 року за реєстраційним № [номер приховано]. Фінансовий стан товариства об`єктивно унеможливлює сплату судового збору
без істотного порушення норм закону та погіршення його становища, з огляду
на відсутність коштів на розрахунковому рахунку підприємства (виписка руху коштів з AT «УКРСИББАНК» від 29 вересня 2026 року).
Тому товариство мало змогу лише частково сплатити судовий збір у розмірі
3 000,00 грн.
Відповідно до пункту 4 статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового
рішення якщо заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати
на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування
на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 січня 2026 року у справі № 925/1293/19 та від 17 червня 2026 року у справі № 917/1219/24 наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону
до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи -
за висновками Європейського суду з прав людини - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини», - право
на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Відтак, формальна відсутність юридичної особи серед суб`єктів, названих у статті
8 Закону України «Про судовий збір», не звільняє суд від індивідуальної перевірки пропорційності фінансового обмеження.
Враховуючи положення статті 8 Закону України «Про судовий збір» достатність доказів на підтвердження майнового стану, які свідчать про утруднення сплати судового збору у визначеному законом розмірі, суд вважає за можливе задовольнити клопотання ТОВ «Салюс-Фарм» та відстрочити сплату судового збору в сумі 13 435,20 грн (10 272,00 х 200 % х 0,8) - 3 000,00) до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду його касаційної скарги.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 грудня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду
від 15 вересня 2026 року ТОВ «Салюс-Фарм» зазначає:
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справа № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та постанові Верховного Суду
від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті
411 цього Кодексу (судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; суд не дослідив зібрані у справі докази; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення,
на підставі недопустимих доказів).
Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами
1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.
Крім того, до касаційної скарги додано клопотання про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 грудня 2025 року
та постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Клопотання мотивоване тим, що за виконавчим провадженням та оскаржуваними судовими рішеннями на ТОВ «Салюс-фарм» покладено обов`язок зі сплати значної суми коштів, що включає 193 050 доларів США та 423 474,48 грн, що є значним розміром суми, яка підлягає стягненню. У разі фактичного виконання судових рішень до завершення касаційного перегляду з ТОВ «Салюс-фарм» можуть бути примусово стягнуті зазначені кошти, а також можуть бути застосовані передбачені законодавством заходи примусового виконання. При цьому касаційна скарга містить обґрунтовані доводи щодо відсутності належно встановленої правової підстави для стягнення основної суми саме у розмірі 165 000 доларів США. До того ж, існує ризик утруднення повороту виконання судового рішення. У разі виконання оскаржуваних судових рішень до завершення касаційного перегляду,
а в подальшому їх скасування або зміни, ТОВ «Салюс-фарм» буде змушене вживати додаткових заходів для повернення стягнутих коштів. З огляду на значний розмір присуджених сум, фактичне виконання рішення до завершення касаційного перегляду може створити для відповідача істотні майнові наслідки та ускладнити
і без того надскладний фінансовий стан та реальне відновлення його майнового стану. Саме необхідність недопущення таких наслідків є однією з обставин,
які Верховний Суд враховує при вирішенні питання про зупинення виконання судового рішення. У судовій практиці Верховного Суду зазначено, що таке клопотання/заява має бути мотивованим, а серед обставин, які можуть обґрунтовувати зупинення, враховується, зокрема, ймовірність утруднення повороту виконання у разі подальшого скасування рішення.
Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Клопотання про зупинення виконання або дії судового рішення має бути мотивованим, містити підстави для зупинення його виконання, підтверджені певними доказами.
Вирішуючи питання про зупинення виконання або дії судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності ускладнення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.
Законом не визначений перелік підстав, за наявності яких суд має право зупинити виконання оскарженого рішення суду або його дію. Свобода суддівського розсуду не є необмеженою, оскільки такі дії суд вчиняє після набрання рішенням законної сили, а однією з основних засад судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України). Тому зупинення виконання (дії) рішення суду допускається лише у виняткових випадках.
Заявник має обґрунтувати та довести, що не зупинення дії рішення або його виконання може мати незворотні наслідки.
Проста незгода з мотивами ухваленого рішення не є достатньою підставою для зупинення його виконання (дії), оскільки правильність застосування норм права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи судові рішення по суті, а не на стадії відкриття касаційного провадження.
Відповідно до сформованої судової практики суд при вирішенні питання про зупинення виконання (дії) рішення враховує такі обставини: ймовірності утруднення повторного розгляду справи або неможливість здійснення повороту виконання рішення внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки, негайне виконання може завдати значної шкоди (призвести до знищення майна, втрати репутації)
або призвести до інших негативних наслідків, які не можна буде виправити. Таке питання вирішується за заявою учасника справи або за ініціативою суду
з урахуванням конкретних обставин справи.
Зупинення дії (виконання) рішення є винятковим заходом і має застосовуватися лише у випадках, коли це дійсно необхідно для запобігання негативним наслідкам, які не можна буде виправити в майбутньому у разі скасування судового рішення.
Верховний Суд, ознайомившись із доводами клопотання, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки набуття судовими рішеннями чинності і, як наслідок,
їх виконання чи дія, є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу,
а тому таке виконання та дія судового рішення саме по собі не є безумовною підставою, з якою закон пов`язує можливість (необхідність) зупинення виконання або зупинення дії судового рішення.
Клопотання ТОВ «Салюс-фарм» зводиться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, належних та достатніх доводів щодо необхідності зупинення виконання яких суду не надано.
На підставі викладеного суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ТОВ «Салюс-фарм» про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 грудня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року до закінчення
їх перегляду в касаційному порядку.
Керуючись статтями 390, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю «Салюс-Фарм» сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року в розмірі 13 435,20 грн до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду його касаційної скарги.
Відкрити касаційне провадження у цій справі.
Витребувати з Шевченківського районного суду міста Дніпра матеріали справи
№ 932/5349/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Салюс-Фарм», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Салюс-Фарм» у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 15 грудня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Роз`яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції
з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу
в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
До відзиву необхідно додати докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара