_____________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 517/445/26
Провадження № 2-о/947/358/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2026 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Гниличенко М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Тіщенка О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд -
ВСТАНОВИВ:
05.02.2025 року ОСОБА_2 звернулась до Київського районного суду м.Одеси із позовом до ОСОБА_3 , в якому просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю з ОСОБА_4 , з 2008 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто не менше як п`ять років на час відкриття спадщини.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 року справу за вказаною заявою було розподілено судді Захарівського районного суду Одеської області Меєчко О.М.
Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 13.05.2026 року вказану цивільну справу було передано за підсудністю до Київського районного суду м.Одеси.
12.06.2026 року справа надійшла до Київського районного суду м.Одеси.
Відповідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 року справу за вказаною заявою було розподілено судді Гниличенко М.В.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 16.06.2026 року справа була відкрита в порядку окремого провадження та витребувано від Захарівської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи щодо майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вищевказана ухвала суду була направлена заявнику та заінтересованій особі, якій запропоновано надати письмові пояснення щодо заяви.
На виконання ухвали суду про витребування доказів, Захарівська державна нотаріальна контора Одеської області від 24.06.2026 року повідомила наступну інформацію щодо ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 - заповіти або спадкові договори щодо майна ОСОБА_5 не залишав; спадкоємці із заявою про прийняття спадщини не зверталися; спадкоємці із заявами про відмову від прийняття спадщини не зверталися; свідоцтво про право на спадщину не видавалося.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.ст.128, 131 ЦПК України.
Заявник ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлявся, через канцелярію суду надав заяву, якою вимоги заяви підтримав, просив задовольнити та справу розглянути за його відсутності у зв`язку із значною відстанню від його проживання в с.Йосипівка Одеської області до суду.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Заінтересована особа представник Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлявся шляхом рекомендованого поштового повідомлення, про що свідчить підпис одержувача.
Суд вважає, що докази, які є в матеріалах справи повними та достатніми для розгляду справи по суті за відсутності учасників процесу, належним чином повідомлених.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України, суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
У разі відмови нотаріусом особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він
не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Факт, про встановлення якого просить заявник, а саме що він постійно проживав разом з батьком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , має для нього юридичне значення, оскільки йому необхідно оформити спадкові права.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 04.07.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Фрунзівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, про що складено відповідний актовий запис № 172./а.с.11/
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на земельну ділянку, площею 2,55 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Захарівської територіальної громади Роздільнянського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 , кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0084.
Заявник ОСОБА_1 є рідним сином померлого ОСОБА_5 , що вбачається із свідоцтва про народження, актовий запис № 51 від 11.09.1958 року.
За життя спадкодавець ОСОБА_5 заповіти або спадкові договори не залишав, інших спадкоємців за законом немає, оскільки його дружина ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що надано відповідні копії свідоцтв про смерть.
У січні 2026 року заявник ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області Романової І.С. щодо можливості видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого батька.
Однак, листом-роз`ясненням від 20.01.2026 року №25/01-16 державним нотаріусом було повідомлено, що відсутні відомості про постійне проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тому заявнику необхідно доведення певних фактів у судовому порядку.
За нормами ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).
Згідно із ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно із ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
На підтвердження факту постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, позивачем було надано наступні докази.
Відповідно Довідки Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 01.04.2026 року та Акту про фактичне місце проживання особи від 20.04.2026 року вбачається, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно був зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 по день смерті. Разом з ним по день смерті фактично постійно проживав його син ОСОБА_1 , 1958 року народження, але не був зареєстрований.
Відповідно інформації ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області від 06.05.2026 року заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець с.Йосипівка, Фрунзівського району, Одеської області зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Із довідки Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 01.04.2026 року вбачається, що поховання батька здійснював його син ОСОБА_1 .
Відповідно довідки № 296 Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 25.09.2026 року вбачається, що брат заявника ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 був зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживав за адресою: АДРЕСА_3 , після смерті батька ОСОБА_7 не звертався з приводу прийняття спадщини свого батька.
Таким чином, судом встановлено, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є його син ОСОБА_1 , який постійно проживав з ним до дня смерті та здійснив поховання.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Суд зазначає, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
З огляду на вищевикладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тобто є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають у даному випадку нотаріальні органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно зі ст.18 ЦПК України рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 29, 1221, 1264, 1268 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 263-265, 315-319, 354 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , на час відкриття спадщини, тобто на день смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 15.10.2026 року.
Суддя М. В. Гниличенко