РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
за наслідками провадження за нововиявленими обставинами
15 жовтня 2026 року м. Рівне №460/20498/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пилипюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув, відповідачів: представники не прибули,
розглянувши за нововиявленими обставинами у спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 у справі №460/20498/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 - задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 18.06.2025 по 20.08.2025 грошового забезпечення (посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення), грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести нарахування (перерахунок) та виплату ОСОБА_1 за період з 18.06.2025 по 20.08.2025 грошового забезпечення (посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення), грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". В задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено.
28.08.2026 до Рівненського окружного адміністративного суду через електронний суд надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення від 31.12.2025 у справі №460/20498/25 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою від 02.09.2026 заяву Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без руху.
Ухвалою від 14.09.2026 суд відстрочив Військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн. за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами; відкрив провадження в справі №460/20498/25 за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та призначив заяву до судового розгляду на 15.10.26 на 09:30 год. з повідомленням учасників справи.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибули, подали заяву про розгляд справи за їхньої відсутності.
За приписами частини другої статті 368 КАС України, справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції у справі №460/20498/25 ґрунтувалося на висновку, що пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 втратив чинність з 18.06.2025 згідно рішення від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025. 16 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №320/29450/24, якою касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволив, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 скасував та ухвалив нову постанову про відмову в позові про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". У цій постанові Верховний Суд дійшов правового висновку, що саме Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, включно з правом визначати базову розрахункову величину для обчислення посадових окладів у твердому (фіксованому) розмірі (1762,00 грн), і таке право є дискреційним повноваженням, визначеним нормами Конституції України та Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Верховний Суд прямо визнав помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати таку розрахункову величину у фіксованому розмірі, та підтвердив правомірність пункту 2 Постанови № 481 у повному обсязі. Після прийняття 16.07.2026 постанови Верховного Суду у справі №320/29450/24, постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" відновила чинність в повному обсязі. Таким чином, з моменту прийняття постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 320/29450/24 від 16.07.2026 втратили чинність рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, які стали підставою для ухвалення рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 у справі №460/20498/25.
На таких підставах заявник поросить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій відмовити.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суд зазначає таке.
За приписами частини першої статті 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини другої статті 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Заява Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами містить посилання на таку правову підставу, як скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Тобто, відповідач 1 просить суд скасувати судове рішення з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України.
Задовольняючи позов у відповідній частині, суд, серед іншого, виходив з того, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704", у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що з 18.06.2025 пункт 2 Постанови №481 втратив чинність та підлягає застосуванню редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, чинна до внесення змін Постановою №481, - без розмежування в межах спірного періоду часу дії Постанови №481, протягом якого розміри посадових окладів та окладів за військовим званням підлягали обчисленню виходячи з фіксованого розміру 1762 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено; рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 скасовано; ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог про визнання дій Кабінету Міністрів України неправомірними та скасування пункту 2 Постанови №481 відмовлено повністю.
У Постанові Верховний Суд дійшов висновку, що саме Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційним; встановлення Постановою №481 фіксованого розміру 1762 грн як розрахункової величини не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили - Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, оскільки пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено обмеження щодо застосування як розрахункової величини лише мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте, суд зазначає, що для застосування процесуальної норми, визначеної пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України "скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду" недостатньо самого факту скасування іншого судового рішення, на яке міститься посилання у мотивувальній частині рішення, що переглядається.
Необхідним є встановлення такого зв`язку між судовими рішеннями, за якого скасоване судове рішення становило підставу для ухвалення рішення, про перегляд якого порушено питання, а його скасування усуває відповідну підставу.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України "скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду", суд повинен виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень.
Скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною у випадку, коли суд обґрунтував рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням чи виходив із нього та прийнято новий судовий акт, протилежний за змістом скасованому, або саме скасування такого акта означає протилежне вирішення відповідного питання.
Преюдиційний зв`язок полягає в такому:
1) неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі;
2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Тобто йдеться саме про встановлення в іншій справі фактів та обставин, які мають значення для справи, що вирішується.
Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановлені іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.
Недотримання хоча б однієї умови робить неможливим для суду застосування преюдиції, що особливо важливо, коли у справі беруть участь нові сторони.
Преюдиційність безпосередньо пов`язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов`язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ющенко та інші проти України" (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: "… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)"; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
Преюдиційність відрізняється від поняття передсудність, яке означає можливість ініціювати особою вирішення спору в суді лише після отримання судового рішення в іншій, напряму пов`язаній справі, якщо того вимагає процесуальний закон.
Преюдиційність також відрізняється від обов`язковості правових висновків (позицій) Верховного Суду, які мають прецедентних характер та стосуються тлумачення законодавства, що здійснює Суд під час касаційного перегляду справи (відповідно до частин п`ятої та шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права).
На відміну від прецедентного характеру правових висновків (позицій) Верховного Суду, преюдиція зберігається, як при зміні законодавства, так і зміні судової практики.
Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).
Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.
Важливо також, що у разі скасування рішення, яке встановлює преюдицію, викають підстави для перегляду за нововиявленими обставинами усіх тих рішень, які цю преюдицію використали.
У постанові від 30 липня 2020 року у справі №814/1130/15 Верховний Суд звернув увагу на те, що при вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбачених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і суттєво впливало на результат розгляду справи, про перегляд судового рішення у якій подано заяву.
Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:
- ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі;
- ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту);
- ці обставини міститься у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
- судове рішення набрало законної сили;
- у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні, ухваленому відповідно до глава 6 Цивільного процесуального кодексу України "Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення").
Аналогічні підходи застосовані Верховним Судом у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №822/1468/17, від 24 квітня 2018 року у справі №825/705/17, від 28 квітня 2018 року у справі № 825/705/17, від 14 серпня 2018 року у справі №823/1097/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №2а-6859/10/1570, від 22 січня 2019 року у справі №816/1481/17, від 6 березня 2019 року у справі № 813/4924/13-а, від 14 травня 2019 року у справі №824/234/16-а, від 10 липня 2019 року у справі №826/6063/18, від 18 липня 2019 року у справі №464/2262/17, від 15 серпня 2019 року у справі №823/782/16, від 21 серпня 2019 року у справі №465/5960/14-а, від 6 вересня 2019 року у справі №804/10237/13-а, від 15 листопада 2019 року у справі № 826/198/16, від 15 листопада 2019 року у справі №463/3704/15-а, від 21 листопада 2019 року у справі №344/8720/16-а, від 29 листопада 2019 року у справі №826/6222/15, від 29 листопада 2019 року у справі №826/6222/15, від 13 серпня 2020 року у справі № 344/9283/16-а, від 10 вересня 2020 року у справі № 591/245/17, від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18, від 27 листопада 2020 року у справі № 440/525/19, від 20 квітня 2021 року у справі №817/1269/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18 та від 30 вересня 2021 року у справі №826/7424/17.
Отже, саме по собі посилання в судовому рішенні на інше судове рішення не свідчить про те, що останнє стало підставою для його ухвалення у розумінні пункту 3 частини другої статті 361 КАС України.
Отже, обставини, встановлені у справі №320/29450/24, не мали саме преюдиційного значення для вирішення справи №460/20498/25, а скасування судових рішень у справі №320/29450/24 не призвело до зміни чи припинення обставин спірних правовідносин між сторонами цієї справи.
Суд зазначає, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не призначений для усунення розбіжностей у правозастосуванні, які виникли внаслідок формування в подальшому іншої (нової) судової практики, та не може використовуватися як спосіб повторного перегляду остаточного судового рішення з мотивів іншого тлумачення чи застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини четвертої статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
За правилами частини першої статті 369 КАС України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала.
Зазначене вище свідчить про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Керуючись статтями 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
Заяву Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №460/20498/25 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 у справі №460/20498/25 - залишити в силі.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 1453,44 грн. за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, який перерахувати на рахунок [рахунок приховано], отримувач: ГУК у Рівн.обл/Рiвненськ.м.тг/22030101 Ідентифікаційний код отримувача 38012494, Казначейство України (ел. адм. подат.), код установи банку 899998.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 15 жовтня 2026 року
Суддя Н.В. Друзенко