Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Харків
15 жовтня 2026 р. справа № 520/20013/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Харкові адміністративну справу за позовом Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (просп. Миру, буд. 70, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 41336065) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Грецька, буд. 19, м. Маріуполь, Маріупольський р-н, Донецька обл., 87523, код ЄДРПОУ 34908779) про визнання протиправною та скасування постанови,-
В С Т А Н О В И В
Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 26.06.2026, винесену старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левченко Романом Сергійовичем у виконавчому провадженні 79714339 про накладення штрафу.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що не погоджується з постановою державного виконавця від 26.06.2026 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 79714339 за невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/13972/21. Позивач вважає зазначену постанову протиправною, оскільки невиконання судового рішення зумовлене об`єктивними обставинами, пов`язаними з тимчасовою окупацією міста Маріуполя, знищенням будівлі Департаменту, серверного обладнання та архівних даних, відсутністю доступу до державних інформаційних систем, необхідних для нарахування та здійснення соціальних виплат, а також відсутністю відповідних бюджетних асигнувань. Позивач наголошує, що не ухиляється від виконання судового рішення, однак наразі позбавлений об`єктивної можливості його виконати. Крім того, позивач зазначає, що державний виконавець, незважаючи на отримання листа Департаменту від 26.06.2026 із поясненнями щодо причин невиконання судового рішення, наклав штраф без належного врахування наведених обставин. На думку позивача, за таких умов відсутні передбачені законом підстави для застосування штрафу, оскільки рішення суду не виконано з поважних причин. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 відмовлено в задоволенні заяви позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду. Позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2026 апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради задоволено частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 по справі №520/20013/26 скасовано і направлено справу до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Справа надійшла до Харківського окружного адміністративного суду 24.09.2026 та передана у провадження судді згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.09.2026.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач не скористався процесуальним правом надати відзив на позов, про відкриття провадження у справі повідомлений за допомогою системи "Електронний суд".
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом установлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі № 200/13972/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради задоволено.
Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми.
Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Левченка Р.С. від 01.12.2025 було відкрито виконавче провадження № 79714339 з виконання виконавчого листа № 200/13972/21, виданого 07.10.2025 Донецьким окружним адміністративним судом на виконання рішення суду у справі № 200/13972/21.
Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради на адресу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі було надіслано лист від 26.06.2026, у якому повідомлено про відсутність у Департаменту доступу до серверів та державних інформаційних систем, необхідних для нарахування і здійснення соціальних виплат, а також про припинення здійснення делегованих державою повноважень у цій сфері у зв`язку з тимчасовою окупацією міста Маріуполя та знищенням будівлі Департаменту, серверного обладнання й архівних даних.
Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левченка Романа Сергійовича від 26.06.2026 у виконавчому провадженні № 79714339 на Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради накладено штраф за невиконання рішення суду у справі № 200/13972/21.
Позивач, вважаючи зазначену постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наявність об`єктивних причин, які, на його думку, унеможливлюють виконання судового рішення, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі за текстом - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, а також розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Згідно з ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За змістом ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Положеннями ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що необхідною умовою для накладення на боржника штрафу є не лише встановлення факту невиконання судового рішення у визначений строк, а й установлення відсутності поважних причин такого невиконання.
Отже, до прийняття постанови про накладення штрафу державний виконавець повинен перевірити стан виконання судового рішення, з`ясувати причини його невиконання, дослідити надані боржником пояснення та докази і надати їм належну оцінку. Лише після встановлення того, що боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, однак не виконав його без поважних причин, державний виконавець набуває правових підстав для накладення на боржника штрафу відповідно до статей 63, 75 Закону № 1404-VIII.
Накладення штрафу за невиконання судового рішення є заходом юридичної відповідальності, а тому не може застосовуватися автоматично лише з огляду на сам факт невиконання рішення.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Зазначене вище узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18.
У постанові від 21.01.2020 у справі № 640/9234/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про правомірність накладення на боржника штрафу, необхідно встановити часові межі, упродовж яких боржник повинен був виконати рішення, та з`ясувати причини його невиконання у встановлений строк. Сам факт невиконання судового рішення без з`ясування й оцінки причин такого невиконання не є достатньою підставою для притягнення боржника до відповідальності за статтею 75 Закону № 1404-VIII.
Такий самий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 17.08.2020 у справі № 160/4615/19, у якій вказано, що поважність причин невиконання судового рішення повинна оцінюватися в кожному конкретному випадку з урахуванням того, наскільки відповідні обставини об`єктивно перешкоджали його виконанню.
Отже, із вищезазначеного вбачається, що застосування до боржника штрафу за невиконання судового рішення вимагає від державного виконавця встановлення двох взаємопов`язаних обставин: факту невиконання рішення у встановлений строк та відсутності об`єктивних, поважних причин його невиконання.
Із матеріалів справи встановлено, що 26.06.2026 державним виконавцем було отримано та долучено до матеріалів виконавчого провадження № 79714339 лист Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 26.06.2026, у якому позивач повідомив про обставини, що перешкоджають виконанню рішення суду у справі № 200/13972/21.
Зокрема, позивач у зазначеному листі повідомив, що територію Маріупольського району Донецької області, включно з містом Маріуполем, віднесено до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України. З 27 лютого 2022 року Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради припинив виконання делегованих державою повноважень щодо підготовки виплатних документів та забезпечення фінансування державних соціальних виплат, у тому числі передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Також, позивач зазначив, що Департамент відключено від державних інформаційних систем і програм, необхідних для нарахування та виплати державних допомог, а доступ до фізичних та електронних носіїв інформації, зокрема відомостей щодо нарахування та виплат за судовими рішеннями, відсутній у зв`язку зі знищенням будівлі Департаменту, серверних приміщень та архівних даних. Крім того, позивач наголосив на відсутності бюджетних асигнувань для здійснення відповідних виплат та зазначив, що наведені обставини об`єктивно перешкоджають виконанню рішення суду у справі № 200/13972/21.
З огляду на зазначене, суд зазначає, що на дату винесення постанови про накладення штрафу на позивача державному виконавцю було повідомлено про обставини, на які Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради посилається як на причини невиконання судового рішення. За таких обставин державний виконавець мав надати належну оцінку наведеним обставинам та з`ясувати, чи свідчать вони про наявність поважних причин невиконання судового рішення, перш ніж застосовувати до позивача штрафні санкції.
Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, єдиною зазначеною в ній підставою для накладення штрафу є формулювання: «Самостійно рішення боржником не виконано».
Суд констатує, що оскаржувана постанова про накладення штрафу від 26.06.2026 у виконавчому провадженні № 79714339 не містить відомостей про перевірку державним виконавцем обставин, на які Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради посилався у листі від 26.06.2026 як на причини невиконання судового рішення, оцінки їх об`єктивності та впливу на можливість виконання позивачем рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/13972/21, а також мотивів, з яких державний виконавець визнав наведені причини неповажними.
Матеріали справи не містять доказів того, що перед накладенням штрафу державний виконавець витребовував у позивача додаткові відомості або документи, перевіряв наявність у Департаменту доступу до відповідних інформаційних систем, з`ясовував повноваження органів, які після окупації міста Маріуполя здійснювали нарахування та виплату державних соціальних допомог, або перевіряв можливість виконання рішення за процедурою, передбаченою Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 902.
Отже, державний виконавець фактично ототожнив факт невиконання рішення з його невиконанням без поважних причин, що суперечить положенням ст. 63 Закону № 1404-VIII.
При цьому, суд не ставить під сумнів обов`язковість виконання виконавчого документу та не звільняє позивача від обов`язку його виконати, однак зауважує, що обов`язковість судового рішення не усуває необхідності дотримання державним виконавцем встановлених законом умов притягнення боржника до відповідальності.
Відсутність виконання рішення та наявність підстав для накладення штрафу за невиконання рішення суду не є тотожними поняттями.
Підставою для застосування штрафу є не просто невиконання боржником рішення суду, а його невиконання без поважних причин.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідач не довів установлення державним виконавцем відсутності поважних причин невиконання судового рішення, не підтвердив проведення належної перевірки повідомлених боржником обставин та не обґрунтував наявності всіх передбачених статтями 63, 75 Закону № 1404-VIII умов для накладення штрафу.
Отже, суд доходить висновку, що постанова старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левченка Романа Сергійовича від 26.06.2026 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 79714339 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 9, 19, 139, 241-247, 250, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Задовольнити позов Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (просп. Миру, буд. 70, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 41336065) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Грецька, буд. 19, м. Маріуполь, Маріупольський р-н, Донецька обл., 87523, код ЄДРПОУ 34908779) про визнання протиправною та скасування постанови.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левченка Романа Сергійовича від 26.06.2026 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 79714339.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Грецька, буд. 19, м. Маріуполь, Маріупольський р-н, Донецька обл., 87523, код ЄДРПОУ 34908779) на користь Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (просп. Миру, буд. 70, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 41336065) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 15 жовтня 2026 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ