Справа № 209/3037/26
Провадження № 2/209/2328/26
РІШЕННЯ
Іменем України
14 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:
головуючого - судді Юрченко Я.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Гонян Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Кам`янська міська рада, Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Кам`янської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття із зареєстрованого місця проживання, -
В С Т А Н О В И В :
У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Кам`янська міська рада, Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Кам`янської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття із зареєстрованого місця проживання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.01.1992 року на підставі ордеру на житлове приміщення № 32, виданого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на склад сім`ї із двох осіб, включаючи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вони вселилися до квартири АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_5 народився син - ОСОБА_2 , який був зареєстрований за вказаною адресою.
У травні 2018 року ОСОБА_2 добровільно залишив місце проживання та вибув із квартири за адресою: АДРЕСА_2 , участі у витратах на утримання житла та оплаті комунальних послуг не бере, особистих речей у квартирі не має, зв`язок із ним втрачено, а місце його проживання позивачу невідоме. Факт тривалого не проживання ОСОБА_2 підтверджується актом про не проживання від 14.05.2026 року, затвердженим начальником юридичного відділу КП КМР «Добробут». З 2018 року всі витрати, пов`язані з утриманням квартири та оплатою комунальних послуг, несе виключно позивач.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2026 року вказана позовна заява передана для розгляду судді Юрченко Я.О. (а.с. 9).
Відповідно до ч. 6 ст.187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
20 травня 2026 року згідно з вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.
03 червня 2026 року надійшла відповідь з відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 10).
Ухвалою судді від 05 червня 2026 року вищезазначену позовну заяву було залишено без руху та роз`яснено позивачу про необхідність виправити зазначені в ухвалі недоліки у строк, що не перевищує десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали (а.с.11).
На виконання вищезазначеної ухвали позивачем ОСОБА_1 15.06.2026 року (вх. № 14141) через підсистему «Електронний суд» подана заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 17 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 60).
Ухвалою судді від 08 вересня 2026 року закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті (а.с. 80).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, 24.08.2026 року через підсистему «Електронний суд» за вх. 20813 скерувала заяву щодо розгляду справи без її участі у зв`язку з тим, що вона на даний час проживає та працює за межами України. У вказаній заяві позивач також зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти розгляду справи за її відсутності (а.с.75-76).
Уповноважена особа Кам`янської міської ради в підготовче судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи третя особа повідомлялась належним чином, про що свідчить вручене рекомендоване повідомлення № R068116431924 поштового оператора "Укрпошта" уповноваженою особою Солдатенко - 29.06.2026 року.
Начальником відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Кам`янської міської ради Волощук О. через канцелярію суду 08.07.2026 року за вх. 16657 та 25.08.2026 року за вх. 21033 скеровано листи щодо розгляду справи без участі представника.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої він є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило (а.с.65,74).
Копія ухвали про відкриття провадження у справі, копія позовної заяви з додатками та судові повістки по справі направлялися відповідачу на адресу його місця реєстрації, проте поверталися до суду без вручення адресату, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Крім того, ОСОБА_2 викликався у судові засідання через оголошення на офіційному веб порталі судової влади України. Оголошення про його виклик в судові засідання на 03.08.2026 року опубліковане 18.06.2026 року; на 08.09.2026 року - опубліковане 04.08.2026 року; на 14.10.2026 року- опубліковане 10.09.2026 року. З опублікуванням такого оголошення ОСОБА_2 вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.62,72,82,84).
Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місце знаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Дослідивши заяви по суті справи, надані сторонами докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 16.01.1992 року Виконавчим комітетом Заводської ради народних депутатів виданий ордер на жиле приміщення № 32 ОСОБА_3 на склад сім`ї із двох осіб, включаючи доньку ОСОБА_4 , житловою площею 30,52 кв.м., яка складається з двох кімнат та розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7).
На підставі вказаного ордера члени сім`ї вселилися у жиле приміщення, набувши у встановленому законом порядку право користування ним.
Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 22.03.2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, ОСОБА_4 після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с.17-18).
Відповідно до довідки ТОВ «Абонент ХХІ» № 001389811 про склад сім`ї від 10.06.2026 року, за адресою: АДРЕСА_2 , з 30.05.2022 року зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (кв. наймач), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (син), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (дочка), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (дочка) (а.с. 19).
За змістом Акту № 155 про непроживання від 14.05.2026 року, складеного техніками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , затвердженого начальником юридичного відділу КП КМР «Добробут» Білим О.С., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно з 2018 року по теперішній час не проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджують сусіди ОСОБА_11 (кв. АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_12 (кв. АДРЕСА_5 ) (а.с.5).
Позивачем надані копії квитанцій на оплату комунальних послуг, відповідно до яких саме ОСОБА_1 несе витрати по утриманню квартири з 01.05.2025 року по 01.04.2026 року (а.с. 20-57).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до наступного.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Предметом спору є правовідносини між сторонами які склались з приводу користування квартирою яка перебуває в комунальній власності, а предметом доказування є відсутність відповідача в квартирі понад встановлені строки та причини такої відсутності.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до положень ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках:
1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров`я та перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров`я або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в закладах охорони здоров`я, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою;
2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;
3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім`ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;
4) виїзду у зв`язку з виконанням обов`язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов`язків;
5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;
6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;
7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї.
Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім`ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.
У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.
Відповідно до законодавства України може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.
Згідно із ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі статті 71 ЖК України, предметом доказування є відсутність та причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УPCP), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В своїй постанові від 22 вересня 2021 року (справа № 759/14973/17 провадження № 61-16549св20) Верховний Суд зазначив, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі статті 71 ЖК України, предметом доказування є причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
Верховний Суд в цій постанові виснував, що аналіз статті 71 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутністю поважних причин для такого не проживання. Відтак, на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні, а на відповідача довести, що така відсутність обумовлена поважними причинами. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).
У справі Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine ЄСПЛ наголосив, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.
ЄСПЛ зазначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (див. рішення у справі «Зехентнер проти Австрії» (Zehentner v. Austria), заява № 20082/02, п. 56, ECHR 2009-...). Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див. рішення від 27 травня 2004 р. у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. the United Kingdom), заява № 66746/01, п. 82). Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення (див. рішення у справі «Зехентнер проти Австрії», зазначене вище, п. 60). Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 9 жовтня 2007 р. у справі «Станкова проти Словаччини» (Stankova v. Slovakia), заява № 7205/02, пункти 60-63; зазначене вище рішення в справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», п. 50; рішення від 15 січня 2009 р. у справі «Косіч проти Хорватії» (Cosic v. Croatia), заява № 28261/06, пункти 21-23; та рішення від 22 жовтня 2009 р. у справі «Пауліч проти Хорватії» (Paulic v. Croatia), заява № 3572/06, пункти 42-45). Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [ВП], заява № 33202/96, п. 110, ECHR 2000-I).
Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням, може слугувати лише свідома або недбала поведінка особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до житла (постанова ВС від 21.07.2021 року у справі № 227/1044/20).
Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив, що відповідач на правових підставах вселилась в спірну квартиру як член сім`ї наймача і квартира АДРЕСА_1 відповідно до відомостей відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради (вих. № 19/4962 від 22.05.2026 року) є задекларованим місцем проживання ОСОБА_2 ..
На підтвердження доводів, позивач посилається на акт про непроживання відповідача у спірній квартирі.
Оцінюючи наданий акт, суд приходить до висновку, що він фіксує лише факт непроживання відповідача, складений зі слів двох мешканців будинку, де знаходиться квартира сторін, він є лише фіксацією зі слів сусідів, що відповідач не проживає в квартирі з 2018 року. Але він не містить обставин, що підтверджують факт та причини непроживання, в тому числі, відсутність в квартирі особистих речей відповідача, тощо.
Варто зазначити, що чинне законодавство України не передбачає автоматичної втрати права користуватись житлом через сам факт не проживання. У кожному випадку суди оцінюють конкретні обставини спору.
Також суд враховує, що позивачем не доведено, що відповідач ОСОБА_2 має інше постійне місце реєстрації та проживання, окрім спірного. Даних про наявність у відповідача іншого житла або переїзд на інше постійне місце проживання матеріали справи також не містять.
На думку суду, при встановлених судом обставинах, той факт, що з 2025 року комунальні платежі сплачуються лише позивачем не є підставою для визнання особи такою, що втратила право проживати в квартирі тому, що обов`язки по утриманню житла відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є солідарними і позивач, сплативши суми нарахованих послуг, не позбавлений права вимагати від відповідача пропорційну частину сплачених платежів на утримання житла.
Крім того, суд враховує, що сама позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила, що вона на даний час проживає та працює поза межами України. Дана обставина свідчить про те, що позивач особисто тривалий час не перебуває у спірному житлі, а тому її ствердження про відсутність у квартирі особистих речей відповідача та добровільний характер його вибуття мають характер суб`єктивних припущень.
Фактичні обставини справи та матеріали справи не дають підстав для висновку, що позивач надав переконливі, взаємоузгоджені та неспростовні докази на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, а тому звернення до суду з цих підстав є передчасним.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Враховуючи, що втрата права користування житловим приміщенням є крайньою мірою втручання у конституційне право на житло, буде надмірним втручанням в право відповідача на повагу до житла, з огляду на те, що позивачем, всупереч вимогам ст. 12, 81 ЦПК України, не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт безперервної відсутності відповідача у спірній квартирі понад шість місяців саме без поважних причин, позовні вимоги ОСОБА_1 слід визнати необґрунтованими, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, то судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 76-82, 141, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кам`янська міська рада, Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Кам`янської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2026 року.
Суддя Я.О.Юрченко