Справа № 302/1698/25
Провадження № 2/302/69/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(у повному обсязі)
15 жовтня 2026 року селище Міжгір`я
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі
головуючого судді Готри В. Ю.,
з участю: секретаря судового засідання Сити Л. М.,
позивачки ОСОБА_1 та її представника-адвоката Кривки П. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кривка Павло Павлович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання,
у с т а н о в и в:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кривка П. П., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання.
Позов обґрунтувала тим, що з відповідачем ОСОБА_2 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 29.10.2005 по 17.12.2016.
У цьому шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 .
Зазначала, що шлюб між ними як подружжям було розірвано на підставі рішення суду від 06.12.2016 у справі № 302/1035/16-ц, після розірвання шлюбу дитина сторін проживає із нею.
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.12.2016 у справа № 302/1035/16-ц з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 1 000 грн, починаючи з 15.11.2016 і до досягнення дитиною повноліття. А рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.11.2019 у справі № 302/965/19 було змінено розмір та порядок стягнення аліментів та з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від доходу відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Після розірвання шлюбу з 06.04.2024 вона змінила своє прізвище із « ОСОБА_4 » на дошлюбне « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені НОМЕР_2 від 06.04.2024.
Указувала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 доньці ОСОБА_6 виповнилося 18 років і з цього часу припинено виконання рішення суду про стягнений аліментів на її утримання.
При цьому з 01.09.2025 їхня з відповідачем донька ОСОБА_7 навчається в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу на денній формі навчання. Ця обставина підтверджується відповідною довідкою від 21.10.2025 за № 147 Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, а також договором про навчання № ГФ-25-0046-Н від 18.08.2025 та договором про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № ГФ-25-0046 від 18.08.2025.
Покликалася на те, що вона працює старшим державним інспектором Міжгірського сектору обслуговування платників Хустської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Закарпатській області, що стверджується довідкою про доходи. Інших видів доходу, крім заробітної плати, вона не має.
Зазначала, що дочка навчається на денній формі навчання і немає змоги працювати, стипендії не отримує та потребує щоденних витрат на харчування, засоби гігієни, одяг, взуття тощо. До того ж донька проживає в університетському студентському гуртожитку на платній основі за адресою: АДРЕСА_1 , а тому їй самій матеріально утримувати дочку, надавати їй необхідні кошти, включаючи оплату за проживання та навчання, вкрай важко.
На даний час усі витрати, пов`язані з утриманням та навчанням доньки сторін, вона оплачує самостійно, без будь-якої додаткової фінансової допомоги з боку відповідача.
Зазначала, що ОСОБА_7 потребує матеріальної допомоги батьків, незважаючи на той факт, що досягла повноліття, оскільки у зв`язку з навчанням на денній формі вона не може працювати та забезпечувати себе самостійно.
Посилаючись на наведені вище обставини просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у розмірі 1/4 частини із усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення ОСОБА_3 23-ти річного віку за умови продовження ним навчання.
Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.12.2025 відкрито провадження в цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11.02.2026 було зупинено провадження в даній справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних сил України.
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.07.2026 поновлено провадження в даній справі та призначено судове засідання.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кривка П. П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився повторно, хоча повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи, проте ним у своїх письмових поясненнях, поданих до суду 11.09.2026, висловлено прохання про розгляд справи за його відсутності (а.с.88,89).
З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності відповідача.
Заслухавши позивачку ОСОБА_1 та її представника-адвоката Кривку П. П., дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.
Судом установлено, що за час шлюбу в сторін народилося донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_3 від 01.11.2007, актовий запис № 164 (а.с.18).
Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади від 05.08.2025 та 21.10.2024 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 14.12.2022 і по теперішній час, а також позивачки ОСОБА_1 , починаючи з 07.02.2006 і по теперішній час, є буд. АДРЕСА_2 (а.с.16,20).
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.12.2016 у справі № 302/1035/16-ц, яке 17.12.2016 набрало законної сили, зокрема, шлюб, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 у Міжгірському відділі ДРАЦС Закарпатського обласного управління юстиції 29.10.2006 за актовим записом № 84, розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі по 1 000 грн щомісячно, починаючи з 15.11.2016 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.10).
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.11.2019 у справі № 302/965/19, яке набрало законної сили 19.12.2019, позов ОСОБА_8 було задоволено та змінено розмір та порядок стягнення аліментів, які стягувалися з ОСОБА_2 за рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.12.2016 у справі № 302/1035/16-ц на користь ОСОБА_8 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1 000 грн на частини від доходу ОСОБА_2 щомісячно, до досягнення останньої повноліття(а.с.11).
Згідно зі свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_4 від 06.04.2024, то після розірвання шлюбу ОСОБА_8 змінила своє прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (а.с.14).
Із довідки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу від 21.10.2025 за № 147 видно, що ОСОБА_7 навчається в інституті гуманітарної підготовки та державного управління Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, форма навчання - денна, навчається на першому курсі (а.с.24).
Відповідно до довідки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу від 16.09.2026 за № 154 видно, що ОСОБА_3 навчається в інституті гуманітарної підготовки та державного управління Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, форма навчання - денна, навчається на другому курсі (а.с.100).
З договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № ГФ-25-0046, договору про навчання в інституті № ГФ-25-0046-Н убачається, що донька сторін ОСОБА_3 навчається в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу, термін навчання до 01.07.2027, форма навчання - денна, вартість навчання за 2025-2026 навчальний рік становить 35 000 грн, а загальна варітсть платної освітньої послуги становить 140 000 гривень (а.с.21,22,23,24).
З банківських квитанцій від 25.08.2025 видно, про сплату позивачкою за навчання доньки ОСОБА_3 за 1 курс у Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу 17 400 гривень та за проживання у гуртожитку 4 000 гривень (а.с.25,26) .
Як видно з відповіді № 3307050 від 11.09.2026 із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, то у позивачки загальний дохід за період з січня 2026 року по липень 2026 року склав 302 271,82 гривню (а.с.84,85).
Як слідує з відповіді № 3306864 від 11.09.2026 із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, то у відповідача загальний дохід за період з січня 2026 року по липень 2026 року склав 685 536,06 гривень (а.с.86,87).
Відповідно до відповіді № 3452940 від 15.10.2026 із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, то у відповідача загальний дохід за період з квітня 2026 року по серпень 2026 року склав 415 139,51 гривню (а.с.153,154).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 30.08.2026 за № 246 солдата ОСОБА_2 виключено 30.08.2026 зі списків особового складу цієї військової частини та всіх видів забезпечення за сімейними обставинами, а саме перебування в нього на утриманні трьох дітей віком до 18 років (а.с.112).
Відповідно до повторно виданого свідоцтва про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_6 від 22.07.2026, її батьками записано: батьком ОСОБА_2 /відповідач/, матір`ю ОСОБА_10 (а.с.93), а із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження за № 0[телефон приховано] від 24.09.2026 видно про зміну прізвища і по батькові цієї дитини внаслідок її усиновлення відповідачем ОСОБА_2 на підставі рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026 у справі № 339/236/26 (а.с.123-128).
Згідно з повторно виданим свідоцтвом про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_7 від 22.07.2026, її батьками записано: батьком ОСОБА_2 /відповідач/, матір`ю ОСОБА_10 (а.с.92), а із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження за № 0[телефон приховано] від 24.09.2026 вбачається про зміну прізвища і по батькові даної дитини внаслідок її усиновлення відповідачем ОСОБА_2 на підставі рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026 у справі № 339/236/26 (а.с.129-134).
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_8 від 06.04.2026, його батьками записано: батьком ОСОБА_2 /відповідач/, матір`ю ОСОБА_10 (а.с.93), а із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження за № 0[телефон приховано] від 24.09.2026 видно, що відомості про батьків дитини записано за спільною заявою батьків на підставі ст. 126 СК України (а.с.135-137).
З відповіді № 3394275 від 05.10.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно видно, що відповідач має у власності земельну ділянку площею 0,1921 га, дата набуття 09.06.2020 (а.с.149).
З відповіді № 3394283 від 05.10.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно видно, що позивачка не має у власності нерухомого майна (а.с.151).
Відповідно до відповідей № 3394304 і № 3394306 від 05.10.2026 з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо наявності ТЗ за параметрами власниками, то ні позивачка, ні відповідач на праві власності транспортними засобами не володіють (а.с.150,152).
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою Україною, «держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини».
Статтею 199 CК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання й у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання й у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Отже, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі й (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних права; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати таки заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).
Суд ураховує, що донька сторін, яка досягла ІНФОРМАЦІЯ_6 повноліття, продовжує навчання й у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги від батьків, які зобов`язані утримувати її до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Водночас суд ураховує і те, що відповідач звільнився з військової служби 30.08.2026 та у нього на утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей, двоє з яких є ним усиновлені. При цьому біологічний батько дітей не повинен сплачувати аліменти, якщо дитину всиновив інший чоловік, що відповідає положенням ст. 232 СК України та постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 522/5039/21.
Отже, враховуючи фактичні обставини справи, а також положення ст. 141 СК України щодо рівності обов`язків батьків щодо своєї дитини, вимоги ст. 182 СК України, можливість відповідача надавати матеріальну допомогу доньці (так як він є працездатним і може влаштуватися на офіційну роботу після звільнення з військової служби, має неофіційні заробітки, про що ним безпосередньо зазначено у своїх письмових поясненнях, та ним не надано суду доказів, що він перебуває у пошуках офіційної роботи, у тому числі про перебування ним на обліку в центрі зайнятості, і не надано жодних доказів про свою хворобу чи хворобу членів своєї сім`ї і витрачання ним коштів на лікування), наявність у ОСОБА_2 на утриманні трьох неповнолітніх дітей, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість і доведеність позовних вимог про стягнення з відповідача щомісячно аліментів, які, на переконання суду, слід визначити у розмірі 1/7 частини із усіх його доходів (заробітку) й які будуть у достатній мірі забезпечувати необхідні витрати доньки сторін ОСОБА_13 та, на думку суду, відповідатиме інтересам повнолітньої ОСОБА_14 , покриватиме суттєву частину витрат на неї у зв`язку з продовженням навчання і не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача, а також забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб ОСОБА_14 та не порушуватиме правила щодо рівності батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання повнолітньої доньки.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Також суд уважає такою, що не підлягає задоволенню позовна вимога в частині стягнення з відповідача аліментів у розмірі щомісячно не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, оскільки мінімальний розмір аліментів на повнолітню дитину законом не встановлений та не передбачено стягнення аліментів на дітей у прожитковому мінімуму, встановленого саме для працездатних осіб.
З огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позивачка частково довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свою вимогу, яка частково знайшла своє підтвердження під час розгляду справи, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10.02.2010, у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04, § 58).
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (ч. 1 ст. 191 СК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Із приводу стягнення з відповідача на користь позивачки понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, суд зазначає наступне.
Так, статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).
Положеннями ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з учиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.
Як установлено матеріалами справи інтереси позивачки у цій справі представляє адвокат Кривка П. П., який діє на підставі договору про надання правничої допомоги № 35/25 від 02.12.2025, ордеру серії АО № 1206694 від 02.12.2025 (а.с.6,7). Згідно з квитанцією про оплату за договором про надання правничої допомоги № 35/25 від 02.12.2025 адвокатом Кривкою П. П. отримано від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги № 36/25 від 02.12.2025 кошти за надання правничих послуг у цій справі в розмірі 5 000 гривень (а.с.8).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі у справі № 205/5969/15-ц (провадження № 61-12669св23).
Отже, з приводу заявлених позивачкою до стягнення розміру понесених нею витрат на професійну правничу допомогу та керуючись наведеним вище, принципів співмірності та розумності судових витрат, ураховуючи характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачці, складність справи, ціну позову, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, часткове задоволення позову, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 гривень. У стягненні решта таких витрат у розмірі 3 500 грн слід відмовити і покласти їх на позивачку.
Як регламентує підпункт 1 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позову майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», у розмірі 1 331,20 гривень.
У цій справі позивачка за подання позову майнового характеру про стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог, що із 1 331,20 грн становить із 57,14% задоволених вимог - 760,65 гривень.
На підставі наведеного вище та керуючись статтями 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кривка Павло Павлович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка продовжує навчання, щомісячно у розмірі 1/7 (одної сьомої) частини з усіх видів його заробітку (доходів), починаючи з 02.12.2025 і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.
У задоволені решта позовних вимог відмовити.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 760 (сімсот шістдесят) грн 65 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн понесених витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні решта витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 15.10.2026.
Учасники справи:
Позивачка ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ;
Відповідач ОСОБА_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 .
Суддя В. Ю. Готра