КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 755/16778/15-ц
номер провадження: 22-ц/824/10489/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Курінського Олександра Георгійовича на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року у складі судді Марфіної Н.В., у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони шляхом заміни стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого листа, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал»,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (далі - ТОВ «Дебт Форс») звернулося до суду із заявою про заміну стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого листа, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») та товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал» (далі - ТОВ «Кампсіс Лігал»).
Заява мотивована тим, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2015 року у справі № 755/16778/15-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11192802000 у розмірі 1 263 424 грн 04 коп. На підставі цього рішення 13 квітня 2016 року видано виконавчий лист.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2019 року ПАТ «Дельта Банк» замінено його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»).
07 лютого 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» (далі - ТОВ «Кампсіс Фінанс») укладено договір відступлення права вимоги № 07-02/23, за яким до ТОВ «Кампсіс Фінанс» перейшло, зокрема, право вимоги за кредитним договором № 11192802000. Надалі 24 травня 2023 року ТОВ «Кампсіс Фінанс» відступило це право вимоги ТОВ «Дебт Форс» на підставі договору № 24-05/23.
29 жовтня 2019 року державний виконавець у виконавчому провадженні № 51608500 прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Заявник зазначав, що виконавчий лист разом із копією постанови стягувачу не надходив. За даними інформації про виконавчі провадження, відкриті виконавчі провадження щодо виконання виконавчого листа у справі № 755/16778/15-ц відсутні, оригінал виконавчого листа у ТОВ «Дебт Форс» також відсутній.
Посилаючись на те, що виконавчий документ не перебуває ні у стягувача, ні у державній виконавчій службі, ТОВ «Дебт Форс» вважало його втраченим. Заявник також зазначав, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не пропущений, оскільки на час запровадження воєнного стану 24 лютого 2022 року він не закінчився та відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» перерваний до припинення або скасування воєнного стану.
З урахуванням наведеного ТОВ «Дебт Форс» просило:
- замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником - ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому листі № 755/16778/15-ц, виданому 13 квітня 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 263 424 грн 04 коп.;
- видати ТОВ «Дебт Форс» дублікат виконавчого листа № 755/16778/15-ц, виданого 13 квітня 2016 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 263 424 грн 04 коп.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року заяву ТОВ «Дебт Форс» задоволено.
Замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому листі №755/16778/15-ц, виданому 13 квітня 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 263 424 грн 04 коп.
Видано ТОВ «Дебт Форс» дублікат виконавчого листа №755/16778/15-ц, виданого 13 квітня 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 263 424 грн 04 коп.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що право вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , послідовно перейшло від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Вердикт Капітал», надалі до ТОВ «Кампсіс Фінанс» а в подальшому - до ТОВ «Дебт Форс». Такий перехід підтверджено договорами відступлення права вимоги, актами приймання-передачі та витягами з реєстрів боржників. З огляду на це суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для заміни стягувача ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником - ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому листі, виданому на виконання рішення у справі № 755/16778/15-ц.
Щодо видачі дубліката виконавчого листа, то суд першої інстанції виходив із того, що виконавчий лист було повернуто ПАТ «Дельта Банк» постановою державного виконавця від 29 жовтня 2019 року, а його оригінал у розпорядженні ТОВ «Дебт Форс» відсутній. За даними автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) відкриті виконавчі провадження, у яких ОСОБА_1 є боржником, а ПАТ «Дельта Банк» або ТОВ «Вердикт Капітал» - стягувачами, відсутні. Суд також установив, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив, оскільки на час введення воєнного стану він не закінчився. Відтак, визнавши виконавчий лист утраченим, суд дійшов висновку про наявність підстав для видачі ТОВ «Дебт Форс» його дубліката.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Курінський О.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Дебт Форс» про заміну стягувача його правонаступником і видачу дубліката виконавчого листа - відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що з тексту оскаржуваної ухвали неможливо однозначно встановити юридичну особу, яка набула право вимоги від ТОВ «Вердикт Капітал» та відступила його ТОВ «Дебт Форс», оскільки суд послався на різних суб`єктів - ТОВ «Кампсіс Фінанс» і ТОВ «Кампсіс Лігал». На думку представника, суд не усунув зазначеної суперечності, не навів мотивів щодо ототожнення різних юридичних осіб та не встановив безперервності переходу права вимоги. З огляду на це висновок суду про доведеність правонаступництва є передчасним.
Представник ОСОБА_1 посилається на недоведеність втрати виконавчого листа. Зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 листопада 2024 року у справі № 186/871/14-ц, дублікат виконавчого документа видається виключно замість втраченого оригіналу; оригінал вважається втраченим у разі його загублення, викрадення, знищення або істотного пошкодження, що унеможливлює виконання.
На думку представника, суд першої інстанції дійшовши висновку про втрату виконавчого листа, обмежився встановленням його відсутності у заявника та відсутності відкритих виконавчих проваджень. При цьому суд не встановив обставин, за яких виконавчий лист вибув із володіння попереднього стягувача; чи був він фактично отриманий після повернення органом державної виконавчої служби; де перебував після повернення; чи передавався під час укладення договорів відступлення права вимоги.
Зазначає, що право вимоги неодноразово відступалося між різними юридичними особами: від первісного кредитора до ТОВ «Вердикт Капітал», надалі до ТОВ «Кампсіс Фінанс» або ТОВ «Кампсіс Лігал», а згодом - до ТОВ «Дебт Форс». Відтак сама лише відсутність виконавчого документа у кінцевого набувача права вимоги не виключає його перебування у володінні одного з попередніх кредиторів.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Дебт Форс» зазначає, що до заяви про заміну сторони ним надано підтверджуючі договори та відповідні реєстри із переліком кредитних договорів і боржників, право вимоги до яких перейшло до ТОВ «Дебт Форс», зокрема щодо кредитного договору ОСОБА_1 . Також зазначає, що на момент переходу права вимоги заборгованість за цим кредитним договором існувала та була передана ТОВ «Дебт Форс» як новому кредитору. Посилається на висновки Верховного Суду про те, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором факторингу є правонаступництвом, а правонаступник кредитора має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Зазначає, що заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги можлива як за наявності відкритого виконавчого провадження, так і за його відсутності. Щодо виконавчого листа ТОВ «Дебт Форс» зазначає, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 квітня 2016 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнуто 1 263 424 грн 04 коп., а виконавчий лист було повернуто стягувачу ПАТ «Дельта Банк» постановою державного виконавця від 29 жовтня 2019 року. За загальним правилом строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання мав сплинути 29 жовтня 2022 року. Водночас на 24 лютого 2022 року цей строк не закінчився. ТОВ «Дебт Форс» посилається на положення розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», за якими на період дії воєнного стану визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. З огляду на це товариство вважає, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив. ТОВ «Дебт Форс» стверджує, що оригінал виконавчого листа в його розпорядженні відсутній. Також зазначає, що за даними АСВП відсутні відкриті виконавчі провадження, у яких ОСОБА_1 є боржником, а ПАТ «Дельта Банк» або ТОВ «Вердикт Капітал» - стягувачами. Посилаючись на підпункт 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України та постанови Верховного Суду, ТОВ «Дебт Форс» зазначило, що єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа є його втрата, а відсутність виконавчого документа у стягувача та органі державної виконавчої служби, на думку товариства, свідчить про його втрату. Зазначає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання. ТОВ «Дебт Форс» вважає, що доводи боржника мають наслідком перешкоджання виконанню судового рішення, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Лігал», не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Учасники справи повідомлені судом апеляційної інстанції про судове засідання, призначене на 06 жовтня 2026 року на 12 год 00 хв., завчасно, в установленому законом порядку, проте у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Курінський О.Г., ТОВ «Дебт Форс» ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Лігал» отримали судові повістки про виклик до суду на 06 жовтня 2026 року на 12 год 00 хв. до своїх електронних кабінетів через підсистему «Електронний суд» 03 вересня 2026 року, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.238, 239-243, т.1).
Також ОСОБА_1 особисто повідомлявся судом шляхом направлення судової повістки на наявну в матеріалах справи адресу його місця проживання ( АДРЕСА_1 ;). 21 вересня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду повернувся конверт із судовою повісткою, направленою на його поштову адресу, з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.238-244-245, т.1).
Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку (пункт 1); день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи (пункт 2); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3).
За таких обставин, учасники справи вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи.
Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
У відповідності до ч.1 ст.55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Аналіз наведених норм права вказує на те, що у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.
Тобто процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям. Підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.
У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України саме за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16 (провадження №11-771ас18) та Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).
Відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц Верховний Суд виснував, що тлумачення ч.1 ст.512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК); б) дарування (частина друга статті 718 ЦК); в) факторингу (глава 73 ЦК).
Відповідно до змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями ч.1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до приписів ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За змістом положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2015 року у справі №755/16778/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 263 424 грн 04 коп.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2019 року замінено стягувача за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року у справі № 755/16778/15-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №111928902000 від 09 листопада 2018 року в сумі 1 263 424 грн 04 коп. та на користь держави судові витрати у справі у вигляді судового збору в сумі 3 654 грн 00 коп., а саме, стягувача ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Вердикт Капітал».
Установлено, що 07 лютого 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» укладений договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №07-02/23.
Того ж дня, 07 лютого 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс» підписали Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором №07-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 07 лютого 2023 року.
Згідно Витягу з реєстру боржників до договору №07-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 07 лютого 2023 року, підписаного представниками ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс», відступлено вимоги, зокрема за кредитним договором 11192802000, позичальник: ОСОБА_1
24 травня 2023 року між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс» укладений договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №24-05/23.
Того ж дня, 24 травня 2023 року ТОВ «Кампсіс Лігал» та ТОВ «Дебт Форс» підписали Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором №24-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 24 травня 2023 року.
У відповідності до Витягу з реєстру боржників до договору №24-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 24 травня 2023 року, підписаного представниками ТОВ «Кампсіс Лігал» та ТОВ «Дебт Форс», відступлено вимоги, зокрема за кредитним договором 11192802000, позичальник ОСОБА_1 .
Відповідно до платіжної інструкції від 25 жовтня 2023 року ТОВ «Дебт Форс» сплатило на користь ТОВ «Кампсіс Лігал» грошові кошти за договором №24-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 02 травня 2023 року.
Зі змісту долучених до заяви документів та матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор ПАТ «Дельта Банк» відступив право своєї вимоги до ОСОБА_1 - ТОВ «Вердикт Капітал». В подальшому ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право своєї вимоги до ОСОБА_1 - ТОВ «Капсіс Фінанс»/«Кампсіс Лігал». Далі ТОВ «Капсіс Фінанс»/«Кампсіс Лігал» відступило право своєї вимоги до ОСОБА_1 - ТОВ «Дебт Форс».
Ураховуючи викладене, обґрунтованими та законними є вимоги представника ТОВ «Дебт Форс» щодо заміни стягувача у виконавчому листі, виданого у справі №755/16778/15-ц.
Отже, установивши, що право вимоги за кредитним договором послідовно перейшло від первісного кредитора до ТОВ «Дебт Форс», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для заміни стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому листі, виданому на виконання рішення у справі № 755/16778/15-ц.
Підпунктом 17.4) пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Згідно із ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
За змістом положень Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що виконавчий лист № 755/16778/15-ц, виданий 13 квітня 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в сумі 1 263 424 грн 04 коп., постановою державного виконавця від 29 жовтня 2019 року був повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на дату повернення виконавчого документа строк для його повторного пред`явлення до виконання за загальним правилом мав сплинути 29 жовтня 2022 року. Водночас станом на день уведення в Україні воєнного стану (24 лютого 2022 року) цей строк не закінчився. Відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки воєнний стан триває, підстав вважати строк пред`явлення виконавчого листа пропущеним немає. Тому колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що оригінал виконавчого листа у розпорядженні ТОВ «Дебт Форс» відсутній. За відомостями АСВП відкриті виконавчі провадження, у яких ОСОБА_1 є боржником, а ПАТ «Дельта Банк» або ТОВ «Вердикт Капітал» - стягувачами, відсутні. За таких обставин ТОВ «Дебт Форс» має право звернутися із заявою про видачу дубліката виконавчого листа.
У пунктах 53 - 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) вказано, що: аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа, вважається поданою у межах установленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви».
Отже, з огляду на відсутність виконавчого документа як у ТОВ «Дебт Форс», так і в органу державної виконавчої служби, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про втрату оригіналу виконавчого листа, а відтак наявні передбачені законом підстави для видачі ТОВ «Дебт Форс» його дубліката.
Що стосується доводів апеляційної скарги про недоведеність втрати виконавчого листа, то колегія суддів враховує, що виконавчий лист був повернутий стягувачу ще 29 жовтня 2019 року, проте на час розгляду заяви він був відсутній як у ТОВ «Дебт Форс» - правонаступника стягувача, так і в органу державної виконавчої служби. За відомостями АСВП відкриті виконавчі провадження щодо виконання цього виконавчого листа також відсутні.
Сукупність зазначених обставин відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України свідчить про втрату оригіналу виконавчого листа. Представник ОСОБА_1 не навів конкретних обставин та не подав доказів на підтвердження того, що виконавчий документ перебуває у володінні іншої особи, пред`явлений до виконання або був виконаний.
Посилання на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 186/871/14-ц, згідно з якими дублікат виконавчого документа видається замість утраченого оригіналу, не спростовує правильності висновку суду першої інстанції, оскільки факт втрати оригіналу в цьому випадку підтверджується відсутністю виконавчого документа у стягувача та органу виконавчої служби.
Протилежний підхід безпідставно позбавляв би стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, що набрало законної сили, та суперечив би конституційній засаді обов`язковості судового рішення, закріпленій у ст.129-1 Конституції України.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до незгоди із ухвалою суду першої інстанції, яка є законною та обгрунтованою, а тому не можуть бути підставою для її скасування.
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява №18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення ЄСПЛ у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], §41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, ухвала судді першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки судді першої інстанції є обґрунтованими, передбачених законом підстав для її скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Датою постанови апеляційного суду є дата складення повного її тексту, оскільки справа розглянута за відсутності учасників справи без проголошення скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частин) та в цьому випадку підлягають застосуванню положення другого речення ч.5 ст.268 ЦПК України, якою передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Курінського Олександра Георгійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: