ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 р. Справа № 480/5356/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2026, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, м. Суми, повний текст складено 15.07.26 у справі № 480/5356/25
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області
до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"
про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Сумській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Сумській області) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (далі - відповідач, АТ «Сумський завод «Насосенергомаш»), в якій просить суд:
- стягнути з АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» за рахунок коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих цього платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та готівки, що належить цьому платнику податків, податковий борг з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 22120396,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент звернення до суду з цим позовом за відповідачем обліковується заборгованість з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 22120396,00 грн, яка виникла в результаті несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки. З метою погашення боргу відповідачу виставлена податкова вимога, проте сума боргу залишилась несплаченою.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (пл. Привокзальна, 1,м. Суми,Сумська область,40011, код ЄДРПОУ 05785448) за рахунок коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих цього платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та готівки, що належить цьому платнику податків, податковий борг з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 22 120 396,00 грн (двадцять два мільйони сто двадцять тисяч триста дев`яносто шість гривень 00 коп) (отримувач ГУК Сум.обл./Сумська МТГ/11020500 на р/р UА238999980333159314000018540, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 у справі № 480/5356/25, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ГУ ДПС у Сумській області до АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, не надано належної оцінки доказам, наданим відповідачем до суду першої інстанції, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права під час ухвалення рішення, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Зазначає, що основним запереченням відповідача щодо позовних вимог було те, що позивач обрав спосіб захисту, для якого законом визначено спеціальний порядок та/або обрав неефективний (передчасний) спосіб захисту за наявності альтернативного ефективного способу захисту. Вказує, що позивач на даний час здійснює встановлені податковим законодавством заходи щодо погашення податкового боргу, та, керуючись пунктом 87.5 статті 87 ПК України, позивач визначив дебіторську заборгованість наявну у відповідача, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу, який є підставою позовних вимог у цій справі, направивши відповідачу відповідне повідомлення. Зауважує, що відповідач ні на момент звернення із позовом, ні на дату прийняття рішення судом першої інстанції не відмовив позивачу у задоволенні його повідомлення та в укладенні договору про переведення права вимоги дебіторської заборгованості на позивача. Крім того, позивач звернувся до суду із позовом про зобов`язання відповідача укласти з позивачем договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості на позивача, що розглядається Сумським окружним адміністративним судом у межах справи №480/7522/25.
Вважає, що рішення суду першої інстанції прямо створює ризик подвійного стягнення та порушення балансу інтересів. Задоволення обох вимог одночасно створює ситуацію, коли податковий орган отримує право примусово стягувати кошти з рахунків платника і паралельно набуває права вимоги до його дебітора на ту саму суму боргу. Це прямо суперечить суті податкового зобов`язання, яке полягає в одноразовому та повному виконанні обов`язку зі сплати податку.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Зазначив, що п.87.5 ст.87 ПК України не передбачає жодних спеціальних процедур погашення податкового боргу, а лише визначає заходи щодо погашення податкового боргу, зазначені в даній статті Кодексу, та джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків, якщо інші здійснені заходи щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привели до повного погашення суми податкового боргу. ГУ ДПС у Сумській області у порядку, визначеному нормами ПК України, вчиняються всі дії, спрямовані на погашення податкового боргу відповідача (станом на 12.06.2025 податковий борг становив 30 763 256,80 грн). Наголошує, що на момент подання даного відзиву на апеляційну скаргу договору про переведення права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на контролюючий орган не підписано (не укладено), а факт перебування його вже значний час на розгляді у відповідача не свідчить про те, що позивачем вже вжиті заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, та які б не давали право звертатись до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідач знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Сумській області.
Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Сумській області від 14.05.2024 №277/35002302 відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 22 120 400,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями -17 696 320,00 грн, за штрафними санкціями - 4 424 080,00 грн (т.1 а.с. 15-19).
Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено відповідачем до суду.
Рішенням Сумського окружного адміністративного від 15.11.2024 у справі №480/7139/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 та постановою Верховного Суду від 05.11.2025, відмовлено у задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.05.2024 №277/35002302 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 16943996 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 4235999 грн (т.1 а.с.23-26, 112-126).
У відповідності до ст. 59 ПК України, контролюючим органом направлялась на адресу відповідача податкова вимога форми "Ю" від 29.01.2024 № 0[телефон приховано]-3500 про сплату податкового боргу, який станом на 24.01.2024 становив 9 091 319,65 грн (т.1 а.с. 8), яка отримана представником відповідача 01.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до справи (т.1 а.с. 8 зворотній бік).
Станом на 31.05.2025 за даними інтегрованої картки платника податків за відповідачем обліковується податковий борг з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 22 120 396,00 грн (заборгованість на підставі податкового повідомлення - рішення від 14.05.2024 №277/35002302 в сумі 22 120 400,00 грн, з урахуванням наявної переплати 4 гривні) (т.1 а.с. 6-7).
ГУ ДПС у Сумській області направлено до відповідача лист від 17.06.2025, в якому просив у найкоротший термін повідомити Головне управління ДПС у Сумській області про намір укладення договору про переведення права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на контролюючий орган. До даного листа було додано повідомлення про визначення джерелом погашення податкового боргу дебіторської заборгованості платника податків (т.1 а.с. 46-47).
Листом від 26.06.2025 відповідач повідомив позивача про те, що після отримання письмової відповіді від АТ «НВКГ «ЗОРЯ»-«МАШПРОЕКТ» щодо надання письмового дозволу на укладення договору часткового відступлення права вимоги по договору від 19.04.2019 № 4595, АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» в найкоротший строк повідомить Головне управління ДПС у Сумській області (а.с. 48).
У подальшому позивачем було направлено до відповідача лист від 07.07.2025, в якому просив надати пропозиції чи зауваження до проекту договору або надіслати підписані 2 примірники договору до Головного управління ДПС у Сумській області протягом місяця з дня отримання договору. До зазначено листа було додано проект договору (а.с. 51).
Листом від 06.08.2025 відповідач запропонував позивачу відкласти питання підписання договору про переведення права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на контролюючий орган до моменту отримання відповіді від АТ "НВКГ "ЗОРЯ"-"МАШПРОЕКТ" на лист від 25.06.2025 № 26-07/00914 та прийняття судами рішень по справах № 480/8296/24 та № 480/7139/24 (а.с. 84).
У відповідності до ст. 59 ПК України, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми "Ю" від 29.01.2024 № 0[телефон приховано]-3500 (а.с. 8), яка отримана представником відповідача 01.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до справи (а.с. 8 (зворотній бік).
У зв`язку з несплатою відповідачем узгодженого грошового зобов`язання, яке має статус податкового боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом на виконання наданих ПК України повноважень.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що податковий борг відповідача виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 14.05.2024 №277/35002302, яке є узгодженим за результатами судового оскарження. Оскільки відповідач, у встановлені законодавством строки, не сплатив податковий борг в повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для його стягнення.
Щодо посилання відповідача на одночасне вчинення спеціальної процедури погашення податкового боргу шляхом визначення джерелом погашення податкового боргу дебіторської заборгованості платника податків, суд зазначив, що така процедура не впливає на розгляд даної справи та не позбавляє податковий орган права на звернення до суду з позовною заявою про стягнення податкового боргу.
Щодо посилання відповідача на те, що податкова вимога від 29.01.2024, яка додана до позову стосується іншого податкового законодавства та податкового боргу, суд зазначив, що п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не передбачено повторне направлення податкової вимоги у випадку, якщо з моменту направлення податкової вимоги податковий борг, визначений в ній, не погашено у повному обсязі з урахуванням боргу, який виник після її направлення.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 14.1.39 ПК України (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, вважається податковим боргом.
Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний з несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.
Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку і сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
У силу п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).
Підпункт 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначає право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Податковий борг, про стягнення якого заявлено позивачем у цій справі, виник внаслідок несплати відповідачем грошового зобов`язання, визначеного відповідно до податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС у Сумській області від 14.05.2024 №277/35002302, за результатами судового оскарження.
Так, рішенням Сумського окружного адміністративного від 15.11.2024 у справі №480/7139/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 та постановою Верховного Суду від 05.11.2025, відмовлено у задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.05.2024 №277/35002302 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 16943996 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 4235999 грн.
Відповідно до підпунктів 54.3.2 та 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:
54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
За змістом пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пункт 57.3 статті 57 ПК України передбачає, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Враховуючи вищенаведені положення чинного податкового законодавства, можна дійти висновку, що сума грошового зобов`язання податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 22 120 396,00 грн, визначена податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Сумській області від 14.05.2024 №277/35002302 (з урахуванням переплати в розмірі 4 гривні), є податковим боргом відповідача, доказів сплати якого протягом граничних строків, установлених ПК України, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що контролюючий орган у відповідності до ст. 59 ПК України направив на адресу відповідача податкову вимогу форми "Ю" від 29.01.2024 № 0[телефон приховано]-3500 про сплату податкового боргу, який станом на 24.01.2024 становив 9 091 319,65 грн, яка отримана представником відповідача 01.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до справи, та не заперечується відповідачем.
З часу формування названої вимоги податковий борг відповідача не переривався, що сторонами також не заперечується.
Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.4 ст.95 ПК України визначено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, враховуючи вжиття контролюючим органом заходів, передбачених статтею 59 ПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову та стягнення з відповідача спірної суми податкової заборгованості.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними посилання відповідача на те, що одночасне здійснення позивачем спеціальної процедури щодо погашення податкового боргу за рахунок дебіторської заборгованості платника податків та стягнення податкового боргу в судовому порядку призводить до подвійного стягнення.
Так, за змістом п.87.1, п.87.2 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до п. 87.5 ст. 87 ПК України у разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або у разі недостатності у платника коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків.
Контролюючий орган укладає з платником податків договір щодо переведення права вимоги такої дебіторської заборгованості. Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, про що зазначається в договорі між платником податків і контролюючим органом, та повинна бути відповідним чином розкрита в примітках до фінансової звітності.
Податковий борг продовжує обліковуватися за платником податків, у якого він виник, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Контролюючий орган повідомляє платнику податків про таке надходження в п`ятиденний строк з дня отримання відповідного документа.
У разі відмови платника податків, що має податковий борг, від укладення з контролюючим органом договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості такий контролюючий орган звертається до суду щодо зобов`язання платника податків укласти зазначений договір.
Аналіз наведених норм чинного податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що ПК України передбачає можливість визначення дебіторської заборгованості платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків, лише у випадку, якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або у разі недостатності у платника коштів для погашення податкового боргу.
Такий висновок безпосередньо випливає зі змісту пункту 87.5 статті 87 ПК України, який визначає умови використання контролюючим органом дебіторської заборгованості платника податків як джерела погашення податкового боргу останнього.
Черговість застосування зазначених заходів полягає у пріоритетності погашення податкового боргу за рахунок коштів платника податків, а за їх недостатності або неповного погашення боргу - у можливості використання дебіторської заборгованості як джерела його погашення.
Наведений підхід корелюється з висновками, викладеними Верховним Судом в постанові від 13.05.2026 у справі № 160/2411/25, предметом спору у якій було стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у якій Верховний Суд звернув увагу на ту обставину, що саме вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів в порядку, передбаченому пунктом 95.5 статті 95 ПК України, за умови дотримання всіх вимог щодо його застосування є належним виконанням вимог пункту 87.5 статті 87 ПК України, яке надає йому право на визнання дебіторської заборгованості платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків.
Отже, вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів в порядку, передбаченому пунктом 95.5 статті 95 ПК України, у тому числі в судовому порядку, є передумовою застосування вимог пункту 87.5 статті 87 ПК України, а тому сам факт здійснення процедури погашення податкового боргу за рахунок дебіторської заборгованості не може бути самостійною підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення податкового боргу.
Також правильним є висновок суду першої інстанції про те, що податкове законодавство не передбачає необхідності повторного направлення податкової вимоги платнику податків у випадку, якщо з моменту направлення податкової вимоги податковий борг такого платника податків не погашено у повному обсязі, у тому числі і з урахуванням податкового боргу, який виник після її направлення, незалежно від виду податку, оскільки такі його висновки ґрунтуються на правильному застосуванні положень ст.59 ПК України.
При цьому, посилання відповідача на постанови Верховного Суду у справах №160/7090/22 та №560/1092/23 є нерелевантними з огляду на відмінності в обставинах справи.
Так, у справі №160/7090/22 спірним було питання щодо звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство або його майно, у якій Верховний Суд визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову контролюючого органу з огляду на те, що судами попередніх інстанцій не встановлювались обставини справи щодо здійснення контролюючим органом заходів, направлених на визначення дебіторської заборгованості платника податків, як додаткового джерела погашення податкового боргу комунального підприємства.
У справі № 560/1092/23 Верховний Суд вказав на обов`язок судів першої інстанції під час розгляду цієї справи дослідити доводи позивача щодо отримання відповідачем податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, та податкових вимог, з огляду на наявність у платника податків обов`язку повідомити податковий орган про місце знаходження (перебування).
Водночас, колегія суддів, враховує, що Велика Палата Верховного Суду висловила та послідовно застосовує правову позицію, за змістом якої повноваження органів влади є законодавчо визначеними, а суд діє згідно з презумпцією «Jura novit curia» («Суд знає закони»). Велика Палата Верховного Суду, зокрема зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункти 84, 86 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17), а також, що неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц).
З урахуванням наведеного, дотримуючись принципу офіційного з`ясування обставин справи, визначеного ст.9 КАС України, колегія суддів зазначає, що, задовольняючи позов шляхом стягнення з відповідача податкового боргу борг з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 22 120 396,00 грн, у тому числі, з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до абзацу 7 пункту 87.1 статті 87 ПК України не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Отже, з огляду на те, що податковий борг, про стягнення якого просить позивач, виник з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, такий податковий борг не може бути погашений за рахунок коштів на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а тому в цій частині підстави для задоволення позову відсутні, чого суд першої інстанції не врахував.
За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (пл. Привокзальна, 1, м. Суми, Сумська область, 40011, код ЄДРПОУ 05785448) за рахунок коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих цього платника податків, та готівки, що належить цьому платнику податків, податковий борг з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 22 120 396,00 грн (двадцять два мільйони сто двадцять тисяч триста дев`яносто шість гривень 00 коп) (отримувач ГУК Сум.обл./Сумська МТГ/11020500 на р/р UА238999980333159314000018540, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України).
В іншій частині позовні вимоги є безпідставними та такими, що суперечать положенням чинного податкового законодавства, а отже не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 у справі № 480/5356/25 прийнято з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 у справі № 480/5356/25 скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Головного управління ДПС у Сумській областізадовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (пл. Привокзальна, 1, м. Суми, Сумська область, 40011, код ЄДРПОУ 05785448) за рахунок коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих цього платника податків, та готівки, що належить цьому платнику податків, податковий борг з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 22 120 396,00 грн (двадцять два мільйони сто двадцять тисяч триста дев`яносто шість гривень 00 коп) (отримувач ГУК Сум.обл./Сумська МТГ/11020500 на р/р UА238999980333159314000018540, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України).
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 15.10.2026 року