ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 р. Справа № 440/7191/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської обласної прокуратури на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі №440/7191/26
за позовом Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_1
до Полтавської міської ради
треті особи Міністерство культури України , Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського , Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації
про визнання протиправним та нечинним рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури Єрохін Роман Олександрович звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову до Полтавської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Міністерство культури України, Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського, в якій просив суд у порядку ст.ст. 150-154 КАС України забезпечити позов, шляхом зупинення дії рішення Полтавської міської ради від 31.10.2025 «Про затвердження Детального плану території на перехресті вулиці Небесної Сотні та Воскресенського узвозу» та заборонити Полтавській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію положень Детального плану території на перехресті вулиці Небесної Сотні та Воскресенського узвозу, затвердженого рішенням Полтавської міської ради від 31.10.2025.
Ухвалою до Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 заяву залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що позов прокурора про визнання протиправним та нечинним рішення Полтавської міської ради від 31.10.2025, яким затверджено «Детальний план території на перехресті вулиці Небесної Сотні та Воскресенського узвозу», мотивований порушення норм містобудівного та земельного законодавства під час ухвалення спірного рішення. Детальним планом передбачено, що земельна ділянка площею 0,2077 га формується для функціонування об`єкту нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:15:010:0074 та перебуває у приватній власності ОСОБА_2 (хоча далі по тексту Детального плану слідує, що за згодою власника зазначена будівля підлягає демонтажу з метою реалізації намірів щодо будівництва мультифункціонального центру). Детальним планом передбачено такі етапи формування ділянки: реєстрація земельної ділянки площею 0,1607 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:15:010:0074 площею 0,0472 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з новоствореною ділянкою площею 0,1607 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в загальну площу 0,2079 га. Таким чином, метою формування земельної ділянки є збільшення площі для обслуговування об`єкта нерухомого майна (59 кв. м) до 2077 кв. м в історичному ареалі міста Полтави. Також зазначає, що після ухвалення оскаржуваного рішення Полтавської міської ради від 31.10.2025, активно відбувається реалізація положень Детального плану, наступним етапом якого є об`єднання земельних ділянок [номер приховано]:15:010:0532 та [номер приховано]:15:010:0074 (які вже мають цільове призначення - для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку). У той же час, Полтавський окружний адміністративний суд, відмовляючи в забезпеченні позову, не надав оцінки зазначеним фактам фактичної реалізації положень Детального плану, а лише вказав, що саме Полтавською міською радою не вчинено дій на реалізацію власного рішення без конкретизації, які саме дії могла вчинити міська рада.
Полтавська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності судового рішення та просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Третя особа - ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності судового рішення та просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Залишаючи без задоволення заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що наразі відбувається реалізація положень Детального плану, з огляду на що суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви прокурора від 17.06.2026 про забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
З адміністративного позову, поданого першим заступником керівника Полтавської обласної прокуратури Єрохіним Р.О., вбачається, що його предметом є визнання протиправним та нечинним рішення Полтавської міської ради від 31.10.2025, яким затверджено "Детальний план території на перехресті вулиці Небесної Сотні та Воскресенського узвозу"; скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:15:010:0532 з одночасним припиненням всіх прав на неї.
Посилання позивача на те, що формування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:15:010:0532 з подальшою передачею в користування власнику нерухомого майна, площа якого складає 2,8 відсотки від площі земельної ділянки, з метою подальшого будівництва на ділянці мультифункціонального центру, суперечитиме ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України та без вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди інтересам держави, до ухвалення рішення в адміністративній справі не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову заявник зазначає про наявність доказів, які свідчать про реалізацію положень Детального плану, внаслідок чого можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у цій справі.
Зазначає, що після ухвалення рішення Полтавської міської ради від 31.10.2025, яким затверджено Детальний план, вчинено наступні дії з метою реалізації його положень:
- 18.12.2025 за клопотанням Управління капітального будівництва Полтавського міськвиконкому на підставі Детального плану сформовано та внесено в ДЗК земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:15:010:0532 площею 0,1605 га для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку (указане підтверджується Поземельною книгою на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:15:010:0532 та інформацією з ДЗК щодо зазначеної ділянки, сформованою за допомогою геоінформаційної бази Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру). Зазначену ділянку відповідно до проектного рішення Детального плану сформовано для подальшого об`єднання з земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:15:010:0074 площею 0,0472 га. Відповідно до даних Державного земельного кадастру, на всю площу земельної ділянки встановлено обмеження: територія пам`ятки культурної спадщини, зона охорони пам`ятки культурної спадщини, охоронна зона пам`ятки культурної спадщини, зона охорони археологічного культурного шару, історичний ареал населеного пункту, охоронювана археологічна територія;
- 22.12.2025 за заявою Управління капітального будівництва змінено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:15:010:0074 (указане підтверджується відповідною заявою та Поземельною книгою на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:15:010:0074, сформованою за допомогою геоінформаційної бази Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру);
- 30.01.2026 ОСОБА_2 звернулася до Полтавської міської ради щодо укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:15:010:0074 зі зміненим цільовим призначенням для подальшого об`єднання із земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:15:010:0074. На час звернення до суду зазначене клопотання Полтавською міською радою не розглянуто.
З огляду на це, як на думку заявника, після ухвалення оскаржуваного рішення Полтавської міської ради від 31.10.2025 активно відбувається реалізація положень Детального плану, наступним етапом якого є об`єднання земельних ділянок [номер приховано]:15:010:0532 та [номер приховано]:15:010:0074 (які вже мають цільове призначення - для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку). Оскільки розгляд справи не зупиняє дію рішення Полтавської міської ради про затвердження Детального плану, реалізація його положень дозволить сформувати передбачену Детальним планом земельну ділянку для будівництва мультифункціонального центру та розпочати будівництво, яке може безповоротно пошкодити будівлю пам`ятки національного значення та призвести до спотворення вигляду історичного ареалу міста Полтави.
Зазначає, що на даний час не існує жодних перешкод для подальшої реалізації положень Детального плану в частині формування земельної ділянки площею 0,2077 га - землі житлової та громадської забудови: для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку (КВЦПЗ - 03.10), з подальшою передачею її в користування ОСОБА_2 та отримання нею містобудівних умов та обмежень для забудови земель історико-культурного призначення.
Як вбачається з матеріалів справи, що заявник, наводячи в якості доказів реалізації положень рішення Полтавської міської ради від 31.10.2025 перелік фактів, з яким пов`язуються підстави для забезпечення позову у цій справі, прокурор не повідомляє суду про наявність нових обставин, які виникли після винесення судом першої інстанції ухвали від 05.06.2026, тоді як події 18.12.2025 щодо формування та внесення до ДЗК земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:15:010:0532, за словами самого ж заявника, ініційовані за клопотанням Управління капітального будівництва Полтавського міськвиконкому, 22.12.2025 - щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:15:010:0074 так само ініційовані за заявою Управління капітального будівництва, а 30.01.2026 ОСОБА_2 лише звернулася до Полтавської міської ради щодо укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:15:010:0074 зі зміненим цільовим призначенням для подальшого об`єднання із земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:15:010:0074 і результати розгляду зазначеного клопотання Полтавською міською радою сторонами не долучено до матеріалів справи.
Крім того, як вбачається з відповіді Міністерства культури України слідує, що за результатами опрацювання електронної системи документообігу та матеріалів встановлено, що наказом Міністерства культури і туризму України від 30.12.2010 № 1328/0/16-10 затверджено зони охорони пам`ятки архітектури та містобудування національного значення «Будинок земства» (охоронний № 160034). Водночас Історико-архітектурний опорний план м. Полтави, затверджений наказом МКІП від 06.07.2026 № 570, не містить положень щодо визначення або затвердження нових меж та режимів використання зон охорони зазначеної пам`ятки, які б замінювали межі та режими, затверджені наказом Міністерства культури і туризму України від 30.12.2010 № 1328/0/16-10. Таким чином, станом на 31.10.2025 у Мінкульті відсутні відомості про скасування, визнання нечинним або заміну наказу Міністерства культури і туризму України від 30.12.2010 № 1328/0/16-10 іншим рішенням у частині затверджених ним меж та режимів використання зон охорони пам`ятки архітектури та містобудування національного значення «Будинок земства».
З матеріалів справи судом не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди інтересам держави або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.
Суд враховує, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують інтереси держави, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення інтересів держави підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Однак, такі доводи заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. При цьому, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі № 826/13306/18.
В цьому контексті слід враховувати і те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви порушено норми процесуального права, підстави для скасування судового рішення відсутні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 по справі №440/7191/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк