УХВАЛА
15 жовтня 2026 р. Справа № 520/14063/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши заяву Головного управління ДПС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків у справі або відстрочення сплати судового збору за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 року по справі № 520/14063/26
за позовом Приватного підприємства "Глазго-08"
до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення комісії, зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 по справі № 520/14063/26 задоволено адміністративний позов Приватного підприємства "Глазго-08" до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії, зобов`язання вчинити певні дії.
До Другого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга від Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 по справі № 520/14063/26.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2026 зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків.
09.10.2026 від апелянта через систему "Електронний суд" надійшла заява про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування зазначеної заяви скаржник зазначає, що на цей час на рахунку контролюючого органу відсутні кошти для сплати судового збору, що ускладнює реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення. Посилаючись на ч.1 ст. 133 КАС України, з метою забезпечення права на судовий захист та недопущення обмеження права на апеляційне оскарження, апелянт просить продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
На підтвердження викладених обставин апелянтом надано довідки щодо кошторисних видатків за КЕКВ 2800.
Таким чином, апелянт обґрунтовує неможливість своєчасної сплати судового збору відсутністю відповідних коштів та просить суд врахувати наведені обставини під час вирішення питання щодо продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору.
Колегія суддів, розглянувши заяву Головного управління ДПС у Харківській області, вважає її такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Згідно з ч.ч. 2, 6 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Аналіз наведеної вище норми свідчить про те, що за заявою учасника або з ініціативи суду може бути продовжений тільки строк, який встановлений саме судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою, а не процесуальний строк, який встановлюється законом.
Тобто, у випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого КАС України, суд не наділений повноваженнями продовжити такий строк понад встановлений процесуальним законом строк.
Так, у частині другій статті 169 КАС України імперативно закріплений процесуальний строк на усунення недоліків заяви (скарги), який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви (скарги) без руху.
При цьому, зазначений строк є строком, встановленим законом, відповідно не може бути продовженим судом у відповідності до частини другої статті 121 КАС України, оскільки його максимальна (гранична) межа визначена Законом - КАС України. Втім, суд може поновити цей строк за заявою учасника, якщо суд визнає причини його пропуску поважними. Строк, встановлений законом, не може бути поновлений судом з власної ініціативи.
Отже, наданий судом в ухвалі від 28.09.2026 про залишення апеляційної скарги без руху максимальний десятиденний строк на усунення недоліків не може бути продовжений, що, відповідно, унеможливлює задоволення заяви про продовження строку на усунення недоліків.
Подібну позицію щодо застосування норм процесуального права в частині можливості продовження судом строку, який встановлений законом , викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду у справі № 910/7746/20 від 07.04.2025 року.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги на доволі великий строк може призвести до затягнення строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у даній справі, та відповідно призведе до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу - заявника апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Вимогами статті 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на момент вирішення клопотання щодо відстрочення сплати судового збору), встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Враховуючи наведене, беручи до уваги суб`єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, апелянт не є суб`єктом, на якого в даному випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 19.09.2022 року по справі №200/11087/20-а, від 19.09.2022 року по справі №280/8691/20, котрі відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Крім того, суд звертає увагу скаржника на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 відступивши від своїх попередніх позицій, наголосила, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України "Про судовий збір" конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення/відстрочення сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Колегія суддів зазначає, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною для відстрочення сплати судового збору.
На думку суду, якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то відсутність фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України "Про судовий збір" та/або КАС України не внесено та не змінено порядок сплати судового збору.
Суд звертає увагу на те, що, держава має дотримуватися принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.
Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору.
Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо відсутності коштів за кодом економічної класифікації видатків 2800 «Інші поточні видатки» як підстави для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Надані довідки про залишок коштів лише підтверджує фінансовий стан апелянта у визначений період, однак самі по собі не свідчать про існування об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливлювали виконання вимог ухвали суду від 02.10.2026. При цьому апелянтом не надано доказів вжиття всіх залежних від нього заходів, спрямованих на своєчасне отримання бюджетних асигнувань або вирішення питання щодо сплати судового збору в межах наданого судом строку.
На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку про відсутність підстав для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 118, 121, 133, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору по справі №520/14063/26 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Любчич Л.В.
Судді Спаскін О.А. Присяжнюк О.В.