Постанова № 140629953 у справі № 440/689/26 від 05.10.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 р. Справа № 440/689/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скарггами Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат», Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 440/689/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків , Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, стягнення сум бюджетного відшкодування та пені,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, ТОВ « Єристівський ГЗК») звернулось до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2), в якій просило:

визнати протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» у розмірі 30151 грн. по податковій декларації за червень 2023 року;

зобов`язати внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 30150,84 грн. по податковій декларації за червень 2023 року;

стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за червень 2023 року у розмірі 30151 грн;

стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» пеню, нараховану на суму заборгованості за період прострочення з 27.12.2025 по 23.01.2026 у розмірі 430,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 16.10.2023 №000/959/5001 та №000/960/5001 на підставі рішення суду у справі №160/16457/23, яке набрало законної сили, відповідно до пунктів 200.12, 200.15 статті 200 ПК України 22.12.2025 контролюючий орган повинен був внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ дані щодо узгоджених сум бюджетного відшкодування ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» за червень 2023 року у розмірі 30 151 грн для забезпечення доступу органу казначейської служби для проведення фактичного відшкодування. Разом з тим, невиконання цих дій призвело до неотримання позивачем належного бюджетного відшкодування у визначений законом строк.

Крім того, після спливу строків, встановлених статтею 200 ПК України для здійснення бюджетного відшкодування, має нараховуватись пеня, передбачена пунктом 200.23 статті 200 ПК України. Враховуючи, що станом на день подання цього позову узгоджена сума бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2023 у розмірі 30 150,84 грн не відшкодована позивачу, ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» вважає, що має право на стягнення пені у розмірі 430,21 грн.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат»:

визнано протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість узгодженої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат», задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 30151,00 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2023 року (від 14.07.2023 №[номер приховано]);

зобов`язано Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість узгодженої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат», задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 30151,00 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2023 року (від 14.07.2023 №[номер приховано]), датою 03.11.2025;

інші вимоги залишено без задоволення;

ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» судові витрати зі сплати судового збору 2662,40 грн.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування набула статусу узгодженої саме на підставі пункту «ґ» пункту 200.12 статті 200 ПК України із 29.10.2025 (набрання законної сили рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі №440/16457/23). У Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який знаходиться на сайті Міністерства Фінансів України, відсутня інформація щодо відшкодування позивачу суми ПДВ за результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 16.10.2023 форми «В1» №000/959/5001, на суму бюджетного відшкодування 30151,00 грн, а тому контролюючий орган допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невнесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 30151,00 грн грн, яка є узгодженою. При цьому, враховуючи забезпечення надання загального доступу до рішення суду, контролюючий орган повинен у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ внести інформацію до 03.11.2025, наступний робочий день.

Також суд першої інстанції зазначив, що станом на момент узгодження сум бюджетного відшкодування ПДВ у позивача тимчасово відсутнє право на їх отримання до моменту скасування, припинення санкцій щодо кінцевого бенефіціарного власника позивача, або його вибуття із структури корпоративної власності позивача. Отже, відсутня правова підстава для визнання таких сум бюджетною заборгованістю, внаслідок відсутності цієї правової підстави - період для обрахунку пені не розпочався.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 по справі №440/689/26 в частині задоволених вимог - скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» - відмовити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично зазначає, що контролюючий орган попри узгодженість такої суми бюджетного відшкодування, не вносить цю суму до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який відповідає за погодження контролюючим органом подальших дій щодо здійснення такого відшкодуванням. Разом з тим, внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який знаходиться на сайті Міністерства фінансів України, має незворотний характер, оскільки така процедура не передбачає призупинення (зупинення) отримання бюджетного відшкодування, а тому єдиним способом виконання відповідачем вимог Закону «Про санкції» є невнесення відповідних сум до означеного Реєстру. Скаржник зауважує, що спеціальна норма пункту 200.4-1 статті 200 ПК України позбавляє контролюючий орган діяти у інший спосіб, і саме у час коли застосовані санкції на акціонерів позивача, контролюючий орган не може відшкодувати узгоджену суму.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» також не погодилось з рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 року по справі №440/689/26 в частині незадоволених позовних вимог; ухвалити нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує, що, по-перше, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки у позові заявлялось клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, що було проігноровано судом.

По-друге, скаржник вказує, що посилання суду першої інстанції на висновки, висловлені в постанові Верховного Суду від 10.01.2024 по справі №910/268/23, не мають преюдиційного значення для даної справи та не визначають структуру власності позивача та відповідно кінцевого бенефіціарного власника.

По-третє, формулюючи висновок про те, що ОСОБА_1 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі позивача, судом враховано та проаналізовано дані Проміжного результату за шість місяців, що закінчилися 30.06.2025. Разом з тим, такий проміжний результат не може бути визнаний належним доказом щодо обставин цієї справи, оскільки стосується іншого часового проміжку; крім того, посилання на публікацію на вебсайті особи приватного права не є офіційним джерелом. До того ж, є недоведеною позиція щодо володіння ОСОБА_2 часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу "Ferrexpo PLC" або прав голосу юридичної особи у контексті змісту Проміжних результатів за шість місяців, що закінчилися 30.06.2025, оскільки з наведеної у Проміжних результатах інформації неможливо встановити розмір частки кожного з вигодонабувачів трасту The Minco Trust у статутному капіталі компанії Ferrexpo PLC, як і можливість здійснення вирішального впливу на Товариство з боку конкретної особи.

Автор скарги звертає увагу, що єдиним засновником (учасником) ТОВ «Феррекспо Сервіс» є компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ). Акціонерами компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) є компанія Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), що володіє 99,999999% акцій, та громадянин Швейцарської Конфедерації ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), який володіє 0,000001% акцій. Компанія Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) є публічною акціонерною компанією, акції якої допущені до торгів на Лондонській фондовій біржі тому, відповідно до п.8 ст. 5-1 Закону № 361-IX , обов`язки із визначення та подання інформації про кінцевого бенефіціарного власника компанії Ferrexpo PLC на неї не поширюються. Отже, причина відсутності кінцевого бенефіціарного власника у позивача є обґрунтованою та документально підтвердженою і міститься в загальному доступі.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Учасники справи не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

03.08.2026 судом отримані додаткові пояснення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в яких відповідач додатково зазначає, що звіти підприємств, які офіційно опублікована на їх сторінках, самостійно підтверджують наявність прав ОСОБА_5 на отримання доходів від таких підприємств. Зокрема, докази того, що ОСОБА_1 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» наведено у звіті незалежного аудитора за 2023 рік. З посиланням на ухвалу слідчого судді від 10.07.2024 по справі №991/5700/24 зазначає про встановлення факту того, що ОСОБА_1 є абсолютним бенефіціарним власником компанії «Fevamotinico S.a.r.l.». Також посилається на листи фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, відповідно до яких повідомлено про те, що компанії ПрАТ «Полтавський ГЗК», ТОВ «Єристівський ГЗК», ТОВ «Біланівський ГЗК», ТОВ «ФЕРРЕКСПО СЕРВІС», FERREXPO AG, FERREXPO Plc, Fevamotinico SaRL та Minco Trust належать Костянтину Жеваго та знаходяться під його контролем.

11.09.2026 на адресу суду надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат», в яких позивач зазначив, що єдиним засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррекспо Сервіс» є компанія Ferrexpo AG. Зауважує, що в Єдиному державному реєстрі зазначено інформацію про те, що кінцевий бенефіціарний власник відсутній; причина відсутності кінцевого бенефіціарного власника: Неможливо визначити КБВ через наявність у структурі власності публічної компанії, акції якої допущені до торгів на Лондонській Фондовій Біржі. Відповідно до даних Державного реєстру санкцій жодних санкцій не застосовано до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррекспо Сервіс» або Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) (як учасників позивача). З огляду на структуру власності позивача, неможливо стверджувати, що фізична особа, у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», є кінцевим бенефіціарним власником позивача, оскільки фізична особа не здійснює прямий або непрямий вирішальний вплив (контроль) на діяльність позивача.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та повістки про виклик у судове засідання, призначені на 13.07.2026, 31.08.2026, 14.09.2026, 05.10.2026, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

V. Обставини, встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» з 14.07.2008 зареєстровано у статусі юридичної особи, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис за №1584102[телефон приховано]. Основним зареєстрованим видом економічної діяльності позивача за КВЕД є 07.10 Добування залізних руд. Функції керівника юридичної особи виконує Зінченко Тарас Михайлович.

У переліку засновників (учасників) юридичної особи зазначено: ФЕРРЕКСПО АГ (засновник), розмір частки у статутному капіталі [номер приховано].03, адреса Банхофштрассе, буд.13, місто Баар, 6340, Швейцарія; Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕРРЕКСПО СЕРВІС», розмір частки у статутному капіталі 82636.97, адреса Україна, 01042, місто Київ, вулиця Патріса Лумумби, будинок 4/6, корпус А, кімната 703.

Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Єристівський ГЗК» щодо правомірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість по деклараціям з податку на додану вартість за червень 2023 року (від 14.07.2023 №[номер приховано]), з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складений акт від 12.09.2023 №944/32-00-50-01/35713283, на підставі якого, з урахуванням заперечень платника, винесені наступні податкові повідомлення-рішення від 16.10.2023: форми «В1» №000/959/5001, на суму завищення бюджетного відшкодування - 30 151 грн, штрафні санкції - 15 075,50 грн; форми «В4» №000/960/5001, на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 5400,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» оскаржені в судовому порядку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі №440/16457/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.10.2023 №000/959/5001 та №000/960/5001.

Судом першої інстанції встановлено, що відомості про цю перевірку та податкові повідомлення-рішення зазначені відповідачем у Реєстрі заяв повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Міністерства фінансів України за номером декларації з податку на додану вартість за червень 2023 року (від 14.07.2023 №[номер приховано]), перегляд якого доступний за посиланням: https://mof.gov.ua/uk/vat-refund/results?vat%5Bkod_pdv%5D=&vat%5Btin%5D=&vat%5Bname%5D=&vat%5Bn_reg%5D=[номер приховано]&vat%5Bd_get%5D= .

У Реєстрі заяв повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Міністерства фінансів України зазначені наступні відомості:

«Сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, узгоджена за результатами оскарження - 0,00 грн.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування з урахуванням відшкодованих сум, результатів перевірок, поточних грошових зобов`язань та зменшень відповідно до уточнюючих розрахунків тощо - 30,151.00 грн.

Дата повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку або небанківському надавачу платіжних послуг - відсутні відомості щодо суми 30 151.00 грн.

Дата узгодження органом ДПС суми бюджетного відшкодування 27.02.2026.

Дата судового рішення 27.02.2026.

Номер судового рішення 1838/32-00-50-01/35713283.

Сума до бюджетного відшкодування за рішенням суду 30 151.00 грн.

Інформація про стан повернення бюджетного відшкодування (з урахуванням особливостей, установлених пунктом 55 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України)(формує Казначейство) - відсутня інформація.

Інформація про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) (формує ДПС), Дата прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого в порядку, встановленому Законом України «Про санкції» та Дата прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого в порядку, встановленому Законом України «Про санкції» - відсутня інформація.»

Крім того, встановлено, що за даними Державного реєстру санкцій щодо ОСОБА_1 , Zhevaho Kostiantyn, (Україна, податковий номер [номер приховано]) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

Санкції введено в дію Указом Президента України від 12.02.2025 № 81/2025 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (позиція 3 Додаток 1). Дата прийняття рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку встановленому Законом України від «Про санкції»: 12.02.2025. Термін дії санкцій - безстроково.

Докази того, що до позивача прийняте рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», відсутні.. Відповідно до Державного реєстру санкцій судом не встановлені відомості про наявність санкцій щодо позивача, як юридичної особи, за веб посиланням:://drs.nsdc.gov.ua/subjects.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 30151 грн по податковій декларації за червень 2023 року, позивач звернувся з позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційних скаргах, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

З преамбули Закону України від 14.08.2014 № 1644-VII «Про санкції» (далі - Закон № 1644-VII) слідує, що інститут санкцій законодавець запровадив з метою невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Частиною першою статті 1 Закону № 1644-VII встановлено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Частиною першою статті 2 Закону № 1644-VII визначено, що правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.

Згідно із частиною третьою статті 5 Закону № 1644-VII рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, суден, повітряних суден, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

На виконання вимог частини п`ятої статті 4 Закону № 1644-VII реалізація санкцій щодо особи, щодо якої застосовано санкції, у сфері відносин, які регулюються Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, забезпечується контролюючим органом шляхом здійснення заходів, передбачених пунктом 21-1.1 статті 21-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно із пунктом 21-1.1 статті 21-1 ПК України контролюючі органи виконують рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняті у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», шляхом здійснення таких заходів:

анулювання ліцензій на право здійснення діяльності у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального - у разі застосування санкції щодо анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності;

відмова/зупинення у поверненні помилково та/або надміру сплачених сум податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, пені, штрафів - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

відмова в наданні розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), а також у прийнятті рішення про перенесення строків сплати розстрочених (відстрочених) сум - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

зупинення/відмова в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

Підставою для здійснення контролюючим органом заходів, визначених пунктом 21-1.1 цієї статті, є рішення про застосування (внесення змін) спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняте у порядку, встановленому Законом України Про санкції.

Стаття 200 ПК України визначає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків (в редакцій, чинній на час узгодження суми бюджетного відшкодування, з урахуванням змін, внесених Законом №3317-IX, Законом № 3813-IX).

За змістом пункту 200.4. статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7. статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 200.7.1. пункту 200.7 статті 200 ПК України визначено, що формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

До такого Реєстру вносяться такі дані:

1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер;

2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання);

3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу;

5) реквізити рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг для перерахування бюджетного відшкодування;

6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку;

8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки;

11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом;

12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується;

13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження;

14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження;

15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку/небанківському надавачу платіжних послуг;

16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

17) дата прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції»;

18) дата прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції».

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25 січня 2017 року № 26 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» (далі - Порядок № 26). Пункт 4 цього Порядку узгоджується з підпунктом 200.7.1. пункту 200.7 статті 200 ПК України.

За змістом підпункту 200.7.2. пункту 200.7 статті 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до підпункту 200.7.3. пункту 200.7 статті 200 ПК України дані Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, передбачені підпунктом 200.7.1 цього пункту, крім підпункту 5 підпункту 200.7.1 цього пункту щодо реквізитів рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг для перерахування бюджетного відшкодування, не є інформацією з обмеженим доступом та підлягають щоденному, крім вихідних, святкових та неробочих днів, оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Порядок надання відповідної інформації центральним органом виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для її оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно з пунктом 200.10. статті 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, що проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним строком подання податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), а якщо такі документи були подані пізніше - за днем їх фактичного подання, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, відповідно до цього Кодексу.

За змістом пункту 200.12. статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно із пунктом 200.12-1 статті 200 ПК України з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею.

Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та перераховується цим органом на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, протягом п`яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції».

Норми пункту 200.12-1 статті 200 ПК України узгоджуються з пунктом 12-1 Порядку № 26.

Відповідно до пункту 200.13. статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

За змістом пункту 200.14. статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.14-1 статті 200 ПК України якщо протягом періоду проведення контролюючим органом камеральної або документальної перевірки прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", такий контролюючий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначається відмова в наданні бюджетного відшкодування.

Таке податкове повідомлення-рішення не підлягає оскарженню.

Пунктом 200.15. статті 200 ПК України визначено, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Нарахування пені згідно з абзацом першим цього пункту не здійснюється у разі, якщо така заборгованість зумовлена:

виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану;

зупиненням/відмовою у наданні бюджетного відшкодування за рішенням про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятим у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".

Платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення, абзац перший пункту 200.4-1 статті 200 ПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 3813-IX від 18.06.2024 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства».

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» у розмірі 30151 грн. по податковій декларації за червень 2023 року; зобов`язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 30150,84 грн. по податковій декларації за червень 2023 року апеляційний суд виходить з наступного.

Спірним у цій справі є встановлення права ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення внаслідок скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» №000/959/5001 від 16.10.2023 рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі №440/16457/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025.

Колегія суддів зазначає, що станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції відомості про узгоджену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат», задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 30151,00 грн по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2023 року (від 14.07.2023 №[номер приховано]), внесені до Реєстру заяв повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Проте, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків вказує на те, що внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який знаходиться на сайті Міністерства фінансів України, має незворотний характер, оскільки така процедура не передбачає призупинення (зупинення) отримання бюджетного відшкодування, а тому єдиним способом виконання відповідачем вимог Закону «Про санкції» є невнесення відповідних сум до означеного Реєстру

Дійсно, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування набуває статусу узгодженої, зокрема, з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому, пункт 200.15 статті 200 ПК України покладає на контролюючий орган обов`язок внести відповідні відомості до Реєстру на наступний робочий день після отримання судового рішення, яке набрало законної сили.

У цій справі податкове повідомлення-рішення від 16.10.2023 форми «В1» №000/959/5001, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2023 року на 30 151,00 грн, скасовано в судовому порядку. Відповідне судове рішення набрало законної сили 29.10.2025, а отже, саме з цієї дати заявлена сума бюджетного відшкодування набула статусу узгодженої.

Водночас відображення в Реєстрі дати узгодження суми бюджетного відшкодування та дати судового рішення 27.02.2026 не змінює визначеного моменту набрання судовим рішенням законної сили, 29.10.2025.

Отже, контролюючий орган був зобов`язаний забезпечити внесення до Реєстру відповідних відомостей у встановлений законом строк, а тому невиконання цього обов`язку свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

При цьому, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, надання загального доступу до скороченої постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025 забезпечено 31.10.2025. Отже, з урахуванням вимог пункту 200.15 статті 200 ПК України, відповідач повинен був внести у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ інформацію до 03.11.2025 (наступний робочий день).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 лютого 2026 року у справах № 160/22161/25 та № 280/12187/24, після набрання законної сили судовим рішенням, яким підтверджено правомірність заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, у контролюючого органу виникає обов`язок вчинити дії щодо її відображення у відповідному Реєстрі, а невиконання такого обов`язку є протиправною бездіяльністю, при цьому повторне посилання на обставини, пов`язані із застосуванням санкцій, не є підставою для невиконання такого обов`язку.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності встановлених судом обставин та застосування норм матеріального права.

Водночас, із 26.07.2024 відбулось набрання чинності для пункту 200.4-1 статті 200 ПК України, з урахування частини 1 розділу Закону № 3813-IX від 18.06.2024 II «Прикінцеві положення», яким визначене, що цей Закон набирає чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування, крім пунктів 9 і 25 розділу I цього Закону (щодо змін до пункту 43.1 статті 43, пункту 100.15 статті 100, пункту 200.4-1 статті 200, пункту 291.3 статті 291 і пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України), які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, але не раніше 1 липня 2024 року.

Згідно з пунктом 200.4-1 статті 200 ПК України платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення.

Суми такого від`ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.12-1 статті 200 ПК України, з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції, зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею.

Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та перераховується цим органом на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, протягом п`яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції».

Отже, доводи контролюючого органу про те, що процедура не передбачає призупинення (зупинення) отримання бюджетного відшкодування, а тому єдиним способом виконання відповідачем вимог Закону «Про санкції» є невнесення відповідних сум до означеного Реєстру, є необґрунтованими.

Щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за червень 2023 року у розмірі 30151 грн та пені, нарахованої на суму заборгованості за період прострочення з 27.12.2025 по 23.01.2026 у розмірі 430,21 грн колегія суддів зазначає наступне.

Застосування пунктів 200.4-1 та 200.12-1 статті 200 ПК України в редакції, чинній на момент узгодження спірної суми 29.10.2025, потребує встановлення обставин щодо кінцевого бенефіціарного власника позивача та поширення на нього відповідних санкційних обмежень.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру санкцій щодо ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про санкції» прийняте рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

Санкції введені в дію указом Президента України від 12.02.2025 № 81/2025 Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» Додаток, позиція 3. Дата прийняття рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку встановленому Законом України від 14 серпня 2014 року № 1644-VІІ «Про санкції»: 12.02.2025. Термін дії санкцій - безстроково. Наведене підтверджується наявним в матеріалі справи витягом із Державного реєстру санкцій та не заперечується сторонами.

Відмова у 2025 році у поверненні позивачу сум бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2023 року контролюючим органом обґрунтована підставою наявності відомостей щодо застосування до кінцевого бенефіціарного власника позивача санкцій у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

За таких обставин колегія суддів зазначає, що саме по собі узгодження суми ПДВ не усуває необхідності перевірки застосовності спеціальних санкційних обмежень на стадії повернення коштів.

Так, суд враховує, що Законом України від 18.06.2024 № 3813-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства», який набрав чинності з 01.08.2024, ПК України було доповнено, зокрема, підпунктом 14.1.241-1 такого змісту:

«14.1.241-1. Термін "кінцевий бенефіціарний власник" вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Відповідно до преамбули Закону України від 06.12.2019 № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», який набрав чинності з 28.04.2020, цей Закон спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - Закон № 361-IX).

За визначенням, наведеним у пункті 30 частини першої статті 1 вказаного Закону, кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є:

для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.

Положеннями частини першої статті 5-1 Закону № 361-IX передбачено, що юридичні особи повинні мати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або його відсутність та структуру власності.

Юридичні особи зобов`язані подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або про його відсутність та структуру власності для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Юридичні особи, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб, і фізичні особи, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб та/або здійснюють вирішальний вплив на їхню діяльність, зобов`язані надавати на запит юридичних осіб інформацію, необхідну для подання юридичною особою для внесення або актуалізації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи, а також самостійно повідомляти юридичних осіб про зміну кінцевого бенефіціарного власника та/або структури власності юридичної особи протягом 5 робочих днів з дати виникнення такої зміни.

Методологія визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, за результатами проведеного обговорення з громадськістю, затверджується Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 5-1 Закону України від 06 грудня 2019 № 361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» Кабінет Міністрів України постановою від 19.09.2023 № 1011 затверджено Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника (далі - Методологія).

Відповідно до пункту 2 Методології остання поширюється на юридичних осіб приватного права, утворених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім осіб, визначених частиною восьмою статті 5-1 Закону № 361-ІХ.

На виконання вимог частини третьої статті 5-1 Закону № 361-IX юридичні особи зобов`язані підтримувати відомості про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи в актуальному стані, повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують зазначені зміни, у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Разом з тим, за визначенням частини восьмої статті 5-1 Закону № 361-ІХ вимоги цієї статті не поширюються на політичні партії, структурні утворення політичних партій, професійні спілки, їх об`єднання, організації профспілок, передбачені статутом профспілок та їх об`єднань, творчі спілки, місцеві осередки творчих спілок, організації роботодавців, їх об`єднання, адвокатські об`єднання, адвокатські бюро, організації, що здійснюють професійне самоврядування у сфері нотаріату, релігійні організації, державні органи, органи місцевого самоврядування, їх асоціації, публічні компанії (юридичні особи, створені у формі публічного акціонерного товариства, акції яких допущені до торгів принаймні на одній фондовій біржі (регульованому ринку) з переліку іноземних фондових бірж (регульованих ринків), який формується в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, на які розповсюджуються вимоги щодо розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників, рівнозначні тим, що були прийняті Європейським Союзом), державні та комунальні підприємства, установи, організації, торгово-промислові палати, державні пенсійні фонди, житлово-будівельні кооперативи, дачні (дачно-будівельні) кооперативи, садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників житлових будинків, внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, відокремлені структурні підрозділи із статусом юридичної особи (крім відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації).

Відповідно до пункту 5 Методології визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника або встановлення факту його відсутності включає в себе такі етапи:

1) дослідження ознак, характеру та міри (рівня, ступеня, частки) прямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи шляхом безпосереднього володіння фізичною особою ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи;

2) дослідження ознак, характеру (вигоди, інтересу) та міри (рівня, ступеня, частки) непрямого вирішального впливу (контролю) на діяльність юридичної особи шляхом володіння фізичною особою ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трастів або інших подібних правових утворень чи здійснення вирішального впливу на діяльність юридичної особи шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення незалежно від формального володіння;

3) дослідження інформації про засновників, довірчих власників, захисників (у разі наявності), вигодоодержувачів (вигодонабувачів) або групу вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також про будь-яких інших фізичних осіб, які здійснюють вирішальний вплив на діяльність трасту або іншого подібного правового утворення (зокрема через ланцюг контролю / володіння), у випадку їх наявності у структурі власності юридичної особи та/або у випадку утворення юридичної особи - правового утворення, подібного до трасту. Щодо трастів та інших подібних правових утворень, вигодоодержувачі (вигодонабувачі) яких характеризуються певними ознаками або класом, встановлюється інформація про таких вигодоодержувачів (вигодонабувачів), яка б надала можливість встановити їх особу в момент виплати чи реалізації ними належних їм прав;

4) здійснення систематизації, узагальнення, аналізу та документування інформації, отриманої під час дій, визначених підпунктами 1-3 цього пункту;

5) проведення моніторингу та актуалізації (оновлення) інформації про кінцевих бенефіціарних власників.

Кількість осіб, які здійснюють прямий та/або непрямий вирішальний вплив (контроль), не є фіксованою та може бути різною на основі поєднання форм власності, контролю та/або іншого впливу. Якщо в результаті дослідження інформації на наявність ознак вирішального впливу на діяльність юридичної особи встановлено більше однієї особи, кожна така особа вважається кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи.

У розумінні пункту 8 Методології дослідження інформації для визначення кінцевого бенефіціарного власника включає в себе збір та проведення аналізу інформації (даних), необхідної для встановлення вирішального впливу на діяльність юридичної особи, отриманої з джерел, визначених у цьому розділі, та з урахуванням особливостей нормативно-правового регулювання створення, режиму майна, переданого засновниками, державної реєстрації та діяльності юридичної особи, а також ідентифікацію та верифікацію даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника.

Згідно з пунктом 10 Методології конкретні форми та шляхи дослідження інформації, аналізу фактичних даних з метою з`ясування ознак і засобів набуття / зміни вирішального впливу визначаються в кожному випадку окремо.

Порядок і етапи дослідження та визначення ознак вирішального впливу, їх обсяг, зміст та послідовність проведення, передбачені цією Методологією, можуть змінюватися залежно від обставин, які виникають під час дослідження наявності впливу на діяльність юридичної особи.

За змістом пункту 12 Методології з`ясування даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та ознак непрямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи може здійснюватися за допомогою інформації, зокрема, яка міститься:

1) у внутрішніх (локальних) документах юридичної особи, які регламентують порядок створення та діяльність юридичної особи залежно від її організаційно-правової форми, а саме в установчих документах (засновницькому договорі, статуті, рішенні про утворення юридичної особи, яка діє на підставі модельного статуту юридичної особи), положеннях про органи управління юридичної особи (положеннях про загальні збори, наглядову раду, раду директорів, виконавчий орган, ревізійну комісію та інші органи, утворені відповідно до рішень юридичної особи);

2) у протоколах засідань органів управління юридичної особи, а саме установчих/загальних зборів засновників/учасників/акціонерів/членів, рішеннях одноосібних/колегіальних органів (наказах, розпорядженнях, рішеннях);

3) у корпоративному договорі, за яким учасники товариства зобов`язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації;

4) у письмових угодах про здійснення від імені юридичної або фізичної особи правочинів з управління майновими/немайновими правами, набуття/припинення майнових/немайнових прав юридичної або фізичної особи та в документах про стан їх виконання;

5) в обліково-статистичній (адміністративній), фінансовій та податковій звітності, яка ведеться та розкривається юридичною особою відповідно до вимог законодавства, аудиторських звітах, результатах перевірок фінансово-господарської діяльності;

6) у відкритих інформаційних системах, реєстрах і базах даних органів державної влади, саморегулівних організацій, органів суспільного нагляду, засобах масової інформації, соціальних мережах, інших відкритих джерелах та інформації, яка міститься у публічному доступі, в іноземних державних реєстрах, які забезпечують збирання, накопичення та облік інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування;

7) у поясненнях посадових осіб, засновників/учасників/акціонерів/членів юридичної особи, інших документах, що підтверджують можливість вирішального впливу на діяльність юридичної особи, наданих самостійно або на запит юридичної особи;

8) у зверненнях (листах, повідомленнях), які надійшли від фізичних або юридичних осіб, державних, судових, правоохоронних чи розвідувальних органів, щодо діяльності юридичної особи;

9) у документах, що підтверджують державну реєстрацію актів цивільного стану (свідоцтві або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть);

10) у документах, що підтверджують громадянство (підданство) особи, реєстрацію іноземної юридичної особи у країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі утворення юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, або у разі змін, пов`язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи, якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент.

Керуючись пунктом 16 Методології під час визначення кінцевого бенефіціарного власника за ознакою непрямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи шляхом володіння фізичною особою ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб досліджується інформація про зв`язки між особами, які можуть бути використані для того, щоб домогтися більшої вигоди для себе, та можуть ґрунтуватися на родинних відносинах, майнових, організаційно-управлінських або договірних відносинах.

У розумінні пункту 18 Методології ознаки непрямого вирішального впливу шляхом реалізації права контролю встановлюються на підставі, зокрема:

1) надання особою зобов`язуючих вказівок органам управління юридичної особи;

2) ведення особою перемовин щодо вчинення правочинів юридичною особою та узгодження суттєвих умов таких правочинів, які в подальшому лише формально затверджуються або виконуються органами управління юридичної особи без подальшого додаткового затвердження;

3) наявності в особи довіреності на здійснення значних правочинів від імені юридичної особи, що видана на строк більше ніж один рік та не передбачає попереднього погодження таких правочинів органами управління юридичної особи;

4) здійснення особою операцій за банківськими рахунками юридичної особи або наявності можливості блокувати операції за такими рахунками;

5) зазначення особи як засновника (кінцевого бенефіціарного власника, вигодонабувача) юридичної особи під час відкриття рахунків такою юридичною особою, крім випадків, якщо активи такої юридичної особи є частиною активів трасту, фонду, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, засновником (кінцевим бенефіціарним власником, фактичним вигодонабувачем) якого є така особа.

Положеннями статті 83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

83.1.1. документи, визначені цим Кодексом;

83.1.2. податкова інформація;

83.1.3. експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України;

83.1.4. судові рішення;

83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи;

83.1.7. мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

З огляду на зміст вищенаведених норми ПК України та положень Методології, контролюючий орган мав право використовувати Звіт незалежного аудитора за 2024 рік по ТОВ «Єристівський ГЗК», дані Проміжного результату за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2025 компанії Ferrexpo PLC (опублікованого 06.08.2025 на офіційному веб-сайті www.ferrexpo.com) та судові рішення.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ «Єристівський ГЗК» у графі «Інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи» зазначено, що кінцевий бенефіціарний власник відсутній. Причина відсутності кінцевого власника: «неможливо визначити КБВ через наявність у структурі власності публічної компанії, акції якої допущені до торгів на Лондонській Фондовій Біржі».

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції зі змісту Меморандуму щодо структури власності та контролю над Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), переклад якого з англійської на українську мову додано позивачем до матеріалів справи, Компанія та її прямі або непрямі дочірні компанії - «Група» є публічною компанією з обмеженою відповідальністю (пункт 1.1 Меморандуму), а не публічним акціонерним товариством, як того вимагає частина восьма статті 5-1 Закону № 361-ІХ

Враховуючи, що позивач створений у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а не публічного акціонерного товариства, колегія суддів зауважує, що він не підпадає під виключення, передбачене частиною восьмою статті 5-1 Закону № 361-ІХ, та зобов`язаний подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи.

Відповідно до схематичного зображення структури власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат», затвердженого виконуючим обов`язки генерального директора товариства, акціями підприємства володіє -99,[номер приховано]% «Ferrexpo AG» (країна - Швейцарія) та 0,[номер приховано]% Товариство з обмеженою відповідальністю «Феррекспо Сервіс» (код ЄДРПОУ 33638786), якою на 100% володіє «Ferrexpo AG». У свою чергу, акції «Ferrexpo AG» належить: 99,999999% «Ferrexpo PLС» (країна - Сполучене Королівство); та 0,000001% ОСОБА_3 (Вольфрам Куоні), громадянин Швейцарської Конфедерації. Інша фізична особа, що здійснює контроль, зазначено з позначкою «відсутня».

Судом першої інстанції також досліджено та долучено до матеріалів справи звіти щодо фінансової звітності за 2023, 2024 роки компанії Ferrexpo PLC «Ferrexpo plc Annual Report & Accounts 2023», «Ferrexpo plc Annual Report & Accounts 2024», опубліковані на офіційному вебсайті www.ferrexpo.com.

Так, судом першої інстанції встановлено, що у звітах щодо фінансової звітності за 2023 рік «Ferrexpo plc Annual Report & Accounts 2023» (перегляд доступний за посиланням https://www.ferrexpo.com/media/4kffbpny/44653_ferrexpo-ar23_int.pdf) та за 2024 рік «Ferrexpo plc Annual Report & Accounts 2024» (перегляд доступний за посиланням https://www.ferrexpo.com/media/iiwbrchf/46518_fxpo_ar24-int.pdf) міститься наступна інформація, а саме: найбільшим акціонером групи Ferrexpo plc є «Fevamotinico S.a.r.l.» («Fevamotinico»), компанія, яка зареєстрована в Люксембурзі. Fevamotinico в кінцевому підсумку повністю належить «The Minco Trust», яка в свою чергу бенефіціарам ОСОБА_6 та двом іншим членам його родини. При цьому, на момент опублікування звіту Fevamotinico володіє 49,3 % акціонерного капіталу «Ferrexpo PLC». Водночас Relationship Agreement (угода про взаємовідносини) припиняється, якщо частка контролюючого акціонера «Mr Zhevago» та «his associates» становитиме менше 24,9% володіння.

Контролюючий орган під час розгляду справи у суді першої інстанції послався на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 по справі № 910/268/23 про забезпечення позову, яка постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 залишена без змін та підтверджена постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.01.2024 по справі № 910/268/23 (розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, перегляд доступний за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/119628292) .

Перевіривши вищевказане посилання, колегією суддів встановлено, що у справі № 910/268/23 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування більше 45 979 796 953,50 грн шкоди (збитків), завданих банку. Одночасно з позовом Фонд також подав заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на корпоративні права/заборонити відчуження корпоративних прав у статутному капіталі низки українських та іноземних юридичних осіб, щодо яких ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником (здійснює опосередковане володіння корпоративними правами). Щодо українських товариств також просив заборонити проведення реєстраційних дій, пов`язаних зі збільшенням статутного капіталу.

Заходи забезпечення стосувалися таких юридичних осіб (далі - група компаній «Ferrexpo»): ПрАТ «Полтавський ГЗК» (Україна); ТОВ «Єристівський ГЗК» (Україна); ТОВ «Біланівський ГЗК» (Україна); Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) (Швейцарія); Компанії Ferrexpo PLC (Англія); Компанії Fevamotinico S.a r.l. (Люксембург); Компанії Minco Trust (Сінгапур).

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.03.2023 повністю задовольнив заяву і забезпечив позов. У 2023 році цю ухвалу оскаржили Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) і три українські гірничо-збагачувальні комбінати. Апеляційний суд залишив ухвалу без змін, а Верховний Суд постановою від 10.01.2024 залишив без задоволення їхні касаційні скарги, при цьому зазначивши наступне:

«92. Верховний Суд звертає увагу на той факт, що у Високому суді Англії та Уельсу у справі №FL-2021-000002 за позовом (1) банку та (2) Фонду до (1) ОСОБА_1 , (2) FROLD PROJECT LTD, (3) EASTROAD COMMERCE LTD, (4) FORTMAN SHIPPING UK LTD, (5) Яна Ентоні Піллоу (рішення Високого Суду Англії та Уельсу від 21.09.2021), ОСОБА_1 висував низку заперечень щодо британської юрисдикції спору, які були враховані судом. Саме його представники звертали увагу англійського суду на те, що існує значна кількість чинників зв`язку з Україною, зокрема, що відповідач є громадянином України, який хоча й тимчасово проживає в Дубаї, але зазвичай проживає в Україні, де має постійне помешкання. Звертали увагу на те, що відповідач окремо зобов`язався підпорядкуватися юрисдикції судів України (п.73 рішення Високого суду Англії та Уельсу).

93. Високий суд вказав, що "..його участь у Ferrexpo не забезпечила реального зв`язку з Англією. Хоча він зареєстрований та записаний тут, він має штаб-квартиру та є платником податків у Швейцарії, а його операційна база - в Україні.

94. У цій справі відповідачем ОСОБА_1 не подано жодного доказу з метою доведення, що його особистий закон не визначається правом України.

95. Суд заборонив відчужувати корпоративні права низці іноземних юридичних осіб та утворень, із яких Компанії Ferrexpo PLC (Англія), Fevamotinico SaRL (Люксембург), Minco Trust (Сінгапур) та Ferexpo AG (Швейцарія). Між тим, бізнес групи компаній Ferrexpo ведеться саме на території України, що підтверджено наданими Фондом доказами. На території України зареєстровані тамають місцезнаходження скаржники (крім Компанії Ferrexpo AG ( ОСОБА_7 )), корпоративні права у статутних капіталах трьох гірничо-збагачувальних комбінатів, що належать Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), зареєстровані на території України (інформація щодо них внесена до ЄДР, акції обліковуються в українській депозитарній системі). Операційна база групи - всі три гірничо-збагачувальні комбінати знаходяться на території України (Полтавська область).

96. "… при визначенні відносин ОСОБА_1 з цілою групою компаній, які розкидані по різних юрисдикціях, то обґрунтованим можна вважати підхід судів попередніх інстанцій які застосували до цих правовідносин при визначенні статусу ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника та контролера групи компаній право України як таке, що найбільш тісно пов`язано із цими правовідносинами. Дійсно, суди попередніх інстанцій детально не аргументували вибір права і не послалися на відповідні колізійні норми, втім, це не призвело до помилкового результату. Верховний Суд вважає посилання судів саме на норми права України правильним вибором права, яке підлягає застосуванню.

97. Отже, Верховний Суд доходить висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували законодавство України при визначенні статусу ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника і до відносин у рамках групи компаній Ferrexpo тому, що за всіма обставинами правовідносини мають більш тісний зв`язок з правом України, аніж з правом будь-якої іншої країни.

99. Поняття кінцевого бенефіціарного власника досить однаково тлумачиться в різних юрисдикціях, оскільки базується на рекомендаціях FATF (Financial Action Task Force on Money Laundering) - Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, зокрема:

- Сорока Рекомендаціях FATF;

- Керівництві FATF щодо прозорості та бенефіціарної власності 2014 року (щодо 24 та 25 Рекомендацій)

- Керівництві FATF щодо бенефіціарної власності юридичних осіб (березень 2023 року) тощо.

100. Таким самим доволі універсальним правовим інститутом можна вважати й інститут права власності.

108. … суди лише оцінили докази позивача, якими підтверджується здійснення ОСОБА_1 контролю щодо ланцюжка пов`язаних компаній і вважали такі докази достатніми для накладення арешту та встановлення заборон на відчуження відповідних корпоративних прав в межах групи компаній Ferrexpo.

111. З огляду на наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про поширення на спірні правовідносини норм законодавства України.

122. Суди попередніх інстанцій, мотивуючи ухвалені рішення, по суті, частково підняли корпоративну завісу, яка відокремлювала ОСОБА_1 від ланцюжка формально самостійних компаній, які він контролює (здійснює опосередковане володіння їх корпоративними правами), визнали що компанії, які входять до складу групи Ferrexpo, володіють корпоративними правами в інтересах ОСОБА_1 , тобто є номінальними власниками майна, яке фактично є активом відповідача, який він контролює.

130. Суди, керуючись вищенаведеними нормами, встановили, що ОСОБА_1 не був власником корпоративних прав групи компаній Ferrexpo у значенні статей 316-319 ЦК, втім, визнали його кінцевим бенефіціарним власником відповідно до визначення п.30 ч.1 ст.1 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

131. Верховний Суд погоджується з доводами скаржників, що за загальним правилом чинне законодавство України (як і інших країн) встановлює принцип самостійної відповідальності учасника юридичної особи (власника корпоративних прав за своїми зобов`язаннями), а тим більше кінцевого бенефіціарного власника.

135. Водночас за останні роки Верховний Суд неодноразово формулював правові висновки, у яких визначав умови, коли юридична самостійність юридичної особи може бути проігнорована. Верховний Суд застосовував у своїх рішеннях доктрину "підняття корпоративної завіси" та доктрину "альтер его"…

139. У п.66 рішення від 24.10.1995 у справі Agrotexim and Others v. Greece (заява №14807/89) ЄСПЛ зазначив, що підходи "проникнення за корпоративну завісу" або "ігнорування статусу юридичної особи" можуть застосуватись тільки у виняткових випадках.

140. Механізм підняття корпоративної завіси є виключенням із загальноприйнятного принципу відокремленості юридичної особи з метою додержання справедливості та балансу інтересів усіх учасників цивільного обороту. Він полягає у відступі від принципів відокремленості та обмеженої відповідальності.

141. Міжнародний суд ООН у справі Barcelona Traction (яка стосувалась можливості Бельгії надавати дипломатичний захист від втручання Іспанії в майнові права компанії, зареєстрованої в Канаді, акціонерами якої були піддані Бельгії) зробив застереження, що "форми інкорпорації та юридична особистість іноді застосовувались не тільки для цілей, для яких вони були призначені. Іноді корпоративна особа не могла захистити права тих, хто передав їй свої фінансові ресурси; тому виникли ризики зловживання, як і в багатьох інших інститутах права. Отже, тут, як і в інших випадках, право, діючи в рамках економічної реальності, мало надати захисні заходи та механізми в інтересах тих, хто знаходився всередині корпоративних осіб, так і тих хто був ззовні, хто взаємодіяв з ними: незалежне існування юридичних осіб не може вважатись абсолютним. В цьому контексті процеси "підняття корпоративної завіси", або "зневажання юридичною особою" були визнані виправданими та справедливими в деяких обставинах та для деяких цілей. Практика, акумульована щодо цього питання на національному рівні, вказує на те, що вуаль піднімається для запобігання зловживання привілеями юридичної особи, як у деяких випадках шахрайства, для захисту третіх осіб таких як кредитори або набувачі, або для запобігання уникненню юридичних вимог або обов`язків" (Barcelona Traction, Light and Power Company, Limited, Judgment, I.C.J. Reports 1970, p.3 at p.33-34 paras.38-39).

142. У постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 Верховний Суд також дійшов висновку щодо можливості підняття корпоративної завіси щодо групи компаній, які знаходилися під домінуючим контролем фізичної особи.

144. Верховний Суд також звертає увагу, що накладення арешту на активи, якими фізична особа володіє лише опосередковано, саме як кінцевий бенефіціарний власник, та їх стягнення в дохід держави, застосовується судами у випадках, передбачених Законом "Про санкції".

145. Так, у справі №991/1914/23 рішенням Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 20.03.2023 було визнано такими, що фактично належать ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 та стягнуто в дохід держави частку 100% ТОВ "Авангард-Віларті", право на яку було зареєстровано в ЄДР за двома компаніями-нерезидентами, а також частку 66,65% статутногокапіталу ТОВ "Інвестиційний союз "Либідь", яка була зареєстрована в ЄДР за ТОВ "Авангард-Віларті". Суд вказав, що вказані фізичні особи є фактичними (справжніми) бенефіціарними власниками цих активів, а багатошарова корпоративна схема була завуальованим способом ухилитися від негативних наслідків санкцій та зберегти свої активи в Україні. Суд вказав, що "використана відповідачами та досліджена судом надскладна громіздка структура права власності, запроваджена щодо одного об`єкта нерухомості - ТРЦ "Ocean Plaza", обґрунтовується прагненням приховати її справжніх кінцевих бенефіціарних власників" (п.93).

146. Схожі за змістом висновки були зроблені у рішеннях ВАКС від 10.08.2023 у справі № 991/6806/23, від 01.09.2022 у справі №991/3181/22, у постановах Апеляційної палати ВАКС від 03.02.2023 у справі №991/6606/22, від 16.06.2023 у справі №991/265/23. У цих справах суди стягували у дохід держави активи (корпоративні права), які формально належали на праві власності різним юридичним особам, але їх кінцевими бенефіціарними власниками були визнані фізичні особи, на яких були накладені санкції.

147. Це свідчить про широке використання українськими судами доктрини підняття корпоративної завіси у справах, де особа використовує складні корпоративні структури для уникнення відповідальності, де особа та її учасник по суті становлять єдине ціле, їх інтереси неможливо розмежувати, або з метою досягнення справедливого результату (застосування загальних засад цивільного права, передбачених ст. 3 та ст.13 ЦК - розумності, справедливості, заборони зловживання правом).

151. Чинне законодавство не містить норм загального характеру, які б регулювали "підняття корпоративної завіси" між учасником та юридичною особою (частково такі положення включені у спеціальне законодавство - Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Кодекс України з процедур банкрутства). Отже, для визначення випадків, коли судом може застосовуватися ця доктрина необхідно звернутися до доктринальних джерел та судової практики.

152. В українських та закордонних доктринальних джерелах та судовій практиці (див. ОСОБА_11 . Субсидіарна відповідальність кінцевих бенефіціарних власників (засновників, учасників, акціонерів) і посадових осіб за зобов`язаннями юридичної особи боржника: проблеми теорії і практики реалізації доктрини зняття корпоративної вуалі. Київ, 2020; Paul L. Davies and Sarah Worthington. Gower Principles of Modern Company Law. Tenth Edition. 2016, pp.197-206; Slutsker vs. Haron Investments Ltd [2012] EHWC 2539, [2013] EWCA Civ 430; M vs. M [2013] EWHC 2534 (Fam); Petrodel Resources Ltd vs. Prest [2013] UKSC 34; 3 WKR 1 etc; JSC BTA Bank v Solodchenko and Others [2012] 1 WLR 350; JSC BTA Bank v Ablyazov [2015] 1 WLR 4754; постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/4210/20) у якості підстав для підняття судом корпоративної завіси найчастіше називають такі випадки:

1) якщо юридична особа та учасник становлять єдине ціле (майно, діяльність, інтереси компанії та учасника настільки спільно пов`язані, переплетені між собою, становлять єдине ціле, що неможливо або немає сенсу юридично розмежовувати їх);

2) використання учасником юридичної особи як фасаду, схеми, оболонки (юридична особа не має самостійного бізнесу, органи управління створені лише номінально, фактично вона керується учасником, створена виключно для уникнення відповідальності перед кредиторами або легального обходу приписів закону);

3) якщо юридична особа фактично діяла як агент або володіла майном в інтересах учасника (коли компанія діє як агент чи номінальний власник майна учасника, суто в його інтересах як принципала чи бенефіціарного власника);

4) в інтересах справедливості (усі інші випадки, коли визнання за компанією самостійної правосуб`єктності призводить до очевидно несправедливого результату).

153. Підняття корпоративної завіси означає, що майно, права та обов`язки, що належать певній юридичній особі, розглядаються як майно, права та обов`язки іншої особи, найчастіше її учасників, керівників або інших компаній групи. Особливістю цієї доктрини є відсутність виключного переліку випадків або умов, за яких правосуб`єктність юридичної особи може не братися до уваги. Суд не визнає правосуб`єктність юридичної особи лише у конкретному спорі, і лише у певних правовідносинах, оскільки це потрібно для досягнення справедливого та розумного вирішення спору, при цьому сама юридична особа не припиняє своє існування.

155. Підставами для застосування доктрини підняття корпоративної завіси може бути зловживання корпоративною структурою для уникнення виконання своїх зобов`язань, зокрема, й щодо відшкодування завданої шкоди, фактичне управління активами групи компаній як власними.

156. Верховний Суд вважає, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи № 910/268/23 були достатніми для зворотного підняття судами корпоративної завіси щодо групи компаній Ferrexpo, а саме застосування заходів забезпечення у вигляді заборони відчуження корпоративних прав компаній та товариств групи, що знаходились під контролем ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника.

157. Так, незважаючи на те, що ОСОБА_1 є відомим в Україні та за кордоном бізнесменом - мільярдером, який відкрито користується численними предметами розкоші (будинками, яхтою, приватним літаком, гелікоптером, автомобілями), суди встановили, що він водночас використовує розгалужену та заплутану корпоративну структуру для уникнення прямого володіння будь-якими об`єктами власності (активами), а відповідно й для уникнення відповідальності перед можливими кредиторами.

158. Суди встановили, що на вимогу Фонду про розкриття інформації про активи, якими володіє ОСОБА_1 , така інформація не була надана, що й призвело до необхідності забезпечення позову на суму, яка перевищує 45 млрд грн, через арешт та заборону відчуження активів, якими відповідач володіє опосередковано.

163. Втім, як виснували суди попередніх інстанцій, відповідач свідомо і протягом тривалого часу використовує схему володіння майном, яке юридично оформлено на інших підконтрольних йому осіб, вочевидь для уникнення будь-якої відповідальності за будь-якими персональними зобов`язаннями (тобто це є свідома стратегія відповідача).

169. У цій справі суди попередніх інстанцій виходили із презумпції, що будь-яка із компаній групи Ferrexpo як власник в будьякий момент може реалізувати належні їй корпоративні права має можливість в будь-який момент розпорядитися своїм майном(відчужити, подарувати), діючи відповідно до вказівок відповідача ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника. Тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили заборону відчуження (арешт) на корпоративні права всіх компаній групи, які пов`язані між собою ланцюжком володіння. Таким чином, по суті, шляхом підняття корпоративної завіси судами був встановлений арешт саме на корпоративні права, які належали ОСОБА_1 як контролеру, кінцевому бенефіціарному власнику цих компаній, тобто на активи самого ОСОБА_1 , який є відповідачем у справі, а не на все майно компаній групи (належні їм кошти на рахунках, нерухомість, товари в обороті, незавершене виробництво, права вимоги, права інтелектуальної власності тощо).

170. Такий підхід Верховний Суд вважає виправданим з урахуванням всіх обставин цієї справи.

171. Верховний Суд звертає увагу, що до подібних висновків (існування ризику розпорошення активів) дійшов Високий суд Англії та Уельсу у справі №FL-2021-000002 за позовом (1) банку та (2) Фонду до (1) ОСОБА_1 , (2) FROLD PROJECT LTD, (3) EASTROAD COMMERCE LTD, (4) FORTMAN SHIPPING UK LTD, (5) Яна Ентоні Піллоу (рішення Високого Суду Англії та Уельсу від 21.09.2021), яке було надано Фондом і оцінено судомами попередніх інстанцій. У цій справі Фонд звернувся до англійського суду з позовом про стягнення збитків, завданих Банку "Фінанси та Кредит", до ОСОБА_1 та низки інших відповідачів. Фонд також подав заяву про так званий всесвітній арешт активів. Високий суд Англії та Уельсу у своєму рішенні виснував, що існує реальний ризик розпорошення активів (тобто виведення активів з компаній, які контролюються ОСОБА_1 , "перекидання" їх на інші підконтрольні компанії).

175. Доводи скаржників про те, що у спірних правовідносинах відсутні підстави використовувати положення Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", колегія суддів також відхиляє, оскільки вирішуючи спір у справі суди попередніх інстанцій застосовували до сторін не норми, які регулюють правила поведінки у відносинах, пов`язаних із запобіганням та протидією легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а лише використали визначення, що містяться у цьому законі та на які містяться посилання в Законах "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Щодо відсутності у ОСОБА_1 статусу кінцевого бенефіціарного власника (підтвердження цього статусу неналежними доказами)

176. В оскаржуваних судових рішеннях вказано, що на підтвердження своїх доводів про те, що кінцевим бенефіціарним власником акцій та часток юридичних осіб групи компаній Ferrexpo є відповідач, до заяви Фонду гарантування про забезпечення позову, серед іншого, позивачем було надано:

- декларації відповідача як народного депутата України;

- поточну інформацію щодо складу акціонерів ПрАТ "Полтавський ГЗК", яка розміщена на офіційному сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (агентство здійснює організаційне, технічне та ресурсне забезпечення реалізації повноважень НКЦПФР в сфені розкриття інформації на ринку цінних паперів);

- інформацію про структуру власності ПрАТ "Полтавський ГЗК" станом на 28.04.2020 (довідка посвідчена ЕЦП керівника ПрАТ "Полтавський ГЗК");

- останню опубліковану фінансову звітність ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "Біланівський ГЗК" (за 2020 рік);

- проспект емісії Компаній Ferrexpo PLC за 2007 рік та фінансову звітність Компанії Ferrexpo PLC за 2021 рік, а також роздруковану з сайту Компанії Ferrexpo PLC інформацію про структуру власності цієї компанії станом на 09.02.2023;

- поточну інформацію з Комерційного реєстру Кантону Цуг (Швейцарія), Центрального реєстру підприємств Данії, Комерційного реєстру Чеської Республіки, реєстру Companies House (Великобританія), тощо.

177. Надавши оцінку зазначеним доказам, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що ці докази в своїй сукупності повно описували структуру власності ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "Біланівський ГЗК", відповідно до якої номінальним власником цих юридичних осіб виступає швейцарська Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ). В свою чергу, власником Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) з часткою 100% в статутному капіталі вказаної компанії є Компанія Ferrexpo PLC. Контролером Компанії Ferrexpo PLC із часткою 50,3% акцій (станом на дату подання заяви про забезпечення позову) є Компанія Fevamotinico SaRL. Компанія Fevamotinico SaRL повністю належить Компанії Minco Trust, кінцевим бенефіціарним власником якого є відповідач та двоє членів його родини.

178. Також суди зазначили, що обставини підконтрольності відповідачу ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "Біланівський ГЗК" встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили, в господарських справах № № 910/18801/16,910/19560/16, 910/19581/16. Зокрема, у справі № 910/18801/16 судами, на підставі листа Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) від 23.09.2009, адресованого Банку "Фінанси та Кредит", встановлено, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником 51% акцій у статутному капіталі Компанії Ferrexpo PLC (кінцевий бенефіціарний власник (контролер) позивача та власник 100% частки в капіталі Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ)).

179. Доводи скаржників про те, що суди безпідставно посилалися на вказані обставини, оскільки у господарських справах №910/18801/16, №910/19560/16, №910/19581/16 ОСОБА_1 не брав участі, колегія суддів не вважає слушними, оскільки відповідно ч. 5 ст.75 ГПК обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Отже, неприйняття особою участі у справі, в якій щодо неї були встановлені певні обставини, може бути підставою для спростування особою цих обставин в загальному порядку, однак якщо відповідні обставини не були спростовані особою, врахування судом зазначених обставин при вирішенні іншого спору за участю цієї особи є обґрунтованим".

180. Отже, суди вважали, що позивачем належним чином доведено, що в розумінні положень Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та визначень, наведених у Законі «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "Біланівський ГЗК", Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), Ferrexpo PLC, Fevamotinico SaRL та Minco Trust знаходяться під контролем ОСОБА_1 , який є їх кінцевим бенефіціарним власником.

181. У свою чергу відповідачем та скаржниками, під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, не спростовано зазначених обставин, та не надано суду доказів існування іншої структури власності гірничо-збагачувальних комбінатів та не доведено, що кінцевим бенефіціарним власником акцій та часток, на які позивач просить накласти арешт, є інша особа, а також не спростовано висновки про те, що ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "Біланівський ГЗК", Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), Ferrexpo PLC, Fevamotinico SaRL та Minco Trust є юридичними особами, підконтрольними ОСОБА_1 .

183. Стосовно Компанії Minco Trust Верховний Суд звертає увагу, що скаржники, заперечуючи контроль ОСОБА_1 , обмежилися твердженням, що це дискреційний траст, створений на підставі договору за правом Сінгапуру, і що крім ОСОБА_1 бенефіціарами є інші два члени родини. Водночас не надали суду жодного доказу, яким би було підтверджено ту обставину, що якась інша особа, а не ОСОБА_1 здійснює управління справами групи компаній Ferrexpo, не надано й будь-яких доказів того, що інші два бенефіціари трасту (члени родини відповідача) колись залучалися до вирішення питань управління бізнесом групи компаній. Не було надано установчих документів трасту (трастового договору чи трастової декларації, будь-якого іншого документу), які б підтвердили їх аргументи. Верховний Суд звертає увагу скаржників, що відповідні документи не є публічними і не могли знаходитися в розпорядженні Фонду, між тим як у відповідача, так і у скаржників не було жодних перешкод в отриманні та наданні суду таких доказів. Втім, як відповідач, так і скаржники такою процесуальною можливістю не скористалися.

185. Як було зазначено, кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб, трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, є фізична особа (в тому числі засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів)).

186. Верховний Суд також звертає увагу на те, що відповідач за власною ініціативою пропонував Високому суду Англії та Уельсу замість запровадження всесвітнього арешту активів встановити обмеження розпорядження часткою відповідача ( ОСОБА_1 ) у Компанії Ferrexpo PLC, що поза сумнівом підтверджує його контроль над цим активом, незважаючи на наявність трасту та інших проміжних компаній в ланцюжку володіння. Відповідач у своїй декларації народного депутата також зазначив, що володіє акціями Компанії Minco Trust.

191. Обов`язок із доказування варто розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи (п.8.2 постанови Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17).

200. Доводи скаржників про те, що належним доказом підтвердження права власності на акції та частки в статутних капіталах є інформація, що міститься у ЄДР та виписка з рахунку в цінних паперах депонента, які не містять відомостей про належність відповідних акцій та часток відповідачу, а також, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на припущеннях, та посилання у зв`язку з цим на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.06.2022 у справі № 926/326/21, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 16.03.2021 у справі № 911/1357/18, від 14.03.2023 у справі № 917/1746/20, від 03.08.203 у справі № 910/366/21, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

201. Відповідно до ч.1 ст.10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

202. Скаржники посилаються на приписи зазначеної норми та вказують, що згідно з інформацією з ЄДР власником акцій та часток гірничо-збагачувальних комбінатів є Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ).

203. Однак, наведені доводи не заперечувалися позивачем та не відхилялись судами. Водночас, накладаючи арешт на акції та частки в статутному капіталі комбінатів, суди дійшли висновку, що зазначений в ЄДР власник є лише одним із суб`єктів у розгалуженій структурі підконтрольних відповідачу юридичних осіб, які управляють корпоративними правами гірничозбагачувальних комбінатів в інтересах кінцевого бенефіціарного власника - ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, суди надали оцінку доводам сторін та наявним у матеріалах справи доказам для встановлення саме кінцевого бенефіціарного власника цих часток.

204. Відповідно до ст.1 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" терміни "кінцевий бенефіціарний власник" та "структура власності" вживаються у значенні, наведеному у Законі "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

205. Згідно з п.30 ч.1 ст.1 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

206. За змістом зазначених визначень, коли перед судом постає питання щодо встановлення кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, розкриття структури власності повинно відбуватися до тієї міри, яка дозволить встановити саме фізичну особу, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність компанії або дозволить дійти висновку, що кінцевий суб`єкт у структурі власності не входить до спільної групи з іншими особами та не здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи.

207. Тобто, з урахуванням принципу змагальності сторін судового процесу, на спростування наведених позивачем доводів про кінцевого бенефіціарного власника акцій та часток, відповідач та скаржники мали надати відомості про іншу фізичну особу, яка є бенефіціарним власником часток, або про те, що така особа відсутня. Однак, ні відповідач, ні скаржники не надали у попередні судові інстанції відповідні докази на спростування зазначених обставин щодо осіб, які мають істотну участь у Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), і далі - до можливості встановлення фізичних осіб, які є вигодонабувачами від утримання частки компанії, та не вказали про існування будь-яких перешкод в отриманні та наданні суду відповідної інформації, обмежившись лише посилання на норму ст.10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та на інформацію, що зазначена у виписці про стан рахунку в цінних паперах, які не містять інформації про кінцевого бенефіціарного власника часток та акцій.

210. Відповідно до ст. 1 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» заявником є, зокрема, засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи; особа, уповноважена рішенням про створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи; уповноважений представник юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, - у разі подання документів для проведення інших реєстраційних дій щодо юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи.

211. Статтею 35 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачена відповідальність у сфері державної реєстрації, зокрема, відповідальність за внесення особами, уповноваженими на вчинення дій, спрямованих на державну реєстрацію створення юридичної особи або зміну учасників юридичної особи, до документів, що подаються для такої державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей про кінцевого бенефіціарного власника, неподання або несвоєчасне подання особами, уповноваженими діяти від імені юридичної особи, державному реєстратору інформації про кінцевого бенефіціарного власника, ненадання юридичними особами - резидентами, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб, та фізичними особами - резидентами, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб та/або здійснюють вирішальний вплив на їхню діяльність, на запит юридичних осіб інформації, необхідної для подання юридичною особою для внесення або актуалізації в ЄДР інформації про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи.

212. Тобто, із зазначених положень вбачається, що інформація, яка підлягає внесенню до ЄДР, подається самою юридичною особою через її ограни управління (представників).

213. А тому, враховуючи ймовірну недобросовісну поведінку відповідача, яка, зокрема, полягає у приховуванні активів, ймовірним є також те, що за умови підконтрольності останньому, юридичні особи свідомо вчинятимуть дії (бездіяльність), якими сприятимуть приховуванню активів, зокрема й шляхом невнесення актуальних відомостей до ЄДР щодо кінцевих бенефіціарних власників.

214. Верховний Суд звертає увагу скаржників, що згідно з ч.5 ст. 10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вимоги указаної статті щодо визнання достовірними відомостей, внесених до ЄДР не застосовуються у правовідносинах щодо статусу відомостей про кінцевих бенефіціарних власників.

216. Враховуючи зазначене, доводи про відсутність у ЄДР відомостей щодо відповідача як бенефіціарного власника ґрунтуються на формальному підході, у той час як статус кінцевого власника визначається за фактичним управлінням юридичною особою (впливом на управління нею). У зв`язку із цим, Верховний Суд відхиляє відповідні доводи скаржників».

Додатково суд враховує, що у 2026 році Компанія Fevamotinico S.a r.l., якій ухвалою безпосередньо заборонено відчужувати частку у Компанії Ferrexpo PLC, подала власну апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі у справі та попередньому апеляційному перегляді, за наслідками розгляду якої постановою від 20.05.2026 Північний апеляційний господарський суд залишив ухвалу від 03.03.2023 без змін.

Постановою Верховного Суду від 31.07.2026 у справі №910/268/23 залишено без задоволення касаційні скарги Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), Компанії Fevamotinico S.а r.l. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат». Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі №910/268/23 залишено без змін.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Водночас позивач, заперечуючи проти висновків контролюючого органу, не спростував зазначених відомостей, не надав доказів на підтвердження відсутності у ОСОБА_1 статусу кінцевого бенефіціарного власника та попри законодавчий обов`язок не зазначив, хто саме є кінцевим бенефіціарним власником позивача.

Отже, за відсутності у позивача належних доказів, які б спростовували наявну у контролюючого органу інформацію, та з урахуванням відсутності в Єдиному державному реєстрі відомостей про кінцевого бенефіціарного власника позивача, висновки контролюючого органу щодо застосування положень пункту 200.4-1 статті 200 Податкового кодексу України є обґрунтованими.

Враховуючи, що щодо ОСОБА_1 відсутнє рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняте у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», відповідно до пункту 200.12-1 статті 200 ПК України, перебіг строку бюджетного відшкодування залишається зупиненим, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для перерахування (стягнення заборгованості бюджету) узгодженої суми бюджетного відшкодування.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для нарахування пені за пунктом 200.23 статті 200 ПК України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгоджену суму на наступний робочий день після отримання судового рішення, яке набрало законної сили.

Як встановлено судом першої інстанції, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі № 440/16457/23 набрало законної сили 29.10.2025, у день ухвалення постанови суду апеляційної інстанції. Подальше постановлення Верховним Судом ухвали від 16.12.2025 не змінює моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Водночас, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, визначення строку внесення відомостей до Реєстру та строку перерахування узгодженої суми бюджетного відшкодування саме по собі не є достатньою підставою для нарахування пені.

У цій справі судом першої інстанції встановлено відсутність у позивача права на фактичне отримання бюджетного відшкодування станом на момент узгодження відповідної суми з огляду на застосування положень пунктів 200.4-1 та 200.12-1 статті 200 ПК України в редакції, чинній із 26.07.2024, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення пені за пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат», Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 по справі №440/689/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна

Повний текст постанови складено 15.10.2026 року