П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/8516/25
перша інстанція: суддя Гордієнко Т.О.,
повний текст судового рішення
складено 10.06.2026, м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої-судді - Казанчук Г.П.
суддів - Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі № 400/8516/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВИКЛАД ОБСТАВИН :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.04.2025 № 2025-0415-1010;
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо відмови у перегляді рішення від 15.04.2025 № 2025-0415-1010 та проведенні повторного медичного огляду військовослужбовця ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України провести повторний медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення його медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 порушено процедуру, передбачену Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, а саме не враховано надані ним медичні документи та не проведено додаткових обстежень, обов`язкових за наявності медичних показань, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення про придатність його до військової служби.
Позивач вказував, що звертався до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України із заявою про перегляд зазначеного рішення, однак у проведенні повторного медичного огляду йому відмовлено, що, на його думку, свідчить про протиправну бездіяльність.
Ухвалою суду першої інстанції від 12.05.2026 до участі у справі як відповідача залучено військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не дотримався визначеного Положенням № 402 порядку оскарження постанови ВЛК при районному ТЦК та СП, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимоги про скасування рішення ВЛК.
Суд також зазначив, що повторний або контрольний медичний огляд проводиться штатною ВЛК, однак Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України не проводить повторний медичний огляд та не переглядає рішення позаштатних ВЛК районних ТЦК та СП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 порушила пункт 1.1 розділу II та пункт 3.4 глави 3 розділу II Положення № 402, оскільки не врахувала його медичні документи та результати спеціальних досліджень, а встановлений ними діагноз у постанові ВЛК не зазначено.
Апелянт вказує, що після прийняття оскаржуваного рішення він набув статусу військовослужбовця, а тому правомірно звернувся зі скаргою саме до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яка відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 має право розглядати, переглядати, скасовувати та відміняти постанови будь-якої ВЛК.
На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про недотримання ним порядку оскарження є хибним, а суд не дав оцінки всім його аргументам та не з`ясував причин, з яких відповідачами не були вчинені обов`язкові дії.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
УСТАНОВИВ:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 15.04.2025 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 проведено медичний огляд ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою ВЛК від 15.04.2025 № 2025-0415-1010 позивачу встановлено діагнози: кіста яєчка, гіперметропія слабкого ступеня, та на підставі статті 10 «в» графи II Розкладу хвороб визнано його придатним до військової служби.
Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України із заявою про перегляд постанови ВЛК від 15.04.2025.
Листом від 04.06.2025 Центральна ВЛК Збройних Сил України повідомила позивача, що з урахуванням встановленого діагнозу, ступеня тяжкості захворювань та ступеня порушення функцій органів і систем постанову ВЛК про ступінь придатності до військової служби прийнято обґрунтовано, наявність у позивача захворювань, не зазначених у довідці ВЛК, які можуть змінити ступінь придатності до військової служби, медичними документами не підтверджено, а у разі погіршення стану здоров`я позивач може звернутися до командування військової частини з метою направлення на обстеження, лікування та медичний огляд ВЛК.
Не погоджуючись з постановою ВЛК та відповіддю Центральної ВЛК, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Отже, правомірність постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.04.2025 та дій Центральної ВЛК щодо розгляду заяви позивача про її перегляд є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан та загальна мобілізація продовжувались і станом на час розгляду справи тривають.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.
Згідно зі статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Процедуру проведення військово-лікарської експертизи визначає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні ВЛК приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу I Положення № 402 визначено, що до штатних ВЛК належать Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК) та ВЛК регіону.
Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК.
За приписами підпункту 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Згідно з пунктом 2.4.6 глави 2 розділу I Положення № 402 рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Відповідно до пункту 3.3 глави 3 розділу I Положення № 402 штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.
Згідно з пунктом 3.4 глави 3 розділу I Положення № 402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим воно повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями, а у разі, якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.
Відповідно до пункту 3.2 глави 3 розділу II Положення № 402 кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в електронній системі охорони здоров`я.
Вказане у сукупності свідчить про те, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, постанови позаштатних ВЛК можуть бути переглянуті штатними ВЛК, до яких належить і ЦВЛК, яка наділена правом переглядати постанови будь-якої ВЛК, а за рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ЦВЛК не переглядає постанови позаштатних ВЛК районних ТЦК та СП, оскільки він суперечить підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402.
Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про недотримання позивачем порядку оскарження постанови ВЛК як самостійну підставу для відмови у позові.
Як встановлено, після проходження медичного огляду позивач набув статусу військовослужбовця та звернувся зі скаргою саме до штатної ВЛК - ЦВЛК, яка розглянула його звернення по суті та надала відповідь від 04.06.2025.
Тобто позивач скористався передбаченим Положенням № 402 порядком перегляду постанови ВЛК у штатній ВЛК, а результат розгляду його звернення ЦВЛК відповідно до підпункту 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 може бути оскаржений в судовому порядку.
Крім того, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб, а порушення процедури проходження ВЛК чи неповнота медичного огляду можуть бути оцінені судом під час розгляду спору, оскільки перевірка процедури проведення ВЛК не потребує спеціальних медичних знань.
Водночас Верховний Суд у постанові від 26.02.2025 у справі № 240/13173/22 зазначив, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких рішень, однак не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері.
Як встановлено, довідкою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.04.2025 № 2025-0415-1010 позивачу встановлено діагнози: кіста яєчка, гіперметропія слабкого ступеня, та на підставі статті 10 «в» графи II Розкладу хвороб визнано його придатним до військової служби.
Позивач, стверджуючи про неврахування військово-лікарською комісією його медичних документів, не конкретизував, які саме медичні документи були подані ним до ВЛК і не були враховані, та не надав доказів подання таких документів під час проходження медичного огляду.
Так само позивач не зазначив, які саме додаткові обстеження за наявності медичних показань мали бути призначені, та не надав доказів наявності у нього на час медичного огляду захворювань, діагноз яких підтверджений спеціальними дослідженнями і які відповідно до Розкладу хвороб зумовлювали б інший ступінь придатності до військової служби.
Посилання позивача на статтю 52 Розкладу хвороб також не підтверджено медичними документами, які б свідчили про наявність у нього захворювання з тим ступенем порушення функції, з яким зазначена стаття пов`язує непридатність або обмежену придатність до військової служби.
Отже, позивач ні у позові, ні в апеляційній скарзі не конкретизував порушень процедури проведення медичного огляду, які б могли вплинути на зміст прийнятої постанови ВЛК, а його доводи фактично зводяться до незгоди з медичним висновком комісії, оцінка якого виходить за межі компетенції суду.
Щодо позовних вимог до ЦВЛК колегія суддів зазначає, що ЦВЛК розглянула заяву позивача про перегляд постанови ВЛК, перевірила відповідність прийнятої постанови встановленому діагнозу та вимогам Положення № 402 з урахуванням наданих медичних документів і листом від 04.06.2025 надала позивачу вмотивовану відповідь із роз`ясненням порядку подальших дій у разі погіршення стану здоров`я, що відповідає вимогам пункту 3.4 глави 3 розділу I Положення № 402.
Отже, ЦВЛК не допустила протиправної бездіяльності, а незгода позивача з результатом розгляду його заяви не свідчить про протиправність дій відповідача.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не з`ясував причин, з яких відповідачами не були вчинені обов`язкові дії, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 990/29/22 колегія суддів відхиляє, оскільки протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає в нездійсненні ним дій, які він зобов`язаний був вчинити, тоді як у цьому випадку ЦВЛК розглянула звернення позивача по суті та надала на нього відповідь.
Оскільки відповідно до пункту 2.4.6 глави 2 розділу I Положення № 402 повторний або контрольний медичний огляд може бути проведений за рішенням штатної ВЛК, прийняття такого рішення належить до дискреційних повноважень штатної ВЛК, яка визначає наявність для цього підстав, а тому підстав для зобов`язання ЦВЛК провести повторний медичний огляд позивача немає.
Позивач не позбавлений права у разі погіршення стану здоров`я звернутися до командування військової частини щодо направлення його на обстеження, лікування та медичний огляд ВЛК.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, однак вважає, що такий висновок зроблено з помилкових мотивів.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частинами першою - третьою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (п.п. 29-30 рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994).
Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною четвертою статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, проте вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши їх у редакції цієї постанови.
Підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі № 400/8516/25 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі № 400/8516/25 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Суддя Ю.М. Градовський
Суддя О.В. Єщенко