П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/8212/26
перша інстанція: суддя Марин П.П.,
повний текст судового рішення
складено 30.06.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої-судді - Казанчук Г.П.
суддів - Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційні скарги Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» та ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 420/8212/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради, Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВИКЛАД ОБСТАВИН :
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради, оформлене витягом № 207/25/1629/В від 24.11.2025, яким їй встановлено III групу інвалідності;
- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи в особі Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», прийняте за результатами розгляду скарги та оформлене витягом № 254/26/1586/ВП від 26.02.2026;
- зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради провести повторне оцінювання її повсякденного функціонування з метою встановлення інвалідності з урахуванням правової оцінки суду.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що вона страждає на хворобу Паркінсона (G20) з численними супутніми захворюваннями, а у виписці з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 14.11.2025 № 86, складеній КНП «Консультативно-діагностичний центр № 20» Одеської міської ради, зафіксовано виражений ступінь обмеження її життєдіяльності за критеріями трудової діяльності та навчання, що відповідно до пункту 12 Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, є підставою для встановлення II групи інвалідності.
Позивачка вказувала, що експертні команди не врахували зазначену виписку та інші медичні документи, а рішення експертної команди КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» містить лише кінцевий висновок про «стійкі помірні обмеження» без мотивів відхилення медичних документів, що свідчать про наявність виражених порушень.
Також позивачка зазначала, що 22.01.2026 її представник направив до Центру оцінювання функціонального стану особи клопотання про участь у розгляді скарги в режимі відеоконференції та про завчасне повідомлення дати і часу розгляду, однак це клопотання було проігноровано, а скаргу розглянуто без її участі та участі представника.
Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» у відзиві на позовну заяву проти позову заперечувала, зазначаючи, що скаргу розглянуто з дотриманням вимог законодавства за всіма наявними медичними документами, позивачка в скарзі не просила про очний розгляд, а суд не може перебирати на себе повноваження спеціалізованого органу.
КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради у відзиві на позовну заяву проти позову заперечувало, зазначаючи, що оцінювання проведено очно з урахуванням усієї медичної документації, а стан позивачки відповідає паркінсонічному синдрому з помірно вираженими порушеннями, що відповідає III групі інвалідності.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи в особі Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» № 254/26/1586 від 26.02.2026, оформлене витягом № 254/26/1586/ВП від 26.02.2026, прийняте за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди № 207/25/1629 від 24.11.2025.
Зобов`язано Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» повторно розглянути скаргу на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради від 24.11.2025 № 207/25/1629, яким ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю III групи.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивачки 22.01.2026 направив на офіційну електронну адресу Центру оцінювання функціонального стану особи клопотання про участь у розгляді скарги в режимі відеоконференції, однак відповідач 2 не надав доказів належного повідомлення позивачки та її представника про розгляд скарги і розглянув її без їх участі, чим порушив вимоги Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та статей 17, 63 Закону України «Про адміністративну процедуру».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо рішення експертної команди КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня», суд першої інстанції зазначив, що це рішення прийняте за результатами очного оцінювання, містить оцінку всіх критеріїв життєдіяльності та обґрунтування, а визначення діагнозу і наявності підстав для встановлення певної групи інвалідності належить до дискреційних повноважень експертної команди, які суд не вправі перебирати на себе.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, а також стягнути з позивачки судовий збір.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 2 зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував абзац другий підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, оскільки ця норма стосується повідомлення особи про повторне оцінювання за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертних команд, а рішення про повторне оцінювання позивачки не приймалося.
На думку апелянта, ні Порядок, ні Положення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, не передбачають обов`язкового повторного оцінювання, виклику чи огляду особи при розгляді скарги, скаргу розглянуто з дослідженням усіх медичних документів і записів в електронній системі охорони здоров`я, рішення обґрунтоване, а суд першої інстанції фактично здійснив власну оцінку захворювань позивачки.
Апелянт також вказує, що законодавство не передбачає повторного розгляду скарги, та посилається на постанову Верховного Суду від 18.03.2026 у справі № 360/660/25 та інші постанови Верховного Суду щодо неможливості перебирання судом повноважень спеціалізованих органів.
Позивачка у відзиві на апеляційну скаргу відповідача 2 просить залишити її без задоволення, зазначаючи, що факт подання клопотання про участь у розгляді скарги встановлено, а відповідач не довів, що це клопотання розглянуто або що позивачку повідомлено про заочну форму розгляду, тоді як пункт 67 Порядку зобов`язує визначати форму розгляду скарги з урахуванням клопотань особи.
ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо рішення експертної команди КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, в іншій частині рішення залишити без змін.
В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги позивачка зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет спору, оскільки вона не просила встановити їй II групу інвалідності чи визначити діагноз, а просила перевірити законність та вмотивованість рішення експертної команди, а наявність спеціальної компетенції органу не виводить його рішення з-під судового контролю.
Апелянт вказує, що Критерії встановлення інвалідності містять нормативні критерії розмежування III та II груп інвалідності, виписка № 86 фіксує виражений ступінь обмеження за критеріями трудової діяльності та навчання, а медичні документи свідчать про паркінсонізм з вираженими синдромами, що відповідає пункту 18 Переліку захворювань, однак експертна команда не навела мотивів, з яких не врахувала ці документи, що суперечить частині третій статті 8, статтям 71, 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» та правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19.
На думку апелянта, пояснення відповідачів у відзивах не можуть замінити мотивів самого рішення, а скасування лише рішення Центру оцінювання функціонального стану особи без скасування базового рішення експертної команди не забезпечує ефективного захисту її прав.
В апеляційній скарзі позивачка просить розглядати справу за участі її представника.
Відзиви на апеляційну скаргу позивачки до суду апеляційної інстанції не надходили.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
23.09.2026 року від позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача 2.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
УСТАНОВИВ:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 , 1949 року народження, має основний діагноз G20 - хвороба Паркінсона та низку супутніх захворювань.
За результатами стаціонарного лікування у неврологічному відділенні КНП «Міська лікарня № 5» Одеської міської ради з 22.10.2025 по 03.11.2025 (епікриз № 2495/1455) позивачці встановлено діагноз: хвороба Паркінсона, ригідно-тремтлива форма, II ст. за Хеном-Яром, а також супутні діагнози.
У виписці з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 14.11.2025 № 86, складеній КНП «Консультативно-діагностичний центр № 20» Одеської міської ради, зазначено, зокрема, про ХЕН-ЯР-3 та виражений ступінь обмеження за критеріями трудової діяльності і навчання, помірний - за критеріями пересування, контролю поведінки, самообслуговування, легкий - за критеріями орієнтації та спілкування.
Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» Роздільнянської міської ради № 207/25/1629/Р від 24.11.2025 (витяг № 207/25/1629/В), прийнятим за результатами очного оцінювання, позивачці встановлено III групу інвалідності безстроково, причина інвалідності - загальне захворювання.
У пункті 16 рішення зазначено про встановлення стійких помірних обмежень щодо можливості до пересування, самообслуговування та працездатності, а в індивідуальній програмі реабілітації № 207/25/1629/І визначено ступені обмеження життєдіяльності позивачки: самообслуговування, пересування, трудова діяльність - помірний; орієнтація, спілкування, контроль поведінки, здобуття освіти - легкий.
10.12.2025 представник позивачки - адвокат Бардук М.В. подав до Центру оцінювання функціонального стану особи скаргу на зазначене рішення, у пункті 3 якої вказав на готовність позивачки пройти повторний огляд експертної команди.
22.01.2026 представник позивачки направив на офіційну адресу електронної пошти Центру оцінювання функціонального стану особи cofso@ndimspi.gov.ua клопотання про участь у розгляді скарги в режимі відеоконференції та про завчасне повідомлення про дату і час розгляду скарги.
Рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи в особі Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» № 254/26/1586 від 26.02.2026 (витяг № 254/26/1586/ВП), прийнятим за результатами заочного розгляду скарги, рішення експертної команди КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» підтверджено.
Доказів розгляду клопотання представника позивачки від 22.01.2026 та повідомлення позивачки або її представника про дату, час і форму розгляду скарги відповідач 2 не надав.
Не погоджуючись з рішеннями експертних команд, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Отже, правомірність рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення позивачці III групи інвалідності та щодо результатів розгляду її скарги є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо клопотання позивачки про розгляд справи за участі її представника колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справа може бути вирішена на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення у цій справі ухвалене судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, позиції сторін детально викладені у заявах по суті справи та апеляційних скаргах, а спірні питання можуть бути вирішені на підставі наявних у справі письмових доказів, тому колегія суддів не вбачає підстав для розгляду справи в судовому засіданні та відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 875-XII особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338) затверджено, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Положення про експертні команди), Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Порядок) та Критерії встановлення інвалідності (далі - Критерії).
Відповідно до пункту 5 Критеріїв виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності: легкий; помірний (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань; виражений (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів; значний (3 ступінь).
Згідно з пунктом 6 Критеріїв до критеріїв життєдіяльності людини належать здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
Пунктом 8 Критеріїв визначено обов`язкові умови для визнання особи особою з інвалідністю: стійкі порушення функцій організму, обмеження життєдіяльності та необхідність вжиття заходів соціального захисту.
Відповідно до пунктів 57-60 Порядку рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання, в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду, а розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.
Згідно з пунктом 67 Порядку експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи.
Відповідно до пункту 68 Порядку експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується; заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.
За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про підтвердження оскарженого рішення експертної команди, скасування оскарженого рішення експертної команди або формування нового рішення щодо результату оцінювання (пункт 69 Порядку).
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX) особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 2073-IX учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом.
Щодо доводів апеляційної скарги Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» колегія суддів зазначає таке.
Колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що абзац другий підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди регулює повідомлення особи про проведення повторного оцінювання, рішення про яке прийнято за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертних команд, і безпосередньо не стосується процедури розгляду скарг, яка врегульована пунктами 57-69 Порядку.
Також суд першої інстанції помилково зазначив пункти 57-69 Порядку як пункти «Положення № 1338», тоді як ці пункти містяться в Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженому Постановою № 1338.
Водночас зазначені недоліки мотивування не призвели до неправильного вирішення спору в цій частині, оскільки висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем 2 процедури розгляду скарги ґрунтується насамперед на пунктах 67, 68 Порядку та статтях 17, 63 Закону № 2073-IX, які застосовані судом правильно.
Пункт 67 Порядку прямо зобов`язує експертну команду Центру оцінювання функціонального стану особи визначати форму розгляду скарги, зокрема, з урахуванням відповідних клопотань особи.
Отже, хоча Порядок допускає заочний розгляд скарги і не передбачає обов`язкового очного огляду особи в кожному випадку, за наявності клопотання скаржника або його представника про участь у розгляді скарги, у тому числі з використанням засобів зв`язку, експертна команда зобов`язана розглянути таке клопотання і або забезпечити участь особи, або мотивовано обґрунтувати неможливість чи недоцільність такої участі.
Як встановлено, представник позивачки 22.01.2026 направив на офіційну адресу електронної пошти Центру оцінювання функціонального стану особи клопотання про участь у розгляді скарги в режимі відеоконференції та про повідомлення про дату і час розгляду, а у самій скарзі від 10.12.2025 зазначено про готовність позивачки пройти повторний огляд.
Отримання цього клопотання відповідач 2 в апеляційній скарзі належним чином не спростував, а доказів його розгляду, повідомлення позивачки чи її представника про форму, дату і час розгляду скарги або мотивів відхилення клопотання до матеріалів справи не надав.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розгляд скарги без урахування поданого клопотання позбавив позивачку можливості реалізувати передбачене пунктом 68 Порядку та статтями 17, 63 Закону № 2073-IX право бути заслуханою, звернути увагу експертної команди на конкретні медичні документи, зокрема виписку № 86, та надати пояснення щодо їх змісту до прийняття рішення, яке негативно вплинуло на її права.
Колегія суддів наголошує, що оцінка порушення процедури розгляду скарги не потребує спеціальних медичних знань і не є перебиранням судом повноважень експертної команди, а тому доводи апелянта про те, що суд першої інстанції здійснив власну оцінку захворювань позивачки, не відповідають змісту оскаржуваного рішення, в якому суд такої оцінки не надавав.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 18.03.2026 у справі № 360/660/25 колегія суддів відхиляє, оскільки викладені у ній висновки стосуються заочної перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій за ініціативою контролюючого органу в період дії іншого правового регулювання, коли наявна медична документація очевидно не підтверджувала критерії інвалідності, а не розгляду скарги особи за Порядком, затвердженим Постановою № 1338, за наявності її клопотання про участь у такому розгляді.
Інші постанови Верховного Суду, на які посилається апелянт, стосуються меж судового контролю щодо медичних висновків спеціалізованих органів і не спростовують висновку про необхідність дотримання процедурних гарантій під час розгляду скарги.
Доводи апелянта про те, що законодавство не передбачає повторного розгляду скарги, колегія суддів відхиляє, оскільки зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяву (скаргу) особи з урахуванням висновків суду є способом захисту, передбаченим частиною четвертою статті 245 КАС України, і застосовується у разі визнання протиправним рішення, прийнятого з порушенням процедури, коли вирішення питання по суті належить до дискреційних повноважень відповідача.
Посилання апелянта на практику апеляційних адміністративних судів колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо вимоги апелянта про стягнення судового збору з позивачки колегія суддів зазначає, що за наслідками апеляційного розгляду підстав для її задоволення немає, оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог по суті залишається без змін.
Щодо доводів апеляційної скарги позивачки колегія суддів зазначає таке.
Колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що наявність у експертної команди спеціальної компетенції не виключає судового контролю за її рішеннями, а суд перевіряє, чи прийнято рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Водночас оцінка ступеня обмеження життєдіяльності особи за кожним із критеріїв, визначених пунктом 6 Критеріїв, і віднесення стану здоров`я особи до певного пункту Переліку захворювань потребують спеціальних медичних знань та належать до компетенції експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, і суд не може підміняти експертну команду у вирішенні цих питань.
Як встановлено, оцінювання позивачки проведено експертною командою КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» очно, а рішення експертної команди разом з індивідуальною програмою реабілітації містить оцінку ступеня обмеження за кожним із семи критеріїв життєдіяльності та висновок про наявність стійких помірних обмежень щодо пересування, самообслуговування та працездатності.
Ступені обмеження життєдіяльності, визначені у виписці № 86, є оцінкою лікаря закладу охорони здоров`я, що направляв позивачку на оцінювання, яка підлягала врахуванню експертною командою, однак не є для неї обов`язковою, оскільки рішення про встановлення інвалідності приймається експертною командою за результатами власного оцінювання повсякденного функціонування особи.
Колегія суддів також зауважує, що медичні документи позивачки містять різні відомості щодо стадії захворювання: у виписці № 86 зазначено ХЕН-ЯР-3, тоді як в епікризі № 2495/1455 за результатами стаціонарного лікування з 22.10.2025 по 03.11.2025 - II ст. за Хеном-Яром, що спростовує твердження апелянта про підтвердження епікризом третьої стадії захворювання та свідчить про те, що питання ступеня виразності порушень є питанням медичної оцінки.
Отже, розбіжність між оцінкою ступенів обмеження життєдіяльності у виписці № 86 та в рішенні експертної команди сама по собі не свідчить про протиправність рішення експертної команди, а питання про те, чи відповідає стан позивачки II групі інвалідності, не може бути вирішене судом.
Колегія суддів також враховує, що за наслідками розгляду цієї справи рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 26.02.2026 скасовано, а Центр оцінювання функціонального стану особи зобов`язано повторно розглянути скаргу позивачки на рішення експертної команди КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» від 24.11.2025.
Під час повторного розгляду скарги з дотриманням пунктів 67, 68 Порядку позивачка та її представник матимуть можливість надати пояснення, звернути увагу експертної команди на виписку № 86, епікриз № 2495/1455 та інші медичні документи, а експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи відповідно до пункту 69 Порядку уповноважена скасувати оскаржене рішення та сформувати нове рішення щодо результату оцінювання, у тому числі за результатами повторного оцінювання.
За таких обставин доводи апелянта про неефективність обраного судом першої інстанції способу захисту колегія суддів відхиляє, оскільки повторний розгляд скарги спеціалізованим органом, до компетенції якого належить перевірка обґрунтованості рішення експертної команди за медичними критеріями, забезпечує реальне поновлення порушеного права позивачки, тоді як скасування рішення експертної команди КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» судом, без встановлення порушень процедури його прийняття, фактично означало б надання судом медичної оцінки стану здоров`я позивачки.
Посилання апелянта на частину третю статті 8, статті 71, 72 Закону № 2073-IX та на постанову Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19 щодо вимог до обґрунтованості адміністративного акта колегія суддів враховує, однак зазначає, що рішення експертної команди сформоване за формою, визначеною Постановою № 1338, засобами електронної системи, містить оцінку кожного критерію життєдіяльності, обов`язкових умов встановлення інвалідності та висновок про групу інвалідності, а питання повноти врахування експертною командою медичних документів позивачки є предметом повторного розгляду скарги Центром оцінювання функціонального стану особи.
Доводи апелянта про те, що відповідачі в процесі судового розгляду не можуть доповнювати мотиви оскаржуваного рішення, є слушними, однак висновок колегії суддів ґрунтується на змісті самого рішення експертної команди та індивідуальної програми реабілітації, а не на поясненнях відповідачів, наданих у відзивах.
Колегія суддів також не бере до уваги оцінні формулювання щодо позивачки, викладені у відзиві КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня», оскільки вони не стосуються предмета спору та не є належними засобами доказування.
Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частинами першою - третьою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (п.п. 29-30 рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994).
Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною четвертою статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, однак помилково обґрунтував висновок про порушення процедури розгляду скарги посиланням на абзац другий підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди та неправильно визначив акт, яким затверджено пункти 57-69 Порядку, а тому рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Оскільки за наслідками апеляційного розгляду рішення суду першої інстанції змінено лише в мотивувальній частині, а результат вирішення спору не змінився, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 420/8212/26 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 420/8212/26 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Суддя Ю.М. Градовський
Суддя О.В. Єщенко