Провадження № 2/742/97/26
Єдиний унікальний № 742/2270/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого-судді Фетісової Н.В., за участю секретарів судових засідань Шептун В.В., Харченко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та встановлення порядку користування квартирою,
установив:
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення та встановлення порядку користування квартирою.
Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 30.07.2024 за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вищевказана квартира була придбана під час шлюбу з ОСОБА_2 та була зареєстрована на її ім`я. Після набрання рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30.07.2024 законної сили, позивачем було зареєстроване за собою право власності на частину вищевказаної квартири. Всі попередні правоустановчі документи на квартиру залишились у його колишньої дружини включаючи технічний паспорт на квартиру. Згідно технічних характеристик спірної квартири, вона складається з: 3-х кімнат площею 12,6 кв.м., 12,5 кв.м. та 17,5 кв.м., коридору площею 6,6 кв.м., коридору площею 4,0 кв.м. кладової площею 2,5 кв.м., кладової 0,4 кв.м., кухні площею 8.3 кв.м., санвузол площею 1,0 кв.м., ванна площею 2,5 кв.м., лоджія плошею 2,7 кв.м. Всього загальною площею 70,6 кв.м., житлова площа 42,6 кв.м., допоміжна площа 28,0 кв.м. В даній квартирі позивач зареєстрований з 30.05.2014, проте на даний час в ній не проживає, так як не має до неї доступу. З метою врегулювання спору, він неодноразово намагався порозумітись з колишньою дружиною, проте остання категорично заперечує проти його проживання в квартирі, та безперешкодного користування належною йому 1/2 частиною квартири. Квартира складається з трьох житлових кімнат, а тому існує реальна можливість встановити порядок користування даною квартирою відповідно часток кожного із співвласників. Позивачем пропонується наступний порядок користування спірною квартирою:
1) виділити позивачу в користування житлову кімнату, позначену на плані під №5 площею 15,5 кв.м.; лоджію позначену на плані під №11 площею 2,7 кв.м., кладову позначену на плані під літ.№4 площею 2.5 кв.м.;
2) виділити ОСОБА_2 в користування житлову кімнату, позначену на плані під №2 площею 12,6 кв.м., житлову кімнату, позначену на плані під №3 площею 12,5 кв.м., кладову позначену на плані під літ.№7 площею 0,4 кв.м.
Залишити у спільному користуванні сторін коридор позначений на плані під літ.№1 площею 6.6 кв.м., коридор позначений на плані під літ. №10 площею 4,0 кв.м., кухню позначену на плані під літ. №6 площею 8,3 кв.м., санвузол позначений на плані під літ.№8 площею 1,0 кв.м., ванну позначену на плані під літ.№9 площею 2,5 кв.м.
Спірна квартира є неподільною, адже знаходиться в багатоквартирному будинку і з неї неможливо виділити дві окремі квартири із самостійними житловими та допоміжними приміщеннями, площі яких би відповідали часткам співвласників. Доведеність наявності перешкод у користуванні квартирою, не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки співвласник квартири має право на звернення до суду для встановлення відповідного порядку користування майном незалежно від того, чи наявні в нього перешкоди у такому користуванні.
Зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складаються із судового збору та витрат за надання правової допомоги в сумі орієнтовно 20 000,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 визначено суддю ОСОБА_3 для розгляду даної справи.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 09.03.2026 та розпорядження «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» від 09.03.2026, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку. Визначено головуючого суддю Фетісову Н.В.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11.03.2026 даний позов прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання, яке було відкладене до 28.05.2026.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28.05.2026 підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду, яке відкладено до 13.10.2026.
Позивач у судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви його представника адвокат Жайворонко І.В. просить розгляд справи проводити у відсутність позивача та його представника. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі, а тому просить позовні вимоги задовольнити та ухвалити рішення на користь позивача. Також повідомив, що після ухвалення судового рішення по справі, позивачем до суду буде подана заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідач у судове засідання також не з`явилась, згідно поданої заяви її представника адвоката Матвієнка В.М. останній просить розгляд справи провести без представника та відповідача по наявним письмовим доказам. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати у тому числі і правничу допомогу розрахунок якої буде надано додатково протягом 5 діб.
Крім того вказав, категорично заперечує та не може погодитися з заявленими позивачем вимогами, оскільки такі є необґрунтованими, безпідставними та надуманими, а позов таким що не підлягає задоволенню. Так, позивач у 2023 році звернуся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зазначав місце свого проживання як АДРЕСА_2 , що підтверджується рішенням від 09.05.2023 року. Тобто, Позивач з 2023 року уже не проживав за адресою АДРЕСА_1 . При цьому він, забрав усі свої особисті речі, а також ключі від вхідних дверей, які знаходяться у нього до цього часу. Звертає увагу, що Позивач за весь цей час, жодного разу до вищевказаної квартири не заходив та намірів зайти не вчиняв, хоча реально має таку можливість так як на момент розірвання шлюбу так і на сьогоднішній день має ключі. Твердження Позивача що йому чинять перешкоди у доступі до квартири та користуванні не відповідають дійсності та є голослівними, адже жодних підтверджуючих даних до суду не було надано. При цьому таким підтвердженням можуть бути акти ОСББ, органів місцевого самоврядування, звернення до правоохоронних органів, відеодокази та ін. За таких умов вести мову про якісь віртуальні перешкоди у користуванні квартирою з боку Відповідача неможливо та такі твердження не підтверджуються жодними доказами.
Щодо позовних вимог в частині встановлення порядку користування, позивачем не зазначено чітко, яку саме кімнату він просить виділити йому в користування та який пропонує варіант розподілу приміщень та з яких міркувань та не надав висновків щодо можливості такого порядку користування. При цьому, з 2023 року Позивач не сплачує ні послуг з газо водопостачання та теплової енергії, оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що згідно рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 липня 2024 року по цивільній справі №742/754/23 (провадження №2/742/23/24) позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в тому числі на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.8-11).
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав №398791705 від 11.10.2024, ОСОБА_1 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 , на підставі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30.07.2024 (а.с.12).
Згідно з копії витягу з технічного паспорту на вказану квартиру станом на 04.12.2012 - квартира складається з наступних приміщень: 1 - коридор площею 6,6 кв.м., 2 - кімната площею 12,6 кв.м., 3 - кімната площею 12,5 кв.м., 4 - кладова площею 2,5 кв.м., 5 - кімната площею 17,5 кв.м., 6 - кухня площею 8,3 кв.м., 7 - кладова площею 0,4 кв.м., 8 - санвузол площею 1,0 кв.м., 9 - ванна площею 2,5 кв.м., 10 - коридор площею 4,0 кв.м., 11 - лоджия площею 2,7 кв.м. Загальною площею - 70,6 кв.м., житловою площею - 42,6 кв.м. (а.с.13,14).
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення їхніх прав.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
З огляду на наведені положення закону суд виходить із того, що право позивача на володіння та користування спірною квартирою виникло внаслідок набуття ним права власності на 1/2 частину цього нерухомого майна. Зазначене право підтверджується рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 липня 2024 року та витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 жовтня 2024 року.
Таким чином, позивач є співвласником квартири на рівні з відповідачем, а отже, має право брати участь у володінні та користуванні нею. Сам по собі факт припинення шлюбних відносин між сторонами, непроживання позивача у квартирі протягом певного часу або наявність у нього іншого місця проживання не припиняють набутого ним права власності та не можуть бути самостійною підставою для позбавлення його можливості користуватися належним йому майном.
Як убачається з матеріалів справи, спірна квартира має три ізольовані житлові кімнати площею 12,6 кв.м., 12,5 кв.м. та 17,5 кв.м., а також допоміжні приміщення, зокрема коридори, кухню, санвузол, ванну, кладові та лоджію. Загальна площа квартири становить 70,6 кв.м, житлова площа - 42,6 кв.м. Зазначені характеристики підтверджуються копією технічного паспорта на квартиру станом на 4 грудня 2012 року, яка міститься в матеріалах справи.
Позивач просить визначити порядок користування квартирою таким чином, щоб у його індивідуальному користуванні перебували одна житлова кімната, лоджія та кладова, а у користуванні відповідача - дві житлові кімнати та інша кладова. Коридори, кухня, санвузол і ванна пропонується залишити у спільному користуванні сторін.
Відповідач заперечує проти запропонованого порядку користування, посилаючись, зокрема, на відсутність висновку спеціаліста або експерта щодо можливості такого розподілу приміщень, а також на несплату позивачем комунальних послуг та витрат на утримання будинку.
Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із того, що встановлення порядку користування спільним майном не є тотожним поділу цього майна в натурі або припиненню права спільної часткової власності.
У разі визначення порядку користування квартирою право власності кожного зі співвласників на відповідну частку зберігається, а суд лише встановлює спосіб реалізації співвласниками своїх правомочностей з урахуванням характеристик нерухомого майна, розміру часток, фактичного планування приміщень та необхідності забезпечення можливості спільного користування допоміжними приміщеннями.
Отже, суд при вирішенні спору повинен забезпечити баланс інтересів співвласників, не допускаючи безпідставного обмеження прав одного з них на користь іншого.
Сам по собі факт того, що квартира є неподільною в розумінні неможливості утворення з неї двох самостійних квартир, не виключає можливості визначення порядку користування окремими кімнатами та допоміжними приміщеннями. Водночас установлення такого порядку має ґрунтуватися на конкретних характеристиках об`єкта нерухомості та не повинно створювати одному зі співвласників необґрунтованих переваг.
Суд також бере до уваги, що частки сторін у праві власності на квартиру є рівними, а тому запропонований порядок користування має бути оцінений з погляду забезпечення співмірної можливості кожного співвласника користуватися майном.
Відсутність висновку експерта сама по собі не є безумовною підставою для відмови у встановленні порядку користування квартирою. Необхідність проведення експертизи залежить від того, чи можливо на підставі наявних доказів достовірно визначити приміщення, які можуть бути передані в користування кожному зі співвласників, та чи потребує вирішення спору спеціальних знань.
Водночас суд не може підміняти волевиявлення позивача або самостійно формувати замість нього інший варіант користування майном, якщо такий варіант виходитиме за межі заявлених позовних вимог.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
Щодо доводів відповідача про несплату позивачем комунальних послуг та витрат на утримання будинку суд зазначає, що такі обставини самі по собі не припиняють права власності позивача та не позбавляють його права вимагати визначення порядку користування спільним майном. Питання участі співвласників у витратах на утримання майна має вирішуватися відповідно до вимог законодавства та не може автоматично підміняти вирішення спору щодо реалізації права власності.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, то з відповідача, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 352, 354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та встановлення порядку користування квартирою - задовольнити.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_4 , наступним чином:
- виділити у користування ОСОБА_1 житлову кімнату, позначену на плані під №5 площею 17,5 кв.м.; лоджію позначену на плані під №1 площею 2,7 кв.м., кладову позначену на плані під літ.№4 площею 2.5 кв.м.;
- виділити у користування ОСОБА_2 житлову кімнату, позначену на плані під №2 площею 12,6 кв.м., житлову кімнату, позначену на плані під №3 площею 12,5 кв.м., кладову позначену на плані під літ.№7 площею 0,4 кв.м.
Залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступні приміщення: коридор позначений на плані під літ. №l площею 6.6 кв.м., коридор позначений на плані під літ. №10 площею 4,0 кв.м., кухню позначену на плані під літ. №6 площею 8,3 кв.м., санвузол позначений на плані під літ.№8 площею 1,0 кв.м., ванну позначену на плані під літ.№9 площею 2,5 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесений по справі судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Наталія ФЕТІСОВА