Дата документу 13.10.2026 Справа № 331/2924/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 331/2924/25
Провадження №22-ц/807/1183/26
Головуючий в 1-й інстанції - Яцун О.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Кухаря С.В.,
суддів: Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,
секретар Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Цимбал Альони Анатоліївни на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 24 вересня 2025 року) у справі в порядку окремого провадження за заявою Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради, заінтересована особа: Четверта Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою,-
В С Т А Н О В И В:
У травні 2025 року Запорізька міська територіальна громада в особі Запорізької міської ради звернулась до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя з заявою про визнання спадщини відумерлою, в якій заявник просив суд визнати відумерлою спадщину, яка складається з квартири АДРЕСА_1 (житлова площа складає 15,13 кв.м., загальна площа 28,0 кв.м.), що належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передати її у власність Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради.
Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2025 року заяву Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради, заінтересована особа: Четверта запорізька державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою, задоволено.
Визнано спадщину, яка складається з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 28,0 кв.м., житловою площею 15,13 кв.м., що належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відумерлою та передано її у власність Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Цимбал Альони Анатоліївни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким заяву залишити без розгляду.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_1 є рідною тіткою померлого ОСОБА_2 , відповідно вона є спадкоємцем третьої черги та одночасно є єдиним його спадкоємцем. У встановленому законом порядку вона прийняла спадщину після померлого. Оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про її права, свободи та інтереси як спадкоємця. Наявність спадкоємця, яка прийняла спадщину унеможливлює визнання такою спадщини відумерлою.
У відзиві на апеляційну скаргу Запорізька міська рада фактично погодилася з доводами апелянтки щодо помилковості висновків суду першої інстанції про відсутність спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 . Зокрема, заявник зазначив, що ОСОБА_1 у межах установленого законом шестимісячного строку звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої 11 червня 2024 року було заведено спадкову справу № 23/2024, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 11 червня 2024 року № 77270928. Запорізька міська рада також пояснила, що відомості про відсутність спадкової справи, покладені судом першої інстанції в основу рішення, були отримані внаслідок технічних помилок під час формування запитів до Спадкового реєстру. Зокрема, в інформаційній довідці від 07 травня 2025 року № 81083611 було неправильно зазначено по батькові спадкодавця, а під час формування запиту, на підставі якого видано інформаційну довідку від 05 вересня 2025 року № 82432987, помилково зазначено дату смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 замість ІНФОРМАЦІЯ_3 . З огляду на викладене Запорізька міська рада просила врахувати наведені обставини під час апеляційного перегляду справи, а також підтримала клопотання про витребування у приватного нотаріуса копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 . Остаточне вирішення справи заявник залишив на розсуд суду.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис № 573 від 23.02.2024 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (загальна площа - 28,0 кв.м., житлова площа - 15,13 кв.м.), яка і є місцем відкриття спадщини.
Право власності померлого ОСОБА_2 на зазначену квартиру підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 426857435 від 14.05.2025 року. Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу № 1504 від 12.12.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горбашко М.В.
Відповідно до листа Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради № 06.4-02/02/1356 від 28.04.2025 року, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 був зареєстрований з 15.02.2014 року по 23.02.2024 року, станом на момент смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) інші зареєстровані особи відсутні. На теперішній час за даною адресою зареєстровані особи відсутні.
Згідно інформаційної довідки із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 81083611 від 07.05.2025 року відносно ОСОБА_2 інформація у спадковому реєстрі відсутня.
Відповідно до інформаційної довідки із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 81083257 від 07.05.2025 року відносно ОСОБА_2 інформація у спадковому реєстрі відсутня.
Згідно листа Спеціалізованого комунального підприємства «Запорізька ритуальна служба» № 236 від 04.04.2024 року ОСОБА_2 був похований 07.03.2024 року на кладовищі СКП «Запорізька ритуальна служба», як безрідна особа за бюджетні кошти міста.
Отже, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був одиноким чоловіком, близьких родичів не мав, був похований як безрідна особа майже через два з половиною місяці з моменту смерті.
Таким чином, після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась, а із наявних у матеріалах справи документів не вбачається наявність спадкоємців як за заповітом, так і за законом, які б прийняли спадщину.
Задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції виходив з того, що за життя ОСОБА_2 належала на праві власності квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, однак спадкова справа не заводилась, а із наявних у матеріалах справи документів не вбачається наявність спадкоємців як за заповітом, так і за законом, які б прийняли спадщину. Також станом на день смерті ОСОБА_2 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 , крім нього, інші зареєстровані особи за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні. Під час вирішення питання про визнання спадщини відумерлою не встановлено існування спору про право. Наявність осіб, які б перешкоджали в реалізації права про визнання спадщини відумерлою, не підтверджена жодними дослідженими судом доказами. Отже, після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась, спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не зверталися, а також беручи до уваги те, що з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшло більше одного року, вимоги заяви про визнання спадщини відумерлою та передання її територіальній громаді слід задовольнити.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Відповідно до частини 1 статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Правилами статті 18 ЦПК України передбачено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Частиною 1 статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Отже, законодавець визначає коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження №61-13912св20) викладено висновки, відповідно до яких рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
З огляду на викладене право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.
Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
На підставі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з вимогами ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
В свою чергу, приписами ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі.
Відповідно до ст. 338 ЦПК України, суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції, однак оскаржуваним рішенням спадщину після смерті ОСОБА_2 , до складу якої входить квартира за адресою: АДРЕСА_2 , визнано відумерлою та передано у власність Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради.
Водночас в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що є рідною тіткою померлого та спадкоємицею третьої черги за законом, а 11 червня 2024 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після його смерті.
Наведені обставини свідчать про наявність безпосереднього правового зв`язку апелянтки зі спадковим майном, щодо якого ухвалено оскаржуване рішення, оскільки визнання спадщини відумерлою та передача її у власність територіальної громади безпосередньо впливає на можливість реалізації нею права на спадкування.
Отже, ОСОБА_1 має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності передбачених законом підстав для визнання спадщини відумерлою, колегія суддів виходить із такого.
Згідно з матеріалами спадкової справи № 23/2024, копію якої витребувано апеляційним судом у Запорізького обласного державного нотаріального архіву, 11 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Федосенка К. О. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого рідного племінника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У зазначеній заяві ОСОБА_1 висловила волевиявлення щодо прийняття спадщини за законом та послалася на статтю 1263 ЦК України. На підставі її заяви заведено спадкову справу № 23/2024, що також підтверджується відомостями, викладеними в супровідному листі Запорізького обласного державного нотаріального архіву.
Таким чином, матеріалами спадкової справи підтверджується, що після смерті ОСОБА_2 спадкова справа була заведена, а ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини в межах установленого законом строку.
Зазначені обставини підтверджуються також позицією Запорізької міської ради, викладеною у відзиві на апеляційну скаргу.
Так, Запорізька міська рада у відзиві зазначила, що під час повторного дослідження матеріалів справи було виявлено технічні помилки, допущені під час формування запитів до Спадкового реєстру. Зокрема, в інформаційній довідці від 07 травня 2025 року № 81083611 було неправильно зазначено по батькові спадкодавця, а під час формування запиту, на підставі якого видано інформаційну довідку від 05 вересня 2025 року № 82432987, помилково вказано дату смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 замість правильної дати - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За твердженням заявника, зазначені помилки призвели до отримання відомостей про відсутність спадкової справи після смерті ОСОБА_2 та, відповідно, до неправильного висновку суду першої інстанції про відсутність спадкоємців, які прийняли спадщину.
Отже, Запорізька міська рада фактично погодилася з доводами апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Таким чином, обов`язковою передумовою визнання спадщини відумерлою є встановлення однієї з передбачених законом обставин, за яких спадщина не переходить до спадкоємців.
У цій справі суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , посилаючись на відсутність відомостей про заведення спадкової справи у Спадковому реєстрі та на відсутність заяв спадкоємців про прийняття спадщини.
Однак зазначений висновок спростовується дослідженою апеляційним судом спадковою справою № 23/2024, матеріали якої підтверджують подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини 11 червня 2024 року, тобто в межах шестимісячного строку після смерті спадкодавця 11 грудня 2023 року.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність спадкоємців, які прийняли спадщину, ґрунтується на неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та не відповідає наявним у справі доказам.
Відтак висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання спадщини відумерлою є передчасним, а ухвалене рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.
Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав установленими, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради про визнання спадщини відумерлою.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Цимбал Альони Анатоліївни задовольнити частково.
Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2025 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нову постанову.
У задоволенні заяви Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради, заінтересована особа: Четверта Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою, відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 15 жовтня 2026 року.
Головуючий С.В. Кухар
Судді: І.В. Кочеткова
Г.С. Подліянова