Номер провадження: 22-ц/813/6957/26
Справа № 519/1293/25
Головуючий у першій інстанції Москаленко І.О.
Доповідач Комлева О. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» в інтересах якого діє Гурський Герман Юрійович, на рішення Південного міського суду Одеської області від 13 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Москаленко І.О., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в:
У червні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі по тексту - ТОВ «Кошельок») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 08.01.2022 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №[номер приховано]-574506, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 7 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами кредитного договору.
ТОВ «Кошельок» виконав свої зобов`язання, проте відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка станом на дату подання позову становить 23170,0 грн, з яких 7000,0 грн - заборгованість по кредиту, 16170,0 грн заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.
Рішенням Південного міського суду Одеської області від 13.04.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Кошельок» - Гурський Г.Ю. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ідентифікація відповідача на веб-сайті позивача здійснена відповідного до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки для перерахунку коштів; та договір укладено сторонами в порядку, що відповідає Закону України «Про електронну комерцію». При цьому, як стверджується скаржником, у справі відсутні відомості про припинення дії договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку.
Разом з тим, скаржником зазначається, що факт перерахування коштів також підтверджується матеріалами справи, а саме повідомленням платіжної системи Xpay Group LLC та листом ПАТ «МТБ Банк».
Апеляційна скарга також мотивована погодженням сторонами продовження строку кредитування кредитом до 120 днів з моменту укладення договору (30 днів + 90днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нараховані відповідно до умов договору процентів за користування кредитом, та умовами такого продовження є користування кредитом після закінчення лояльного періоду, тобто строк кредитування з 07.02.2022 по 07.05.2022 є погодженим сторонами.
Своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України учасники справи не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Однак оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам закону, з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів, як укладання спірного договору, так і отримання відповідачем і користування кредитними коштами.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Окрім того, відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
За положеннями ст. 203 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2022 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № [номер приховано]-574506 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію» та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором. Вказаний договір містить всю детальну інформацію щодо особи позичальника, а саме місце реєстрації та проживання, РНОКПП, номер паспорту, контактний номер телефону та адресу електронної пошти тощо (а.с. 27).
При цьому, дійсність вказаного договору про надання коштів у позику відповідачем в судовому порядку не спростована, а тому вказаний договір є дійсним та відповідно створює певні юридичні наслідки для сторін даного договору, що в свою чергу не враховано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення.
Згідно п. 9.2 договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами власних обов`язків за цим договором.
За умовами даного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 7000,0 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах визначених цим договором (п. 1.1).
Пунктом 2.4 договору визначено, що кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці. Датою отримання кредиту вважається дата списання відповідної суми з рахунку кредитодавця. Дата отримання кредиту зазначається у графіку розрахунків, що є додатком до цього договору.
Згідно долученого позивачем графіку розрахунків та відповідно до вказаних положень п. 2.4 договору дата видачі кредиту - 08.01.2022 у розмірі 7000,0 грн (а.с. 27 зворот).
При цьому, слід зауважити, що ТОВ «Кошельок» не є банківською установою та відповідно до умов укладеного кредитного договору грошові кошти надані у кредит перераховуються на вже наявний відкритий рахунок споживача, який зазначається безпосередньо останнім в заявці про надання кредиту.
На підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів у визначеному умовами договору розмірі в матеріалах справи наявний лист центрального відділення публічного акціонерного товариства «МТБ Банку» (далі по тексту - ПАТ «МТБ Банк») згідно якого повідомлено про здійснення проведення 08.01.2022 операції через систему xPay та зарахування на карту коштів у розмірі 7000,0 грн (а.с. 14) та повідомлення xPay Group LLC щодо проведеної 08.01.2022 операції по зарахуванню коштів на картку клієнта згідно опису замовлення: видача кредитних коштів за договором найму № [номер приховано]-574506 (а.с. 15).
Наведені обставини відповідачем по справі не спростовані.
При цьому, з вказаного вбачається, що кредитні кошти перераховані відповідачу на банківську картку відкриту в ПАТ «МТБ Банк», що в свою чергу не враховано судом першої інстанції під час дослідження всіх наданих позивачем доказів та розгляду справи по суті, та як наслідок помилково зроблено висновок про відсутність доведення факту перерахування кредитних коштів на підставі укладеного договору від 08.01.2022, посилаючись на відповідь АТ «УкрСиббанк» про відкриття рахунку після укладення вказаного договору.
З наведеного в своїй сукупності вбачається підтвердження наявними матеріалами справи отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 7000,0 грн на підставі укладеного 08.01.2022 з ТОВ «Кошельок» договору № [номер приховано]-574506 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, а тому доводи апеляційної скарги в даній частині є обґрунтованими.
Згідно наданого позивачем розрахунку розмір заборгованості відповідача за кредитом станом на дату подання позову становить 23170,0 грн, яка складається з: 7000,0 грн - заборгованість за сумою кредиту та 16170,0 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою.
Відомостей щодо часткового/повного погашення відповідачем заборгованості за договором матеріали справи не містять, відповідачем на підтвердження вчинення відповідних дій будь-яких доказів не надано, а тому заборгованість за тілом кредиту, що становить 7000,0 грн, згідно підписаного сторонами договору, підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі. Альтернативного розрахунку заборгованості відповідачем також не надано.
Щодо заявленого позивачем розміру заборгованості за відсотками колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 1.3 договору визначено, що загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані, виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним.
Тип процентної ставки: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 3.4, 3.5, 3.6 цього договору (п. 1.4).
Кредит надається строк на 30 днів (лояльний період) (п. 2.1).
Згідно п. 2.2 сторони погодили, що встановлений п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
Відомостей щодо здійснення відповідачем оплати нарахованих відсотків відповідно до п. 2.2 договору та як наслідок продовження позичальником визначеного умовами договору лояльного періоду, що є строком кредитування, матеріали справи не містять, з огляду на що вказаний строк кредитування не продовжено та становить 30 днів за які відповідно повинні нараховуватися відсотками за користування кредитом.
Згідно погодженого сторонами порядку нарахування відсотків за користування кредиту визначено, що сукупна вартість кредиту для позичальника з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником графіку розрахунків, що є додатком до цього договору, становить 9310,0 грн, або 133% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 2387,0 грн, або 33% від суми кредиту (п. 3.4).
При цьому, згідно п. 3.5 сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановленим п. 2.1 договору або додатковими угодами, зобов`язання позичальника продовжується за цим договором на весь період користування кредитом, при цьому, якщо встановлена п. 3.4 процентна ставка менша ніж 2 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п. 3.4 договору скасовуються з моменту початку їх застосуванню і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту.
Тобто, зважаючи на викладені умови договору, процентна ставка, яка підлягає застосуванню в даному випадку становить 2,2 % за кожен день користування, оскільки відповідачем не виконувалося зобов`язання щодо погашення нарахованих відсотків згідно обумовленого сторонами графіку розрахунків та безпосередньо на умовах укладеного договору. Відповідно розмір заборгованості за відсотками становить 4620,0 грн (7000 * (2,2:100) * 30).
Натомість, судом не враховуються посилання скаржника на положення п. 3.5 щодо нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення лояльного періоду, оскільки умовами договору визначений строк кредитування, який становить 30 днів, та порядок його продовження, що не було ініційовано позичальником у відповідності до п. 2.2 договору, а тому відповідно нарахування відсотків за користування кредитом поза межами встановленого 30-тиденного строку кредитування регулюється положеннями ст. 625 ЦК України. Однак позивачем відповідні вимоги щодо стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України не заявлялися, а тому і не підлягають задоволенню.
Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача становить11620,0 грн, яка складається з: 7000,0 грн - сума боргу та 4620,0 грн - нараховані відсотки за користування кредитом.
При цьому, позивач також просить стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції 10000,0 грн та 4000,0 грн в апеляційному судді.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Європейський суд з прав людини також підкреслює, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв: реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Скаржником на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 укладеного між адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» та ТОВ «Кошельок», за умовами якого адвокатському бюро надаються права на представлення клієнта в будь-яких судових інстанціях (п. 2.3.2 договору); додаток до договору про надання правничої допомоги від 15.05.2025, який містить перелік послуг, що входять до складу правової допомоги із зазначенням вартості кожної окремої наданої послуги та загальна вартість яких становить 10000,0 грн, а також за підготовку апеляційної скарги - 4000,0 грн.
Відповідачем заявлений розмір несених витрат на правову допомогу не заперечувався ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.
З огляду на викладене, зважаючи на часткове задоволення поданої позивачем апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення із ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи положення ст.ст. 131, 137 ЦПК України, розмір витрат понесених позивачем на правничу допомогу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача становить 7018,20 грн.
Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
За подання позовної заяви ТОВ «Кошельок» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 991 від 20.05.2025.
За подання апеляційної скарги ТОВ «Кошельок» сплачений судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7209 від 12.05.2026.
З урахуванням висновків суду про наявність підстав для задоволення апеляційної скарг, скасування оскаржуваного рішення із ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог (50,13 % від заявлених позовних вимог), судовий збір, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» становить 3035,87 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» в інтересах якого діє Гурський Герман Юрійович - задовольнити частково.
Рішення Південного міського суду Одеської області від 13 квітня 2026 року - скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831, 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А) заборгованість за кредитним договором № [номер приховано]-574506 від 08.01.2022 у загальному розмірі 11620 (одинадцять тисяч шістсот двадцять) грн 00 коп, яка складається з: суми кредиту - 7000 (сім тисяч) грн та відсотків за користування кредитом - 4620 (чотири тисячі шістсот двадцять) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831, 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А) сплачений судовий збір у розмірі 3035, (три тисячі тридцять п`ять) грн 87 коп та витрати на правничу допомогу у розмірі 7018 (сім тисяч вісімнадцять) грн 20 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 15 жовтня 2026 року.
Головуючий О.С. Комлева
Судді М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда