ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/14080/26 Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б.
Провадження № 22-ц/817/1165/26 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
за участі секретаря - Хоміцька С.О.
та сторін: представника ТОВ «СОФІЯ АГРО КОМ» - адвоката Василишина К.В., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Парубія І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу № 607/14080/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ АГРО КОМ», на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 року, постановлену суддею Сташків Н.Б., за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ АГРО КОМ», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Агро Тр» про визнання недійсним договору купівлі-продажу,-
В С Т А Н О В И В :
У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно - тваринницькі приміщення (реєстраційний номер 1575484761246) розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлю корівника загальною площею 1310,1 кв.м.; будівлю корівника загальною площею 924.2 кв.м. та будівлю корівника загальна площа 707,5 кв.м.
Свою заяву обґрунтовує тим, що заявник має намір подати позов, предметом якого є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна як фраудаторного правочину, з метою подальшого звернення стягнення на вказане майно для погашення заборгованості ТОВ «СОФІЯ АГРО КОМ» перед позивачем. Враховуючи недобросовісну поведінку ТОВ «СОФІЯ АГРО КОМ», у позивача є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_2 , який є засновником ТОВ «Укр Агро Тр» може вчинити дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, що значно утруднить захист прав та інтересів позивача, та виконання судового рішення, оскільки буде вимагати пред`явлення додаткового позову до нового власника.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову - задоволено частково.
Забезпечено позов ОСОБА_1 до ТОВ «СОФІЯ АГРО КОМ», ОСОБА_2 , ТОВ «Укр Агро Тр» про визнання недійсним договору купівлі-продажу як фраудаторного правочину шляхом заборони відчуження нерухомого майна, а саме нерухомого майна, реєстраційний номер 1575484761246, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «СОФІЯ АГРО КОМ», інтереси якого представляє Панасій О.В., подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 року у справі №607/14080/26 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати застосовані ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 року заходи забезпечення позову, а саме заборону відчуження нерухомого майна з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1575484761246, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник заявника зазначає, що за своєю правовою природою забезпечення позову спрямоване на запобігання утрудненню чи неможливості виконання майбутнього судового рішення, а не на обмеження прав інших осіб виключно на підставі неперевірених тверджень. Цей захід є винятковим, а тому його застосування має
ґрунтуватися на належно встановлених обставинах, бути необхідним, обґрунтованим і пропорційним меті, для досягнення якої він вживається
Оскаржувана ухвала свідчить про те, що суд першої інстанції наведених вимог належним чином не виконав. Суд фактично визнав викладені в заяві обставини достатніми для встановлення заборони відчуження нерухомого майна, не перевіривши попередню обґрунтованість права заявника та не надавши оцінки доказам на підтвердження наявності вимоги до ТОВ «СОФІЯ
АГРО КОМ».
Заявник стверджував, що надав товариству поворотну фінансову допомогу в розмірі 3 321 300 грн, що, на його думку, свідчить про існування грошового зобов`язання та фраудаторний характер подальшого відчуження майна. Однак суд не перевірив, чи підтверджується фактичне надходження цих коштів саме від ОСОБА_1 на рахунки Товариства належними та допустимими доказами.
Подання копії договору від 05.11.2018 не є безумовним підтвердженням передання коштів. Для попереднього встановлення обґрунтованості вимоги суд мав дослідити банківські платіжні документи, виписки з рахунків, касові документи або інші належні підтвердження фактичного одержання Товариством коштів. Проте ухвала не містить відомостей про конкретні дати, суми та спосіб передання коштів, не встановлено наявності невиконаного зобов`язання саме перед ОСОБА_1 .
При цьому, долучені відповідачем на стадії розгляду заяви про забезпечення та до апеляційної скарги банківські виписки свідчать, що ОСОБА_1 не перераховував кошти Товариству як поворотну фінансову допомогу. Натомість платежі з таким призначенням здійснювалися іншим учасником - ОСОБА_3 , і загальний їх розмір згідно із даних Товариства становить лише 277 200 грн, а не 3 321 300 грн. У призначенні платежів прямо зазначено, що допомога надавалася ОСОБА_3 , що не узгоджується з твердженнями заявника та змістом договору. Відтак, висновок про існування права, яке потребує забезпечення шляхом обмеження права власності, є передчасним.
Щодо відсутності реального спору та обізнаності товариства, то вказують, що станом на 11 березня 2026 року - дату укладення договору купівлі-продажу - ОСОБА_1 не пред`являв товариству вимог про повернення коштів, не направляв претензій, не звертався до суду з позовом і не повідомляв товариство про наявність майнових вимог. До моменту звернення із заявою про забезпечення позову ТОВ «СОФІЯ АГРО КОМ» не було обізнане та не могло усвідомлювати існування вимог і діяти з метою ухилення від виконання зобов`язання. Це має істотне значення для оцінки доводів про фраудаторний характер правочину, оскільки спрямованість дій на уникнення виконання передбачає обізнаність особи про існування вимоги.
Окремої уваги потребує висновок суду щодо співмірності обраного заходу. В оскаржуваній ухвалі суд зазначив: «Оскільки предметом спору є нерухоме майно, вартість якого є значною, вбачається, що забезпечення позову шляхом заборони його відчуження є співмірним із заявленими позовними вимогами».
Проте це формулювання є декларативним і внутрішньо суперечливим.
Суд послався на «значну» вартість майна, але не зазначив, яку саме вартість він установив, на підставі яких доказів, з яким розміром або характером вимог її порівняв і чому саме значна вартість свідчить на користь обмеження. Із долучених документів вбачається вартість трьох об`єктів: 1 089 331,85 грн, 633 948,22 грн та 476 368,41 грн, загалом - 2 199 648,48 грн. Суд не навів цих сум, не співвідніс їх із заявленою сумою 3 321 300 грн і не пояснив, чому заборона відчуження всього майна є необхідним і пропорційним заходом.
Саме по собі твердження, що предметом спору є нерухоме майно, не свідчить автоматично про співмірність заборони.
Такий підхід означав би, що в будь-якому спорі з нерухомістю забезпечення мало б застосовуватися без додаткового обґрунтування, що суперечить статтям 149, 150 ЦПК України.
Суд не встановив реальної загрози подальшого відчуження майна, не навів конкретних обставин (оголошень про продаж, попередніх договорів, переговорів, звернень щодо реєстрації), які б підтверджували намір власника повторно розпорядитися майном. Висновок про ризик ґрунтується виключно на припущенні, що власник теоретично може скористатися своїми правомочностями, що не є достатнім.
Крім того, суд не дослідив негативних наслідків заборони для власника, не оцінив тривалість обмеження, його вплив на господарську діяльність та виконання зобов`язань перед іншими особами. Не встановлено й конкретних негативних наслідків для заявника в разі невжиття заходів та чому вони переважають втручання у право власності.
Отже, суд не здійснив передбаченого правовою позицією Верховного Суду співвідношення наслідків і не забезпечив справедливого балансу інтересів.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Парубій І.М. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просять ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вказують, що суд прийшов до вірних висновків про вжиття заходів забезпечення позову, так як позивачем доведено про вчинення відповідачем активних дій з метою відчуження свого єдиного ліквідного активу за явно заниженою у десятки разів ціною - нерухомого майна (тваринницькі приміщення , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 : будівля корівника,1 загальною площею 1310,1 кв.м., будівля корівника, 2 загальною площею 924,2 кв.м., будівля корівника, 3 загальною площею 707,5 кв.м.
Зокрема, за спірним правочином вартість нерухомого майна становить 370670,00 грн без ПДВ, загальною площею 2941,8 кв.м. при тому, що згідно довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 19.06.2026, отриманих на офіційному сайті Фонду державного майна України через Кабінет користувача єдиної бази даних звітів про оцінку позивачем та наданих суду в якості додатку до заяви, вартість зазначеного вище нерухомого майна становить 2 199 348,48 грн.
Ці обставини детально описані позивачем у заяві про забезпечення позову, підтверджені відповідними доказами та належно оцінені судом.
Тому твердження відповідача, викладені у апеляційній скарзі, що «Суд послався на «значну» вартість майна, але не зазначив, яку саме вартість він установив, на підставі яких доказів, з яким розміром або характером вимог її порівняв і чому саме значна вартість свідчить на користь обмеження можуть свідчити лише про введення суду апеляційної інстанції в оману.
Також такими, що не заслуговують на увагу, є твердження апелянта про те, що «Суд не встановив реальної загрози подальшого відчуження майна, не навів конкретних обставин (оголошень про продаж, попередніх договорів, переговорів, звернень щодо реєстрації), які б підтверджували намір власника повторно розпорядитися майном. Адже у заяві про забезпечення позову, детально та з наданням належних і допустимих доказів позивачем доведено, саме під час тривалої наявності у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем та після численних нагадувань позивача про необхідність сплати заборгованості товариство відчужило за завідомо заниженою ціною своє єдине ліквідне нерухоме майно, та ще й з створенням видимості набуття його «добросовісним набувачем» - спочатку фізичній особі, а потім шляхом внесення майна до статутного капіталу новоствореної юридичної особи.
У судовому засіданні представника ТОВ «СОФІЯ АГРО КОМ» - адвокат Василишин К.В. апеляційну скаргу підтримав, з мотивів, викладених у ній, просили її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Парубій І.М. в судовому засіданні апеляційної скарги не визнав, вважаючи її безпідставною, а ухвалу суду першої інстанції - законною та обґрунтованою.
Відповідач ТОВ «Укр Агро Тр» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодом R068165049059.
Відповідач ОСОБА_2 також в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення №R067269935917, яке повернулося у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною ним адресою.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з п. 1, п.3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції враховував, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер, є співмірними із заявленими позивачем вимогами, судом не встановлено жодних можливих негативних наслідків внаслідок застосування цих заходів, в той час як невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення у разі задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.
Тобто підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретних обставин.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачене законом і є обґрунтованим.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) дійшла висновку, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».
Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.
У постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду (пункти 46-47) зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Із матеріалів справи вбачається, що 26.06.2026, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - тваринницькі приміщення (реєстраційний номер 1575484761246), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлю корівника 1 загальною площею 1310.1 кв.м.; будівлю корівника 2 загальною площею 924.2 кв.м. та будівлю корівника 3 загальна площа 707.5 кв.м.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що заявник ОСОБА_1 має намір подати позов, предметом якого є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11 березня 2026 року, як фраудаторного правочину, з метою подальшого звернення стягнення на вказане майно для погашення заборгованості ТОВ «СОФІЯ АГРО КОМ» перед позивачем. Враховуючи недобросовісну поведінку ТОВ «СОФІЯ АГРО КОМ», у позивача є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_2 , який є засновником ТОВ «Укр Агро Тр» може вчинити дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, що значно утруднить захист прав та інтересів позивача, та виконання судового рішення, оскільки буде вимагати пред`явлення додаткового позову до нового власника.
Як убачається з матеріалів справи, а саме із договору купівлі-продажу квартири тваринницьких приміщень від 11 березня 2026 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського нотаріального округу Скідан О.Є., продавець ТОВ «СОФІЯ АГРО КОМ» продав тваринницькі приміщення (реєстраційний номер 1575484761246), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлю корівника 1 загальною площею 1310.1 кв.м.; будівлю корівника 2 загальною площею 924.2 кв.м. та будівлю корівника 3 загальна площа 707.5 кв.м., покупцю ОСОБА_2 (а.с.34-36).
Згідно із акту приймання-передачі нерухомого майна ТОВ «Укр Агро Тр» від 19.03.2026, ОСОБА_2 передав в статутний капітал ТОВ «Укр Агро Тр» внесок у майновому вигляді, а ТОВ «Укр Агро Тр» прийняв нерухоме майно: тваринницькі приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлю корівника 1 загальною площею 1310.1 кв.м.; будівлю корівника 2 загальною площею 924.2 кв.м. та будівлю корівника 3 загальна площа 707.5 кв.м., вартістю 370 670, 00 грн (а.с.37-38).
Вказане, також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого встановлено, що ТОВ «Укр Агро Тр» є власником об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 1575484761246, яке знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Коршилівка, вул. Центральна, 7Є та складається з: Доповнення до типу СЧ: будівля корівника Загальна площа: 1310.1 Номер СЧ: 1 Тип складової частини: інше Доповнення до типу СЧ: будівля корівника Загальна площа: 924.2 Номер СЧ: 2 Тип складової частини: інше Доповнення до типу СЧ: будівля корівника Загальна площа: 707.5 Номер СЧ: 3(а.с.79-80).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Як убачається з ЄДРСР, ухвалою Підволочиського районного суду від 04 серпня 2026 року відкрито провадження у справі №607/14080/26 за позовом з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ АГРО КОМ», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Агро Тр» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11 березня 2026 року з підстав фраудаторності вказаного договору.
Таким чином, між сторонами дійсно виник майновий спір з приводу вказаного нерухомого майна, реєстраційний номер 1575484761246, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається із будівля корівника,1 загальною площею 1310,1 кв.м., будівля корівника, 2 загальною площею 924,2 кв.м., будівля корівника, 3 загальною площею 707,5 кв.м..
У даній справі заявник має обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до відчуження майна, що, безумовно, утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення його позовних вимог.
Тому без вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може бути істотно ускладнено ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову у спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Дана правова позиція позивача узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі №760/5582/20.
Враховуючи наведене, встановивши, що між сторонами у справі дійсно виник спір та приймаючи до уваги, що предметом спору є нерухоме майно, вартість якого є значною, існує ймовірність відчуження нерухомого майна, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову ОСОБА_1 до ТОВ «СОФІЯ АГРО КОМ», ОСОБА_2 , ТОВ «Укр Агро Тр» про визнання недійсним договору купівлі-продажу як фраудаторного правочину шляхом заборони відчуження нерухомого майна, а саме нерухомого майна, реєстраційний номер 1575484761246, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд враховує, що такий вид забезпечення позову за обставин цієї справи є співмірним та відповідає змісту заявлених позовних вимог з метою захисту прав та інтересів заявника та буде достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечить баланс прав та обов`язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори у разі задоволення заявлених позовних вимог.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що предметом спору у цій справі, є договір купівлі-продажу, тому є підстави запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.
При цьому, підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначив, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитись коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим необмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитись своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Отже, доводи заявника щодо недоведеності існування об`єктивних ризиків, що можуть утруднити або унеможливити виконання рішення у цій справі , не знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
При цьому, такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти дії, спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів оскільки обмежується лише можливість вчиняти дії щодо розпорядження спірним нерухомим майном.
Колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду в постанові від 09 квітня 2025 року в справі №720/414/24.
Крім того, такий вид забезпечення позову не призведе до порушення та обмеження майнових прав ТОВ «СОФІЯ АГРО КОМ», оскільки спірне нерухоме майно, реєстраційний номер 1575484761246, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . перебуває у власності ТОВ «Укр Агро Тр», яке не оскаржило ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 року про забезпечення позову.
Таким чином, враховуючи, що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер, є співмірними із заявленими позивачем вимогами та необхідними у даному випадку, судом не встановлено жодних можливих негативних наслідків внаслідок застосування цих заходів, в той час як невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення у разі задоволення позову, тому відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
Тому ухвала суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ АГРО КОМ» слід залишити без задоволення, а ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 року року - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ АГРО КОМ» - залишити без задоволення.
Ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 08 жовтня 2026 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В. Хома