П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/4730/26 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Віятик Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.
15 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,
за участю: секретаря судового засідання: Криворучко А.C,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року та на додаткове рішення від 11 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АП МАРІН» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Суть спору
Предметом спору у справі № 120/4730/26 є правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 06.01.2026 № [номер приховано] форми «ПН», яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «АП МАРІН» застосовано штрафні санкції в розмірі 10 142 842,16 грн за нескладення та нереєстрацію 115 податкових накладних за серпень 2025 року на загальну суму ПДВ 20 285 684,32 грн.
Спір виник у зв`язку з відображенням позивачем транспортно-експедиційних послуг у податкових накладних за комплексною ставкою, тоді як контролюючий орган вважає, що окремі складові таких послуг підлягали самостійному відображенню.
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
ТОВ «АП МАРІН» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2026 № [номер приховано] форми «ПН».
Позов обґрунтовано тим, що товариство надає транспортно-експедиційні послуги, вартість яких визначається відповідно до умов договорів, додаткових угод, заявок та протоколів узгодження порядку формування вартості послуг за комплексною ставкою. Податкові накладні за відповідними операціями складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), а їх зміст дозволяє ідентифікувати господарські операції, їх сторони, обсяг і вартість.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.07.2026 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.01.2026 № [номер приховано]. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 33 280,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що податкові накладні за спірними операціями фактично зареєстровані в ЄРПН, а встановлені контролюючим органом недоліки відображення номенклатури послуг не становлять передбаченого пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України правопорушення у вигляді відсутності реєстрації податкових накладних.
Додатковим рішенням від 11.08.2026 задоволено заяву представника позивача та стягнуто на користь ТОВ «АП МАРІН» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 22.07.2026 та додаткове рішення від 11.08.2026, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та не надав належної оцінки встановленим під час перевірки порушенням.
Зокрема, відповідач зазначає, що позивач неправильно склав та зареєстрував податкові накладні, оскільки не відобразив окремими рядками вартість експедиторських послуг, послуг із перевезення та компенсацію витрат, понесених у межах виконання договорів транспортного експедирування.
Апелянт посилається на положення статей 185, 187, 188, 201 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, та Узагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом ДПС України від 06.07.2012 № 610.
На думку відповідача, погодження сторонами комплексної ставки не звільняє платника податку від обов`язку відображати фактичну номенклатуру постачання. При цьому скаржник наголошує, що отримані позивачем послуги з навантаження, розвантаження та охорони вагонів не відображені належним чином у документах, складених на користь замовників, а протоколи узгодження комплексної ставки не змінюють умов договорів щодо додаткової компенсації окремих витрат.
Водночас в апеляційній скарзі зазначено, що встановлені порушення не призвели до заниження податкових зобов`язань, проте, на думку контролюючого органу, свідчать про недотримання порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкових накладних.
Щодо додаткового рішення скаржник вважає заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн необґрунтованими та неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і витраченим часом.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «АП МАРІН» заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що за договорами транспортно-експедиційного обслуговування надає замовникам комплексні послуги з організації перевезення вантажів із використанням власних та орендованих вагонів.
Позивач зазначає, що податкові накладні за спірними операціями складено та своєчасно зареєстровано в ЄРПН, їх номенклатура відповідає первинним документам, а податкові зобов`язання відображено в повному обсязі.
На підтвердження допустимості комплексної ставки позивач посилається на практику Верховного Суду щодо транспортно-експедиційних договорів та на документи про погодження вартості перевезень. Також вказує на необхідність доведення контролюючим органом складу податкового правопорушення.
ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
На підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 09.10.2025 № 4593к проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АП МАРІН» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення ПДВ за серпень 2025 року, за результатами якої складено акт № 31869/02-32-07-03/39882242.
У зв`язку з поданням товариством заперечень на висновки зазначеного акта контролюючим органом на підставі наказу від 25.11.2025 № 5477к проведено повторну документальну позапланову перевірку, за результатами якої складено акт від 31.12.2025 № 39045/02-32-07-03/39882242.
За висновками контролюючого органу, ТОВ «АП МАРІН» за серпень 2025 року не склало та не зареєструвало в ЄРПН 115 податкових накладних із належним зазначенням номенклатури послуг, передбачених договорами, на загальну суму ПДВ 20 285 684,32 грн.
На підставі зазначеного акта Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2026 № [номер приховано], яким відповідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України застосовано штраф у розмірі 10 142 842,16 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС України від 05.03.2026 № 5784/6/99-00-06-01-03-06 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу товариства - без задоволення.
ТОВ «АП МАРІН» здійснює діяльність із надання транспортно-експедиційних послуг з організації залізничних перевезень вантажів із використанням власних та орендованих вагонів. Відносини із замовниками оформлено договорами транспортно-експедиційного обслуговування, додатковими угодами, заявками, протоколами узгодження вартості послуг та актами їх надання.
Зокрема, за умовами договору від 01.07.2024 № 202407-08, укладеного з ТОВ «БІО ЛАТ», та протоколу узгодження порядку формування вартості послуг від 03.07.2024 сторони погодили комплексну ставку за перевезення однієї тонни вантажу, яка включає винагороду виконавця, залізничні тарифи, вартість використання вагонів, станційні збори та інші визначені протоколом витрати. Окремі витрати, зокрема на навантажувальні та розвантажувальні роботи, підлягають додатковій компенсації за передбачених договором умов.
Контролюючий орган, дослідивши первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, дійшов висновку, що позивач не відобразив належним чином у податкових накладних окремі складові транспортно-експедиційних послуг, зокрема витрати на перевезення, навантаження, розвантаження та охорону вагонів.
Водночас судом першої інстанції встановлено, що позивач складав та реєстрував податкові накладні за операціями з надання транспортно-експедиційних послуг, зазначаючи їх найменування, маршрути перевезення та вартість.
Так, відповідно до акта від 17.08.2025 № 1259 позивач надав ТОВ «БІО ЛАТ» транспортно-експедиційні послуги з перевезення 997,45 тонни ріпаку на суму 894 712,99 грн, у тому числі ПДВ 149 118,78 грн, за якими зареєстрував податкову накладну від 17.08.2025 № 84.
Підставою для застосування штрафних санкцій стали висновки контролюючого органу про неповне відображення номенклатури та складових вартості транспортно-експедиційних послуг у зареєстрованих податкових накладних, що відповідач кваліфікував як їх нескладення та нереєстрацію.
IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та Цивільним кодексом України.
Відповідно до пунктів 185.1, 187.1, 188.1 ПК України операції з постачання послуг є об`єктом оподаткування ПДВ за наявності визначених законом умов, дата виникнення податкових зобов`язань визначається за правилом першої події, а база оподаткування - виходячи з договірної вартості з урахуванням передбачених Кодексом особливостей.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну із зазначенням обов`язкових реквізитів, зокрема опису (номенклатури) товарів чи послуг, їх кількості, обсягу та ціни постачання, і зареєструвати її в ЄРПН у встановлений строк.
Пунктом 201.7 цієї статті передбачено складання податкової накладної на кожне повне або часткове постачання товарів чи послуг, а також на суму отриманої попередньої оплати.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України помилки в обов`язкових реквізитах податкової накладної, крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД, які не перешкоджають ідентифікації здійсненої операції, її змісту, періоду, сторін та суми податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкової накладної в електронному вигляді.
Порядок відображення номенклатури послуг у податковій накладній визначено пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу. При цьому плата експедитору відмежовується від витрат на оплату послуг інших осіб, залучених до виконання договору.
Водночас статтями 6, 627, 628 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору та можливість укладення змішаних договорів з урахуванням обов`язкових вимог законодавства.
Отже, визначення сторонами комплексної ставки саме собою не звільняє платника податку від виконання вимог щодо складання податкових накладних, однак і не свідчить про виникнення окремих операцій постачання щодо кожної складової такої ставки.
Як установлено судом першої інстанції, позивач надавав замовникам транспортно-експедиційні послуги відповідно до договорів, заявок і протоколів узгодження вартості послуг, якими передбачено застосування комплексної ставки. Надання послуг оформлювалося актами, на підставі яких складалися та реєструвалися податкові накладні із зазначенням характеру послуг, маршрутів перевезення та їх вартості.
Контролюючий орган наполягає на необхідності окремого відображення у податкових накладних вартості експедиторських послуг та послуг із перевезення, посилаючись на Узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом ДПС України від 06.07.2012 № 610.
Зазначеною консультацією передбачено окреме відображення таких послуг у податковій накладній, у тому числі в разі здійснення перевезення самим експедитором. Водночас порушення порядку відображення номенклатури послуг саме собою не свідчить про відсутність реєстрації податкової накладної та не є достатньою підставою для застосування штрафу, передбаченого пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України.
Щодо доводів відповідача про невідображення витрат на навантаження, розвантаження та охорону вагонів колегія суддів зазначає, що придбання позивачем відповідних послуг у третіх осіб не є безумовним підтвердженням здійснення їх окремого постачання замовникам.
При цьому умовами договорів передбачено можливість додаткової компенсації окремих витрат, що потребує встановлення факту такої компенсації та її відображення в документах за відповідними господарськими операціями.
Разом із тим контролюючий орган не довів, що зазначені витрати становили самостійні операції постачання, не охоплені зареєстрованими податковими накладними, за якими у позивача виник окремий обов`язок щодо їх складання та реєстрації.
Пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України передбачено відповідальність за відсутність реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування в ЄРПН протягом установленого законом граничного строку, зокрема у вигляді штрафу в розмірі 50 відсотків суми ПДВ, зазначеної у відповідній податковій накладній, або суми ПДВ, нарахованого за операцією, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Отже, застосування зазначеної санкції потребує встановлення конкретної господарської операції, за якою виник обов`язок складання та реєстрації податкової накладної, і факту невиконання такого обов`язку. Натомість порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів зареєстрованої податкової накладної не є тотожним відсутності її реєстрації.
Такий правовий підхід узгоджується з постановою Верховного Суду від 29.04.2026 у справі № 320/40278/24, у якій розмежовано недоліки заповнення податкових накладних та порушення обов`язку щодо їх реєстрації.
У справі, що переглядається, відповідач пов`язує застосування штрафних санкцій із неналежним відображенням номенклатури та складових вартості транспортно-експедиційних послуг у зареєстрованих податкових накладних.
Водночас із наведених контролюючим органом обставин не встановлено здійснення позивачем самостійних операцій постачання, не охоплених зареєстрованими податковими накладними, за якими виник окремий обов`язок їх складання та реєстрації.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.
Оскільки відповідач не довів наявності передбаченого пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України порушення, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 06.01.2026 № [номер приховано].
Доводи апеляційної скарги зазначеного висновку не спростовують.
Перевіряючи законність додаткового рішення від 11.08.2026, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до статей 132, 134 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Їх розмір визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Згідно з частинами п`ятою - сьомою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат, при цьому обов`язок доведення їх неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару, зокрема у фіксованому розмірі, визначається договором про надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01.01.2026, додаткову угоду № 1 від 01.04.2026 та акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 23.07.2026.
Згідно з додатковою угодою № 1 адвокат зобов`язався надавати позивачу правничу допомогу щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.01.2026 № [номер приховано], зокрема здійснювати правовий аналіз матеріалів податкових перевірок, надавати консультації, готувати позовну заяву та представляти інтереси товариства в суді першої інстанції.
Сторони погодили фіксований гонорар у розмірі 40 000,00 грн, який не залежить від результату розгляду справи та підлягає сплаті у визначений додатковою угодою строк. Актом від 23.07.2026 підтверджено надання і прийняття правничої допомоги у справі № 120/4730/26 на зазначену суму без зауважень щодо її обсягу та якості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано висновок, відповідно до якого за умовами фіксованого гонорару відсутність погодинного розрахунку сама собою не перешкоджає визначенню та відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу.
Аналогічний підхід щодо значення фіксованого розміру гонорару викладено Верховним Судом у постанові від 11.12.2024 у справі № 280/5064/20.
Водночас домовленість між адвокатом і клієнтом про розмір гонорару не є безумовною підставою для покладення всієї відповідної суми на іншу сторону. Суд повинен оцінити реальність, необхідність та розумність витрат з урахуванням конкретних обставин справи.
Оцінюючи заявлені витрати, колегія суддів ураховує, що предметом спору було податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу в розмірі 10 142 842,16 грн. Розгляд справи вимагав аналізу спеціального податкового законодавства, умов договорів транспортно-експедиційного обслуговування, матеріалів податкових перевірок, первинних документів та податкових накладних.
Справа розглядалася за правилами загального позовного провадження. Представник позивача підготував процесуальні документи та брав участь у судовому розгляді. Отже, надана правнича допомога була пов`язана з розглядом справи, а її обсяг відповідав характеру та складності спору.
Заявлена до відшкодування сума становить близько 0,39 відсотка ціни позову, що разом з установленим обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача свідчить про відсутність очевидного завищення витрат.
У клопотанні про зменшення витрат відповідач послався на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та витраченим адвокатом часом. Водночас не навів конкретних обставин, які б свідчили про надання послуг, не пов`язаних із розглядом справи, їх надмірність або необґрунтованість заявленої вартості.
Зазначені заперечення не спростовують підтвердженого матеріалами справи факту надання правничої допомоги, її зв`язку з розглядом справи та обґрунтованості заявленої вартості.
Відсутність доказів фактичної сплати гонорару на час вирішення питання про судові витрати не перешкоджає його відшкодуванню, оскільки відповідно до умов додаткової угоди обов`язок його сплати виник у позивача, а частина третя статті 134 КАС України передбачає врахування також витрат, які підлягають сплаті.
За таких обставин, ураховуючи положення статей 134, 139 КАС України, характер і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та значення спору для товариства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності зазначених витрат не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування чи зміни додаткового рішення.
V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 та статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів наявності передбачених пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України підстав для застосування штрафних санкцій, а тому суд першої інстанції обґрунтовано скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Додаткове рішення про відшкодування 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу також відповідає вимогам статей 134, 139 КАС України, а доводи апелянта щодо неспівмірності цих витрат не спростовують висновків суду першої інстанції.
Отже, підстав для скасування або зміни судових рішень, передбачених статтею 317 КАС України, немає. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області слід залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.07.2026 та додаткове рішення від 11.08.2026 у справі № 120/4730/26 - без змін.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для перерозподілу судових витрат, визначених рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року та додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 15 жовтня 2026 року.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.