ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7221/26 Справа № 212/839/22 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О.
учасники справи:
стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр»,
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 31 березня 2026 року, яка постановлена суддею Пустовіт О.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення 31 березня 2026 року,
ВСТАНОВИВ
У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» (далі ТОВ «Житлокомцентр») звернувся до суду в порядку наказного провадження із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.01.2019 року по 31.12.2021 року в сумі 8 672,44 грн., суму індексу інфляції за період з 01.01ю2019 року по 31.12.2021 року в сумі 945 грн. та 3% річних за період з 01.01.2019 року 31.12.2021 року в сумі 348,46 грн., всього 9 966,87 грн.
16 лютого 2022 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Житлокомцентр» заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.01.2019 року по 31.12.2021 року в сумі 8 672,44 грн., суму індексу інфляції за період з 01.01ю2019 року по 31.12.2021 року в сумі 945 грн. та 3% річних за період з 01.01.2019 року 31.12.2021 року в сумі 348,46 грн. та судових витрат по 82,70 грн. з кожного.
24 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування вказаного судового наказу.
25 жовтня 2022 року ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, заяву боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто заявнику на підставі ч. 2 ст. 170 ЦПК України, жодних поважних причин пропуску строку звернення судом не встановлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність ухвали суду першої інстанції, просить задовольнити її апеляційну скаргу, поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, так як її постановлення унеможливлює реалізацію права на скасування судового наказу, який видано судом з порушенням норм ЦПК України. Посилається на необґрунтованість та недоведеність вимог ТОВ «Житлокомцентр».
Зазначає, що раніше вона не надавала значення вказаним обставинам, але розібравшись у правових питаннях, на теперішній час вона усвідомила порушення своїх прав та той факт, що на неї фактично покладається обов`язок сплати заборгованості, що суперечить принципам законності та справедливого судового розгляду.
Пропуск строку на звернення обумовлений об`єктивними та поважними причинами, які пов`язані з запровадженням на території України воєнного стану, який діяв перші 30 днів з моменту проголошення, існувала постійна невизначеність і загроза життю та безпеці, відбувалися ракетні обстріли, що унеможливлювало своєчасно реагувати на судові документи та належну реалізацію права на захист. Першочерговим було забезпечення власної безпеки та виживання, а не вирішення правових питань.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Суд першої інстанції, встановивши відсутність поважних причин пропуску строку передбаченого ч. 1 ст. 170 ЦПК України дійшов висновку, про повернення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу на підставі ч. 2 ст. 170 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду за наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Згідно з частиною 1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно ч. 1 ст. 163 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має.
Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу (ч. 4 ст. 169 ЦПК України).
Матеріалами справи встановлено, що 10 березня 2022 року боржниками отримано копію судового наказу, що надсилалась судом першої інстанції за адресою їх місця реєстрації: АДРЕСА_1 , що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 24).
Статтею 170 ЦПК України передбачено вимоги щодо форми і змісту заяви про скасування судового наказу, а також правові наслідки недотримання заявником вимог статті 170 ЦПК України (подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу).
Так, заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі (ч. 2 ст. 170 ЦПК України).
Частиною 2 статті 171 ЦПК України визначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Матеріалами справи встановлено, що заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 16 лютого 2022 року подано заявником до суду 09 січня 2023 року. При цьому судом обґрунтовано зауважено, що поважних підстав для поновлення строку звернення не встановлено.
З таким висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі заявник посилається як на поважну причину пропуску строку для звернення з заявою про скасування судового наказу на те, що вона раніше не надала належного значення вказаним обставинам. Крім того, строк звернення обумовлений об`єктивними причинами, пов`язаними із введенням на території України воєнного стану, що об`єктивно, на думку заявника, унеможливлювало своєчасне реагування на судові документи.
Вказані посилання апелянта колегія судді вважає юридично неспроможними з огляду на наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на звернення до суду особа, яка має намір подати відповідну заяву, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata» (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Крім того, у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» ЄСПЛ встановив, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч. 1 ст. 126 ЦПК України).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, у випадку пропуску строку підставами для прийняття заяви є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою відносини стають стабільними.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.
Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц та від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007.
Таким чином, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати вмотивовані підстави.
Колегія суддів зазначає, що, вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на оскарження, суд має перевірити доводи, викладені у клопотанні, та оцінити докази, надані заявником на підтвердження об`єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, і, з урахуванням обставин (підстав) пропуску строку, зробити мотивований висновок стосовно наявності або відсутності правових підстав для його поновлення.
Колегія суддів зазначає, що 24 лютого 2022 року Президент України своїм Указом «Про введення воєнного стану в Україні» ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджений Указ Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 697/2360/21, від 14 вересня 2022 року у справі № 200/21749/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 зазначила, що: «запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду... Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».
Відповідно до вказаного, сам лише факт запровадження воєнного стану в Україні не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження.
Звернення 24 березня 2026 року ОСОБА_1 до суду з заявою про скасування судового наказу від 16 лютого 2022 року, який нею був отриманий 10 березня 2022 року, тобто після спливу строку, передбаченого частиною першою статті 170 ЦПК України, не відповідає критеріям розумного строку, адже після отримання копії судового рішення минуло більше чотирьох років.
Встановивши, що боржник ОСОБА_1 процесуальних дій щодо оскарження судового наказу не вчинила протягом строку визначеного процесуальним законом, поважних причин пропуску строку встановлено не було, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення заяви про скасування судового наказу.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНО ВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 31 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді: