УХВАЛА
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 280/3819/24
адміністративне провадження № К/990/42987/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Блажівської Н. Є., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі № 280/3819/24 за адміністративним позовом Підприємства об`єднання громадян «Салютем» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Підприємство об`єднання громадян «Салютем» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2024 року № 151008010705, яким установлено завищення позивачем суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 1 340 586 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2024 року № 15[телефон приховано], яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1 020,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2024 року № 15[телефон приховано], яким установлено завищення суми бюджетного відшкодування на 15 682 235,00 грн та застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 3 920 558,75 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2024 року № 15[телефон приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 6 360,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 5 088,00 грн та за штрафними санкціями - 1 272,00 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року позовні вимоги Підприємства об`єднання громадян «Салютем» задоволено частково.
Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 09 лютого 2024 року № 151008010705, № 15[телефон приховано] та №15[телефон приховано]. У решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задоволено.
Скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі № 280/3819/24 у частині задоволення позовних вимог Підприємства об`єднання громадян «Салютем» щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Запорізькій області від 09 лютого 2024 року №151008010705, № 15[телефон приховано] та № 15[телефон приховано].
У цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року касаційну скаргу Підприємства об`єднання громадян «Салютем» задоволено. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишено без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року - без змін.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2026 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до інформації, наявної в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала про залишення касаційної скарги без руху в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС у Запорізькій області в підсистемі «Електронний суд» 30 вересня 2026 року о 20:20 год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, 01 жовтня 2026 року до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник посилається, зокрема, на обставини, яким уже було надано оцінку в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху та які суд визнав неповажними. Скаржник зазначає, що раніше вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами у цій справі, однак такі скарги були повернуті. При цьому скаржник наголошує, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому законом. Також посилається на практику Верховного Суду щодо можливості поновлення строку на касаційне оскарження у разі повторного звернення до суду. На думку заявника, наведені обставини є об`єктивними, належними та достатніми для визнання причин пропуску строку поважними та його поновлення.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Суд установив, що скаржник уже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень у цій справі. Ухвалами Верховного Суду від 20 липня 2026 року, від 05 серпня 2026 року та від 07 вересня 2026 року подані ним касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов`язкових підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Крім того, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Посилання на аналіз судової практики Верховного Суду саме по собі не може бути підставою для поновлення процесуального строку без належного обґрунтування подібності правовідносин.
Також Верховний Суд не приймає до уваги й доводи скаржника щодо подання ним повторної (чергової) касаційної скарги в межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваної постанови, з огляду на те, що частина п`ята статті 333 КАС України не змінює загальні строки реалізації особою права на касаційне оскарження, які встановлені статтею 329 КАС України, а є імперативною нормою процесуального закону, яка встановлює для суб`єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на касаційне оскарження судових рішень.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, зазначені причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про існування об`єктивних непереборних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі № 280/3819/24 за адміністративним позовом Підприємства об`єднання громадян «Салютем» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді Н. Є. Блажівська
М. М. Яковенко