УХВАЛА
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №396/1390/26
адміністративне провадження № К/990/45866/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2026 року у справі № 396/1390/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття адміністративного провадження,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R565135 від 04 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу в розмірі 17 000 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області рішенням від 28 серпня 2026 року (повний текст якого складено 07 вересня 2026 року) у задоволенні позовних вимог відмовив.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 жовтня 2026 року повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2026 року, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що його представник - адвокат Тимошенко Д. В. - мав належні повноваження на подання апеляційної скарги, які підтверджувалися договором про надання правничої допомоги та ордером серії ВІ № 1412475, сформованим 28 вересня 2026 року. На думку скаржника, неподання цього ордера разом з апеляційною скаргою було наслідком технічної помилки під час завантаження документів до системи «Електронний суд» і не свідчило про відсутність у адвоката відповідних повноважень. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції мав залишити апеляційну скаргу без руху та надати строк для усунення відповідного недоліку, а не повертати її. Посилаючись на порушення норм процесуального права та права на апеляційний перегляд справи, скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.
Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
КАС України також визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, одним із яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду (стаття 13 цього Кодексу). Такий принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Разом із тим, наявність у особи права на оскарження відповідних ухвал суду апеляційної інстанції не звільняє її від обов`язку дотримуватися встановлених процесуальним законом вимог щодо форми, змісту та порядку подання апеляційної скарги. Реалізація права на апеляційне оскарження кореспондує з обов`язком апелянта діяти відповідно до вимог процесуального законодавства, зокрема в частині належного оформлення апеляційної скарги та додання до неї всіх передбачених законом документів.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Відповідно до частин першої та третьої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
Відповідно до висновків Конституційного Суду України (Рішення від 08.04.1999 № 3-рп/99) за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.
Обов`язок суду перевірити належність повноважень представника на вчинення конкретної процесуальної дії зумовлений головним чином тим, що такий представник виступає самостійно від імені довірителя і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.
Згідно з частинами першою та другою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 59 КАС повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Повноваження адвоката як представника, відповідно до частини четвертої статті 59 КАС України, підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
В силу частини сьомої статті 59 КАС України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Статтею 43 КАС України визначено зміст адміністративної процесуальної правосуб`єктності, відповідно до якої це є здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові.
Підстави для здійснення адвокатської діяльності передбачено у статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
За приписами вказаної норми адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
З аналізу наведених правових норм висновується, що у разі подання апеляційної скарги за відсутності документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, суд апеляційної інстанції має підстави для застосування пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
Таким чином, КАС України надано можливість учасникам справи брати участь у судовому процесі через самопредставництво або через представника та чітко визначено перелік документів, які необхідно подати для підтвердження такої участі.
З огляду на імперативні вимоги статей 1, 3 КАС України про те, що процесуальні повноваження суду та порядок здійснення судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, адміністративний суд для підтвердження повноважень особи на участь у судовому процесі через самопредставництво або через представника має право вимагати лише ті документи, які визначені статтею 55 КАС України (для підтвердження повноважень щодо самопредставництва) або статтею 59 КАС України (для підтвердження повноважень представника).
Проте суд не має права відмовляти у доступі до правосуддя, якщо із поданих учасником справи або його представником документів можна установити вид участі в судовому процесі та повноваження такої особи.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2026 року у справі № 396/1390/26 подана та підписана адвокатом Тимошенком Д. В., однак до скарги не додано жодного документу визначеного статтею 59 КАС України, який би підтверджував повноваження адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича на подання і підписання від імені ОСОБА_1 апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції. На час подання апеляційної скарги до неї не було додано документа, який підтверджував би повноваження адвоката Тимошенка Д. В. на її підписання та подання до суду апеляційної інстанції, тоді як наявний у матеріалах справи ордер підтверджував повноваження адвоката на надання правничої допомоги лише в суді першої інстанції.
Посилання скаржника на наявність договору про надання правничої допомоги та ордера серії ВІ № 1412475, сформованого 28 вересня 2026 року, не спростовують висновку апеляційного суду щодо відсутності відповідного документа серед матеріалів, поданих разом з апеляційною скаргою. Саме по собі подальше подання такого документа не свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції процесуального закону на час вирішення питання про повернення апеляційної скарги.
Доводи скаржника про те, що неподання ордера було наслідком технічної помилки, також не змінюють того, що суд апеляційної інстанції вирішував питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду на підставі документів, які були подані разом із нею. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав вважати, що повернення апеляційної скарги з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України, саме по собі свідчить про порушення права скаржника на апеляційний перегляд справи.
Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 1.380.2019.001204, від 17 вересня 2019 року у справі № 910/3826/19 та від 29 січня 2025 року у справі № 300/7062/23 є нерелевантними до обставин цієї справи, оскільки правові висновки, викладені в зазначених судових рішеннях, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про відсутність у матеріалах, поданих разом з апеляційною скаргою, документа на підтвердження повноважень адвоката на її підписання та подання.
Звернення до суду апеляційної інстанції з використанням правничої допомоги адвоката передбачає обов`язок належного підтвердження повноважень представника на вчинення відповідної процесуальної дії. Документи, подані на підтвердження таких повноважень, мають засвідчувати їх наявність та обсяг саме на момент подання апеляційної скарги, зокрема право адвоката на її підписання та подання до суду апеляційної інстанції.
Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Верховний Суд у постанові від 17 липня 2025 року у справі № 440/16867/23 зазначив, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Це означає, що в першу чергу учасники справи зобов`язані дотримуватися встановлених правил та процедур, а подання апеляційної скарги без належних доказів повноважень є порушенням процесуальних норм, які регулюють порядок звернення до суду. Повернення апеляційної скарги через відсутність доказів повноважень на її подання не є надмірним формалізмом, а є необхідною умовою для забезпечення належної правової процедури, яка є чіткою та не допускає різного тлумачення.
З огляду на викладене наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про те, що на момент подання апеляційної скарги належних документів на підтвердження повноважень адвоката на її підписання та подання не було надано. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги ґрунтується на застосуванні пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2026 року у справі № 396/1390/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття адміністративного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов