УХВАЛА
13 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №160/17474/25
адміністративне провадження № К/990/43821/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 у справі № 160/17474/25 за первісним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 332792,95 грн.
Від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №[номер приховано] від 17.05.2024, №[номер приховано] від 17.05.2024, №[номер приховано] від 20.02.2024, №[номер приховано] від 17.05.2024, №[номер приховано] від 26.02.2024.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 У задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.
Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а саме: №[номер приховано] від 17.05.2024, №[номер приховано] від 17.05.2024, №[номер приховано] від 20.02.2024, №[номер приховано] від 17.05.2024, №[номер приховано] від 26.02.2024.
Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 в адміністративній справі №160/17474/25 залишено без змін.
До Верховного Суду 24.09.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 у справі № 160/17474/25.
Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду уточненої редакції касаційної скарги із зазначенням у її тексті та прохальній частині дійсних реквізитів оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а також із чітким визначенням та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України; документа про сплату судового збору.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано клопотання про відстрочення сплати судового збору, уточнено оскаржувані судові рішення та підстави касаційного оскарження.
Скаржником вказано, що касаційна скарга подається на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, зокрема через відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Так, нормою права, щодо яку було застосовано без висновку про її застосування є, за переконанням відповідача, положення абз. 2 п. 42.5 ст. 42 ПК України, абз. 2 п. 58.3 ст. 58 ПК України, п. 70.7 ст. 70 ПК України.
Верховний Суд зауважує, що таке посилання є взаємовиключним, оскільки пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України передбачена підстава касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 цієї статті, через неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. А підстава відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах передбачена пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України.
При цьому податковим органом вчинено посилання на постанови Верховного Суду від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18, від 24.09.2019 у справі №825/1109/16, від 09.10.2018 у справі №820/1864/17, від 12.02.2020 у справі №826/17798/18, від 23.09.2021 у справі №640/8096/19.
Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Верховний Суд зауважує, що доводи касаційної скарги зводяться до посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, цитування норм податкового законодавства, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені належним чином передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України).
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Податковим органом вказано:
« 1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 у справі № 160/17474/25.
2. Відстрочити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 у справі № 160/17474/25.»
Верховний Суд зауважує, що скаржником не зазначено подальші вимоги, що має вчинити суд касаційної інстанції після відкриття касаційного провадження.
Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору, скаржником зазначено про забезпечення права на касаційний перегляд справи, дію воєнного стану.
Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 133 КАС України, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб`єктів до яких таке відстрочення застосовується обов`язково обумовлено статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Проте, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає як необґрунтоване та безпідставне, оскільки наведені заявником підстави не відносяться до жодної з умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити суб`єкту владних повноважень сплату судового збору.
Верховний Суд зауважує, що обставини пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов`язку своєчасної його сплати. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому наведені ним обставини щодо відсутності (зменшення) бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасної оплати судового збору. Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, зокрема, з метою забезпечення сплати судового збору. В той же час скаржником не надано суду доказів щодо відсутності коштів для сплати судового збору станом на дату подання заяви про усунення недоліків касаційної скарги, неможливості здійснити перерозподіл коштів задля виконання вимог закону при зверненні з касаційною скаргою.
Контролюючим органом не надано доказів щодо вчинення дій, спрямованих на виділення коштів для сплати судового збору, підтвердження щодо відсутності коштів станом на дату подання вказаної заяви.
Таким чином, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржником не усунуто.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 у справі № 160/17474/25.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 у справі № 160/17474/25 повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
О.О. Шишов М.М. Яковенко