ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №420/34103/25
адміністративне провадження № К/990/32912/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання повторно розглянути заяви,
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року (ухвалене суддею-доповідачем Бойко О.Я.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року (ухвалену колегією суддів у складі: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г. В., Федусика А.Г.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У 2025 році ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Міністерство оборони України, відповідач), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 11 вересня 2025 року №86/в, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні частки одноразової грошової допомоги, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 .
- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , подані в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , із документами про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_3 , пов`язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду, що викладені у рішенні, ухваленому за результатами розгляду позовної заяви.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги малолітній ОСОБА_2 , яка народилася після загибелі її батька - військовослужбовця ОСОБА_3 , є протиправним та порушує право дитини на соціальний захист у зв`язку із загибеллю батька під час захисту Батьківщини. Позивачка зазначає, що відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) дочка загиблого військовослужбовця належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а факт її народження після смерті батька не може бути підставою для позбавлення такого права.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року, позов задоволено.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що малолітня дочка загиблого військовослужбовця, яка була зачата за його життя та народилася після його смерті, має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька. При цьому суди зазначили, що реалізація такого права не може ставитися в залежність від факту попереднього призначення одноразової грошової допомоги іншим членам сім`ї загиблого військовослужбовця.
5. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність суперечності між положеннями пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 09 грудня 2023 року № 3515-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» (далі - Закон № 3515-IX), якими застосування цього Закону до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності, поставлено в залежність від непризначення допомоги жодній з осіб, які мали право на її отримання, та абзацом третім пункту 1 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, який передбачає незалежність реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги кожною з осіб, які мають на неї право.
6. Крім того, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 липня 2025 року у справі № 280/2822/23, суди зазначили, що дитина, народжена після загибелі батька-військовослужбовця, не повинна нести негативних наслідків неможливості перерозподілу раніше призначеної допомоги, виникнення спору між її отримувачами або необхідності повернення відповідних коштів. Відтак суди визнали протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні дитині частки одноразової грошової допомоги, оформлену протоколом комісії від 11 вересня 2025 року № 86/в, та дійшли висновку, що належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви її законного представника, виходячи з наявності у дитини права на отримання такої допомоги.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
8. На обґрунтування підстави касаційного оскарження Міністерство оборони України зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 16-1 та 16-3 Закону № 2011-XII, пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3515-IX та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168), не врахувавши висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 листопада 2025 року у справі №560/12192/24.
9. Скаржник наголошує, що одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 була призначена 22 лютого 2023 року у повному розмірі - 15000000 грн - його батьку, матері та дружині у рівних частках, тоді як ОСОБА_2 , яка була зачата за життя батька, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та із заявою про призначення їй частки такої допомоги її законний представник звернулася у 2025 році.
10. За твердженням Міністерства оборони України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3515-IX можливість застосування цього Закону до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності та стосуються дітей, зачатих за життя загиблої особи і народжених після її смерті, прямо поставлена в залежність від того, чи була раніше призначена одноразова грошова допомога іншим особам, які мали право на її отримання. Оскільки у спірних правовідносинах така допомога до набрання чинності Законом №3515-IX уже була призначена іншим членам сім`ї загиблого, скаржник вважає відсутніми правові підстави для її повторного призначення за рахунок державного бюджету.
11. Крім того, Міністерство оборони України у касаційній скарзі зазначає, що станом на червень 2026 року одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 виплачено іншим членам його сім`ї у повному розмірі - 15 000 000 грн.
12. Міністерство оборони України також посилається на пункт 2 постанови КМУ №168, відповідно до якого у разі звернення за отриманням одноразової грошової допомоги інших осіб після її призначення та виплати у повному розмірі питання щодо перерозподілу такої допомоги вирішується за взаємною згодою її отримувачів або в судовому порядку. Отже, на думку скаржника, право дитини загиблого військовослужбовця на частку одноразової грошової допомоги не заперечується, однак після виплати всієї передбаченої державою суми іншим отримувачам реалізація такого права має здійснюватися шляхом перерозподілу вже виплаченої допомоги, а не шляхом її повторного призначення Міністерством оборони України.
13. Скаржник стверджує, що саме такий підхід до застосування зазначених норм права викладено Верховним Судом у постанові від 17 листопада 2025 року у справі №560/12192/24, однак суд апеляційної інстанції цього висновку не врахував та, погодившись із судом першої інстанції, визнав протиправною відмову Міністерства оборони України і зобов`язав повторно розглянути заяви про призначення одноразової грошової допомоги.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
14. Касаційна скарга надійшла до Суду 14 липня 2026 року.
15. Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 420/34103/25, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
16. Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання оскаржуваних рішень.
17. Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 жовтня 2026 року.
Позиція інших учасників справи
18. У відзиві на касаційну скаргу позивачка заперечує проти доводів, наведених скаржником, вважає оскаржувані судові рішення законними й обґрунтованими та такими, що відповідають усталеній практиці Верховного Суду.
19. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що малолітня ОСОБА_2 , яка була зачата за життя батька-військовослужбовця та народилася після його загибелі, має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька. На переконання позивачки, відмова у реалізації цього права з підстав народження дитини після смерті військовослужбовця є дискримінаційною, суперечить принципу рівності прав дітей незалежно від обставин їх народження та статті 2 Конвенції про права дитини. Наголошує на компенсаторному характері одноразової грошової допомоги та посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 травня 2024 року у справі № 440/6725/23, від 26 травня 2025 року у справі № 160/30873/23, від 17 листопада 2025 року у справі № 560/12192/24. Також звертає увагу на законодавче закріплення у пункті 4 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ права дітей, зачатих за життя загиблої особи та народжених після її смерті, на отримання такої допомоги.
20. Стосовно доводів Міністерства оборони України про неможливість призначення дитині частки одноразової грошової допомоги у зв`язку з її попереднім розподілом та виплатою іншим членам сім`ї загиблого військовослужбовця позивачка зазначає, що встановлення права особи на допомогу передує вирішенню питання про перерозподіл відповідних коштів і не може ставитися в залежність від такого перерозподілу.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
21. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 04 лютого 2022 року.
22. ОСОБА_3 , старший лейтенант, командир розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини внаслідок ворожого обстрілу в районі населеного пункту Петрівка Херсонської області. Зазначені обставини підтверджуються сповіщенням про смерть від 01 вересня 2022 року № 32, лікарським свідоцтвом про смерть від 31 серпня 2022 року № 200, довідкою про причини смерті від 31 серпня 2022 року № 200, витягом із протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 11 листопада 2022 року № 1465 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 02 вересня 2022 року.
23. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_2 , яка є донькою загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 23 лютого 2023 року.
24. 22 лютого 2023 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, ухвалила рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 старшого лейтенанта ОСОБА_3 в період дії воєнного стану його батьку, матері та дружині в загальному розмірі 15 000 000 грн у рівних частках кожному.
25. З метою реалізації права дитини на отримання належної їй частки одноразової грошової допомоги - 13 березня 2025 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , звернулася через ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
26. Листом від 08 травня 2025 року № 981/9/1/1781/с ІНФОРМАЦІЯ_3 направив зазначену заяву до Міністерства оборони України.
27. 23 травня 2025 року ОСОБА_1 в інтересах доньки повторно звернулася із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, надіславши її засобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
28. Листом від 05 червня 2025 року № 981/9/1/8533 зазначену заяву направлено до Міністерства оборони України.
29. 27 червня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 склав висновок № 981/9/1/2240, відповідно до якого ОСОБА_2 не має права на одержання частки одноразової грошової допомоги.
30. 18 липня 2025 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах малолітньої доньки, повторно направила засобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
31. Висновок від 27 червня 2025 року № 981/9/1/2240 разом із відповідними документами направлено директору Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.
32. За результатами розгляду поданих документів комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, рішенням, оформленим протоколом від 11 вересня 2025 року № 86/в, відмовила ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , у призначенні частки одноразової грошової допомоги.
33. Підставою для відмови стало те, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після загибелі її батька ІНФОРМАЦІЯ_2 .
34. Комісія зазначила, що пунктом 4 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ у редакції Закону № 3515-IX, який набрав чинності 29 березня 2024 року, до осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, віднесено, зокрема, дітей, у тому числі усиновлених, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, а також дітей, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.
35. Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3515-IX передбачено, що його положення застосовуються до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням і отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за її життя та народжених після смерті, за умови, що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на її отримання.
36. Оскільки одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 вже було призначено його батьку, матері та дружині відповідно до рішення комісії Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 22 лютого 2023 року № 40/168 (2023), комісія дійшла висновку про відсутність підстав для призначення частки такої допомоги ОСОБА_2 .
37. Крім того, комісія послалася на пункт 2 постанови КМУ № 168, яким передбачено, що у разі звернення інших осіб за отриманням одноразової грошової допомоги після її призначення питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між відповідними особами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
38. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
39. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
40. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
41. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
42. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
43. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.
44. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.
45. Згідно із пунктами 1, 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
46. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.
47. Статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції Закону № 2489-IX, чинній на день загибелі військовослужбовця (саме з цим днем пов`язано виникнення права на допомогу - абзац другий пункту 2 постанови КМУ № 168), право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги надано батькам, одному з подружжя, який не одружився вдруге, дітям, які не досягли повноліття, та утриманцям загиблого (померлого).
48. Відповідно до пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
49. Згідно із пунктами 1, 8, 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
50. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
51. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
52. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168.
53. Пунктом 2 постанови КМУ № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
54. У редакції, чинній на день загибелі військовослужбовця, абзацами другим і третім пункту 2 постанови КМУ № 168 було передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
55. Постановою КМУ від 18 червня 2024 року № 714 пункт 2 постанови КМУ № 168 викладено в новій редакції. Відповідно до абзацу тринадцятого цього пункту, у редакції, чинній на час звернення позивачки та прийняття спірного рішення, якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання її розподілу вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.
56. На виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
57. Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
58. Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
59. Пунктом 10 Порядку № 975 передбачено, що члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;
свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою);
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);
рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду.
60. Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Міністерство оборони України зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема положення статей 16-1, 16-3 Закону № 2011-XII, пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3515-IX та пункту 2 постанови КМУ № 168. На переконання скаржника, суди не врахували, що до набрання чинності Законом № 3515-IX одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 вже було призначено іншим членам його сім`ї, а тому підстав для повторного призначення такої допомоги немає. При цьому Міністерство оборони України наголошує на виплаті всієї суми допомоги і вважає, що питання реалізації права дитини на частку допомоги за таких обставин має вирішуватися шляхом перерозподілу відповідних коштів між їх отримувачами за взаємною згодою або в судовому порядку.
61. З огляду на зміст спірних правовідносин предметом судового розгляду в цій справі є правомірність рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні частки одноразової грошової допомоги малолітній дитині загиблого військовослужбовця, яка була зачата за його життя та народилася після його смерті, з підстав попереднього призначення і виплати такої допомоги іншим членам сім`ї загиблого.
62. Суть спору полягає у з`ясуванні того, чи мала дитина, зачата за життя військовослужбовця та народжена після його загибелі, право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, та яким чином таке право підлягає реалізації за обставин, коли до звернення її законного представника одноразову грошову допомогу вже було призначено іншим особам.
63. Таким чином, вирішальне значення для правильного вирішення цього спору має застосування положень статей 16-1, 16-3 Закону № 2011-XII у взаємозв`язку з пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3515-IX та пунктом 2 постанови КМУ № 168, зокрема щодо визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а також порядку реалізації права на таку допомогу після її призначення іншим отримувачам.
64. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_2 , яка була зачата за життя батька-військовослужбовця та народилася після його загибелі, належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
65. Надаючи оцінку таким висновкам судів попередніх інстанцій та доводам касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
66. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів (стаття 1 Сімейного кодексу України).
67. Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Права члена сім`ї має одинока особа.
Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
68. Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
69. Згідно з частиною першою статті 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
70. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.
71. У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
72. Статтею 2 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.
73. Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
74. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про охорону дитинства», яка закріплює основні принципи охорони дитинства, визначено, що всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
75. Відповідно до частин першої, другої статті 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
76. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.
77. Таким чином, дитина, зачата за життя військовослужбовця та народжена після його загибелі, належить до категорії його дітей, які не досягли повноліття, у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII, а тому має право на призначення одноразової грошової допомоги.
78. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, а ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася його дочка ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 23 лютого 2023 року.
79. Отже, походження ОСОБА_2 від загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 підтверджено належним чином, а обставина її народження після смерті батька не змінює характеру родинних відносин між ними та не виключає належності дитини до кола осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII.
80. Крім того, судами встановлено, що загибель ОСОБА_3 настала під час виконання ним бойового завдання із захисту Батьківщини, що підтверджується відповідними документами, зокрема витягом із протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 11 листопада 2022 року № 1465.
81. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_2 , яка була зачата за життя військовослужбовця та народжена після його загибелі, належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII.
82. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10 травня 2024 року у справі № 440/6725/23, у якій Суд зазначив, що виключення дитини, зачатої за життя військовослужбовця та народженої після його смерті, з кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, лише з огляду на дату її народження є дискримінаційним.
83. Водночас установлення наявності у дитини права на одноразову грошову допомогу саме по собі не вирішує питання про порядок реалізації такого права за обставин, коли відповідну допомогу до звернення її законного представника вже було призначено іншим членам сім`ї загиблого військовослужбовця.
84. Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3515-IX встановлено, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням і отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за її життя та народжених після її смерті, за умови, що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на її отримання.
85. Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець установив спеціальну умову поширення положень Закону № 3515-IX на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, пов`язавши можливість такого застосування з відсутністю попереднього призначення одноразової грошової допомоги будь-якій із осіб, які мали право на її отримання.
86. Судами попередніх інстанцій встановлено, що одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 призначено його батьку, матері та дружині рішенням комісії Міністерства оборони України від 22 лютого 2023 року, тобто до набрання чинності Законом № 3515-IX. Отже, передбачена пунктом 2 розділу II цього Закону умова поширення запровадженого ним правового регулювання на раніше виниклі правовідносини у цій справі не виконана.
87. Зазначене положення не скасовує та не обмежує права дитини на одноразову грошову допомогу, яке випливає зі статті 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на час загибелі військовослужбовця, а лише визначає умови застосування змін, запроваджених Законом № 3515-IX, до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності.
88. Таким чином, наявність у ОСОБА_2 права на одноразову грошову допомогу не ставиться під сумнів, однак порядок реалізації цього права за обставин попереднього призначення допомоги іншим членам сім`ї загиблого військовослужбовця підлягає окремій оцінці з урахуванням положень статті 16-3 Закону № 2011-XII та пункту 2 постанови КМУ № 168.
89. Пункт 2 розділу II Закону № 3515-IX не створює самостійної підстави на повторне призначення або додаткове призначення (донарахування) одноразової грошової допомоги щодо конкретного загиблого військовослужбовця після її призначення іншим членам його сім`ї. Його зміст спрямований на розширення часових меж застосування закону до неврегульованих випадків, однак не передбачає покладення на державу додаткового бюджетного зобов`язання у межах одного і того самого випадку загибелі військовослужбовця. Законодавець, прямо закріплюючи право дітей, зачатих за життя загиблої особи та народжених після її смерті, на таку допомогу, не змінював установленого статтею 16-3 Закону № 2011-ХІІ принципу рівності часток між усіма отримувачами та не передбачав покладення на державу фінансового зобов`язання понад фіксовану суму, визначену постановою КМУ № 168. Таким чином, право дитини на одноразову грошову допомогу не втрачається, однак може бути реалізоване виключно в межах уже призначеної суми шляхом її розподілу між отримувачами в порядку, передбаченому абзацом тринадцятим пункту 2 постанови КМУ № 168.
90. Передбачена пунктом 1 статті 16-3 Закону № 2011-XII незалежність реалізації права кожним отримувачем не означає збільшення загального розміру одноразової грошової допомоги, який відповідно до пункту 3 статті 16-2 цього Закону визначає Кабінет Міністрів України. Тому суперечності, про яку дійшли висновку суди попередніх інстанцій (пункт 5 цієї постанови), немає, а механізм розподілу не заперечує права дитини, а забезпечує його реалізацію в межах установленої суми.
91. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням комісії Міністерства оборони України від 22 лютого 2023 року одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 у загальному розмірі 15 000 000 грн призначено його батьку, матері та дружині в рівних частках. Законний представник малолітньої ОСОБА_2 уперше звернулася за призначенням належної дитині частки допомоги 13 березня 2025 року, тобто після прийняття рішення про її призначення іншим членам сім`ї загиблого військовослужбовця.
92. У касаційній скарзі Міністерство оборони України зазначило, що станом на червень 2026 року одноразову грошову допомогу в загальному розмірі 15 000 000 грн виплачено в повному обсязі. Позивачка у відзиві на касаційну скаргу цієї обставини не заперечувала. При цьому зазначені відомості не належать до обставин, установлених судами попередніх інстанцій, а тому не можуть самостійно визначати правомірність рішення комісії Міністерства оборони України від 11 вересня 2025 року.
93. Суд звертає увагу, що звернення законного представника дитини 13 березня 2025 року відбулося в межах трирічного строку, встановленого пунктом 8 статті 16-3 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на час загибелі військовослужбовця. Водночас дотримання зазначеного строку не усуває необхідності врахування спеціального порядку розподілу одноразової грошової допомоги, визначеного пунктом 2 постанови КМУ № 168.
94. Спірне рішення комісії ґрунтується, зокрема, на попередньому призначенні допомоги іншим особам та застосуванні перехідних положень Закону № 3515-IX. Водночас народження дитини після загибелі батька саме по собі не виключає її права на одноразову грошову допомогу. Попереднє призначення допомоги іншим членам сім`ї загиблого військовослужбовця є самостійною підставою для застосування механізму розподілу, передбаченого абзацом тринадцятим пункту 2 постанови КМУ № 168, який у редакції, чинній на час звернення позивачки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не вимагав завершення фактичної виплати допомоги. Оскільки саме на цю обставину та на пункт 2 постанови КМУ № 168 комісія послалася у спірному рішенні (пункти 36, 37 цієї постанови), помилковість її висновку про відсутність у дитини права на одноразову грошову допомогу не робить протиправною саму відмову. Тому висновки судів попередніх інстанцій про необхідність повторного розгляду заяв позивачки без урахування зазначеного порядку є помилковими.
95. Право дитини на частку допомоги як члена сім`ї загиблого військовослужбовця при цьому зберігається, однак реалізується не шляхом повторного звернення до Міністерства оборони України, а шляхом пред`явлення вимоги до осіб, яким допомогу призначено, про розподіл належної дитині частки за їх взаємною згодою або в судовому порядку з урахуванням рівності часток, гарантованої статтею 16-3 Закону № 2011-XII. Відтак зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви позивачки не є належним способом захисту.
96. При цьому захист майнових інтересів малолітньої дитини має забезпечуватися з урахуванням можливого конфлікту інтересів між нею та законним представником, який також отримав частку допомоги.
97. Такий підхід узгоджується:
з положеннями абзацу тринадцятого пункту 2 постанови КМУ № 168 у редакції, чинній на час звернення позивачки та прийняття оскаржуваного рішення, які передбачають спеціальний порядок розподілу раніше призначеної одноразової грошової допомоги за взаємною згодою відповідних осіб або в судовому порядку;
положеннями статті 16-3 Закону № 2011-XII щодо рівності часток осіб, які мають право на отримання такої допомоги;
принципами правової визначеності та справедливості, оскільки попереднє призначення всієї суми допомоги іншим отримувачам не припиняє права дитини на належну їй частку, однак зумовлює необхідність застосування встановленого законодавством порядку її розподілу.
98. Оцінюючи посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08 липня 2025 року у справі № 280/2822/23, колегія суддів зазначає, що застосування правового висновку Верховного Суду в конкретній справі потребує врахування не лише подібності предмета спору та нормативного регулювання, а й фактичних обставин, які мали визначальне значення для формування відповідного висновку.
99. Так, у постанові від 08 липня 2025 року у справі № 280/2822/23 Верховний Суд виходив із того, що дитина, зачата за життя військовослужбовця та народжена після його загибелі, має право на отримання одноразової грошової допомоги, а встановлення такого права передує вирішенню питання про перерозподіл відповідних коштів.
100. У справі № 280/2822/23 спірні правовідносини виникли у 2022 році, і Верховний Суд застосовував пункт 2 постанови КМУ № 168 у редакції, чинній до внесення змін постановою КМУ № 714. У цій справі Суд також визнає право дитини на допомогу, як зазначено вище, однак порядок його реалізації визначається редакцією пункту 2 постанови КМУ № 168, чинною на час звернення позивачки та ухвалення спірного рішення, яка пов`язує застосування механізму розподілу з фактом попереднього призначення допомоги.
101. Колегія суддів зазначає, що наведений висновок щодо наявності у дитини відповідного права не суперечить правовій позиції, яка застосовується у цій справі. При цьому він не означає, що за будь-яких обставин попереднього призначення одноразової грошової допомоги іншим особам Міністерство оборони України зобов`язане повторно призначити таку допомогу або здійснити додаткову виплату за рахунок державного бюджету.
102. Таким чином, посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 08 липня 2025 року у справі № 280/2822/23 без належного розмежування питання про наявність права дитини на одноразову грошову допомогу та питання про порядок реалізації цього права не є достатнім обґрунтуванням висновку про протиправність оскаржуваного рішення Міністерства оборони України.
103. Стосовно посилань позивачки у відзиві на касаційну скаргу, зокрема на постанови Верховного Суду від 10 травня 2024 року у справі № 440/6725/23 та від 26 травня 2025 року у справі № 160/30873/23 колегія суддів зауважує, що в зазначених постановах сформульовано правовий висновок про належність дитини, зачатої за життя військовослужбовця та народженої після його загибелі, до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
104. Зазначений підхід ґрунтується на необхідності забезпечення рівних соціально-правових гарантій членам сімей загиблих військовослужбовців та недопустимості обмеження прав дитини виключно з огляду на дату її народження.
105. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками Верховного Суду та враховує їх під час вирішення цієї справи, оскільки право ОСОБА_2 на одноразову грошову допомогу як дитини загиблого військовослужбовця не може заперечуватися лише з підстав її народження після смерті батька.
106. Проте зазначені висновки не вирішують питання про правові наслідки попереднього призначення одноразової грошової допомоги іншим членам сім`ї загиблого військовослужбовця, а тому самі собою не спростовують доводів касаційної скарги щодо необхідності застосування спеціального порядку розподілу такої допомоги.
107. Колегія суддів також вважає релевантним для вирішення цього спору правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17 листопада 2025 року у справі № 560/12192/24, на який посилається Міністерство оборони України в касаційній скарзі та позивачка у відзиві.
108. У зазначеній постанові Верховний Суд розмежував наявність у дитини загиблого військовослужбовця права на одноразову грошову допомогу та порядок реалізації такого права після призначення і виплати допомоги іншим членам сім`ї.
109. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3515-IX установлює спеціальні умови застосування цього Закону до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, а його положення не створюють підстав для повторного призначення або додаткової виплати за рахунок державного бюджету одноразової грошової допомоги, яка вже була призначена та виплачена іншим отримувачам.
110. Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2025 року у справі № 560/12192/24 також зазначив, що після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі реалізація права іншої особи на належну їй частку здійснюється відповідно до пункту 2 постанови КМУ № 168 шляхом перерозподілу відповідних коштів між отримувачами за їх взаємною згодою або в судовому порядку.
111. При цьому такий підхід не заперечує права дитини на соціальний захист та відповідну частку допомоги, а визначає спосіб реалізації цього права з урахуванням раніше здійсненого розподілу та виплати встановленої державою суми.
112. У цій справі, як і у справі № 560/12192/24, звернення законного представника дитини за призначенням частки одноразової грошової допомоги відбулося після прийняття Міністерством оборони України рішення про призначення відповідної допомоги іншим членам сім`ї загиблого військовослужбовця.
113. Тому колегія суддів погоджується з доводом скаржника про необхідність урахування правового висновку Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 560/12192/24 під час визначення належного механізму реалізації права малолітньої ОСОБА_2 на частку одноразової грошової допомоги.
114. Таким чином, доводи касаційної скарги Міністерства оборони України про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3515-ІХ та пункту 2 постанови КМУ № 168, а також про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17 листопада 2025 року у справі № 560/12192/24, є обґрунтованими. На цій підставі, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є помилковими, оскільки не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
115. Відповідно до частини другої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
116. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
117. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
118. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
119. Оскільки за результатами касаційного перегляду рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, відсутні правові підстави для стягнення на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, присуджених рішенням суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Cуд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання повторно розглянути заяви - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа