УХВАЛА
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 120/5063/26
адміністративне провадження № К/990/46590/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року про повернення апеляційної скарги у справі № 120/5063/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 01 травня 2026 року повернув позовну заяву ОСОБА_1 разом із доданими до неї матеріалами.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 травня 2026 року залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до неї не було додано документа про сплату судового збору, копій доданих до апеляційної скарги матеріалів для іншого учасника справи, у скарзі не було зазначено повного найменування та місцезнаходження відповідача, перша сторінка апеляційної скарги містила пошкодження тексту, що унеможливлювало встановлення змісту її обґрунтування, а також суд дійшов висновку про неможливість встановити особу, яка підписала апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 червня 2026 року повернув апеляційну скаргу апелянту.
Верховний Суд ухвалою від 03 серпня 2026 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року.
ОСОБА_1 повторно звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 липня 2026 року залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 295, 296 КАС України. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційну скаргу подано з пропуском установленого законом строку на апеляційне оскарження без заявлення клопотання про його поновлення; до скарги не додано документа про сплату судового збору, а в задоволенні клопотання про звільнення від його сплати відмовлено з огляду на ненадання належних доказів майнового стану позивача; копія апеляційної скарги для відповідача не містила додатків; текст скарги містив розриви, які унеможливлювали чітке встановлення змісту її обґрунтувань; не зазначено повного найменування та місцезнаходження відповідача. Крім того, суд зазначив про неможливість достовірно встановити особу, яка підписала апеляційну скаргу, оскільки, попри зазначення в ній підпису ОСОБА_1 , скаргу подано його представником Аврамичем Андрієм Станіславовичем, а характер підпису, за висновком суду, свідчив про його виконання саме представником.
Суд апеляційної інстанції встановив, що станом на 24 серпня 2026 року вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року виконані не були. При цьому у заяві, поданій на виконання зазначеної ухвали, наведено лише доводи щодо попереднього подання аналогічної апеляційної скарги та недоліків оформлення ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року, які не свідчили про усунення недоліків апеляційної скарги.
У зв`язку з цим ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року апеляційну скаргу повернуто заявнику на підставі положень статей 169, 298 КАС України.
Не погодившись із ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення і доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить із такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеному конституційному положенню кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини третьої статті 2 та частини першої статті 13 КАС України.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
За приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстави, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 328 цього Кодексу підстав.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми права чи неправильність її застосування.
Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на його думку, допущені судом при його ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Перевіряючи доводи поданої касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що наведені скаржником аргументи стосуються обставин подання апеляційної скарги та незгоди з ухвалою суду апеляційної інстанції про її повернення. Водночас належить перевірити, чи наведено у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статей 169, 298 КАС України під час вирішення питання про повернення апеляційної скарги у зв`язку з неусуненням її недоліків.
Перевіряючи доводи поданої касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що аргументи заявника зводяться до часткового викладення обставин справи з посиланням на норми КАС України. Водночас у скарзі не наведено аргументів щодо неправомірного застосування судом апеляційної інстанції частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України або порушення інших норм процесуального права.
Суд наголошує, що підставами касаційного оскарження можуть бути не будь-які порушення процесуального права, а лише ті, які впливають на правильність вирішення судом процесуального питання або які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Однак подана касаційна скарга не містить обґрунтування того, у чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року про повернення апеляційної скарги у справі № 120/5063/26 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін